Українське життя в Севастополi ВАТСЬЯЯНА КАМА СУТРА

ВАТСЬЯЯНА
КАМА СУТРА

Про "Кама сутру"

Грандіозна велич цивілізації, створеної упродовж багатьох століть народами Індії потрясає кожного, хто починає з нею знайомитися. Вона настільки багатогранна, що охопити її одним поглядом просто неможливо. Всякий, хто претендує на таке всеосяжне охоплення, уподібнюється персонажам індійської притчі про чотирьох сліпців, що забажали з'ясувати, як виглядає слон. Один торкнувся до хобота і вирішив, що слон схожий на змію, другий намацав хвоста і подумав, що перед ним вірьовка, третій опинився біля ноги, яка нагадувала колону, і, нарешті, четвертий черево слона прийняв за велетенську кулю. І хоча з індійською цивілізацією наука має, справу понад два століття, а за останні десятиліття особливо посилила увагу до неї, одначе й досі відкриваються все нові й нові грані цього духовного материка.

Щоправда, одним із передсудів, який заважає пізнавати індійську культуру, є думка, ніби у стародавній та середньовічній Індії природничі й точні науки не набули помітного розвою. Але ж це не відповідає дійсності. Варто лише глянути на пам'ятники індійської архітектури та скульптури. Хіба можна було їх створити без знання геометрії, загалом математики, без відповідних непростих інструментів для шліфування твердих гірських порід? Крім того, широко відомий внесок стародавніх індійців у розвиток філософії, астрономії, інших наук.

І, звичайно, обов'язковою складовою частиною індійської культури було вчення про людину, зокрема, такі його підрозділи: а р т х а - матеріальні передумови-існування людини і суспільства; д х а р м а - духовне життя, суспільна свідомість; к а м а - почуттєвий світ людини, передусім кохання, його суспільний сенс.

Книжку "Кама сутра" ("Наука про кохання") Ватсьяяна написав понад півтори тисячі років тому. Але й до того індійська традиція знала чимало творів, присвячених різним сферам інтимних взаємин, без яких не існувало б і самого людства. До нас дійшла напівлегендарна і небезпідставна передісторія "Кама сутри". Перший твір про кохання із ста тисяч розділів приписують богу-прародителю Праджапаті.. Потім був трактат із тисячі розділів, написаний Наіді, слугою верховного бога-деміурга Шіви, що спостерігав за любовними утіхами свого повелителя та його дружини Парваті. Наіді, за переказом, розкрив спостережені таємниці Шветакету, синові мудреця Іддалаки, одному з авторів упанішад, священних філософських текстів стародавніх індійців. Шветакету приписують запровадження моногамії та створення трактату про кохання із п'ятисот розділів. Згодом Шаікха виклав твір Шветакету у трьохстах, а його наступник Бабграв'я - у ста п'ятдесяти розділах. Крім зменшення обсягу подібних праць, намітилась також тенденція до спеціалізації. Так, Чараяма писав про суть інтимних взаємин, Суварнанабха - про залицяння, Гхотамукха - про злягання, Гонардія - про обов'язки дружини, Гонікапутра - про спокушення чужих дружин (але перше звернення до цієї теми приписують Муладеві, який спочатку написав трактат про крадіжництво, а потім - оскільки це також різновид крадіжки - і твір про спокушення чужих дружин), Даттака - про гетер, Кучумара - про засоби збудження статевої потенції.

Уся ця досить багата традиція знайшла своє оптимальне втілення у "Кама сутрі" Ватсьяяни, котрий жив приблизно в V столітті нової ери. Він не лише підсумував увесь попередній розвиток цієї теми, але й вступив у полеміку із своїми попередниками. Для свого таору Ватсьяяна обрав жанр сутр, тобто афористично стислих суджень про предмет, які дозволяли досягти високого ступеня систематизації. У "Кама сутрі", крім того, в також і прозові оповідні розділи та деякі віршовані вставки. Складається вона із семи частин: 1. загальна, з викладом основних принципів; 2. про інтимні взаємини; 3. про залицяння і шлюб; 4. про обов'язки дружини; 5. про чужих дружин; 6. про гетер; 7. про збуджувальні засоби. Кожна з цих частин ділиться на дрібніші підрозділи, присвячені окремим специфічним граням інтимних стосунків.
Твір Ватсьяяни, по суті, присвячений і соціальній функції кохання, його психології та етиці і власне фізіології статевого акту, засобам досягнення найвищого ступеня любовної насолоди. Усі ці аспекти розглядаються у нерозривній єдності, тому доводиться шкодувати, що в пересічних уявленнях "Кама сутра" постає лише набором техніко-фізіологічних рецептів.

Безперечно, твір стосується чоловіків і жінок загалом, але автор мав на увазі передусім нагарику, городянина, людину освічену та заможну, яку можна назвати світською. Саме вона перебуває у центрі "Кама сутри", хоча в ній присутні також представники й інших прошарків суспільства - від царів до позакастового простолюду. Гідною нагарики є жінка, яка володіє, за Ватсьяянoю, "шістдесятьма чотирма мистецтвами", докладно переліченими у творі. Проте а їх число включено й те, що не відповідає сучасному розумінню слова "мистецтво". Автор зараховує сюди і ведення домашнього господарства, і знання арифметики, грамоти, мов, і вміння користуватися косметикою, чаклувати, і посвяченість у такі розваги, як півнячі та перепелині бої тощо. Сукупність цих "шістдесяти чотирьох мистецтв" істотна і для самого нагарики, бо може допомогти йому завоювати серце жінки. Важливо й те, що автор неодноразово наголошує не лише на необхідності, а й на перевагах нормальних інтимних взаємин.
Хоч Ватсьяяна, здавалось би, зосереджений лише на головному предметі - інтимних взаєминах чоловіка й жінки у всьому їхньому багатоманітті, він водночас відтворює і досить широку картину суспільного життя й побуту свого часу.

Популярність "Кама сутри" не пригасала упродовж століть. Твір справив значний "плив на розвиток цієї теми, загалом на літературу та мистецтво Індії.

Перший переклад "Кама сутри" українською мовою, безперечно, зацікавить сучасного читача. Хоча він і фрагментарний, все ж дає уявлення про головний зміст пам'ятки світової культури. Будемо сподіватися, що в майбутньому український читач зможе ознайомитися з повнішим перекладом цього твору, а потім і з науковим виданням, супроводжуваним докладним коментарем.

Ігор СЕРЕБРЯКОВ,
доктор філологічних наук, лауреат Міжнародної премії імені Джавахарлала Неру
м. Москва.