Алла КОВАЛЬ, Віктор КОПТІЛОВ
КРИЛАТІ СЛОВА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ
Н
Навалювати Оссу на Пеліон
Осса і Пеліон — гори у Греції. За давніми міфами, титани Отос і Ефіальт
Оссу збирались були на Олімп навалить, а на Оссу Пеліон лісошумливий, щоб так аж до неба дістатись.
(Г о м є р, Одіссея, її, переклад Бориса Тена).
Але Аполлон убив зухвальців.
Вислів «навалювати Оссу на Пеліон» вживається у значенні: здійснювати щось грандіозне. У наш час вислів часто має іронічне забарвлення.
«Противно, — додає він (В. Коцовський), кидаючи ще й Оссу на Пеліон, — література наша розвивалась все досить рівномірно і рівнобіжно з іншими літературами Європи так щодо форми, як і щодо провідних гадок». Сю думку досить навести, полемізувати з нею не треба.
(І. Ф р а н к о, М. Шашкевич і галицько-руська література)
Навсікая
За «Одіссеєю» Гомера (IX ст. до н. е.), феацька царівна, яка знайшла викинутого бурею на морський берег Одіссея, дала йому притулок і закохалася в нього, проте Одіссей не залишився у феаків, а вирушив у путь додому.
Ім’я Навсікаї вживається на означення гарної, ніжної закоханої дівчини.
Душе моя! Тікай на корабель,
Пливи туди, де серед білих скель
Струнка, мов промінь,
чиста Навсікая.
(М. З е р о в, Саломея)
Лиш ти, волинська Навсікає,
На Ікві, в липні золотім,
Лиш ти ввижаєшся частіше
Іонським мармуром ясна.
(Є. Маланюк, Присвятні строфи)
Надлюдина
Це слово стало крилатим після появи книжки Ф. Ніцше «Так мовив Заратустра» (1883). У філософії Ніцше «надлюдина» — ідеал представника панівної касти, для якої нема нічого недозволеного. Цей термін зустрічається ще в німецькій теологічній літературі XVII ст., проте в іншому значенні: вищий тип християнина. Звідти він перейшов у художню літературу, у твори Гердера, Гете та ін.
У сучасній мові це слово позначає крайнього індивідуаліста, егоїста, який ставить над усе своє «я», вважає себе вищим за інших. Вживається також іронічно.
Без «надлюдей», смиренні Божі діти
серцями-ліліями променіти
почнуть непогасимими, святими,
і арфи неба гратимуть над ними.
(В. Барка, Подражаніє Софонії)
Найменший брат
Вислів походить з Євангелія (Матв., 25,40), де «братами меншими» названо бідняків.
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
(Т. Шевченко, І мертвим, і живим...)
Він (прогрес) нагадав людям про їх право на волю і гукнув, що добувати того добра не боєм та насиллям, а любов’ю до меншого брата та невсипучою працею на користь його розвою та освіти.
(Панас Мирний, Лист до М. Лисенка, 1903 р.)
На крилах пісень
Назва збірки поезій (1893) Лесі Українки. Раніше цей вислів ужив Г. Гайне у циклі «Ліричне інтермецо» (1823).
Вживається у значенні: линути кудись поетичною мрією.
Справді я б рада прибути в Галичину не тільки «на крилах пісень»...
(Леся Українка, Лист до О. Маковея, 16.І.1894 р.)
На майдані коло церкви Революція іде
Цитата з поезії П. Тичини «На майдані» (1918):
На майдані коло церкви Революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули, — за отамана буде.
Щоправда, хтось у того «трибунала» поміст свиснув і висмикнув одну ногу, але три його нозі з погордою свідчать, що першого травня на пасічанськім майдані «революція йшла»...
(О. Вишня, Ось воно — село оте!)
Солов’їні де концерти? — вся земля, як дзвін, гуде... На майдані коло церкви революція іде...
(В. Корж, Майдан поета)
Нам спокій тільки сниться
Цитата з поезії О. Блока «На полі Куликовому. І» (1908), де йдеться про бурхливі події російської історії.
У переносному значенні: тривожний стан.
Ні, сонний спокій зовсім нам не сниться,
Ні, нас не вабить ніжна тишина —
Прийдешнє осяває наші лиця,
Неспокій творчий з вічністю єдна.
(В. Симоненко, Ми думаєм про вас.)
Все знаю — вічний бій!
Все знаю — хрест.
Все знаю — спокій тільки сниться людям.
Життя — це боротьба і поле труду.
(І. Жиленко, Ярмарок Чудес)
На нашій — не своїй землі
Цитата з поезії Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду...» (1847):
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
Це був благородний, можливий тільки в такі високі хвилини, чистий, безсторонній осуд усієї тієї неправди й злочинства, яке вчинялося століттями тут, «на нашій не своїй землі» над хазяїном її й господарем — українською нацією.
(В. Винниченко, Відродження нації)
На отмщеніє язикам
Цитата з біблійної Книги Псалмів (149,7), де розповідається про боротьбу між Ізраїлем і ворожими племенами.
Значення вислову: для покарання народів. Вислів використовується також для створення урочистого настрою.
І мечі в руках їх добрі,
Острі обоюду,
На отмщеніє язикам
І в науку людям.
Окують царей неситих
В залізнії пута...
(Т. Шевченко, Давидові псалми)
Напитися шоломом Дону
Вислів походить зі «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.), де зустрічається двічі: «А любо нам спити шоломом Дону». Волинський літопис повідомляє, що князь Роман Галицький також «пив золотим шоломом Дону». Вислів означав наїзд на половців, що кочували в донських степах.
І досі нам сниться,
І досі маниться
Блакитного того Дону
Шоломом напиться.
(І. Ф р а н к о, На старі теми)
Гойдала мла нас у ночах,
Черпали ми шоломом воду,
І боронив нас Мономах
Від половецької негоди.
(Юрій Клен, Ми)
Наріжний камінь.
Во главу угла
Вислів походить з Біблії (Книга пророка Ісайї, 28, 16). Інколи цитується старослов’янською мовою, як, наприклад, в епіграфі до поеми Т. Шевченка «Єретик»: «Камень, его же небрегоша зиждущии, сей бысть в главу угла; от Господа бысть сей, и єсть дивен во очесех наших».
У наш час вислів має значення: основа, головна ідея.
На інтермедіях ще раз буквально справдилось прислів’я про камінь, «его же не брегоша зиждущії»: для авторів величних трагедокомедій інтермедії були тільки пустенькими жартами, не вартими великої уваги.
(С. Єфремов, Історія українського письменства)
Великодержавна імперська традиція росіян була й лишилася тим наріжним каменем, об який спотикалися і найбільші російські демократи і революціонери.
(П. Голубенко, Україна і Росія)
Народжений повзати літати не може
З цією поетичною формулою збігаються заключні слова байки російського поета XVIII ст. І. Хемніцера «Мужик і корова»: «...кто ползать родился, тому уж не летать». Вислів набув поширення після появи «Пісні про Сокола» (1898) M. Горького, де є рядок «Рожденный ползать летать не может».
— Чого доброго, отак і проживе, — сказав після паузи Степура. — Заб’ється в щілину і всі бурі в ній пересидить.
— Таким не заздрю, — сказав Богдан. — Оце вони й є ті, що
«народжені повзати».
(О. Гончар, Людина і зброя)
Темного світлий щиро жаліє,
темний над світлим завше кепкує.
Світлий літає — жити не вміє,
повзає темний — Бога не чує.
(В. Базилевський, З давніх-давен, від епохи санскриту...)
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Цитата з поезії В. Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу?..» (1964).
Символіка глибокої віри в безсмертя народу нашого. Це символіка того ідейного наставлення, що колись прозвучало в словах Івана Багряного: «Ми є, були і будем ми!» А пізніше — в словах передчасно померлого Василя Симоненка:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
(Г. Костюк, На перехрестях життя та історії)
На розпуттях велелюдних
Першоджерелом вислову є біблійний Плач Єремії. Звертаючись до свого народу, пророк вигукує: «Вставай, гірко ридай уночі при зміні кожної варти, виливай, як воду, серце твоє перед лицем Господа; простирай до нього руки свої, благаючи про душі немовлят твоїх, що вмирають на розпуттях усіх вулиць» (2,19). І далі: «Камені святилищ розкидано на розпуттях усіх вулиць».
«На розпуттях велелюдних» означає: на особливо людних місцях, де торгували, карали, просили милостиню і т. ін.
Тільки я, мов окаянний,
І день, і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить...
(Т. Шевченко, І мертвим, і живим...)
Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться
Цитата з п’єси М. Гоголя «Театральний роз’їзд після вистави нової комедії» (1836), написаної під впливом вражень після першої постановки «Ревізора». Автор заперечує думку тих, хто вважав, що шахрай першим сміятиметься з шахрая, виведеного на сцену, і доводить, що сміх є найгострішою зброєю драматурга.
Читачі реготатимуть з тих, хто вже нічого не боїться, крім... сміху. Перчанський батіг ляскатиме так, що ну!
(В. Лагода, Майстер веселого цеху)
На сторожі коло їх Поставлю слово
Цитата з поезії Т. Шевченка «Подражаніє її псалму» (1859):
...Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
А давне слово на сторожі,
Напівзабуте слово те,
Як пишне дерево, зросте
У дні співучі і погожі.
(П. Филипович, Не хижі заклики пожеж...)
Випливай же, слово, плавом корабля!
Виступай степами, омивайсь вітрами,
Потрясайся бурями, громом проридай,
Дужою сторожею владно стань над нами
І не дай замовкнути, згинути не дай!
(М. Б а ж а н, Чотири оповідання про надію)
Вона була б і вмерла вже не раз,
та все питає, і на смертнім ложі, —
а де ж те Слово, що його Тарас
коло людей поставив на сторожі?!
(Л. Костенко, Зоряний інтеграл)
Наступити на горло власній пісні
Вислів походить з першого вступу до поеми В. Маяковського «На ввесь голос» (1930), де автор визнає, що підпорядковував свою поезію завданням революційної боротьби і «себя смирял, становясь на горло собственной песне».
Вживається у значенні: «обмежувати себе», «тамувати в собі щось».
Один виконував графоманські соцзамовлення видуманого адміністрацією «народу», інший «наступав на горло власній пісні», а хтось писав «у шухляду», щоб аж нині видобути свої творіння на світло денне.
(Р. Іваничук, Відверто про наболіле)
На сьомому небі
Грецький філософ Арістотель (384—322 до н. е.) у праці «Про небо» вживає цей вислів при поясненні будови неба. Він вважав, що небо складається з семи нерухомих кришталевих сфер, до яких прикріплені зірки й планети. Про сім небес не раз згадано й у Корані; сам Коран був начебто принесений янголом з сьомого неба.
Вираз вживається на позначення найвищої міри радощів, щастя, блаженства.
Коли Маркевич заграв з скрипачем Стером концерт Ліпінського, Тарас відчув себе на сьомому небі.
(О. Іваненко, Тарасові шляхи)
Батько новонародженого... був просто на сьомому небі, що в життя приходить ще один Мамайчук.
(О. Гончар, Тронка)
На ясні зорі, на тихі води
Цими словами в історичних піснях та думах передається туга за батьківщиною і прагнення повернутися у рідний край. Наприклад, у думі про Марусю Богуславку:
З тяжкої неволі,
З віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений.
Вислів уживається як поетичний синонім до слова «Україна».
П. Квітка просить Вам низенько вклонитись. Він тепер... мається ліпше, ніж торік, хоча все надумує втікати на Україну, «на тихі води, на ясні зорі».
(Леся Українка, Лист до І. Франка, 28.ІХ.1904 р.)
О, поведи ж нас, лицарський духу,
По вільній стежці життя і руху,
На тихі води,
На ясні зорі.
І в цю велику, страшну годину
З’єднай в єдину всю Україну.
(Б. Л є п к и й, Дух наш пречистий...)
Сподіваймося, що тисячолітній відплив національно-творчих сил, перетворення їх для українського народу в «пропащу силу» нині зміниться на зворотний вектор — приплив до рідної землі, «на тихі води, на ясні зорі».
(І. Драч, Сучасна дума про третього брата)
Не витанцьовується
Вислів з повісті М. Гоголя «Зачароване місце» (1832). Старий дід, підпивши, став танцювати на городі, але, дійшовши до половини місця біля грядки з огірками, відчув, що в нього не піднімаються ноги. Дід знову почав танцювати «до половини — ні! не витанцьовується, та й годі!». Вживається у значенні: щось не виходить, не вдається.
І то дарма, що вже пізній час, що від цигаркового диму вже нікого не видно в кімнаті, що сьогодні так-таки нічого й не витанцювалось, — все це дарма.
(В. Лагода, Майстер веселого цеху)
Не відають, що творять
Цитата з Євангелія. Слова розіп’ятого на хресті Ісуса Христа про його мучителів: «Отче! Прости їх, бо не відають, що творять» (Лука, 23, 34).
Вислів уживається для характеристики людей, які не передбачають поганих наслідків своїх дій.
Дехто... мерщій став пускати хулу і на роман, і на його автора. Хай будуть прощені, самі ж бо не відають, що творять.
(П. Загребельний," Думки нарозхрист)
Це був початок доби, за якої входило в смак не цінувати людське життя. Свого апогею вона, ця доба, досягла за Сталіна й Гітлера, а покищо, не знаючи, що чинить, Вакула рубав інших, а ті інші, застукавши в тісному кутку Вакулу, зарубали його.
(І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе)
Вони відали, що творять! Усе було написане на їхніх прапорах і гаслах: відібрати хліб духовний, а потім — щоденний.
(Є. Сверстюк, Осквернення священного дару життя)
Не від світу цього
Цитата з Євангелія, слова Ісуса Христа: «Царство Моє не від світу цього» (Іван, 18, 36).
Характеризує людей, далеких від реального життя з його турботами.
— Громадянине слідчий! То ви абсолютно не знаєте Курбаса! Та він поза театром, поза своїми мистецькими візіями, поза літературою та філософією мистецтва світу не бачив. Він не від світу сього!
(Й. Гірняк, Спомини)
Недремне око
Походження вислову пов’язане з персонажем античної міфології велетнем Аргусом, тіло якого було вкрите безліччю очей. Спати водночас могли тільки два ока, решта ж лишалася «недремною».
Вислів став синонімом пильності.
Звідси так добре видно всю привокзальну частину міста, телевізійну ажурно плетену вишку з червоними вогниками, що моргають серед ночі, немов недремні очі Києва.
(І. Ц ю п а, Вічний вогонь)
Класики на те й класики, що в них можна знайти духовну поживу на всі випадки життя. І кожен мав би її знаходити, виходячи зі своїх потреб, уподобань, настроїв. Аби ж то! А недремне око вихователів, ідеологів, доктринерів, простіше кажучи, духовних диктаторів!
(П. Загребельний, Думки нарозхрист)
Незлим тихим словом
Цитата з поезії Т. Шевченка «Заповіт» («Як умру, то поховайте...», 1845):
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
— Сьогодні ми чули заповіт од Тараса, щоб ми його в сім’ї
вольній, новій не забули пом’янути «незлим тихим словом».
(А. Кримський, Злочинне святкування)
— Хай ваша малеча, бавлячись після війни під цими зеленими деревами, спом’яне і нас незлим, тихим словом.
(О. Гончар, Прапороносці)
Не із нашого села
Вислів з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» (1819). Бідний парубок Микола так говорить про Петра, коханого Наталки: «Се не із нашого села і вовся мені незнакомий» (дія 2, ява 2).
Усе чудне тут: місто, люди, ринок,
Якісь птахи — «не з нашого села»,
А от же півня, цей живий годинник,
Чиясь рука у Ріо занесла!
(М. Рильський, Ріо-де-Жанейро)
Нектар і амброзія
Напій та їжа богів, які давали вічну юність і безсмертя. У переносному значенні — синоніми насолоди й гарних пахощів. Іноді позначають вишукані напої та страви.
Я гадав, що рабині брешуть з помсти, тоді вони назвали лікаря Ісаака з Халеба, якому Назлі-ханум замовляє отруту без запаху і кольору і таку чудову на смак, що людина п’є її, наче нектар, напій безсмертя.
(З. Тулуб, Людолови)
Рік був рясний на зливи. Почав вуркотати ранок. Вип’ють богове Еллади нектар степової грози.
(М. Б а ж а н, Боги Еллади)
Втішайся ж нектарем, амброзію глитай,
Співай, та тільки щоб не сумно...
(В. Самійленко, До поета)
Нема нічого нового під сонцем
Цитата з Біблії: «Що було колись, те буде й знов, і що діялось, те й діятиметься, і нема нічого нового під сонцем» (Екклезіаст, 1,9).
Вживається як формула крайнього скептицизму й розчарування в житті. Варіант цього вислову — «Нема нічого нового під місяцем» — походить з вірша російського письменника й історика М. Карамзіна «Соломонова мудрість з досвіду, або Вибрані думки з Екклезіаста» (1797).
— Під місяцем нема нічого нового: все циклічно повторюється, — мало не закричав маленький кулішознавець.
(М. Могилянський, Честь)
Звідки жест цей? Цей погляд, мов дим!
Чий це сон, нерозвіяний з ночі?
Все було... все було це... та з ким?
«Що нового під сонцем оцим...»
Раптом в пам’яті зблисне пророчо.
(М. Кучеренко, Звідки жест цей?..)
Нема пророка у своїй країні
Вислів з Євангелія (Матв., 13, 57; Марк, 6,4; Лука, 4, 24; Іван, 4, 44). У переносному значенні: люди охоче прислухаються до слів сторонніх людей, але зовсім не цінують навіть найрозумніших думок, якщо вони належать близьким особам.
Ходім, ходім мерщій відсіль:
Бо ми обидва добре знаєм,
Що в краю рідному ніхто
З своїх пророком не буває.
(О. Кониський, Пророк)
Здогадуюсь, час би вже підкріпити свої викладки якоюсь цитатою (найкраще — класичною), бо ж нема в нас пророка в рідному краї — це відомо давно.
(Л. Пастушенко, Яничарність)
Не дослухалися, хоча авторитет Дзюби-літературознавця, Дзюби-критика був високий. Нема пророків на своїй землі.
(М. Жулинський, Засади «шістдесятників»)
Немезида
У грецькій міфології — богиня справедливості, що карає за порушення встановленого порядку речей. Зображувалася з атрибутами рівноваги, кари та швидкості: терезами, мечем, колісницею, найчастіше запряженою грифонами.
У переносному значенні — відплата за злочин.
Так, назва тільки: Русь та Україна:
Сю назву носять сестри Немезіди.
В ім’я тих сестер, від отця до сина
Живе в нас пам’ять про гіркі обиди.
(П. Куліш, Сестри Немезіди)
Деякі з цих нужденних креатур не зуміли довго туманити навіть царя і в своїм ненатлім запалі до грошей і грабунку зайшли так далеко, що нарешті й безглузда російська Немезіда мусила наложити на них свою карну руку.
(М. Вороний, Вісті з Росії)
Нехай Покус-Фокус підніме меч Немезіди, нехай ловить, нехай в’яже шоферюгу з Деренчалом...
(М. Р у д ь, Боривітер)
Не мечіть бісеру перед свинями
Вислів походить з Євангелія: «Не давайте святині псам і не кидайте перлів (бісеру) ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, повернувшися, не розтерзали вас» (Матв., 7,6).
Цей вислів давно став загальновживаним прислів’ям і використовується зі значенням: не витрачайте марно слів перед людьми, які не здатні зрозуміти вас і оцінити ваші думки.
Цинічно, мамо, і немилосердно
Мечешти те, що найвище, найкраще,
Чим величаться могла б віковічно
Як архітвором — свиням під ноги.
(І. Франко, В пленері)
Поручик так само щось думав. Видимо, він задовольнився з розмови, вирішивши, що його бесідник дурень і нема чого «метати бісер», а краще спати.
(О. Слісаренко, Бунт)
Віля, як завжди в таких випадках, закопилив губи й заявив, що йому ні до чого було розсипати бісер перед свиньми, а під свиньми він розуміє, далебі, не всіх присутніх, а лише мене...
(В. Кисельов, Веселий роман)
Не минайте ані титли, Ніже тії коми
Цитата з поеми Т. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845):
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть...
«Титли» — скорочені слова у стародавніх рукописах, «ніже» — ані.
Лише десь на початку 30-х років, коли вже загальний образ большевизму розгортався на повну широчінь, «Біси» почали промовляти з силою незвичайною, роман читалося, «не минаючи титли, ніже тої коми», і до нього поверталося не раз.
(Є. Маланюк, До проблеми большевизму)
Яка любов! Минула ціла вічність,
як я любив. І марив день за днем,
що все спливе і пам’ять промине
розлуку, геть до титли й коми вивчену.
(Б. С т у с, Яка любов! Минула ціла вічність...)
Коли дослідники почнуть колись писати всю правду, не минаючи ні титли, ні коми, про післявоєнну націоналістичну УПА, хай не скидають з політичного рахунку вчинених на Західній Україні сталінських злочинів супроти людяності в 1939—41 роках.
(Р. Іваничук, Відверто про наболіле)
Не мир, а меч приніс Я на землю
Вислів з Євангелія. Слова Ісуса Христа: «Не думайте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю; Я приніс не мир, а меч» (Матв., 10, 34).
Ви думаєте, мир приніс я вам на землю?
Не мир, а меч, страшенне розділення.
Ні вашим молитвам, ні каяттю не внемлю,
О ви, перелюбне і людожерне плем’я!
(П. Куліш, Пророк)
«Мир вам!», — приносить християнин на поріг чужої хати. «Не мир, а меча приношу я вам», — можна нагадати. І то велика істина, — сувора істина життя.
(Є. Сверстюк, Блудні сини України)
Не можна двічі увійти в ту саму річку
Вислів належить грецькому філософу Геракліту з Ефеса (530—470 до н. е.). Платон розповідає у своєму творі «Кратіл»: Геракліт говорить, що все рухається й ніщо не стоїть на місці, і, уподібнюючи все існуюче течії річки, додає, що двічі в ту саму річку увійти неможливо».
Душа задивиться в туман
і марить обрисами літа.
Чи, може, це наснилось нам
купання в річці Геракліта?
(Л. Костенко, Марнували літечко, марнували...)
Не мудрувати лукаво
Вислів походить з трагедії О. Пушкіна «Борис Годунов» (1825). Слова літописця Пимена, який закликає І розповідати про історичні події просто, не прикрашаючи їх фантастичними вигадками.
Ми вважаємо п’єсу д. Винниченка невеликим придбанням, для української літератури; в творчості ж талановитого | письменника вважаємо її за темну хмарку, яка, дай Боже, щоб не розрослась у більшу і не збила художника з ясного і чистого шляху, на якому Винниченко стояв «не мудрствуя лукаво», у перші часи своєї творчості.
(С. Петлюра, «Дзвін» — збірник /рецензія/)
Ненавиджу й люблю
Цитата з 86-ї елегії римського поета Катулла (84—54 до н. е.), де він говорить про суміш протилежних почуттів до зрадливої коханки.
Якогось вітру, сміху чи злоби!
Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати,
Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби —
І варто буде жити чи вмирати!
(О. Т е л і г а, Усе — лише не це! Не ці спокійні дні...)
Люблю й ненавиджу, і мовчки паленію,
Крутий розмах відважного керма
Пильную марне — уловить не вмію
І зупинить не вмію, та дарма...
(В. С т у с, Серце)
Дивлюсь. Дивлюсь йому навпроти,
Жарину серця затулю.
Ти вбережеш мене, робото,
Поки ненавиджу й люблю.
(С. Йовенко, Робота моря)
Неначе цвяшок в серце вбитий...
Цитата з поеми Т. Шевченка «Марина» (1848):
Неначе цвяшок, в серце вбитий,
Оту Марину я ношу...
В образному слововживанні позначає захоплення людини ідеєю, задумом твору, спогадом.
«Як той цвяшок у серце вбитий...» ношу я Ваш послідній лист і несказанно радію тому, що серед нас народилися такі люди, що й послідню сорочку скинуть з себе та віддадуть на добре діло задля рідного краю.
(Панас Мирний, Лист до Я. Жарка, 7.11.1899 р.)
І з самого того вечора, поки ось не виклав я цю казку на папері, була вона мені, справді, неначе цвяшок в серце вбитий.
(О. Кундзіч, Ой ти, Галю!)
Не одним хлібом живе людина
Цитата з Біблії. З цими словами Мойсей звернувся до юдеїв після того, як Бог дав йому скрижалі із заповідями: «Не одним хлібом живе людина, але всяким словом, що виходить з уст Господа» (Второзаконня, 8, 3). Вислів повторюється й у Євангелії, його промовляє Ісус Христос, відкидаючи спокуси диявола в пустині (Матв. 4,4; Лука, 4, 4).
Значення вислову: людина не може обмежитися лише задоволенням матеріальних потреб, вона повинна жити духовним життям.
Річард:
Вони так щиро билися за волю,
за правду й за святеє боже слово.
І тут живуть не за єдиним хлібом.
(Леся Українка, У пущі)
Нещасні люди!.. В поті чола добуваючи собі хліб, що вони, крім цього, мають, бо ж євангельська істина — не хлібом самим житиме людина — істиною залишається й тепер...
(М. Могилянський, Честь)
Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх:
— Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино. Та після лікарні багацько і їсти ніззя.
(А. Головко, Бур’ян)
Неопалима купина
Біблія (Вихід, 3, 2-4) розповідає про першу зустріч Мойсея з Богом, який промовляв до нього з палаючого тернового куща, що горів і не згорав, — «неопалима купина».
У сучасній мові — символ безсмертя.
І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина.
(О. Довженко, Україна у вогні)
...Прощу, а ти, замість проклять, віднині
благословитимеш мій судний день,
день кар і день весільного вина,
і, мов неопалима купина,
горітимуть слова твоїх пісень...
(В. Барка, Богозневага)
Не протився злому
Цитата з Євангелія. У Нагірній проповіді Ісус Христос сказав: «Ви чули, що
сказано: око за око, і зуб за зуб. А Я кажу вам: не протився злому» (Матв., 5,38-39).
І довіку лев
не втомиться ягнят покірних жерти;
котре не з’їв учора, з’їсть сьогодні,
помилує сьогодні, завтра з’їсть,
аби його пустити до кошари.
А ваша віра: не протився злому!
(Леся Українка, Якби я знав, що їм нема рятунку...)
Нептун
У римській міфології — бог морів. Ім’я Нептуна вживається як образна назва морської стихії.
Коли приходить старовинна шхуна,
А в небі серпень розкида зірки,
Охриплу мову сивого Нептуна
В його хатині чують моряки.
(М. Рильський, Коралові рухливі городи...)
Ще не купаний? А Нептун таких купати велить!
І як був Кульбака в одежі, так його й пхнули гуртом у душову кабіну...
(О. Гончар, Бригантина)
Мушля висушена
мушля вимушена
переповісти моря шум
кому глум
кому інтерес
а може в сухій шкаралупці
Нептун воскрес...
(Ю. Завгородній, Мушля висушена...)
Нерон
Римський імператор Клавдій Цезар Нерон (37—68 н. е.) був відомий своєю жорстокістю й підступністю.
Його ім’я стало загальною назвою тирана, який не спиняється ні перед чим для зміцнення своєї влади.
Не ховайте, не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
(Т. Шевченко, Холодний Яр)
Нерона-палія нащадок
Людську мораль здає в архів:
Якщо життя — сліпий випадок,
Немає перед ним гріхів.
(М. Руденко, Між двома ерами)
Не сотвори собі кумира
Вислів походить з Біблії. У заповідях, які Бог дав Мойсееві, сказано: «Не робитимеш собі різьбленого кумира чи подоби того, що на небесах угорі, і того, що на землі внизу, і того, що у водах та під землею. Щоб не падав ниць перед ними і не служив їм...» (Вихід, 20, 4-5).
Значення вислову: не схиляйся сліпо перед ким-небудь або чим-небудь.
Не продасться справжня ліра,
Повна гніву, повна сліз!..
«Не твори собі кумира» —
Мій улюблений девіз.
(Г. Чупринка, Credo)
Але в народі відтепер,
Кумира сотворивши,
Усе сприймали як шедевр,
І так художник в шані вмер,
До старості доживши.
(М. Луків, Балада про художника)
Як відомо, проблема кумирів виникла ще в часи пророка Мойсея. «Не сотвори собі кумира...»
(П. Загребельний, Думки нарозхрист)
Нести свій хрест
Євангельський образний вислів: «Тоді Ісус сказав учням своїм: коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого і візьме хрест свій і йде за мною» (Матв., 16, 24). Вислів пов’язано з давнім звичаєм: засуджені на смерть повинні були нести до місця страти хрести, на яких їх розпинали.
У переносному вживанні означає покірність долі; муки, які людина терпить в ім’я ідеї.
Місця в школі були зайняті, і виконуючий обов’язки голови колгоспу Данило Вигон уклінно просив, щоб Коляда став завгоспом. Це була пекельна робота, але він мужньо почав нести свій хрест.
(М. Зарудний, На білому світі)
У драмі людській небагато дій: дитинство, юність, молодість і старість. Роби, що хоч, ридай або радій, неси свій хрест. Все інше — позосталість.
(Л. Костенко, У драмі людській небагато дій...)
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст...
(В. Стус, Як добре те, що смерті не боюсь я...)
Нестор
Герой грецького епосу, цар Пілоса, учасник походу аргонавтів за золотим руном. Він дожив до глибокої старості й у роки Троянської війни, за словами автора «Іліади» Гомера (IX ст. до н. е.), царював уже над третім поколінням людей, переживши їхніх батьків і дідів.
Ім’я Нестора стало загальною назвою визначних людей, які, незважаючи на похилий вік, продовжують свою діяльність.
Зв’язок творчості автора «Балад і романсів» з визначним польським поетом Юліаном-Урсином Немцевичем, автором історичних пісень, та пошана, яку не раз виявляв Міцкевич до старшого товариша, якого він називав Нестором польської літератури, не можуть бути залишені без уваги.
(М. Рильський, Поезія Адама Міцкевича)
Нестор Літописець
Нестор Печерський (бл. 1056 — бл. 1121) — основоположник давньоруської історіографії, один з авторів літопису київського «Повість минулих літ», житій святих, чернець Києво-Печерського монастиря.
Набувши загального значення, ім’я його стало означати істориків, знавців давнини.
Сузір’ям скаже Бог вознести
У мертвім небі пентаграму,
Й новий про се напише Нестор
В самотній катакомбі храму.
(Є. Маланюк, Зловісне)
Спасибі й на тому, що десь ви єсте,
де ревом німим задихнувся Дніпро,
де в Нестора апокрифічне перо,
бо в горлі застуда, у грудях пітьма,
і світ обступає стокрик — Колима.
(В. С т у с, Обколоте, в намерзі стогне вікно...)
Не суди, і тебе не осудять
Вислів походить з Євангелія: «Не судіть, щоб вас не судили. Бо яким судом судите, таким і вас судитимуть; і якою мірою міряєте, такою і вам одміряється» (Матв.,7,1-2).
У переносному значенні вислів уживається для застереження від несправедливих, необ’єктивних висловлювань про людей та їхні вчинки.
Не суди і суджений не будеш.
Не стає тебе на милостині,
То ще в тім гріха, ні зла немає,
Та коли на власні очі бачиш,
Що грішить хтось або кривду робить,
Не суди його, бо знать не можеш,
Чи немає правди в його ділі.
(І. Ф р а н к о, Паренетікон, XII)
Нефертіті
Дружина єгипетського фараона Ехнатона, — надзвичайно гарна жінка, скульптурні портрети якої були знайдені археологами у XX ст. і експонуються в Музеї єгипетської давнини у Берліні.
Ім’я Нефертіті вживається як символ жіночої краси.
Це ж і донині царює у світі,
Йде по землі, не питаючи прав,
Гордий, нескорений дух Нефертіті,
Пійманий стеблами злаків і трав.
(М. Руденко, Світло й темрява)
Нехай обмине ця чаша Мене
Цитата з Євангелія. Слова Ісуса Христа, який молився у Гефсиманському саді напередодні страти: «Отче мій! Коли можна, нехай обмине ця чаша Мене» (Матв., 26, 39).
У переносному значенні: надія на те, що вдасться уникнути тяжких випробувань, мук фізичних і душевних.
Я знав: ся чаша не мине,
Та доля в мене
Жорстока, вибравши мене, —
Благословенна.
(І. Світличний, Шевченко)
Добре, друзі, нас не минула
Чаша ця, і офірний дим,
Не розсіяло, не зігнуло
І судило зійти молодим.
(Є. Сверстюк, Реквієм)
...Боротьбою за самовизначення мусила займатися національно свідома творча інтелігенція. Не минула «чаша сія» і представників «празької школи», а також — і Олену Телігу, літературна спадщина якої назавжди увійшла до фонду української літератури.
(Ю. Ковалів, Олена Теліга)
Нині отпущаєши
За Євангелієм, Дух Святий провістив мешканцю Єрусалима Симеону, що він не зможе вмерти, доки не побачить Ісуса Христа. Прийшовши до храму, куди батьки принесли новонародженого Ісуса, Симеон узяв немовля на руки і сказав: «Нині отпущаєши раба Твого, Владико, по слову Твоєму, з миром» (Лука, 2, 29).
У сучасній мові вислів означає, що людина діждалася чогось, давно очікуваного.
І от тиняюсь, скидаючись швидше на тінь людини, ніж на людину, і ждучи того слушного часу, щоб, побачивши Україну, сказати: «Нині отпущаєши...»
(П. Грабовський, Лист до Б. Грінченка, 14.ХІІ.1901 р.)
Під наметом нового неба,
На просторах полів нових —
Нині відпускаєши рабів твоїх,
Часе!
(Є. Плужник, Галілей)
Уся замучена душа українства в ці дні побожно стала на коліна й молилась Революції: «Нині одпущаеши раба твого, Владико».
(В. Винниченко, Відродження нації)
Нитка життя
Вислів походить від грецького міфу про трьох мойр (у Римі вони звалися парками) — богинь людської долі: Клото пряде нитку життя, Лахесіс скеровує її напрямок, а Атропа перерізує.
Лиха смерть не зглянулась на нестарі ще літа його віку, ні на пишний розцвіт таланту, ні на повсякчасну жагу жити-творити і своїми творами уславлювати рідну країну перед великими світами. Не маючи волі над творчим духом, вона потайки, як той шашіль, точила недугами його тіло, нівечила хворобами його силу і одразу без всякого милосердя обірвала тонку нитку його короткого життя.
(Панас Мирний, Над розкритою домовиною славетного сина України М. М. Коцюбинського)
Ні вітру, ні хвилі
Цитата з поеми Т. Шевченка «Гамалія» (1842): Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі Із нашої України...
У переносному значенні — відсутність новин, брак відомостей.
Дав 150 патріотам книжку в руки. Жду місяць, патріоти мовчать. Жду другий місяць — нема «ні вітру, ні хвилі», патріоти не відсилають ні книжок, ані грошей.
(О. Маковей, Як я продавав свої новели)
Довгий сон під склепінням неба
В тишині своїй занімілій.
Правкраїнське радіо степу —
Не дає ні вітру, ні хвилі.
(Є. Маланюк, Полин)
Ні елліна, ні юдея
Вислів походить з Послання апостола Павла до галатів: «Нема вже ні юдея, ні елліна, нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви одно во Христі Ісусі» (3, 28).
У сучасній мові вживається на означення рівності всіх людей, представників усіх національностей.
Щодо постулату «нема ні грека, ні юдея», то що ж тут заперечиш? Перед Богом всі люди рівні.
(Владика Василій, «Піднесімо до неба серця»)
Ніке (Ніка)
У грецькій міфології — уособлення перемоги. Крилата Ніке була неодмінним атрибутом Зевса і Афіни, яких зображали зі статуеткою Ніке в руках. Широковідома скульптура Самофракійської Ніке (II ст. до н. е.) — крилатої дівчини, що лине в переможному пориві.
Ніке, як і римська Вікторія, — символ перемоги на полі бою та в різного роду змаганнях.
О болюча й скорботна перед вістям в безсмертя мить!
Він квітку стискає куточками уст — вже навіки,
І чує всім серцем, як крильми над ним шумить
В півтемному небі Самофракійська Ніке.
(Л. Первомайський, Квітка Нікоса Белоянніса)
Німфа
У грецький міфології німфи — божества природних сил: водяні німфи — наяди, лісові — дріади та ін. Вони володіють древньою мудрістю, таємницями життя та смерті. їх змальовували у вигляді гарних дівчат.
В образному слововживанні — красуня.
— Ге, ге, ге, — скрикнув весело пан Калясантій. — От яка німфа стереже тут Адасевих пенатів!
(І. Ф р а н к о, Основи суспільності)
Вона — німфа, заплетена в зів’ялі коси подруг,
Обмацана мільйонами ласих очей,
Прагне позбутися своєї золотавої цноти!
(І. Драч, Балада золотої цибулі)
Ніоба (Ніобея)
Героїня грецького міфу, дружина царя Фів, мати дванадцяти дітей, вона сміялася з богині Латони, що народила лише двох — Артеміду і Аполлона. Латона поскаржилася Аполлонові, і він убив своїми стрілами всіх дітей Ніоби. Від страшного горя Ніоба скам’яніла, перетворившись на скелю, що вічно ллє сльози.
У сучасній мові Ніоба — нещасна мати.
Леся Українка написала поезію «Ніобея», а О. Кобилянська — оповідання «Ніоба».
Описана мною «Ніоба» існувала справді, і всі її діти були нещасливі і спонукали мене написати ту новелу.
(О. Кобилянська, Про себе саму)
Срібна чуприна, чоло пророче,
Ні, не порожній зір Ніоби —
Зимні телескопічні очі
Бачать майбутнього буряні доби.
(Є. Маланюк, До портрету Мазепи)
Нехай над мертвими жалоба
У похоронний трубить ріг,
Нехай знеможена Ніоба
Дітей оплакує своїх.
(М. Рильський, Крізь бурю й сніг)
Ні печалі, ні воздиханія
Слова з заупокійної християнської молитви, де сказано, що душа праведника йде в рай, де нема «ні печалі, ні воздиханія, а життя вічне».
Страшно становиться нам серед миру; душа наша, як сполохнутий голуб, зривається з землі і возлітає в ті таємничі сторони, про которі чуємо тілько, що нема там ні печалі, ні воздиханія.
(П. Куліш, Григорій Квітка-Основ’яненко і його повісті)
То поки сонцю крок до потухання,
мабуть, ходім шукати укриття,
де ні печалі вже, ні воздихання,
а токмо безконечнеє життя.
(Л. Костенко, Ніч)
Душа полине в безмір літ
За речовим порогом —
В той вічний, безтілесний світ,
Що називають Богом.
Там ані горя, ні зітхань,
Ні голоду, ні мору...
(М. Руденко, Місячна ніч)
Нірвана
За буддійською релігією, людина, що веде аскетичне життя і виконує приписи Будди, може досягти найвищого стану блаженства: звільнення від страждань і пристрастей. Такий стан зветься «нірваною», що по-санскритськи означає «згасання».
У переносному значенні нірвана — забуття, спокій, смерть.
Це ти, нірвано вічная, сумна, немила?..
Безсилий чую жах перед твоїм лицем.
Пожди! Не поспішай з смертельним тим вінцем,
Нехай моя додолу ще не пада сила!
(О. П ч і л к а, Минула молодість...)
Моя істота вимагала ритму і гри слів та тонів, щоб створити інший світ блаженної нірвани, де не було б ні війни, ні небезпек, ні логіки
(У. Самчук, На коні вороному)
Душно... води ні краплини... се наче дорога в Нірвану, Країну всесильної смерті...
(Леся Українка, Уривки з листа)
Нове життя нового прагне слова
Цитата з однойменної поезії (1932) M. Рильського:
Нове життя нового прагне слова,
А де найти, як дати кров і плоть?
Ще неньки пісня в серці колискова...
Поборе — марш, та тяжко побороть!
Нова доба нового прагне слова. А яке воно, те слово? Література — велике і святе діло, і треба бути мужнім віч-на-віч із собою.
(С. Журахович, Нам тоді було по двадцять)
Переконаний, серед читачів знайдуться оптимісти, які зауважать, що не так усе погано: просто мистецтво набуває новітніх форм, як того вимагає час. Певною мірою вони мають рацію: «нове життя нового прагне слова».
(А. Матвійчук, Чим наша пісня відізветься?)
Новий і праведний закон
Вислів походить з поезії Т. Шевченка «Юродивий» (1857):
О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись.
«Новий і праведний закон» — вироблена у 1787 р. за участю Дж. Вашингтона перша конституція США. Вона закріпила перемоги американських військ у визвольній війні 1775—1783 р.р. і увінчала створення Сполучених Штатів як держави.
Набувши переносного значення, вислів характеризує прогресивні перетворення суспільства взагалі.
Ось чому таким дорогим був Шевченко для сучасників, ось чому ще дорожчим став він своїм потомкам, своїм, тепер вже «народженим землякам», які на власні очі побачили здійснення тієї правди, того «нового і праведного закону», в які так палко вірив великий Кобзар та що за їх наближення віддав своє полум’яне життя.
(І. Кочерга, Безсмертний з народом поет)
Правий гнів
Засяє, всі зламавши трони,
Новим і праведним законом
У волі на віки віків!
(М. Рильський, Іван Голота і Тарас Шевченко)
Нові люди
Цей вислів («нова людина» латиною — «homo novus») був відомий ще в Давньому Римі, де він означав раніше невідому людину, яка домоглася успіху.
У XIX ст. вислів набув поширення після появи роману М» Чернишевського «Що робити?», який має підзаголовок «З оповідей про нових людей». У цьому творі «нові люди» прагнуть побудувати стосунки між людьми на новій, більш справедливій основі.
В російській літературі саме напередодні виступу Нечуя-Левицького питання про «нових людей» було найактуальнішим. В 1873 році у львівській «Правді» був надрукований уривок Нечуя-Левицького «Новий чоловік», що являв собою частину його роману «Хмари».
(О. Білецький, Іван Семенович Левицький /Нечуй/)
Ноїв ковчег
У Біблії (Буття, 6-7) розповідається про врятування праведника Ноя, його родини, а також семи пар «чистих» і «нечистих» тварин від всесвітнього потопу. Вони плавали на збудованому Ноєм кораблі («ковчезі»).
У сучасній мові вислів має кілька значень: надійний притулок, місце зустрічі людей різних переконань та ін.
Вітер, вітер з хмарних кубків...
Став ковчег посеред гір,
І, як Ной, я жду голубки:
Хочу вийти на простір!
(М. Драй-Хмара, Під блакиттю весняною...)
В бункері було повно мешканців — дітей, жінок, старих. Вони виглядали звідусіль: з кучугур шмаття, з пуховиків, тиснулися по нарах, настелених в три ряди. — Ноїв ковчег! — зауважив Хома, оглядаючи бункер хазяйським оком.
(О. Гончар, Прапороносці)
Наче в Ноїв ковчег, нас упхалось в цей Час непомалу —
Кат і жертва, брехун і підбрехач і той, кому — так, все одно,
Всі пліч-о-пліч сопуть, і усі норовлять до штурвала —
Поки все-таки штиль і покіль ще не йдемо на дно.
(О. Забужко, Корабель дурнів)
Ну що б, здавалося, слова...
Слова з однойменної поезії (1848) T. Шевченка:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!..
Є люди іншого гатунку, які ніби всім своїм єством народжені для цього високого діла. І, «що б, здавалося, слова! Слова та голос, більш нічого, а серце б’ється, ожива, як їх почує». І в цьому слові розмовляють люди, птиці і дерева...
(А. Малишко, Поет краси людської)
Одні вирощують хліб, другі добувають вугілля, треті варять сталь, а ми маємо справу зі словом, з тим художнім поетичним словом, що про нього колись сказав великий наш поет: «Ну що б, здавалося, слова... А серце б’ється-ожива, Як їх почує!..» Так його дивувала сила художнього слова.
(О. Гончар, За правдиве і високохудожнє відтворення життя народу)
[ A ] [ Б ] [ В ] [ Г ] [ Ґ ] [ Д ] [ Е ] [ Є ] [ Ж ] [ З ] [ И ] [ Й ] [ І ] [ Ї ] [ К ] [ Л ] [ М ]
[ Н ]
[ О ] [ П ] [ Р ] [ С ] [ Т ] [ У ] [ Ф ] [ Х ] [ Ц ] [ Ч ] [ Ш ] [ Щ ] [ Ю ] [ Я ] |