Роман Коваль
Багряні жнива Української революції

100 історій і біографій учасників Визвольних змагань

Джерела книги та біографічні довідки про авторів спогадів, студентів Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина) ч.2

51. А бій продовжувався.
ВОЛОДИМИРІВ Сергій Дмитрович (29.12.1895, м. Носівка Ніжинського пов. Чернігівської губ. – після 29.6.1928). Інженер-економіст; заступник голови Студентської спілки в Болгарії (1922), член Української академічної громади у Празі (з вересня 1922), професорський стипендіат УГА (29.6.1928).
Закінчив гімназію (м. Перм, 4.6.1914), навчався в Київському університеті Святого Володимира (вересень 1914 – липень 1916, січень 1918 – листопад 1919). Закінчив УГА (31.5.1927). В російській армії служив до січня 1918 року. Активіст культурно-освітньої праці на Чернігівщині (1918, 1919). У листопаді 1919 р. насильно мобілізований у Добровольчу армію. 4 листопада 1920 р. разом із денікінцями евакуювався до Туреччини. Перебував у таборі Тузла. Потім виїхав у Болгарію (1921, 1922), де був членом Студентської спілки та освітньо-культурного життя. Дипломну працю виконав та оборонив “з успіхом дуже добрим”. В рефераті про дипломну працю С. Володимиріва “Електрифікація в сучасному сільськогосподарському житті” викладачі УГА (професор і доцент) характеризували його як “молодого, здібного, працьовитого абсольвента”. Зазначали, що Володимирів, захоплений обраною темою, писав дипломну роботу з піднесенням. Працю С. Володимиріва було визнано “гідною друкування і видання”. Українською мовою це буде, писали рецензенти, “перший і соліднійший, всеохоплюючий проблему твір, загальнонауковий рівень якого більш ніж задовольняючий, а як для дипломної праці – високий”.
Володимирів С. Випадок. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 1017, 1018.
Особиста справа студента Володимиріва Сергія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 828, арк. 1 – 144.
Списки та анкети академії та студентів-стипендіатів. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 50, арк. 130.

52. Дивне рішення Симона Петлюри.
Студент УГА П. Пустовійт “Спогади сумних часів кінця року 1919 нашої визвольної боротьби” написав 1 березня 1923 року. Особисту справу не знайдено.
Пустовійт П. Спогади сумних часів кінця року 1919 нашої визвольної боротьби. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 546 – 549 зв.

53. Орисин кожух.
САХНО Василь Іванович (30.6.1887, м. Решетилівка Полтавської губ. – після 15.6.1929). Військовий, вчитель, інженер-економіст, науковець; старшина-гарматник російської армії та Армії УНР (із 1918), професорський стипендіат економічно-кооперативного факультету при кафедрі місцевого самоврядування УГА (1927 – 1929).
Закінчив Велико-Сорочинську вчительську семінарію (1908), Глухівський учительський інститут (1912 – 1915). Інспектор 4-класної взірцевої школи при інституті та одночасно вчитель 8-го класу жіночої гімназії. Вчитель 1-ї вищої початкової школи в м. Кременці (1915) на Волині. Інспектор Кременецької початкової школи та вчитель Кременецької державної гімназії.
1920 року вступив на філософський факультет Варшавського університету. 1922 року перейшов до УГА, яку й закінчив “із вислідом дуже добрим”. Публікації в “Записках Академічної громади”, зокрема “Податки в СССР”, “Колективні господарства”, “Наша громада”, а також у “Збірнику Кабінету Народнього господарства”. Умів, за свідченням професора Л. Бича, “без зайвих подробиць, ясно й живо освітлили питання”. Лука Бич вважав, що дипломну працю В. Сахна на тему “Шкільна справа в Чехах та місцеве самоврядування” треба визнати видатною. “Ця праця свідчить про здатність п. Сахна до наукової роботи. Крім того, п. Сахно, без сумніву, має видатний педагогічний хист і всі данні бути хорошим лектором”. “Спогад” про епізод з часів Першого зимового походу Армії УНР занотував на початку 1920-х років.
Особиста справа студента Сахна Василя. ЦДАВО, ф . 3795 с, оп. 1, спр. 609, арк. 1 – 6.
Особиста справа студента Сахна Василя. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1892, арк. 1 – 112.
Сахно В. Спогад. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 648 – 648 зв.
Списки та анкети академії та студентів-стипендіатів. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 50, арк. 130.

54. Смерть художника Гніденка.
РЕЙТЕР Володимир Володимирович (8.3.1900, Полтавщина – після 22.10.1927). Інженер (хімік-технолог); професорський стипендіат Української господарської академії (22.10.1927). Володів українською, французькою, німецькою, російською та чеською мовами.
Анкети та списки студентів, бажаючих одержати роботу. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 60.
Рейтер В. Конання. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 324 – 326.
Удовиченко О. Третя Залізна дивізія. – Нью-Йорк, 1982. – С. 34.
ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 50, арк. 130.
ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516.

55. У Жашківській земській лікарні.
МОЛОДОЖОНЕНКО Олексій Андрійович (4.10.1899, с. Піски Лохвицького пов. Полтавської губ. – після 25.10.1927). Військовий, інженер; козак Окремого кінно-гарматного дивізіону Армії УНР.
Закінчивши Лохвицьку реальну школу (1918), вступив у 1-й полк Січових стрільців, в якому прослужив до гетьманського перевороту. Навчався на електротехнічному відділі Київського політехнічного інституту (1918) та фізико-математичному факультеті Київського державного українського університету. Учасник антигетьманського повстання. В січні 1919 р. вступив до Київської інженерної юнацької школи, з якою відступив від Києва до Кам’янця-Подільського. Учасник боїв проти більшовиків під Проскуровом. Зі школою брав участь у бойових діях на польському фронті у Луцьку, де 16 травня 1919 р. потрапив до полону. З осені 1919 р. – знову в Армії УНР. Учасник 1-го Зимового походу. У складі Кам’янецької юнацької школи брав участь “в усіх походах”. Навчання в ній завершив уже в польських таборах (Каліш). УГА закінчив 1927 року. “Спогад” написав на початку 1920-х років. Брат Павло також служив в Армії УНР.
За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Варшава, 1937. – Збірник 7. – С. 32 Б.
Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет Українських визвольних змагань. – Львів, 1995. – С. 105.
Молодожоненко О. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 1010 – 1014.
Особиста справа студента Молодожоненка Олексія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1576, арк. 1 – 71.

56. Великодні жнива тетіївських гайдамаків.
ЛИЧАК Олександр. Студент УГА (або учень матуральних курсів при УГА). Особистої справи знайти не вдалося.
Доценко О. Зимовий похід (6.ХII.1919 – 6.V.1920). – Варшава, 1932. – С. CXVII – CXL.
За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Торонто, 1964. – Збірник 10. – С. 80 А.
Задоянний В. Московська навала (Матеріяли до історії Таращанського повітового коша Запорізької Січі на Київщині) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська українського. – Збірник 11. – Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. – С. 92 – 111.
Личак О. Великодня жертва. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 88 – 92.
ЦДАВО України, ф. 5235, оп. 1, спр. 354, арк. 63.
У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 251.

57. Кров за кров.
ЗАВОРИЦЬКИЙ Опанас Єлисейович (5.7.1894, м. Нова Басань Козелецького пов. Чернігівської губ. – після 17.5.1927). Військовий діяч, інженер-технолог; сотник Окремої старшинської сотні 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР.
Закінчив механіко-технічну середню школу, що в посаді Клинцях на Чернігівщині, а також Володимирську військову школу прапорщиків (Петроград) і автомобільну школу. Навчався в Київському політехнічному інституті (механічний відділ). Учасник Першої світової війни. Служив в автомобільних частинах російської армії. В українській армії – від 1917 року. Диплом інженера-технолога захистив 17 травня 1927 року. Спогад "Біля перевозу" написав на початку 1920-х років.
Заворицький О. Біля перевозу. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 109 – 116 зв.
Особиста справа студента Заворицького Панаса. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1084, арк. 1 – 73.

58. Бій під Джугастрою.
КАПЛИСТИЙ Макар (18.1.1896, с. Майорівка Ананьївського пов. Херсонської губ. – 5.11.1979, м. Філадельфія). Військовий діяч, учитель, науковець, інженер-агроном, кооператор; прапорщик 15-го запасного пішого полку (м. Вольськ), в. о. командира, командир сотні, голова Ради сотні, батальйону, 110-го пішого Камського генерал-ад’ютанта графа Толя 1-го полку російської (царської) армії (с. Шанці біля Ковно) 28-ї пішої дивізії, член Ради 529-го пішого полку, голова Ради 133-ї пішої дивізії, сотник Армії УНР (від травня 1920), вчитель школи підстаршин 2-ї Волинської дивізії (Каліш, 1921), інструктор культурно-освітнього відділу штабу 2-ї Волинської дивізії (Каліш, 1921, 1922), член НТШ і УВАН, лектор, доцент, професор, член Професорської ради Українського технічно-господарського інституту, головний інспектор українського фахового шкільництва в американській зоні Німеччини, голова Філадельфійського відділу Товариства українських інженерів Америки; сотник, майор Армії УНР (підвищений на еміграції).
Закінчив Демидівську церковно-учительську школу (1912), Херсонську вчительську семінарію (20.1.1916), Одеське військове училище (1.6.1916), матуральні курси при УГА (24.6.1923), агрономічно-лісовий факультет УГА (20.6.1928), Вищу педагогічну школу (Прага). Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста. Відзначений також Хрестом Симона Петлюра і Воєнним хрестом УНР. В інтернуванні перебував у Каліші. Працював повітовим агрономом на Жовківщині та Дрогобиччині (Галичина). Організатор сільської кооперації на Лемківщині та у Львові. Від 1944 р. мешкав у Німеччині, а від 1949 року – в США (Міннеаполіс, потім Пенсильванія). Ініціатор і меценат книги “Крайове господарське товариство СГ за роки 1899 – 1944”.
Залесский К. Первая мировая война. Биографический энциклопедический словарь. – Москва: Вече, 2000. – С. 491.
Каплистий М. Мій останній бій у Зимовому Поході // Вісті комбатанта. – Торонто – Нью-Йорк, 1972. – Ч. 3 (59). – С. 11 – 14.
Каплистий М. Моя участь в українізації 133 російської пішої дивізії // Вісті комбатанта. – Торонто – Нью-Йорк, 1971. – Ч. 2 (52). – С. 27 – 37.
Каплистий М. Найяскравіший випадок у моєму житті за час визвольної боротьби з 1917 – 1920 рік. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 104 – 107 зв.
Майор Макар Каплистий // Вісті комбатанта. – Торонто – Нью-Йорк, 1980. – Ч. 1 (105). – С. 95.
Особиста справа студента Каплистого Макара. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 4, спр. 14, арк. 1 – 92.

59. Таке не забувається.
ПАВЛІНСЬКИЙ Сергій (6.9.1899, м. Ново-Мінськ Варшавської губ. – після 20.6.1927). Військовий, інженер-лісівник; козак 6-ї Січової стрілецької дивізії (1920). Народився в родині урядовця Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Навчався в 6-й Московській, Чернігівській імені імператора Олександра I, Ковельській гімназіях (у Чернігові), яку й скінчив 1918 року. Мобілізований до Армії Української Держави. 1919-го інтернований у таборі в Ланцуті. 1920 року інтернований вдруге. Агрономічно-лісовий факультет УГА закінчив 4 липня 1927 року. Занотував свої “Спомини...” 28 січня 1922 року.
РУДЕНКО Юрій Гаврилович (12.8.1899, ст. Окниця Сороцького повіту, Бессарабія – після 26.3.1927). Військовий, козак Армії УНР. Навчався у Вінницькій, Могилів-Подільській чоловічих гімназіях, а закінчив Комерційну школу в м. Могилеві-Подільському (10.5.1917). Навчався на економічному відділі Київського комерційного інституту (до грудня 1919). З третього курсу пішов до Армії УНР (24.5.1920). Закінчив Юнацьку школу (27.7.1920 – 28.7.1921). Інтернований 21 листопада 1921 року. Член Студентської громади у таборі Стшалково (Познань). Спогад “Вступ українських та польських військ у Київ року 1920 травня місяця 8 числа” написав 15 листопада 1922 року.
Особиста справа Павлінського Сергія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1683, арк. 1 – 106.
Особиста справа студента Руденка Юрія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1860, арк. 1 – 107.
Павлінський С. Спомини про вступ до Київа українських військових частин у травні місяці 1920 року. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 724 – 725 зв.
Руденко Ю. Вступ українських та польських військ у Київ року 1920 травня місяця 8 числа. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 718, 719.

60. Мовчати було неможливо.
ЗВАРИЧУК Іван Федорович (10.11.1896, м. Біла Церква Васильківського пов. Київської губ. – 13.9.1939, м. Доманово, повіт Більськ-Підляський). Військовий діяч, інженер; прапорщик 1-го Заамурського кінного полку російської армії (до 27.11.1917), командир сотні, куреня, ад’ютант Генерального штабу Армії УНР, квартирмейстер Підляської бригади Війська польського (1939); військові звання: капітан російської (царської) армії, підполковник Армії УНР, ротмістр (за іншими даними – майор) Війська польського.
Закінчив гімназію (м. Біла Церква, 25.8.1905 – 2.6.1914), 1-й курс правничого факультету Київського університету Святого Володимира (1915 – лютий 1916), Єлисаветське юнкерське училище кінноти (1.2.1917) та лісовий відділ агрономічно-лісового факультету УГА (Подєбради, 22.4.1927). В Армії УНР – з кінця 1917 року. Інтернований у польський табір Стшалково, де був членом Студентської громади. Після повернення до Польщі – на контрактовій службі у Війську польському. 1938 року прийнятий до Вищої воєнної школи у Варшаві. Допомагав колишнім воякам Армії УНР, які навчались у вищих школах ЧСР.
Іванис В. Стежками життя (спогади). – Кн. V. – Новий Ульм, 1962. – С. 20.
Зваричук І. Козак Демид. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 779 – 782 зв.
Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20 – 30-х рр. ХХ ст. у Польщі. – Львів: інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, 2003. – С. 124.
Особиста справа студента Зваричука Івана. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1101, арк. 1 – 93.

61. Серце козацьке рвалося вперед.
Студент УГА Слоквич написав цей спогад 8 січня 1923 року. Його особистої справи не виявлено. Отож невідомими лишаються і його ім’я, і біографія. Можливо, що “Слоквич” – псевдонім.
Запоріжець (Слоквич). Останнє зусилля. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 1059 – 1063.
Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії. – Київ: Правда Ярославичів, 1998. – С. 203.
Крат М. 1920 рік (Про забуті дії українського війська) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Торонто, 1964. – Збірник 10. – С. 85 – 88.

62. Максим і Гриць.
Особиста справа студента агрономічно-лісового відділу Максима Ломацького. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1424, арк. 1 – 22.
Ломацький М. Вспомин про смерть командира Богдано-Дорошенківського куріня 1-ї Запорожської дивізії. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, арх. 99, арк. 1 – 7.

63. Трагедія сотника Савчука-Савінчука.
КОЗЛОВСЬКИЙ Олексій Олександрович (17.3.1892, с. Ісаківці Кам’янецького пов. Подільської губ. – 31.10.1971). Військовий і громадський діяч, редактор; командир 10-ї сотні 9-го стр. полку 3-ї стрілецької дивізії, голова Української полкової ради сотні 9-го стрілецького полку 3-ї стрілецької дивізії російської армії, старшина 1-ї пішої сотні партизанського загону ім. Яна Кармелюка (поч. 1918), прокурор Надзвичайного суду 2-ї кулеметної бригади Кулеметної дивізії Армії УНР (1920), редактор-видавець її центрального органу “Соціал-Демократ” (у Подєбрадах), секретар Українського технологічно-господарського інституту (до 1951), член управи відділу УККА, голова станиці ОбВУА в Нью-Гейвені (Коннектикут); військове звання – майор Армії УНР.
Народився в сім’ї Олександра Григоровича та Галини Миколаївни Козловських. Закінчив повний курс Подільської духовної семінарії (1912). До 1914 р. працював на різних канцелярських посадах та кореспондентом. 1915 року вступив до університету Святого Володимира в Києві. Від 1916 р. – в російському війську. 1918 року повернувся до навчання в Київському університеті. В українському війську з листопада 1918 р. до листопада 1921 року. Навчався на правничому факультеті Карлового університету (м. Прага, ЧСР). Вільний слухач економічно-кооперативного відділу, діловод канцелярії та завідувач господарства (від 20.8.1930) УГА (м. Подєбради, ЧСР). Член закордонної організації УСДРП. Виїхав до США. Похований на українському православному цвинтарі у Бавнд-Бруці.
ЧИРСЬКИЙ Олександр Антонович (12.12.1896, Кам’янець-Подільський Подільської губ. – після 22.5.1928). Військовий, інженер; прапорщик російської армії (грудень 1916), хорунжий 2-ї кулеметної бригади Кулеметної дивізії Армії УНР. Закінчив гімназію (Кам’янець-Подільський, 1916), Костянтинівську військову школу (м. Київ, грудень 1916) та УГА (1928). В українському війську з початку 1918 р.
ШКЛЯР Василь Прокопович (25.2.1887, м-ко Синявка Сосницького пов. Чернігівської губ., тепер Менського р-ну Чернігівської обл. – після 20.4.1938). Громадсько-політичний діяч, інженер-економіст, кооператор; командир 5-ї сотні 243-го запасного пішого полку, голова Української ради 243-го запасного пішого полку (19.5.1917), член Всеукраїнської ради військових депутатів (14.7.1917), член Центральної Ради (14.7.1917, вдруге від жовтня 1917), директор повітового союзу кооперативів, старшина Армії УНР.
Закінчив Синявську земську однокласну школу, Київську школу десятників дорожнього і будівельного діла (1912), 4 семестри архітектурного відділу 1-х Петроградських політехнічних курсів, 2 семестри Київських середніх курсів будівничих і дорожніх техніків, 1 курс Українського державного університету (Кам’янець-Подільський, листопад 1919 – листопад 1920). В російській армії від 2 лютого 1915 р. до 1 травня 1917 року (солдат, юнкер, старшина). Учасник українізації частин російської армії. Делегат Другого і Третього всеукраїнських з’їздів військових. Організатор Київських середніх курсів будівничих і дорожніх техніків. Учасник антигетьманського повстання (у складі “Головного Штабу Республіканських військ” та Головному інформаційному бюро Армії УНР). “Дальша боротьба Українського народу вимагала більшої кількості активних борців, і тому я залишався учасником боротьби по стороні У.Н.Р.”, – писав він. Працював у Міністерстві внутрішніх справ. Розділив “увесь тягар, який судилося зазнати уряду У.Н.Р.”. Інтернований у таборах у Польщі (25.11.1920 – 25.1.1922). Закінчив УГА. Спогад “Суд” написав 1922 року.
Вісті комбатанта. – Торонто – Нью-Йорк, 1971. – Ч. 6 (56). – С. 95.
Енциклопедія українознавства. – Київ, 1996. – Т. 3. – С. 1072.
За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Торонто, 1964. – Збірник 10. – С. 210, 211.
Козловський О. З минулого. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 167 – 173.
Особиста справа студента Козловського Олексія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1240, арк. 1 – 60.
Особиста справа студента Чирського Олександра. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2171, арк. 1 – 101.
Особиста справа Шкляра Василя. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2212, арк. 1 – 207.
Союз инженеров и техников украинцев эмигрантов в Польше (1936 –1938). ЦДАВО, ф. 4919, оп. 1, спр.1, арк. 27.
Чирський О. Спогад (суд). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 160 – 161 зв.
Шкляр В. Суд. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, а рк. 162 – 166 зв.

64. Свято на колоцвинтарній вулиці.
ІГНАТЕНКО Дмитро Андрійович (25.10.1895, с. Карпилівка Прилуцького пов. Полтавської губ., тепер Срібнянського р-ну Чернігівської обл. – після 20.6.1928). Козак Армії УНР, інженер-лісівник.
Народився в сім’ї хліборобів. Закінчив сільську початкову школу та вищу початкову чотирикласну. Від більшовицької мобілізації ухилився. Був призваний у Добровольчу армію. З відділом генерала Бредова потрапив до польських таборів (Щипйорно), де вступив до українського збірного відділу та перевівся до Ланцута. Учасник боїв проти більшовиків (1920). Того ж року був знову інтернований поляками. В липні 1922 року втік із табору до ЧСР. 1923 року закінчив матуральні курси при УГА, а 1928 року – УГА. Спогад “Вересень року 1920” написав 1923 р.
Ігнатенко Д. Вересень року 1920. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 585 – 589.
Особиста справа студента Дмитра Ігнатенка. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1145, арк. 15, 15 зв.

65. Похорон у Сатанові.
РЖЕВУЦЬКИЙ Віктор Юрійович (6.10.1901, м. Овруч Волинської губ. – після 26.6.1927). Військовий, інженер-економіст; козак 6-ї гарматної бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
Навчався у 2-й Київській класичній гімназії, 1914 року перевівся до 3-го класу Черкаської державної гімназії, яку й скінчив 4 травня 1919 року. В Армії УНР із травня 1920 р. Інтернований у польський табір у Щипйорно. Закінчив економічно-кооперативний факультет УГА. “Спогад” записав на початку 1920-х років.
Особиста справа студента Ржевуцького Віктора. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1831, арк. 1 – 58.
Ржевуцький В. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 759 – 761.

66. Дорога вела до моря.
ГАЙДАК Микола Григорович (12.5.1898, с. Малий Янисоль Маріупольського пов. Катеринославської губ., тепер с. Мирне Тельманівського р-ну Донецької обл. – після 19.10.1927). Військовий, інженер; козак Армії УНР.
Народився в сім’ї вчителя. Закінчив однокласну школу в м. Крилові Чигиринського повіту та гімназію зі срібною медаллю (м. Черкаси, 1917). 1917 року вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира і до Київської гарматної школи, де був членом спілки юнаків-українців (школи не скінчив). 1918 року перевівся на фізико-математичний факультет університету, де навчався до грудня 1918 року. Під час антигетьманського повстання повернувся до батьків у Черкаси. 11 вересня 1919 р. був мобілізований денікінцями і відправлений у Таганрозький повіт на формування. Але за Добровольчу армію не воював, оскільки в листопаді 1919 року захворів на тиф. Після лікування в Кременчуцькому шпиталі евакуювався до Одеси, а потім із загоном генерала Бредова потрапив до польських таборів для інтернованих, де добровільно вступив до української армії. Учасник боїв проти більшовиків (2.8.1920 – 21.11.1920). Знову був інтернований у Польщі. 7 березня 1922 року прибув до Праги. УГА закінчив 1927 року.
ЛЕОНТОВИЧ Микола (2.6.1899, с. Павлівка Хорольського пов. Полтавської губ., тепер належить до сільради с. Жуки Глобинського р-ну Полтавської губ. – після 2.4.1927). Повстанець, інженер.
Закінчив державну українську гімназію (м. Лубни, 1918). 15 травня 1920 р. мобілізований “владою Врангеля”; з Добровольчої армії втік до Катеринославського повстанського коша отамана М. Федорченка, з частиною якого прибув до Румунії 2 грудня 1920 р., де й був інтернований. 17 вересня 1921 р. виїхав до Болгарії, а звідти до Праги, де вступив до Чеської технічної школи. УГА скінчив 1927 року. Спогад “Останні дні в Криму” написав на початку 1920-х років.
Гайдай М. Переправа повстанців через Дніпро біля села Вовніга. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 600 – 601.
Доценко О. Зимовий похід. – Варшава, 1932. – С. 206.
Леонтович М. Останні дні в Криму. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 783 – 791 зв.
Особиста справа Гайдака Миколи. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 858, арк. 1 – 9.
Особиста справа студента агрономічно-лісового факультету агрономічного відділу Леонтовича Миколи. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1392, арк. 1 – 6.

67. Відходила Україна.
ГНАТІВСЬКИЙ Антон Миколайович (18.1.1899, м. Кам’янець-Подільський – після 28.5.1927). Інженер. Закінчив приватну реальну школу товариства взаємодопомоги (Одеса, 26.5.1916). Поступив до Київського комерційного інституту (1917), але невдовзі повернувся додому. 1918 року навчався на природничому факультеті Українського державного університету в Кам’янці-Подільському, а 1919-го і у 1920 році – на с.-г. факультеті того ж закладу. “В листопаді 1920 р. відійшов із дому і несподівано опинився на еміграції”. УГА закінчив 1927 року. Спогад “Останні дня на Україні” написано на початку 1920-х років.
Гнатівський А. Останні дня на Україні. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 667 – 669.
Особиста справа студента агрономічно-лісового факультету Гнатівського Антона. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 897, арк. 1 – 89.

68. Як не треба будувати державу.
МОРДВИНІВ Володимир Теофанович (16.6.1889, с. Березова Лука Миргородського пов. Полтавської губ. – після 1.7.1927). Службовець, просвітянин, актор, інженер-гідротехнік.
Народився в сім’ї помічника земського лікаря. Закінчив 6 класів Кременчуцької реальної школи (1908). В російській армії служив у 1916 – 1918 рр. Восени 1918 р. поступив на Київські політехнічні курси. Навчався в Державному університеті в Кам’янці-Подільському. Актор Українського державного театру в Кам’янці-Подільському (1920). Член “Просвіти”. УГА (інженерно-меліоративний факультет) закінчив 1927 року. “Думки про те, чого нам не треба...” занотував 21 серпня 1923 року.
Гурко В. Из Петрограда через Москву, Париж и Лондон в Одесу // 1918 год на Украине. – Москва: Центрполиграф. – С. 303, 304.
Мордвинів В. Думки про те, чого нам не треба (згадки з минулого). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 624 – 647 зв.
Особиста справа студента інженерного факультету гідротехнічного відділу Мордвиніва Володимира. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1589, арк. 1 – 87.

69. Рукостискання наших ворогів.
КОНСТАНТИНІВ Юрій Федорович (1.11.1888, с. Чердакли Маріупольського пов. Катеринославської губ., тепер Першотравневий р-н Донецької обл. – після 7.6.1927). Військовий службовець, інженер-агроном; старшина Київського авіаційного парку (1919).
Народився в сім’ї сільського панотця. Закінчив 4 класи Катеринославської духовної семінарії. Не бажаючи продовжувати релігійну освіту, став студентом комерційно-технічного факультету Київського комерційного інституту. Заробляв на життя репетиторством. Працював коректором у журналах “Весь Киев” і “Журнал для женщин”. Як патріот Росії, в серпні 1914 р. пішов до війська. Закінчив Другу київську військову школу старшин і підстаршин та фотометричні курси. Демобілізувався в кінці лютого 1918 року. Від 1 червня 1918 р. працював у київській конторі Державного банку. У січні 1919 р. мобілізований до українського війська. Служив у авіації (до грудня 1919), далі в Кам’янець-Подільському відділі Державного банку (до травня 1920), в дирекції Державних ощадних кас (до жовтня 1920), потім у податковій інспектурі, а від 31.9.1921 – в Головній скарбниці. УГА закінчив 1927 року. Після здобуття вищої освіти прагнув працювати на Закарпатті. “Спогад” написав 10 січня 1923 року.
Анкети та списки студентів, бажаючих одержати роботу. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 9.
Константинів Ю. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 765 – 769.
Особиста справа студента факультету агрономічно-лісового відділу агрономічного Константиніва Юрка. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1261, арк. 1 – 67.
ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 9.

70. З іменем Господа на устах...
РАДЗІЄВСЬКИЙ Степан Степанович (26.4.1896, с. Романівна Ольгопільського пов. Подільської губ. – після 22.4.1927). Військовий, інженер-агроном; козак загону отамана Лиха-Дорошенка (1920, 1921).
Закінчив Уманську середню агрономічну школу (1917). Навчався на юридичному факультеті Київського університета Святого Володимира (1918). В українській армії – з кінця 1918-го до 1922 р. Інтернований у таборі м. Орадео-Маре. УГА закінчив 1927 року. Спогад “Кров за кров...” написав 1 грудня 1922 року.
Особиста справа студента Радзієвського Степана. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1811, арк. 1 – 92.
Радзієвський С. Кров за кров (Спомини мої за 1920 – 1921 рік, проведені в повстанню на Поділлю). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 754 – 755.

71. Іван Максимчук.
Радзієвський С. Кров за кров (Спомини мої за 1920 – 1921 рік, проведені в повстанню на Поділлю). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 755 – 756.

72. За брата кров.
Радзієвський С. Кров за кров (Спомини мої за 1920 – 1921 рік, проведені в повстанню на Поділлю). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 756 зв. – 758.

73. Під Кабардинкою.
МАЙГУР Кость Гнатович (2.3.1893, ст. Шкуринська Єйського відділу, Кубань – після 23.5.1925). Військовий, інженер-гідротехнік; старшина 11-го пластунського батальйону Гайдамацької дивізії Кубанської армії, член Кубанського братства (в Києві та Подєбрадах).
Освіта: реальна школа (м. Єйськ, 1911), 4 курси Київського комерційного інституту (економічний відділ, 1916), військова школа, УГА в Подєбрадах (23.5.1925).
Майгур К. Бій під Кабардинкою. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 75 – 76 зв.
Особиста справа Костя Майгура. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1458, арк. 1 – 21.
ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 616.

74. Мрії та дійсність.
НЕСТЕРЕНКО Яків Данилович (23.3.1901, с. Рудня Остерського пов. Чернігівської губ. – 15.4.1927). Військовий, інженер-агроном; чотовий 6-го технічного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії.
Народився в сім’ї унтер-офіцера Київського відділу жандармського управління залізниць. Закінчив 2-ге Київське комерційне училище (4.2.1919). 6 лютого 1919 р. добровільно вступив у лави Армії УНР. Учасник Другого зимового походу. На інтернуванні перебував у таборі ч. 5 у Щипйорно. Департамент Політичної інформації МВС УНР документально засвідчив, що “громадянин У.Н.Р. Нестеренко Яків з боку політичного і морального є людиною певною”. Агрономічно-лісовий факультет УГА закінчив 1927 року. “Спогад” написав 1922 року.
Зоренко Д. На партизанці // Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. – Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. – С. 149, 156, 168.
Нестеренко Я. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 818, 819.
Особиста справа студента Нестеренка Якова. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1624, арк. 1 – 99.

75. Починалася весна 1922 року...
ЧЕКІРДА Віктор Оникійович (11.11.1894, с. Іванківці Проскурівського пов. Подільської губ., тепер Хмельницька обл. – після 14.11.1964). Військовий і громадський діяч, меценат; повстанський отаман Чорний Ворон (1920 – 1923); військове звання – сотник Армії УНР.
Закінчив реальну школу (м. Проскурів, 1913) та 1-шу Київську школу прапорщиків. Учасник Першої світової війни. Після Лютневої революції взяв активну участь в українізації частин російської армії, пізніше в лавах Армії УНР “боровся за самостійність Батьківщини”. Був інтернований у Польщі. Співпрацював із повстансько-партизанським штабом Юрка Тютюнника. Навчався на економічно-кооперативному відділі УГА в Подєбрадах (1924, 1925). Пізніше студіював у господарчій школі в Рожнові (Чехословаччина). Спомини “З недавнього минулого” та “Калачі прозрадили” написав на початку 1920-х років. Після Другої світової війни перебував на еміграції у Німеччині і 13 років у Парагваї. Потім виїхав до США, де, тяжкою працею заробляючи на життя, був щедрим жертводавцем на національно-громадські потреби. Лицар ордена Залізного хреста. Лицар Хреста Симона Петлюри. Лицар Воєнного хреста. Співпрацював із журналом “Дороговказ” (Торонто), до редакції якого надіслав чимало спогадів про свою партизанську діяльність, принаймні один із них опубліковано в ч. 3 (22) журналу за 1964 рік.
Дороговказ: Орган вояцької думки і чину. – Торонто, 1964. – № 3 (22). – Листопад – грудень. – С. 28, 29.
Особиста справа Чекірди Віктора. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2147, арк. 1 – 29.
Чекірда В. З недавнього минулого. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 37, 37 зв.
Чекірда В. Калачі прозрадили. ЦДАВОи, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 38 – 39 зв.
76. Життя і смерть отамана Соколовського.
Коваль Р. Повернення отаманів Гайдамацького краю. – Київ: Діокор, 2001. – С. 145 – 148.
Поліщук О. Похвалилися. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 616.
Сергієнко. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 137 – 142 зв.
Трудова громада. – №42. – 1919 р. – 21 серпня.
Фещенко-Чопівський М. Мотовилівка в 1919 році (Жмуток спогадів) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Збірник 11. – Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. – С. 172.

77. Василь Совенко, лицар ордена Залізного хреста.
Доценко О. Зимовий похід (2.12.1919 – 6.5.1920). – Варшава, 1932. – С. 5, 22, 23.
Особиста справа студента Совенка Василя. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 1954, арк. 26 –26 зв.
Шанковський Л. 1-й Зимовий похід: ідея і чин // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 19, 20.

78. Любов і ненависть Трифона Гладченка.
МАЛАШКО Микола Васильович (5.12.1898, м. Мар’янка Маріупольського пов. Катеринославської губ. – після 13.12.1930). Військовий діяч, інженер-економіст, кооператор; організатор Вільного козацтва Торецької Січі (1917), учасник Вільного козацтва Донецького басейну, козак Запорозької дивізії (березень – квітень 1918), Катеринославського повстанського коша (до жовтня 1920).
Закінчив Бахмутську гімназію (1919) та УГА в Подєбрадах (1927). У Румунії був інтернований у таборах Текхір-Геоль і Фогараш. 28 вересня 1922 р. вирушив до ЧСР. Брат Михайла Малашка, члена Центральної Ради, повстанського отамана. Автор спомину “Анархісти”.
Анкети та списки студентів, бажаючих одержати роботу. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 98.
Белаш А., Белаш В. Дороги Нестора Махно. – Київ: РВЦ Проза, 1993. – С. 340, 589.
Особиста справа Миколи Малашка. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1470 с, арк. 1 – 11.
Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1.01.1920. по 1.11.1921. – Укладач В. Ченцов. – Дніпропетровськ, 1994. – С. 158, 159.
Советская военная энциклопедия. – Москва, 1933. – Т. 2. – С. 182, 183.
Малашко М. Анархісти. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр, арк. 102 – 103 зв.
Гальчевський Я. З воєнного нотатника. – Люкенвальде – Берлін, 1940. – На правах рукопису. З архіву Р. Коваля.
79. “Брат урагану” Григорій Чупринка.
Ґалаґан М. З моїх споминів (80-ті роки – до Світової війни). – Львів: Червона Калина, 1930. – I частина. – С. 61 – 65, 111, 141.
Ґалаґан М. З моїх споминів (Світова війна – розвал царату – українська революція). – Львів: Червона Калина, 1930. – II частина. – С. 178, 179.
Енциклопедія українознавства. – Львів, 2000. – Т. 10. – С. 3781.
Жулинський М. Метеор на обрії української поезії // Грицько Чупринка. Поезії. – Київ: Радянський письменник, 1991. – С. 10 –13, 16.

80. Чигиринський отаман Юхим Ільченко.
Авторські польові дослідження Олександра Солодаря. – Записано від Чуба Луки Давидовича (1902 р. н.) в с. Полуднівці Чигиринського району. 1997 р.; від Ільченка Івана Івановича (1927 р. н.) в с. Рублівці Чигиринського району. 1997 р.
Архів Управління СБУ в Черкаській обл., спр.1083, т. 1, арк. 29 – 31 зв.
Героїзм і трагедія Холодного Яру. Збірник документів і матеріалів. – Київ: Незборима нація, 1996. – С.155, 164.
Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. – Львів, 1992. – С. 46, 55, 57, 64, 65, 136, 163.
З листа редактору газети “Зоря комунізму” І. Приходьку від І. Воронова. 4 березня 1971 р., м. Москва. – Арк. 1 – 4, 6.
Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії. – Київ,1998 – С. 560.
Копія листа директора Інституту Громадянської війни І. Мінца від 3 жовтня 1937 року до Києва Начполітвідділу УП ВО НКВС УРСР бригадному комісару Шляхтенку.
Мироненко Г. Свідчать документи // Зоря комунізму. – 1992. – 7 серпня.
Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1.01.1920 по 1.11.1921. – Дніпропетровськ, 1994. – С. 148, 152.
ЧОДА. – Ф. Р. 3235, оп.1, спр. 3, арк. 64, 72.

81. Отаман Вовгура, начальник штабу Степової дивізії.
Кость Блакитний, отаман Степової дивізії. – Київ: Незборима нація, Просвіта, 1997. – С. 47, 57, 66 – 71.
Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1.01.1920. по 1.11.1921. – Укладач В. Ченцов. – Дніпропетровськ, 1994. – С. 137, 138, 143, 152, 153, 147, 163, 164.
Степовий Ю. В Херсонських степах. – Мюнхен: Культура, 1948. – С. 89.

82. Волинський отаман Лукаш Костюшко.
Коваль Р. Отаман святих і страшних. – Київ: в-во Просвіта, 2000. – С.185, 216, 219.
Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Бібліографічний довідник. – Київ, 1998. – С. 223.

83. Святий і страшний.
Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. – Краків: Українське видавництво, 1941. – Т. 1. – 204 с.
Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. – Краків – Львів: Українське видавництво, 1942. – Т. 2. – 162 с.

84. Невесела одіссея отамана Чорної Хмари.
Доценко О. Зимовий похід (6.XII.1919 – 6.V.1920). – Варшава: Український науковий інститут, 1932. – С. CXХХI, CXLIII, CXLIV, 205 – 208.
Зоренко Д. На партизанці // Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. – Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. – С. 147, 148.
Іванис В. Стежками життя (спогади). – Новий Ульм, 1961. – Кн. IV. – С. 222, 224.
Реклю Е. Земля и люди. Всеобщая география. – СПб., 1898. – Кн. 1. – С. 139.
Чорний С. Сторінка з Другого зимового походу // Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. – Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. – С. 145, 146.
Шанковський Л. На периферії Визвольної війни // Вісті комбатанта. – Торонто – Нью-Йорк, 1977. – Ч. 2 (88). – С. 65.

85. Адріян Марущенко-Богданівський, воїн та історик.
“Занапастили Божий рай” // Табор. – Каліш, 1928. – № 9. – С. 101 – 113.
Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20 – 30-х рр. ХХ ст. у Польщі. – Львів, 2003. –С. 154.
Марущенко-Богданівський А. Матеріали до історії Лубенського імені запорозького полковника Максима Залізняка полку // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Каліш, 1935. – Збірник 5. – С. 209 – 226; Збірник 6. – Каліш, 1936. – С. 193 – 228; Збірник 7. – Варшава, 1937. – С. 213 – 225; Збірник 8. – Варшава, 1938. – С. 177 – 214; Збірник 9. – Варшава, 1939. – С. 206 – 225.
Марущенко-Богданівський А. На світанку (Уривок із щоденника ад’ютанта дивізії. 1920 р.) // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1930 рік. – Львів: Червона Калина, 1929. – С. 127 – 132.
Марущенко-Богданівський А. Передостанній бій Окремої Кінної Дивізії (1920) // Літопис Червоної Калини. – Львів: Червона Калина, 1929. – № 2. – С. 12 – 14.
Марущенко-Богданівський А. Українізація частин в російській армії (1917 р.) // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1935 рік. – Львів: Червона Калина, 1934. – С. 130 – 134.
Особиста справа Марущенка-Богданівського Адріяна. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1496, арк. 1 – 12.

86. Залізні не вмирають (біографія сотника Армії УНР Леоніда Романюка на тлі історії 3-ї Залізної стрілецької дивізії).
Антоненко-Давидович Б. На шляхах і роздоріжжях. Спогади. Невідомі твори. – Київ: Смолоскип, 1999. – С. 127, 128.
Вишнівський О. З історії 3-ї Залізної дивізії. // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 145, 146.
Гловінський Є. Бої під Крижополем 15 серпня – 1 вересня 1919 р. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 579 – 581.
Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. – Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. – С. 51, 85.
Задоянний В. Зимовий похід Дієвої Армії УНР в запілля ворога з 6.12.1919 до 6.5.1920. Його моральні і матеріальні бази // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 26.
Іванис В. Стежками життя (спогади). – Кн. V. – Новий Ульм, 1962. – С. 340, 341.
Коваль Р., Рог В., Стегній П. Рейд у вічність. – Київ: Діокор, 2001. – С. 13, 16, 18, 21, 24, 34, 37, 48, 51, 57, 61, 63, 67, 71, 75 – 77, 80, 83, 84, 96, 98, 99, 105, 108.
Колубаїв С. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 431 зв. – 434.
Константинів Ю. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 765 – 769.
Крат М. Перший зимовий похід Армії УНР // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 42.
Крат М. Різними шляхами (З нагоди ювілею Першого зимового походу) // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 136 – 138.
Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919 – 1939 р. – Київ: в-во ім. Олени Теліги, 1999. – С. 25, 26.
Омелянович-Павленко М. Зимовий похід (6.12.1919 – 6.5.1920 рр.) // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 68, 75, 77, 79.
Особиста справа студента Гловінського Євгена. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 892, арк. 1 – 133.
Особиста справа студента Романюка Леоніда. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1854, арк. 10, 140 – 148.
Романюк Л. Від Бершаді до Чорториї (Напередодні Зимового походу) // Вісті комбатанта. – Торонто, 1972. – №2. – С. 23 – 31.
Романюк Л. Генерал Павло Шандрук // Вісті комбатанта. – Торонто, 1980. – №1 (105). – С. 68 – 71.
Романюк Л. Зимовий похід Армії УНР, 6 грудня 1919 – 6 травня 1920 // Альманах Українського народного союзу за рік 1984. – Джерсі-Сіті; Нью-Йорк, 1984. – С. 71, 72.
Романюк Л. Ті, що робили Українську Національну Революцію (Спогади) // “Яка краса: Відродження країни!”: Альманах Українського Братського Союзу: У 60-річчя Української Національної революції. – Скрентон, 1979. – С. 98 – 119.
Стерчо П. Карпато-українська держава. До історії Визвольної боротьби карпатських українців у 1919 – 1939 роках. Репринтне видання. – Львів: За вільну Україну, 1994. – С. 69, 88, 129, 130, 135.
Удовиченко О. Третя залізна дивізія. – Нью-Йорк: Червона Калина, 1982. – Т. 2. – С. 6, 10, 11, 30, 34, 47, 48, 100, 194, 195, 197, 200, 201, 206, 208.
Удовиченко О. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил. 1917 – 1921. – Київ: Україна, 1995. – С. 6.
Штефан А. За правду і волю. Спомини і дещо з історії Карпатської України. Друга книга. – Торонто: Пробоєм, 1981. – С. 185, 348, 349, 362.

87. Роль “Кобзаря” в долі Олександра Пителя.
ПИТЕЛЬ Олександр (26.8.1892, с. Розваги Золочівського пов., Галичина – після 29.6.1928). Громадсько-політичний діяч, повстанець, інженер-економіст; діловод (липень 1917) та секретар (з вересня 1917) Київської губерніальної ради, помічник діловода і діловод Державного комітету з товарообміну з Центральними державами (1918), діловод Департаменту зовнішнього торгу і промисловості (до 31.1.1919), урядовець для особливих доручень при голові Ради міністрів УНР (з 1.2.1919), в. о. директора особливої канцелярії голови Ради міністрів (1920), професорський стипендіат Української господарської академії (29.6.1928).
Закінчив чотири класи української гімназії в Тернополі та п’ятий клас Золочівської гімназії. Навчався рік у Крехівському ліцеї отців Василіан. Організатор Української громади в Саратові (1917). Навчався на юридичному факультеті Українського державного університету (1918). Учасник повстання проти червоних у загоні отамана Івана Голуба на Поділлі (Немирівщині, Брацлавщині та Гайсинщині). Учасник невдалих переговорів уряду УНР (голова делегації Сергій Остапенко) з Антантою в Одесі. Закінчив економічно-кооперативний факультет УГА (31.5.1927). Знав німецьку, польську, російську і французьку (почасти) мови. Спогад “Зі споминів в 1914 р.” написав 28 січня 1923 р.
Особиста справа студента Пителя Олександра. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1750, арк. 1 – 56.
Питель О. Зі споминів в 1914 р. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 701 – 715 зв.
Списки та анкети академії та студентів-стипендіатів. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 50, арк. 130.

88. Повстанець Микола Малашко.
Анкети та списки студентів, бажаючих одержати роботу. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 98.
Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю: 33 біографії. – Київ: Правда Ярославичів, 1998. – С. 307, 309.
Малашко М. Анархісти. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр, арк. 102 – 103 зв.
Особиста справа Миколи Малашка. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1470, арк. 1 – 11.
Справа професорського стипендіата М. Малашка. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 603, арк. 1 – 18.

89. Подільський отаман Хмара.
В. М. Бандит Хмара перед радянським судом // Червоний край. – 1924. – 5 листопада.
Гальчевський Я. Відповідь командира повстанського загону сотника Гальчевського на ноту повноважного представника УСРР. ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 5, спр. 17, арк. 42 – 47.
Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. – Краків: Українське видавництво, 1941. – Т. 1. – 204 с.
Гальчевський-Войнаровський Я. Проти червоних окупантів. – Краків – Львів: Українське видавництво, 1942. – Т. 2. – 162 с.
Горліс-Горський Ю. Отаман Хмара. З таємниць ҐПУ. – Нью-Йорк: Говерля, 1973. – С. 10, 11, 17, 18, 23, 34, 35, 44, 46, 55 – 60, 73.
Горліс-Горський Ю. Спогади. У ворожому таборі. В казематах ҐПУ. – Нью-Йорк: Говерля, 1977. – С. 125, 126.
ДАВО, ф. Р – 925, оп. 8, спр. 29, арк. 22 зв., арк. 23, 23 зв.
ДАВО, ф. Р – 925, оп. 8, спр. 81, арк. 281.
ДАВО, ф. Р – 925, оп. 8, спр. 85, арк. 58, 233.
ДАВО, ф. Р – 925, оп. 8, спр. 86, арк. 80, 82, 94.
ДА СБУ, арх. 5455, т. 1, арк. 1 – 441.
ДА СБУ, арх. 5455, т. 2, арк. 1 – 413 зв.
Д. С. Бандит Хмара перед радянським судом. – Червоний край. – 1924. – 4 листопада.
Д. С. Справа бандита Хмари. – Червоний край. – 1924. – 1 листопада.
Завальнюк К. Лицарі волі. Повстанський рух на Поділлі у персоналіях (20-ті роки ХХ ст.). – Вінниця: Логос. 2000. – С. 225 – 233.
Коваль Р. Отаман святих і страшних. – Київ, 2000. – С. 147 – 151, 215, 217, 218, 221, 222.
Румен В. Лист до Романа Коваля з с. Прилужного Летичівського району Хмельницької обл. – 2000.
Трильовський В. Польське військо, як союзна армія, на Україні. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 660 – 661 зв.
90. Воїн-бандурист Дмитро Стопкевич.
Ємець В. У золоте 50-річчя на службі України. Про козаків-бандурників. – Голлівуд (США) – Торонто (Канада), 1961. – С. 371.
Монкевич Б. Слідами новітніх запорожців. Похід Болбочана на Крим. – Нью-Йорк, 1956. – С. 248.
Стопкевич Д. Бій в Одесі 18 грудня 1918 р. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 318 – 321.
Особиста справа студента Стопкевича Дмитра. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1993 с, арк. 1 – 92.
Особиста справа студента Стопкевича Дмитра. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 4, спр. 41, арк. 1 – 4.

91. Іван Левицький. Роздуми після поразки.
Особиста справа студента агрономічно-лісового факультету лісового відділу Левицького Івана. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1376, арк. 1 – 13.
Левицький І. Хиби в будові Української держави. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 486 – 488 зв.

92. Канівський козак Павло Гарячий.
Горячий П. 18 листопада. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 33 – 36 зв.
Дороговказ: орган вояцької думки і чину. – Торонто, 1969. – Квітень – червень. – Ч. 24 (43). – С. 25.
Козловський О. Кармелюківці (фрагмент спогадів) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Торонто, 1964. – Збірник 10. – С. 210 – 219.
Особиста справа Павла Горячого. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 873, арк. 1 – 98.

93. Подільський отаман Чорний Ворон.
Чекірда В. Власноручний опис мойого життя. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2147, арк. 3 – 3 зв.
Чекірда В. З недавнього минулого. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 37 – 37 зв.
Чекірда В. Калачі прозрадили. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 38 – 39 зв.
94. Микола Сціборський.
Енциклопедія українознавства. – Т. 4. – Львів, 1994. – С. 1563.
Енциклопедія українознавства. – Т. 8. – Львів, 2000. – С. 3117.
Марущенко-Богданівський А. Матеріали до історії Лубенського імені запорозького полковника Максима Залізняка полку. Розділ IV // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Варшава, 1938. – Збірник 8. – С. 201.
Росоха С. Вступне слово // Націократія (2-ге видання). – Прага: Українське видавництво “Пробоєм”, 1942. – С. 3, 4.
Особиста справа Миколи Сціборського. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2002, арк. 1 – 174 зв.
Сціборський М. Націократія (2-ге видання). – Прага: Українське в-во “Пробоєм”, 1942.
Сціборський М. Спогади без назви. ЦДАВО, ф. 3799, оп. 1, спр.17, арк. 86 – 89.

95. Михайло Палій-Сидорянський.
Божко О. Генерал-хорунжий Армії УНР. Невідома автобіографія Ю. Тютюнника. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – Київ, 1998. – Ч. 1/2 (6/7). – С. 40.
ДА СБУ, ФП 69840, т. 2, арк. 309.
За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Каліш, 1932. – Збірник 3. – С. 136 Б.
За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Варшава, 1938. – Збірник 8. – С. 224 А.
Зоренко Д. На партизанці. Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. – Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. – С. 147 – 168.
Особиста справа студента інженерно-гідротехнічного відділу Палія-Сидорянського Михайла. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1691, арк. 1 – 31.

96. Борис Монкевич. Військовий та історик.
За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Варшава, 1937. – Збірник 7. – С. 104 А.
Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20 –30-х рр. ХХ ст. у Польщі. – С. 75.
Монкевич Б. Слідами новітніх запорожців. Похід Болбочана на Крим. – Нью-Йорк, 1956. – С. 4, 5.
Українська революція і державність (1917 – 1920 рр.). – Київ, 2001. – С. 342, 351, 364, 365, 441, 444, 523, 541.
Особиста справа Бориса Монкевича. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1584, арк. 1 – 8.

97. Прекрасна українка Харитина Пекарчук.
Пекарчук Х. Моя служба Україні, як вояка // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. – Торонто, 1964. – Липень – жовтень. – Ч. 1 – 2 (19 – 20). – С. 10 – 13.
Особиста справа Харитини Пекарчук. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1718, арк. 1 – 20.
Харитина Пекарчук (спогад про жінку-героя). – Вільне слово. – № 6. – 1964. – 8 лютого. – С. 6, 7.
98. Одіссея богданівця Валентина Сімянціва.
Вступний журнал до матуральних курсів Українського громадського комітету в Празі. ЦДАВО, ф. 4408, оп. 1, спр. 18, арк. 13 зв.
Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. – Лондон, 1967. – С. 75.
Доценко О. Зимовий похід. 6.12.1919 – 6.5.1920. – Варшава: Український науковий інститут, 1932. – С. LXXV, LXXVI.
Дяченко П. Чорні Запорожці (Спомини командира полку Чорних Запорожців) // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 173 – 177, 189.
Енциклопедія українознавства. – Львів, 2000. – Т. 8. – С. 2841.

Крат М. Як то було в Зимовому поході // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 34.
Омелянович-Павленко М. Зимовий похід (6.12.1919 – 6.5.1919) // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – НьюЙорк, 1973. – С. 86.
Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – Київ: Планета людей, 2002. – С. 315, 316.
Сімянцев В. Інженер-емігрант у Чехо-Словаччині. – Буенос-Айрес – Філадельфія: в-во Юліяна Середяка, 1978. – С. 9, 19, 24, 176, 190, 191, 197 – 199, 202, 225, 227 – 229, 233, 234, 236.
Сім’янців В. В Зимовому поході // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Торонто, 1964. – Т. 10. – С. 108 – 110, 117, 119 – 122.
Сім’янців В. В Зимовому поході (продовження) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Торонто, 1964. – Т. 11. – С. 206, 216, 219, 224.
Сімянців В. Ордени, хрести і відзнаки українських армій в роках 1914 – 1945 // Вісті комбатанта. – Торонто – Нью-Йорк, 1966. – Ч. 3 (24). – С. 49.
Сім’янців В. Останній день Першого Українського Козачого ім. гетьмана Б. Хмельницького Полку // Вісті комбатанта. – Торонто – Нью-Йорк, 1967. – Ч. 23 (28). – С. 27 – 31.
Сімянців В. Роки козакування, 1917 – 1923 (спогади). – Філадельфія, 1976.
Сімянців В. Спогади богданівця. – Нью-Йорк: Червона Калина, 1963. – С. 5 – 25, 29, 30, 36 – 40, 64, 68, 87, 104, 108, 119, 121 – 123.
Сімянців В. Студентські часи. Спогад. – Вашингтон, 1973. – С. 64, 65, 76, 112, 138, 139, 157,158.
Сім’янців В. Постачання і поповнення // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 222, 223.
Сім’янців В. Так родились лицарі ордену Зимового походу // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 203.
Сім’янців В. Тульчин // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 213 – 217.
Особиста справа Валентина Сімянціва. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1926, арк. 1 – 92.
Особиста справа студента Сімянцева Олекси. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1925, арк. 1 – 93.

99. Генерал-полковник Армії УНР Андрій Вовк.
Божко О. Генерал-хорунжий Армії УНР. Невідома автобіографія Ю. Тютюнника // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – Київ, 1998. – Ч. 1/2 (6/7). – С. 24 – 56.
Витяг із послугового реєстру генерала-хорунжого Андрія Вовка. ЦДАВО, ф. 5235, оп. 1, спр. 354, арк. 55 – 58.
Генерал-полковник Андрій Вовк // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. – Торонто, 1969. – Січень – березень. – Ч. 23 (42). – С. 17, 18.
Енциклопедія українознавства. – Львів, 1993. – Т. 1. – С. 294.
За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. – Варшава, 1938. – Збірник 8. – С. 17.
Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет Українських визвольних змагань. – Львів, 1995. – С. 26, 27.
Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. – Київ, 1995. – Ч. 1. – С. 173 – 175.
У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. – Нью-Йорк, 1973. – С. 249.
Л-ий І. (Генерал-полковник Андрій Вовк) // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. – Торонто, 1967. – Січень – квітень. – Ч. 14 – 15 (33 – 34). – С. 27.

100. Андрій Глувківський і сотник Пругло.
Глувківський А. Останній день на рідному терені. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 929.
Особиста справа студента Глувківського Андрія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 893, арк. 1 – 85.

до змісту книги Роман Коваль Багряні жнива Української революції