Роман Коваль
Багряні жнива Української революції

100 історій і біографій учасників Визвольних змагань

Іван Максимчук

Козака Івана притягли до клуні ладижинського священика...
Червоноармієць побіг доповідати командиру полку, що зловлено “бандіта”...
Ось вже й командир скрипить чоботами по снігу.
– Ти кто? – запитав він бранця, витираючи масні губи.
– Іван Максимчук.
– Бандіт?
– Повстанець із ватаги Дорошенка, – спокійно відповів той.
– Мноґо вас?
– Не знаю.
– С кєм в сєлє імєєтє связь?
– Не знаю.
Засвистіла нагайка і обвилася гадюкою довкола шиї.
Виступила перша кров...
– Так с кєм, ґаваріш, знаєтєсь в сєлє?
– Не знаю.
– А ну, пащєкачітє єво.
Максимчука прив’язали до стовпа. Звідкілясь у руках червоноармійця з’явилась швайка. І помутився світ козакові в очах...
Та новий удар швайкою знову нагадував, що він ще живий... Біль пронизував усе тіло. Нелюдський крик все ж вирвався з козацьких грудей...
– А-а-а-а!..
– Ну что, будєш ґаваріть? – вдоволено запитав червоний командир.
– Буду... Розв’яжіть тільки...
Хвилину без болю він використав для того, щоб урівноважити дихання. І, зневаживши смертельну небезпеку, несподівано заспівав: “Ще не вмерла Україна...”
Більшовики спів прикоротили швидко. Вистачило кількох ударів. А командир 407-го полку повернувся до попівської хати продовжувати вечерю...

до змісту книги Роман Коваль Багряні жнива Української революції