Алла КОВАЛЬ, Віктор КОПТІЛОВ
КРИЛАТІ СЛОВА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Ж

Жандарм Європи

У західноєвропейській пресі «жандармом Європи» або «міжнародним жандармом» називали Російську імперію в 1848—1849 р.р. — у часи піднесення революційного руху в Європі. Російське військо відіграло зловісну роль у придушенні національно-визвольних повстань.

Про неї, що згубила з світу Пушкіна, Лєрмонтова, Полежаєва, що мучила на засланні Шевченка, що самий початок свій ознаменувала повішенням п’ятьох декабристів і висланням у глибочінь сибірських руд кращих людей того часу... це про неї, жандарма Європи, сказав Герцен: «Коли подивишся на офіціальну Росію, душу охоплює тільки відчай».
(М. Рильський, Лєрмонтов)

Жодна з відомих в історії імперій... не відіграла такої реакційної ролі у світовій історії і не була в такому протиріччі з інтересами не тільки поневолених народів, але й самого панівного народу. Росія була і лишилася жандармом Європи.
(П. Голубенко, Україна і Росія)

Жанна д’Арк

Французька дівчина, селянка, яка силою свого переконання та безкомпромісним патріотизмом змінила хід Столітньої війни (XIV—XV ст.), надихнувши французьке військо і слабовольного короля Карла VII на рішучі воєнні дії. Загинула на вогнищі, звинувачена в чародійстві.

Ім’я Жанни д’Арк (1412—1431) стало символом самопожертви в ім’я любові до батьківщини.

Любов: Знаю я дуже добре, що я не Жанна д’Арк, готова навіть згодитись, що для героїнь тепер місця нема, хоч се ще хто його знає.
(Леся Українка, Блакитна троянда)

Аглая — українська Жанна д’Арк і фанатичка українського націоналізму — є символом нової України.
(П. Голубенко, Україна і Росія)

Жар-птиця

Образ слов’янських народних казок — фантастичний птах з блискотливим, як жар, пір’ям. Жар-птицю важко спіймати, але той, кому це вдасться, матиме все, що йому заманеться. Цей образ уособлює мрію народу про щастя.

Урочисто стояв ліс і, як перо жар-птиці, падав з високого неба позолочений листок.
(Ю. Яновський, Мир)

Тепер Жар-птиці не буває.
Жар-Птицю будень убиває.
(Л. Костенко, Інкрустації)

Жахливе дитя

Під такою назвою (французькою мовою «enfant terrible») французький художник П. Гаварні (псевдонім С. Шевальє, 1804—1866) створив серію гумористичних малюнків, які здобули широку популярність.

— А я сказала б так: ти, Хлонько, enfant terrible.
— Прошу не ображати мене.
(М. Хвильовий, Санаторій на зона)

Винниченко як «жахливе дитя» (якщо скористатися психоаналітичним мисленням) «посягнув» на традиційну українську патріархальну свідомість, яка породжувала в літературі епічну об’єктивованість, заокругленість оповіді, її візуальність.
(Т. Гундорова, Погляд на «Марусю»)

Жереб кинуто. Alea jacta est

Слова Юлія Цезаря, мовлені ним при переході річки Рубікон у 49 Р- до н. е. Він порушив закон, за яким не мав права очолювати війська в межах Італії, і розпочав громадянську війну.

Вислів уживається, коли треба підкреслити безповоротність прийняття важливого рішення.

— Жереб кинуто, пане гетьмане. І що складніша гра, то вона принадніша.
(З. Тулуб, Людолови)

— У віках прославиться ім’я твоє, що заклав перший камінь держави! — І закінчив (Гізель): - Alea jacta est!
(П. П а н ч, Гомоніла Україна)

Жертва вечірня

Назва і перші слова християнської молитви, покладеної на музику композитором П. Чесноковим (1877—1944).

У переносному вживанні — потерпіла сторона конфлікту. Часом вислів має іронічне забарвлення, іноді частини вислову замінюються синонімами.

Такою «жертвою вечірньою» і була Наталя Павлівна. Не усвідомивши собі свого конфлікту з околишніми умовами, вона впала жертвою протесту...
(М. Вороний, В путах брехні)

І закручусь, і забігаю:
де промінь?.. де промінь?
Умру, як жертва вечірня.
І затопчуть каруселеві коні
Бідне створіння.
(М. Семенко, Жертва вечірня)

О серце, серце,
не печалься,
На ешафот столів брудних
Кладу тебе, нічну офіру
Серед вселюдського трактиру,
І граю партію свою,
І програю,
і завше програю...
(М. Б а ж а н, Розмова сердець)

Жертва громадського темпераменту

Так назвав продажну жінку, що стала на шлях розпусти через своє безправне й незабезпечене становище в буржуазному суспільстві, французький соціолог П.Ж. Прудон (1809—1865). Вислів уживається як синонім до слова «повія».

І досить було будь-якій хоч глянути на нього кокетливо, щоб Павло вже геть утратив розум... Були це переважно загальновідомі на дачі своєю приступністю, не завжди навіть повії, просто, як звали їх, «жертви власного темпераменту».
(А. Головко, Мати)

Жива вода

В українських казках — магічна вода, яка повертає життя мертвим і дає неймовірну силу. Іноді зветься також цілющою водою.

Може, вернеться надія
З тією водою
Зцілющою й живущою,
Дрібною сльозою —
Може, вернеться з-за світа
У пустку зимовати...
(Т. Шевченко, Заворожи мені, волхве...)

Він, змучений і вражений стрілою,
Добіг сюди, де між кошлатих круч
З найглибших надр пробився димний ключ,
Скипаючи цілющою водою.
(М. Б а ж а н, Джерело)

«Жива вода»(1950) — назва роману Ю. Яновського, за який його було піддано несправедливій критиці.

Живий труп

Першоджерелом вислову є Євангеліє. У Першому посланні апостола Павла до Тимофія, де йдеться про вдовиць, сказано: «Котра ж із них розкошує, та насправді вмерла» (5, 6). Поширенню вислову сприяла поява драми Л. Толстого «Живий труп» (1900).

Найчастіше вислів уживається як синонім до характеристики морально спустошеної людини, а також людини хворої, дуже виснаженої.

Найнужденніший з нуждарів,
Тюремного хробацтва луп,
Живучий труп.
(Б. Л є п к и й, Калнишевський у неволі)

Слова поета можна кинути в очі кожному «живому мерцю» історії, що гальмує розвиток життя народного, що ставить перешкоди творчості народного генія.
(С. Петлюра, Станіслав Виспянський)

Він і сам не людина, а жалюгідна тінь людини, живий труп, порожнеча.
(І. Муратов, У сорочці народжений)

Живіть, як птахи небесні

Вислів походить з Нагірної проповіді Ісуса Христа (Матв., 6, 26): «Погляньте на птаство небесне. Птахи не сіють і не жнуть, і не збирають у клуню; а Отець небесний годує їх».

У сучасній мові цей вислів часом набуває іронічного забарвлення.

Вони не знали, що таке робота, жили, як птахі небесні, не орали й не сіяли, не знали ніяких обов’язків, не думали про будь-які права, зате їм відома була найвища пристрасть, відкрилося найбільше щастя, заполонила душі найясніша радість, і звалося все те одним словом: Любов.
(П. Загребельний, Думки нарозхрист)

Житейське море

Образне визначення складності суспільного життя з його боротьбою, тривогами, поразками й успіхами зустрічається в багатьох літературах. Уподібнення життя бурхливому морю знаходимо ще у візантійських авторів. Значного поширення вислів набув у новітні часи. Так, в «Енеїді» І. Котляревського читаємо:

Як вибрались на чисте поле,
Еней з покійничком прощавсь.
Сказав: «О жизнь! Бурхливе море,
Хто на тобі оставсь?..»

«Житейське море» — назва комедії І. Тобілевича.

Житейське море кидало ним, як тільки хотіло — суворо, безжалісно, жорстоко. Хвилі житейського моря не раз односили човен творця на небезпечну скелю; каламутний шум з гребеня хвиль перебризкував через голову піснетворця і, танучи біля самих ніг його, сичав по-гадючому, стікав і розтікався.
(П. Т и ч и н а, К. Г. Стеценко)

Житейськеє море шумить і кипить,
У темному плесі русалка сидить:
Зірнула русалка з далекого дна,
І співом людей хоче вабить вона.
(Дніпрова Чайка, Русалка)

Життя коротке, та безмежна штука

«Афоризми» грецького лікаря Гіппократа (460—377 до н. е.) починаються так: «Мистецтво настільки велике, що на оволодіння ним не вистачить життя». Цей вислів (латинською мовою — «Ars longa, vita brevis est») цитується переважно в перекладі І. Франка і вживається в сучасній мові для ствердження безсмертя кращих мистецьких творів:

Життя коротке, та безмежна штука
І незглибиме творче ремесло.
(І. Ф р а н к о, Semper tiro)

Трохи довга наука... Так, довга, хоч, на жаль, сучасне життя наше коротке. Це знали й римляни: ars longa, vita brevis est.
(M. Вороний, Пензлем і пером)

Жінка Потіфара (Пентефрія)

За біблійним переказом, дружина єгипетського воєначальника Потіфара (або Пентефрія) намагалася спокусити Йосифа Прекрасного, а коли їй це не вдалося, звела на нього наклеп, ніби він хотів її зґвалтувати (Буття, 39).

Вислів уживається як характеристика розпусної й підступної жінки.

Не пускайся з жінкою чужою
Ні в дорогу, ні в гостину жадну.
Тямиш, як Пентефрієва жінка
Йосифа в темницю засадила?
(І. Ф р а н к о, Вразуми мя, жив буду)

Джонатан: Чого ж ти втік від неї, як від жінки Потіфара?
(Леся Українка, У пущі)

Жінка Цезаря — понад підозри!

У 62 р. до н. е. на жіноче свято, організоване Помпеєю, дружиною Юлія Цезаря, прокрався переодягнений чоловік. Виникло багато чуток, неприємних для Цезаря, який був змушений навіть розлучитися з жінкою, мотивуючи це тим, що жінка Цезаря повинна бути понад підозри!

Жінка Цезаря понад підозри! — так говорить віра й довіра, так вустами найліпшого мужа провістила любов пречиста.
(С. Йовенко, Античний мотив)

Жодного дня без рядка (штриха)

Римський історик І ст. до н. е. Пліній Старший розповідає про Апеллеса, придворного художника Олександра Македонського: «Алеллес мав звичку — який би не був він зайнятий — не пропускати жодного дня, не провівши хоч однієї лінії» (латинською мовою — «Nulla dies sine linea»). Вислів характеризує постійну й наполегливу працю.

Є літератори, до ставлять своїм девізом: жодного дня без рядка. Сосюра такого девіза ніколи не ставив і не примушував себе будь-що писати щоденно.
(А. Малишко, Поет краси людської)

Жупел

Церковнослов’янське слово, що означає «палаюча сірка, смола». Часто трапляється в Біблії (Буття, 19, 24: «І бурхонув Господь на Содом і Гоморру сіркою та полум’ям од Господа з небес» та ін.).

У сучасній мові — щось страшне; те, що викликає страх.

Слова «запорожець», «козак», «рідний край» — жупел для цензури, і якщо п’єса більш-менш пристойно скомпонована та має ці слова, то краще не посилати її до цензури — все одно не дозволять.
(Ю. М а р т и ч, Зустрічі без прощань)

[ A ] [ Б ] [ В ] [ Г ] [ Ґ ] [ Д ] [ Е ] [ Є ] [ Ж ] [ З ] [ И ] [ Й ] [ І ] [ Ї ] [ К ] [ Л ] [ М ]
[ Н ] [ О ] [ П ] [ Р ] [ С ] [ Т ] [ У ] [ Ф ] [ Х ] [ Ц ] [ Ч ] [ Ш ] [ Щ ] [ Ю ] [ Я ]