Роман Коваль
Багряні жнива Української революції

100 історій і біографій учасників Визвольних змагань

Київ
"Діокор"

Видання друге, виправлене, доповнене
2005

Пропонована книга є збіркою драматичних історій та нарисів про учасників збройної боротьби за Українську державу, які воювали у складі Армії УНР, Української галицької армії, Українських січових стрільців і повстансько-партизанських загонів Правобережної і Лівобережної України. Події розгортаються в Києві та на території сучасних Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської, Київської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської, Харківської, Херсонської, Хмельницької областей, на теренах Волині, Галичини, Криму, Кубані, Дону, а також в Австро-Угорщині, Чехословаччині й на острові Лемнос в Егейському морі.
Книга відтворює прогалини в нашій історичній пам'яті та оживляє її синів, які полягли в боротьбі за свободу і щастя нашої Батьківщини.

Рецензент – кандидат історичних наук Костянтин Завальнюк
Редактор Володимир Коломієць
© Коваль Р. М., 2005
ISBN 966-83-31-19-2
© Коваль Є. Р., дизайн, 2005

Святі Батьківщини своєї після смерті не покидають.
Данило Туптало

Від автора

Історик не той, хто досліджує минуле, а той, хто оживляє його. Так сказав мій брат Андрій Коваль, історик за фахом. Ця афористично висловлена думка надзвичайно точно відображає суть проблеми. Не дипломи, не наукові ступені, часто здобуті ганебним способом – оспівуванням “подвигів” ЧК-ҐПУ-НКВД-КҐБ, – визначають, хто історик. Мова лише про одне – чи тобі вищими силами подарований дар воскрешати минуле, чи ні... Ось і все.
А історію Визвольних змагань свого народу, народу, який бореться за звільнення з віковічного рабства, треба написати якщо не кров’ю, то обов’язково зболеним серцем сина. Принаймні не пером ділка від “науки”, який захистив кандидатську на тему боротьби “совєтского народа” проти “банд самостійніков”, а вже докторську – про подвиг ОУН-УПА…
Не знаю жодного “офіційного” історика, який би відмовився від звань і ступенів, здобутих зрадою свого народу. Сьогодні не один із них, помінявши погляди на діаметрально протилежні, – почав викладати історію з “помірковано-українських позицій”. Та як же не хочеться цьому діячеві відмовлятися від професорської зарплати, здобутої колаборацією з окупаційним режимом. Отож і до їхніх нинішніх “переосмислених” праць ставлення у мене стримано-скептичне...
Ця книга є документальною. Тут немає жодної вигадки, художнього вимислу, додавання якихось драматичних деталей. Я мусив у собі обмежувати творця, – адже деколи кортіло якимось штрихом домалювати той чи інший образ, – бо реставрувати минуле доводиться зі щербатих фрагментів та деталей, яких не вистачає для повноти образу.
Я завжди долав цю спокусу – тому що Визвольні змагання українського народу для мене є найсвятішим із того, що маю. І я, як громадянин, не маю морального права своїм пером порушувати страшну логіку нашої поразки чи домальовувати образи винуватців величезної трагедії та її жертв, а також тих ідеалістів, які своїм військовим хистом – і великим українським серцем – уславили нашу Батьківщину. Отож, друже, давай поринемо в трагічно-оптимістичні роки Української революції.

Зміст

Від автора
Леонід Череватенко. Україна, умивана кров'ю
1. Народження синьожупанника
2. "Видиш, брате, мій..."
3. Другий всеукраїнський військовий з'їзд
4. “Зрада!”
5. Виступ полуботківців
6. Київ. 26 липня 1917 року
7. Так творилася Українська революція
8. Сам на сам із "братнім” народом
9. Був третій день Різдва 1917 року
10. Трагедія на станції Яблонна
11. На Північному фронті
12. Проголошення незалежності та перші бої за неї
13. Київ. Гарячий січень 1918-го
14. Несмертельна зустріч зі смертю (Розповідь богданівця)
15. Лютий 1918-го у Києві
16. Київська трагедія
17. Що робити з вашим сином?
18. Перша смерть
19. Подільські "більшовики"
20. Вбивча логіка
21. Життя здавалося йому карою Божою
22. Махновці в Бурлацькому
23. Кривава драма села Марчихина Буда
24. Українська Держава та її падіння
25. “Смерть примирила їх”
26. Вони вірили в гарне майбутнє
27. Під козацькі пісні
28. Ще й року не минуло
29. Похмурий день 14 грудня 1918 року
30. “Час і нам, панове, погуляти!”
31. Романтик із Городянки
32. Евакуація УНР очима урядовця Андрія Бондаренка
33. Перший бій
34. Про Житомир та його оборонців
35. Кривава драма в Житомирі
36. Бій під Станишівкою
37. Останній день Івана Луценка
38. Саме вони
39. По обидва боки Дністра
40. Трагедія в Білій Криниці
41. "Не журись, брате..."
42. “Україна є і буде”
43. "Вони не скажуть"
44. Подвиг Євгени Вовкової
45. Більшовицька мобілізація
46. Перед приходом Денікіна
47. Козацька радість
48. Повстанці Катеринославщини в боротьбі за Україну
49. Ледь не прохопився
50. Трагедія родини Сушкових
51. А бій продовжувався
52. Дивне рішення Симона Петлюри
53. Орисин кожух
54. Смерть художника Гніденка
55. У Жашківській земській лікарні
56. Великодні жнива тетіївських гайдамаків
57. Кров за кров
58. Бій під Джугастрою
59. Таке не забувається
60. Мовчати було неможливо
61. “Серце козацьке рвалося вперед”
62. Максим і Гриць
63. Трагедія сотника Савчука-Савінчука
64. Свято на колоцвинтарній вулиці
65. Похорон у Сатанові
66. Дорога вела до моря
67. Відходила Україна
68. Як не треба будувати державу
69. Рукостискання наших ворогів
70. З іменем Господа на устах
71. Іван Максимчук
72. За брата кров
73. Під Кабардинкою
74. Мрії та дійсність
75. Починалася весна 1922 року
76. Життя і смерть отамана Соколовського
77. Василь Совенко, лицар ордена Залізного хреста
78. Любов і ненависть Трифона Гладченка
79. "Брат урагану" Григорій Чупринка
80. Чигиринський отаман Юхим Єльченко
81. Отаман Вовгура, начальник штабу Степової дивізії
82. Волинський отаман Лукаш Костюшко
83. Святий і страшний
84. Невесела одіссея отамана Чорної Хмари
85. Адріян Марущенко-Богданівський, воїн та історик
86. Залізні не вмирають (біографія сотника Армії УНР Л. Романюка)
87. Роль "Кобзаря" в долі Олександра Пителя
88. Повстанець Микола Малашко
89. Подільський отаман Хмара
90. Воїн-бандурист Дмитро Стопкевич
91. Іван Левицький. Роздуми після поразки
92. Канівський козак Павло Гарячий
93. Подільський отаман Чорний Ворон
94. Микола Сціборський
95. Михайло Палій-Сидорянський
96. Борис Монкевич. Військовий та історик
97. Прекрасна українка Харитина Пекарчук
98. Одіссея богданівця Валентина Сімянціва
99. Генерал-полковник Армії УНР Андрій Вовк
100. Андрій Глувківський і сотник Пругло

Галерея діячів Визвольних змагань

Джерела книги та біографічні довідки на авторів спогадів, студентів Української господарської академії в Подєбрадах [ч.1] [ ч.2]
Воскресіння синів і дочок, які полягли в боротьбі за свободу нашої Батьківщини (Післямова автора)
Відгуки на перше видання книги
Про автора

Дякую всім моїм співавторам,
студентам Української господарської академії в Подєбрадах,
а також Тарасові БЕДНАРЧИКУ,
Павлові ВАКУЛЮКУ,
Костянтинові ЗАВАЛЬНЮКУ,
Олесю ЛОМАЦЬКОМУ,
Леоніду МУСІ,
Вікторові РАДІОНОВУ,
Олександрові ТКАЧУКУ,
Любомиру ХАМУЛЯКУ,
Василеві ЯБЛОНСЬКОМУ,
директору ЦДАВО України Наталії МАКОВСЬКІЙ
і працівникам архіву Тетяні БОРСЯК і Надії ЛУЦЮК

Окремо висловлюю подяку
Ренату Петровичу ПОЛЬОВОМУ
та Андрію КОВАЛЮ
за консультації та поради.

Загальна примітка:
особливості мови цитованих уривків і прямої мови героїв невигаданих історій в основному збережені.

КНИГА ВИЙШЛА КОШТОМ
Андрія Миколайовича КОВАЛЯ