 |
|
Просвіта
 |
 |
 |
 |
 |
|
|
Алла КОВАЛЬ, Віктор КОПТІЛОВ П Пальміра Прекрасне «місто пальм» у Сирії поблизу Дамаска, зруйноване римлянами у III ст. н. е. Після того як Пальміру відкрили археологи у XVIII ст., її назва стала синонімом надзвичайно гарного міста. «Північною Пальмірою» називали Санкт-Петербург. Чувай, прибульче! Пишно, мов Пальміра,
Пам’ятай про смерть Цими словами вітали одне одного при зустрічі ченці релігійного ордена трапістів, заснованого у XVII ст. Латинською мовою — «Memento mori». Минуть літа, і що ж? Та в кожному разі той факт, що таке зрусифіковане місто, як Київ... все ж таки дало 35000 голосів за українських кандидатів, це є покажчик знаменний, це кричуще memento тоrі всім денаціоналізаторським силам на Вкраїні.
Пам’ятник нерукотворний Вірш римського поета Горація (65—8 до н. е.) «Пам’ятник», у якому висловлено певність вічної слави його творчості, викликав численні наслідування поетів різних літератур. В українській поезії відомий «Пам’ятник» (1929) M. Рильського. Епітет «нерукотворний» належить О. Пушкіну. Вислів означає підсумок творчості. Тепер сміється він (Шевченко) із своєї щербатої долі й величається її щербиною більше, ніж який інший поет пам’ятником нерукотворним. Олександр Петрович (Довженко) залишив по собі чудовий нерукотворний пам’ятник не тільки в німому, звуковому чи кольоровому кіно.
Пам’ять серця Цитата з поезії К. Батюшкова «Мій геній» (1816): О, память сердца! Ты сильней В руці ледь-ледь колишеться удильно, Не почує тиша ця глибока
Панів за те там мордували Цитата з поеми І. Котляревського «Енеїда» (1798). Коли про пекло ми читали,
Пантеон Грецька назва храму, присвяченого всім богам. Відомий Пантеон у Римі — шедевр античної архітектури — було збудовано у II ст. н. е. У сучасній мові це слово також набуло значення: зібрання славетних людей. О друзі! о борці за істину святу! Тоді все-таки дозвольте знов висловити своє безмежне здивування: невже-таки в пантеоні не знайшлося місця великому реформаторові (Лютеру) навіть поруч з рядовим соціал-демократом (Бебелем)? Сумні у нас селянські пантеони.
Париж вартий меси Автор цього вислову — король Наварри Генріх Бурбонський. Бувши протестантом, він одружився з католичкою Маргаритою де Валуа, наступницею французького трону. 1593 року він зрікся своєї віри і перейшов у католицтво, щоб стати королем Франції Генріхом IV. Вислів характеризує людей, які задля вигоди раптово змінюють свої погляди. Католицька Франція не могла визнати королем гугенота. Щоб подолати цю перешкоду, Анрі Наварський зважився стати католиком. «Париж вартий меси», — сказав він. Його афоризм аж надто часто повторюють, але є речі, які від довготривалого вживання не зношуються і не старіють. Така доля судилася віщому слову Анрі IV, бо Париж — завжди вартий меси.
Парки У римській міфології — богині долі (відповідні до грецьких мойр): Нона, Деціма і Морта. Перші дві сприяли народженню дитини на дев’ятому чи десятому місяці, а остання була богинею смерті. В образному вживанні парка — доля. А поки те, да се, да оне... По жилах час тече, а просвітку не видко.
Парнас. Парнасці Парнас — гірський масив у Греції, за міфологічними уявленнями — місце перебування Аполлона і муз. Набувши переносного значення, слово «Парнас» стало означати світ поезії. У другій половині XIX ст. у Франції утворилася група поетів «Парнас». Вони проголосили культ художньої форми і обстоювали ідею «мистецтва для мистецтва». Леконт де Ліль, Жозе Ередія, Співай собі по злотопіллю, Сам Пушкін, як відомо, є більше європейцем, ніж москалем, і тому він стояв ніби понад цим конфліктом, і цим пояснюється його дружба з великим українцем, який вийшов на російський аристократичний Парнас в постаті пасічника Панька Рудого.
Парсіфаль Герой середньовічних кельтських легенд і лицарського роману німецького письменника Вольфрама фон Ешенбаха «Парсіфаль» (початок XIII ст.) — втілення ідеалів хоробрості й вірності. Значну частину життя він провів у мандрах, сповнених небезпечних пригод, шукаючи містичну чашу — святий Грааль, що зміцнював сили лицарів, вірних заповідям Христа. Популярності легенди сприяла опера Р. Вагнера «Парсіфаль»(1882). У переносному значенні — невтомний шукач, вірний лицар. Як другий Парсіфаль старої кельто-романської легенди, він цілу половину життя шукав двох речей, котрі звичайному чоловікові не раз доля, так сказати, кладе в колиску або вони приходять йому без великого труду. К.-Ф. Мейєр шукав своєї національності і свого покликання. Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не жаль...
«Партія веде» Назва сумнозвісної поезії (1933), вміщеної в однойменній збірці віршів П. Тичини. А ви — лише промови променисті,
Парфенон Головний храм Афін, присвячений покровительці міста богині Афіні Діві (грецькою мовою «парфенос» — «діва»), — велична споруда з білого мармуру. Попри всі пошкодження, яких Парфенон зазнав протягом віків, він і тепер вражає досконалістю пропорцій і високою майстерністю стародавніх зодчих.
У переносному вживанні Парфенон — символ архітектурної довершеності, недосяжної досконалості. За густими туманами навіть з вишки маяка Марії не видно було вже ні Кримської стрілки, ні веселої з білими колонами школи на далекім березі материка. Затягло твій Парфенон непролазною млою, нудна, сіра мжичка сіється над морем. Хата у серці світитися мусить,
Паршива вівця псує всю отару Вислів походить з Євангелія (Іван, 10). У сучасній мові вживається тоді, коли йдеться про начебто незначну причину великої шкоди. Не прогнівайся: замуруємо тебе живцем у печерах, де спасалися печерські преподобники, щоб паршива вівця не псувала отари Христової. Єпископ: Не зачіпайте!
Пасти народи жезлом залізним Цитата з Нового Заповіту: «Хто переможе і зберігає до кінця діла Мої, тому дам владу над язичниками. І буде він пасти їх жезлом залізним» (Апокаліпсис, 2, 26-27). Так, правду й мир наш меч обороняє,
Пегас У грецькій міфології — крилатий кінь, який приносив Зевсові на Олімп грім і блискавку. Згодом Пегаса стали називати конем поетів. Від удару копита Пегаса виникло джерело Іпокрена, вода якого дає поетичне натхнення. Я музу кличу не такую: Авжеж, немає сумніву, це ти, Бідні наші Пегасиі Якого їм дати сінця? Де набрати його при теперішніх всіх дефіцитах? Наша карта у плямах, немов у смертельних синцях, Наче хто проказав нам: «А картонька ваша — побита!»
Педагогічна поема Назва твору (1933—1935) українського педагога і письменника А. Макаренка. У переносному значенні — найвища оцінка чиєїсь виховної діяльності. І чим далі Варя втягувалась в роботу, тим більше й до неї самої змінювалось ставлення з боку чабанів, особливо Тоня чомусь вірила в свою педагогічну поему.
Пенати У Давньому Римі боги — охоронці хатнього вогнища, культ яких був пов’язаний з обожнюванням предків. Кожна римська родина мала кількох таких богів-покровителів. У сучасній мові — рідний дім. Завжди і всюди жінка творила й охороняла домашнє вогнище, під її доглядом і піклуванням були оті «хатні пенати», отже й традиції роду. Догмати... Істини... Закони... І пенати...
Пенелопа У поемі Гомера «Одіссея» (IX ст. до н. е.) розповідається про те, як Пенелопа, дружина Одіссея, двадцять років чекала на його повернення з Троянської війни і зберігала подружню вірність. Вона усякими хитрощами відкладала відповідь своїм численним женихам і дочекалася повернення Одіссея. Пенелопа — ідеал жіночого благородства і вірності. Хіба зуміла б Пенелопа Його грекиня теж не Пенелопа
Первородний гріх У юдейській і християнській релігіях — гріх перших людей на землі, Адама і Єви, що порушили заборону Божу і з’їли плід з дерева пізнання добра і зла (Буття, 3). Є такі уряди, до яких і ангел не йшов би радо, а не то чоловік з первороднім гріхом, що є українцем. Людина в світі поета не має жодних тобі комплексів неповноцінності, жодних відчужень — все це існує так, як існувало до Адама і Єви, до їхнього первородного гріха.
Пер Гюнт Головний персонаж драми норвезького письменника Г. Ібсена «Пер Гюнт» (1867), відірваний від життя поет-мрійник, який після багатьох десятиліть блукань і духовних пошуків повертається додому зі спустошеною душею. Хай умерла із піснею Озе,
Перебендя Персонаж однойменної поезії (1839) T. Шевченка, сліпий кобзар. І приходить спогад не легендою, Йде Перебендя вкупі з роботом на електричний стілець неправдивої віри і неправдивої пам’яті.
Перейти Рубікон У працях Плутарха, Светонія та інших римських істориків ідеться про те, що в 49 р. до н. е. Юлій Цезар порушив заборону римського сенату і перейшов зі своїм військом річку Рубікон, яка відокремлювала Умбрію від Північної Італії. Після цього почалася громадянська війна, в ході якої Цезар оволодів Римом. У переносному значенні: зробити безповоротний крок, рішучий вчинок. Він навіть не сказав йому, що через два дні ступає на свій найбільший рубікон, що післязавтра перевірятимуть результати шестирічної роботи. Відома акція в кінотеатрі «Україна» з вересня 1965 p., коли Стус голосно, всім єством підтримав заклик Івана Дзюби до протесту проти репресій («Хто проти тиранії — я встаньте!»), свідчила однозначно: Рубікон перейдено. Нове століття, ба, тисячоліття!
Перекувати мечі на рала Біблійний вислів: «І перекують мечі свої на рала і списи свої на серпи; не здійме меча народ на народ і не будуть більше воювати» (Книга пророка Ісайї, 2,4). У сучасній мові вислів має значення: роззброїтися, відмовитися від войовничих планів. Усе для фронту — хліб ішов з полів, Я сам брав участь у приготуванні цього паштету. Розкривав консервні банки, зроблені під гаслом «Перекуємо мечі на орала», — з заліза, що призначалось на танки. Існує також похідний від цього вислів «перекувати рала на мечі», що має протилежне значення: заклик до боротьби. Повстаньмо ж тепера усі, як один, (Леся Українка, Роберт Брюс) Переможців не судять Вислів приписували Катерині II, яка нібито врятувала від військового суду полководця О. Суворова, який здобув фортецю Туртукай (1773), порушивши наказ фельдмаршала Румянцева. Пізніші дослідники спростували наведене походження вислову. Переможців — не судять. Судять — переможених. Гірка це істина, підтверджена і справджена багатьма, багатьма століттями. Коли питання ставити абстрактно, «принципово», чи можна в Шекспірівський текст вносити вставки, ми відповімо: ні, не можна. Взагалі не можна, а от Курбасові можна... Переможця не судять, кажуть...
Переоцінка цінностей Вислів походить з книжки німецького філософа Ф. Ніцше «Воля до влади. Спроба переоцінки всіх цінностей» (1895). Значення вислову: докорінний перегляд переконань, ревізія поглядів, теорій, що досі не викликали заперечень. Ще пізніше... загриміли фанфари революції, що провіщали остаточний здвиг і переоцінку всіх попередніх естетичних цінностей. Настав час переосмислення цінностей, час соціального каяття. Проте ми часто, немов великі грішники на сповіді, признаємося тільки до половини гріхів, і тому наше каяття віддає деколи фальшю.
Перетворення Савла в Павла У новозавітній книзі «Дії апостолів» (9, 1-30) є розповідь про те, як переслідувач християн Савл на дорозі з Єрусалима в Дамаск почув голос Божий з неба: «Савле, Савле, чому мене гониш?.. Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна перти». Вражений Савл утратив зір, а коли прозрів — став палким проповідником слова Христового, а згодом — апостолом Павлом. У переносному значенні: разюча зміна переконань. Парвус: Із Савла Бог Павла виявив, то й над тобою ще, може, Бог колись появить чудо.
Перехресні стежки Назва повісті (1900) І. Франка. Вислів означає складність і суперечливість життєвих обставин, людських стосунків. Стоптані перли, зів’ялі листки Вона (дорога) несходима, — мов огненні змії, сплелися її перехресні сліди.
Перпетуум мобіле Латинською мовою «perpetuum mobile» — «вічний двигун». Ідея вічного двигуна і спроби його побудови (йдеться насамперед про колесо, яке безупинно обертається навколо своєї горизонтальної осі) жваво обговорювалися в Європі протягом XVI—XVIII ст., хоча відповідні креслення можна знайти ще в арабських рукописах XII ст. За законами фізики, існування вічного двигуна неможливе. Вислів, крім свого буквального значення, має ще й переносне: абсурдна ідея, нісенітниця. Це ті. Ті самі. Саме ті, которі Вважався гвинтиком... Частина
Персона ґрата Латинською мовою — «бажана особа». У практиці міжнародних відносин — особа, призначення якої на посаду дипломатичного представника схвалюється урядом країни, де вона має бути акредитована. У мові художньої літератури вислів часом вживається з іронічним забарвленням. Пливуть різні доноси, анонімки в усякі місця, і кожне дає їм хід, думаючи, що стає на захист правди. Отак і сходиться правда і кривда. Людина терпить, мучиться, а донощикові що? Не вигоріло в одному місці — строчить у друге. За донос у нас не карають, донощик почуває себе майже недоторканною особою — персона грота. Хто зна, можливо, я хочу перетворитись із persona grata в людину елементарну, яка живе й бореться за своє існування, радіє, коли їй радісно, і сумує, коли б’ють її невдачі. Закинуто мені було згадки в програмі про М. Грушевського, що був уже тоді persona non grata, але формально закид був безпідставний, бо на праці Грушевського ще були посилання в офіційних програмах Наркомосу. «Persona grata»(1907) — назва новели М. Коцюбинського, головним персонажем якої є кат.
Перстень Полікрата Назва балади (1797) німецького письменника Ф. Шіллера. У ній ідеться про загрозу, що нависла над улюбленцем богів Полікратом, самоським тираном. Щоб її відвернути, він кинув у море коштовний перстень, але море повернуло його. Весною віє запашна кімната, Не квітне заповідний сад. «Перстень Полікрата»(1939) — збірка поезій Є. Маланюка.
Перун Один з головних слов’янських богів доби язичництва, бог грому, блискавки та життєдайної зливи. У переносному значенні — ідол; іноді — синонім до слова «блискавка». Він хотів би всім довести, що в такому ділі тільки він, Урядник, держить у руках усі перуни, але, на превеликий жаль, нагай, яким він частенько списував селянам спини, слухався його краще, ніж язик. Перуне, зглянься ти над нами!.. Сам же старий жодного разу не виявив бодай крихти страху, навіть під час літніх розклекотаних гроз, коли Дерун кидав на землю вогненні блискавиці.
Перші хоробрі Цитата з поезії «Удари молота і серця» (1920) В. Еллана (Блакитного): Ми — тільки перші хоробрі, Он: сховались хмари за обрій, Вислови Нахліка заслуговували б на докладніший реєстр запитань до нього, але слід мати зрозуміння до автора передмови, беручи до уваги, що він належить до «перших хоробрих» в окресленні цілої постаті Куліша.
П’єро Персонаж італійської комедії масок, розквіт якої припадає на XVI—XVIII ст. Закоханий невдаха. Якщо не старосвітські інтимності, то непереконливі екстравагантності, вибрики і ескапади ново вигаданого П’єро приваблювали поета, примушували його викривлятися, гримасувати, удавати з себе ексцентрика. Ну що мені з нею було до тісного пасажу,
Півцарства за коня Неточна цитата з трагедії В. Шекспіра (1564—1616) «Король Річард III». В оригіналі Річард, який намагається втекти з поля бою після розгрому свого війська, вигукує: «Все царство за коня!». Вислів означає крайню межу розпачу. Нехай сміється вся моя рідня, І пера мого хмільний балет
Пігмаліон і Галатея За грецьким міфом, Пігмаліон — цар Кіпру — створив таку досконалу статую дівчини Галатеї, що закохався в неї. Він вмолив Афродіту оживити статую, і Галатея стала його дружиною. У переносному значенні Пігмаліон — той, хто силою своєї волі перероджує іншу людину. Об мармур наших душ обламано долот! Місяць, безсмертний Хірам, відлив з найчистішого срібла Міф не відбувся. Бо Пігмаліон
Пігмеї У поемі Гомера «Іліада» (IX ст. до н. е.) розповідається про міфічне плем’я карликів-пігмеїв, що нібито живуть на південному березі Океану і кожної осені воюють із журавлями, які прилітають у їхню країну. В антропології та етнографії пігмеї — це термін, умовне позначення низькорослих народів Центральної Африки. Гомерівський образ покладено в основу переносного значення цього слова — нікчемні, жалюгідні людці. О, наш король, пігмей сліпорожденний, безсилець боязкий, уміє зручно неславою і ганьбою боротись. Тобі не вільно називатися власним ім’ям Як тільки з’являється здібний, талановитий чоловік, відразу зроджуються його запеклі антагоністи у вигляді нездар, посередностей, пігмеїв якихось. Підеш ти у мандрівку століть Українська демократична література кінця XIX — початку XX ст. вся розвивалась «з його духа печаттю», хоч і висунула ряд своєрідних талантів, що внесли в реалістичне мистецтво нові риси, які були у Франка лише в зародку або натяках.
Підпільна людина Персонаж «Записок з підпілля» (1864) Ф. Достоєвського, ірраціоналіст, який прагне абсолютної свободи. Справді, грою часто вимірюється спосіб здійснення потаємних задумів «підпільної» людини. Акти помсти, самозвеличення і компенсації дрібних поразок розігруються насамперед в уяві.
Підстав другу щоку Вислів походить з Євангелія, з Нагірної проповіді Ісуса Христа: «Не противтеся лихому, а як хто вдарить тебе у праву щоку, то підстав йому й другу» (Матв., 5,39). Ці слова вживаються як формула непротивленства злу, заперечення агресивності. Ні, не прийшов він на цю землю тихий, покірливий, благий, не підставить він щоку другу, коли його вдарять. Він прийшов, щоб цей люд і край завоювати.
Під трояндою. У Давньому Римі існував звичай: коли розмови за столом торкалися таємних справ, над столом вішали квітку троянди. Це означало, що про предмет розмови не можна розповідати стороннім особам. — Задля неї (справи) досі, — скажу се sub rosa, хоч се урядова тайна, — я був два рази у президента краєвого суду і раз у намісника.
Пізнай самого себе Цю думку поширював і пояснював Сократ (469—399 до н. е.), але Платон у діалозі «Протагор» наводить переказ, за яким її сформулювали сім мудреців, що зійшлися у храмі Аполлона в Дельфах. Значення вислову: найбільшою загадкою для людини залишається сама людина; найважче у процесі пізнання — зрозуміти саму людину. Олімпіада Іванівна: Нащо ви, Якове Григоровичу, дратуєте Мілевського старістю, він цього не любить. Було і страшно, й солодко. Лякала густа самотність, а веселила душу та філософська, незрима єдність між ним і світом, яку збагнув допіру. Воістину, пізнай себе, і ти пізнаєш усе! Не пам’ятав, чия це мудрість, але був певен в її правдивості.
Пілат У переносному значенні — нещира людина, яка своєю бездіяльністю свідомо сприяє злочинові; лицемір. О горе! горенько мені! А пояснень не треба, І знов те ж саме знову за своє
Піонери Так звалися перші переселенці з Європи до Північної Америки (XVII—XVIII ст.), де вони змушені були прорубати собі дорогу крізь хащі незайманих лісів. «Піонер» — синонім слова «першопроходець». Я не поет і не історик, ні! В нашій республіці піонерами духовного оновлення могли стати здебільшого реставратори — історичні романісти, які у своїй творчості піднялися на захист пам’яті й моралі і які спроектували історичний народний досвід на проблеми сучасності...
Піррова перемога У битві при Аускулі (279 до н. е.) епірський цар Пірр здобув перемогу над римлянами, втративши значну частину свого війська. Сам Пірр так оцінив її: «Ще одна така перемога, — і ми загинули!». Він не помилився: через рік римляни розгромили військо Пірра. Вислів уживається у значенні: сумнівна перемога, що не виправдовує жертв. Поляки можуть тішитися тим, що вони здобули стільки сили, щоб покарати Січинського. Але це побіда Піррова. Рокотом розпуки і глибокого одчаю пролунають слова присуду над Січинським по цілому краю і, певно, стануть за ту гарячу краплю, яка може переповнити чашу терпіння і страждання. П’ятий день, як він у Парижі. А чого домігся? Єдине, що не пустили сюди китайську делегацію. Це була Піррова перемога.
Після нас хоч потоп Деякі дослідники приписують цей вислів французькому королю Людовікові XV. Проте мемуаристи твердять, що авторка його — фаворитка цього короля маркіза Помпадур. Вона вжила цей вислів, щоб потішити короля після поразки французької армії при Росбаху в 1757 р. І такі вони всі, — розмірковує упевнено Бугор. — Нам нотації пудами, правила тисячами, а для себе в них одне: «Поживем! Після нас хоч потоп, хоч атомна пустеля.
Пісня пісень (Пісня над піснями) Назва найпоетичнішої книги Старого Заповіту, написаної царем Соломоном у X ст. до н. е. Цей твір, в основі якого лежать староєврейські весільні пісні, І уславлює кохання Соломона і Суламіфі. Набувши переносного значення, вислів характеризує найдовершеніший твір, а також прекрасні наслідки діяльності людини. Так! Я хочу проспівати степову бур’янову пісню цим сіреньким муралям. Я дуже хочу, але — я не можу: треба, щоб була пісня пісень, треба, щоб був — Гімн. Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду.
Піфагор Грецький філософ і математик (VI ст. до н. е.), винахідник таблиці множення, десяткової системи та ін. Колись шукали істин Піфагори, Піфагор ти чи Бруно, а слово і серце одно.
Піфія Жриця у храмі Аполлона, яка повідомляла смертних про волю бога. Вона сиділа на золотому триніжку над розщелиною скелі, з якої підіймалися отруйні випари. Задурманена ними Піфія вигукувала окремі слова, значення яких і сама не розуміла, а інші жерці тлумачили потім її пророцтва. Чаклунське замкнуте обличчя Піфії, Сивіли, воно якраз чомусь і викликало довіру: оця врятує, ця допоможе. Там холодно. Там високо і сніг. Платон мій друг, та істина — ще більший друг Вислів філософа Арістотеля (IV ст. до н. е.) — учня Платона. Латинською мовою — «Amicus Plato, sed magis arnica veritas». Цими словами він обстоював право заперечувати думки авторитетів, якщо цього вимагає істина. — Фронтова дружба... — мовив замислено Гавриленко. — Саме вона й зобов’язує мене бути одвертим.
Плач і скрегіт зубовний Вислів, що неодноразово трапляється у Старому Заповіті та Євангелії, наприклад: «Прийде пан раба того в день, коли він не чекає, і в годину, якої не відає. І відлучить його, і покарає, як лицемірів; там буде плач і скрегіт зубів» (Матв., 24, 50—51). Означає крайній ступінь розпачу. Р і ч а р д: Що ж, годі вже мені нещасним бути! Доволі вже того «плачу, й ридання, і стогону, і скреготу зубів». Діставайте! Кожному по ділах його: одні життя вічне в Бозі, а другі — плач і скрегіт зубів, геєну вогненну... і назавжди, навіки?
Плач на ріках вавилонських Вислів походить з біблійної Книги Псалмів. У136 псалмі йдеться про поневіряння юдеїв у вавилонському полоні: «На ріках Вавилонських сиділи ми й плакали...». У переносному значенні — розпач, відчай. І так, як євреї на ріках вавілонських, так вони (поляки) заголосили тоді на весь світ своїм Міцкевичем і іншими поетами. Гриміли славою і зброєю батьки;
Плеяда У грецькій міфології Плеяди — сім дочок титана Атланта й німфи-океаніди Плейони. Рятуючи їх від переслідування мисливця Оріона, боги перенесли їх на небо у вигляді сузір’я Плеяд. У наш час переносне вживання цього слова не пов’язане з певною кількістю. Невідомо, чим закінчилась їхня розмова, тільки той талановитий письменник міг би сказати редакторові: я так написав і так писатиме моя плеяда, мої наслідувачі й епігони. Кращі вірші цілої плеяди наймолодших наших поетів також свідчать, що у справжньої поезії громадянське й інтимне, суспільне й особисте перебувають в нерозривній і природній єдності.
Плоть і кров За Біблією, Адам після створення Єви з його ребра сказав: «Це кость від кості моєї і плоть від плоті моєї» (Буття, 2, 23). Ми не іконописці, а історики. Ставимо не іконостас, а галерею типових представників нашого громадського руху, в плоті і крові, в сильних і слабих формах їх діяльності. На очах історії сильна, освічена і культурна інтелігенція України прийняла в XVI і XVII віках польську національність, і усі оті Четвертинські, Чорторийські, Вишневенькі та Тишкевичі — плоть від плоті нашої і кість від костей наших. А там... сини — бо ж плоть од плоті,
Плюш кін Персонаж поеми М. Гоголя «Мертві душі» (1842) — скнара, що втратив людську подобу. Ім’я його набуло узагальненого значення. «Скупий, як Гарпагон», — кажуть французи. Не знаю, чи часто вони говорять це сьогодні — і про кого саме говорять, і які саме французи. «Скупий, як Плюшкін» — хто у нас, навіть із молодших учнів середньої школи, не зрозуміє цього?
Побити камінням У Давній Юдеї побивання камінням було способом покарання людей, які вчинили тяжкий злочин. У Біблії знаходимо таке попередження від Бога блудниці: «І скличуть проти тебе громаду, і поб’ють тебе камінням, і порубають тебе мечами своїми» (Книга пророка Єзекіїля, 16, 40). Темна юрба також побивала камінням пророків, що закликали людей до праведного життя. В образному слововживанні «побити камінням» — по-звірячому розправитися з людиною. Господнюю святую славу Розтлили... І хто мене розуміє серцем, той, може, не кине на мене каменем за змальованих мною досі осіб з низів чи трудових інтелігентів.
Повернімося до наших баранів Цей вислів (французькою мовою — «Revenons a nos moutons») походить з анонімного французького фарсу XV ст. «Адвокат П’єр Патлен», персонаж якого щоразу перериває свою мову, забуваючи про свою мету — оскарження пастуха, який украв у нього баранів. Вислів набув поширення завдяки тому, що його цитує Ф. Рабле в романі «Гаргантюа і Пантагрюель». Вживається в переносному значенні, коли жартівливо нагадують про потребу повернутися до раніше зачепленого питання. Відбилась від теми, revenons a nos moutons; приходить мама, ідемо обідати.
Поділяй і владарюй Політичний принцип, який застосовувався у Давньому Римі (проте відповідного вислову в античних авторів не знайдено). Уперше ця формула у вигляді «Поділяй, щоб царювати» була висловлена, очевидно, французьким королем Людовіком XI у XV ст. Г. Гайне вважав автором вислову македонського царя Філіппа (IV ст. до н. е.). Рішуче протестуємо проти брутальних спроб роз’єднати народ і демократів, проти імперських намагань і далі діяти за принципом «Розділяй і владарюй».
Поезія і правда Назва автобіографічного твору (1811) німецького письменника Й. В. Гете «З мого життя: поезія (в іншому перекладі — вигадка) і правда». Походження вислову пов’язують з діалогом грецького філософа Платона «Тімей» (IV ст. до н. е.), автор якого протиставить «правдиве відтворення» подій «вигаданій байці». Цей вислів не раз трапляється у мові німецьких письменників XVIII ст. Сконтролювати сього не можу: спомини — се справді — Dichtung und Wahrheit. «Софіївка» була тлом, на якому розгорталося дитинство майбутнього поета, вона ж стала головним місцем дії його незакінченого віршованого роману, в якому сплітаються «поезія і правда» тих років.
Поет — завжди учень Дещо змінений афоризм римського поета Марціала (40—102 н. е.): «Vir bonus semper tiro» — «Добра людина — завжди початківець». Цей латинський вислів увійшов в українську літературну мову після появи збірки поезій І. Франка «Semper tiro» (1906). В одному із своїх найглибших віршів «Semper tiro», кажучи про мистецтво і життя в їх взаємозв’язку, Франко заявляє: Poeta semper tiro. Це означає: поет завжди новобранець, завжди учень. Ти пам’ятаєш? Літній чи студент,
По кігтях пізнають лева Латинське прислів’я, що виникло з вислову грецького поета Алкея (VII—VI ст. до н. е.) «По кігтю намалювати лева», тобто за якоюсь однією ознакою зрозуміти характер людини. Грецький поет Лукіан вважає автором вислову скульптора Фідія (V ст. до н. е.). Серед українських авторів першим ужив цей вислів Дмитро Туптало, єпископ Ростовський (XVII ст.). Усе там і правильне і не без вартостей, але ніде не чути іскри генія, не видко цього ex ungue leonem, дякуючи чому можна і без підпису впізнати кожний із попередніх творів Толстого. Він, торкнувши вуса, відповів молодиці з спокійною статечною гідністю: — Лева по кігтях пізнають... А ви що хотіли?
Покивати головою Біблійний вислів: «Ти віддав нас на погорду сусідам нашим, на посміховище й наругу тим, хто живе навколо нас. Зробив нас притчею в народів, предметом покивання головою для чужоземців» (Псалом 44. 13-14). У переносному значенні: осуд, зневага. Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Поліфем У поемі Гомера «Одіссея» так зветься одноокий велетень-циклоп, який мешкав у печері на острові, до якого пристав корабель Одіссея. Він мало не знищив і Одіссея, і його супутників, але хитромудрому Одіссеєві вдалося випекти єдине око Поліфема, завдяки чому життя мореплавців було врятоване. В образному слововживанні — жахлива й небезпечна потвора. Шлях Одіссея перейдено, Глухо постогнували сонні лицедії, і оком Поліфема угорі світив червоний місяць без’язикий.
Полова, що її розвіює вітер Порох, розвіяний вітром Цитати з Біблії: «Не так нечестиві: вони, як полова, що її розвіює вітер» (Псалом 1); «Розвію їх, як порох, що його несе вітер у пустиню» (Книга пророка Єремії, 13, 24). У переносному вживанні — марність, нетривалість чогось. Трапляється також заміна слова «полова» чи «порох» на «пилина, пил». Чигрине, Чигрине, Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині, борючись із хвилями, десь-кудись з трудом прямуючи, кричачи і проклинаючи.
Померти — спочити Слова з відомого монологу Гамлета «Бути чи не бути...» з III акту трагедії В. Шекспіра «Гамлет» (1601). Спочинок — смерть. Іди, перемагай утому,
Помпея. Помпея — римське місто, розташоване біля підніжжя вулкана Везувія, знищене протягом кількох годин, спалене й засипане попелом під час виверження вулкана у 79 р. н. е. На тему загибелі Помпеї російський художник К. Брюллов, учитель Т. Шевченка в Академії художеств у Петербурзі, намалював відому картину «Останній день Помпеї». Вислів означає грандіозну катастрофу. А як тепер тут мертво! Ані звуку. ...А там пустеля. Чорний день Помпеї.
Попелюшка Персонаж однойменної казки (1697) французького письменника Ш. Перро — переслідувана жорстокою мачухою бідна дівчина, яка після багатьох поневірянь одружується з принцом. У переносному значенні — безправна істота, яка увесь час працює на інших, смиренно сприймаючи образи. В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити там на правах попелюшки, а тим часом перед нею зовсім закрили двері. Щоб в коси — любисток і м’яту На хвилі часу навантаженими баржами кудись у безвість пливуть багатотомні збірки віршів, а талант стоїть на березі й дивиться очима Попелюшки.
Попіл Клааса б’є в серце Вислів, що не раз повторюється в романі бельгійського письменника Ш. де Костера «Легенда про Уленшпігеля» (1867), дія якого відбувається в XVII ст. Тіль Уленшпігель, син спаленого інквізиторами на вогнищі Клааса, носить на грудях торбинку з попелом батька. Він присягається помститися вбивцям і боротися за визволення своєї батьківщини Фландрії: «Попіл Клааса б’є в моє серце. Смерть панує над Фландрією і в ім’я папи косить найсильніших чоловіків і найкрасивіших дівчат. Права Фландрії розтоптано, її вольності відібрано, голод гризе країну... Якщо не прийти на допомогу Фландрії, вона загине». Значення вислову: нагадування про важливий обов’язок; заклик до помсти. Усе життя і прагнення моє, Ніколи не бризне світло Хоч кажуть: довгий вік у круків, Але ж і круки смертні теж. «Попіл Клааса» — назва повісті (1958) А. Дімарова і поезії (1965) В. Лучука.
Посейдон У грецькій міфології один з головних олімпійських богів, володар морів, брат Зевса. Посейдона зображували з тризубом, яким він вибивав з надр землі прісноводні джерела. Нам Посейдонівжезл тримати не дано,
Посипати попелом (порохом) голову Вислів походить з Біблії: «Споглянувши на нього з віддалі, не пізнали його та й заплакали вголос; і роздер кожен одяг на собі, та й почали вони кидати порох проти неба понад головами своїми» (Книга Йова, 2,12). Значення вислову: дуже сумувати, журитися. Тут — перехрестя: або чорний відпад, або смирись до рештки. Посип голову попелом і проси, як жебрачка, хто себе зграбувала і пустила димом свою хату, — проси кусник хліба і на прожиток денний для серця. Я не належу до катастрофістів, які розводять плачі й посипають голову попелом: о, горе, гине українська мова!
По той бік добра і зла Назва книжки (1886) німецького філософа Ф. Ніцше, який проповідував культ сильної особи, не зв’язаної приписами моралі, одержимої волею до влади «надлюдини». У сучасній мові іноді цитується без зв’язку з первісним значенням, характеризуючи безсторонню, байдужу людину. Освячений, в солодкій муці я Це дяка за послугу. І нічого в цьому жахливого немає ні для мене, ні для тебе, ні для Костяшкіна, ані для кого, хто вміє розуміти, хто ступив по той бік добра й зла. Дорога в вічність — тільки кружна, по той бік і добра і зла — веде крізь нетрі та крізь хащі і хрестиком гаптує ніч.
Потьомкінські села Під час першої подорожі Катерини II в 1787 р. до Криму князь Г. Потьомкін (1739—1791), бажаючи показати цариці «процвітання» щойно приєднаного до Росії краю, наказав спорудити на дніпровських берегах декоративні села, палаци, фортеці, які мали цілком «справжній» вигляд. Потьомкін насаджував парки, які гинули через кілька днів після проїзду Катерини, одягав селян, зігнаних для зустрічі цариці, у святкове вбрання. У переносному значенні — окозамилювання. Ми вже лаштунками маскуєм розпад. — Коли ти, Володько, оте своє потьомкінське риштовання обновиш? — кивнула Вірунька на собор. Володька вловив критику, але не образився.
Поховайте та вставайте! Цитата з поезії Т. Шевченка «Заповіт» («Як умру, то поховайте...», 1845): Поховайте та вставайте, Херсонські прерії — мов Січ,
Починаймо від яйця. Ab ovo Вислів з «Науки поезії» римського поета Горація (65—8 до н. е.). Горацій хвалить Гомера за те, що він починає розповідь про Троянську війну одразу з суті справи, не заглиблюючись у передісторію подій (прекрасна Олена, викрадення якої Парісом було причиною Троянської війни, за грецькими міфами, народилася з яйця). У переносному значенні: з давніх-давен, від самого початку. Колеги, ми відбилися від теми. * Одразу (латин.).
Почому хліб і сіль почім Цитата з поеми Т. Шевченка «Кавказ» (1845): До нас в науку! Ми навчим, Вживається у значенні: справжня вартість чогось. — Ведеться... А душа моя і тіло моє завжди зранені, неначе для мене ніколи не скінчалася війна. Тобі це не збагнути. Я не сліпець, знаю і бачу, почім хліб і сіль почім. На все ціна буває різна: тривала і тимчасова, виправдана.
Права путь Вислів походить з Біблії, де трапляється в різних варіантах, означаючи праведне, безгрішне життя, наприклад: «Я ходжу шляхами правди, стежками правосуддя» (Книга Приповістей Соломонових, 8, 20). Надто ж мене тішить те, що зачали повертатись на «праву путь» деякі з товаришів, такі, що я вже думала, ніби про них можна було гадку закинути.
Правда наша п’яна спить Образний вислів з поеми Т. Шевченка «Кавказ» (1845): Нам тілько плакать, плакать, плакать «Мертвецький Великдень», третя повість Квітки, малює нам селянина-п’яницю, яких багато по Вкраїні; бо не без важної причини «правда наша п’яна спить», як мовляв той узловатий Шевченко.
Правдива іскра Прометея Цитата з «Посвяти» до поеми І. Франка «Лісова ідилія» (1900): Слова — полова, Михайло Доленґо відразу прийшов до читача як поет строгої вдачі, ощадливо-скупий на слово, але багатий умінням викрешувати із звичайного, часом мовби навіть підкреслено непоетичного матеріалу «правдиву іскру Прометея». Правду говори вчасно і невчасно Цитата з Другого послання апостола Павла до Тимофія: «Проповідуй слово, обстоюй вчасно і невчасно, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпінням і повчанням» (4, 2). Переносне значення вислову: істину треба проголошувати безбоязно, за всяких обставин. Жаль, дуже жаль, що д. Куліш, хоч і як багато напитував місць із Святого Письма перед кожним своїм віршем, а і тут забув на слова св. Павла про говорення правди, — а тут якраз правда була б дуже «благовременна».
Предтеча Євангеліє розповідає про прихід Івана Хрестителя, який проповідував появу Ісуса Христа (Матв., 3, 3). Івана Хрестителя іменують також Іваном Предтечею. Старослов’янське «предтеча» означає: «той, хто йде попереду». У переносному слововживанні — людина, що своєю діяльністю сприяє настанню певних змін; попередник. Ми мусимо пам’ятати, що ми тільки предтечі того великого, що йде за нами, ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його посланці. Сей великий — увесь народ український. Завжди напружено, бо завжди — проти течій. Завжди заслуханий: музика, самота. Так, без шляху, без батька, без предтечі. Так — навпростець — де спалює мета. Ми бачимо, що західна цивілізація гниє, і в ній гниє людськість. І ми знаємо: скоро прийде новий Спаситель, і предтечею йому буде Атілла.
Прекрасна Дама Культ Прекрасної Дами виник у лицарському середовищі у Франції у XII ст. й поширився згодом на інші європейські країни. Найбільш яскравий вияв він знайшов у поезії трубадурів та труверів. У новітні часи образ Прекрасної Дами було втілено у творчості російського поета О. Блока — «Вірші про Прекрасну Даму» (1901—1902). З завзятістю середньовічних лицарів кидаються наші поети в бій за свою Прекрасну Даму…, не помічаючи, що лукава Дама бере їх іноді попросту собі на глум. Виростаючи й формуючись у несамовитій атмосфері тієї доби, вони творили гроно новітніх лицарів, що на своїх щитах — раз на завше — написали ім’я нашої Батьківщини, яка для них була Прекрасною Дамою, Нареченою, Коханою, Єдиною. Власне у тоталітарному суспільстві, в умовах диктатури не міг існувати навіть патріархальний культ жінки-матері чи, скажімо, прекрасної дами.
Прекрасна Олена Героїня старогрецького епосу, дружина спартанського царя Менелая, що славилася надзвичайною красою. Викрадення її Парісом, сином троянського царя Пріама, було причиною Троянської війни, змальованої Гомером в «Іліаді» (IX ст. до н. е.). Легенда про прекрасну Олену відображена в багатьох літературних творах — Софокла, Евріпіда, Гете, Лесі Українки, у живописі та музиці. У переносному розумінні вислів означає ідеал жіночої краси, а також іноді — причину незгод. Ця оселя, ця земля з усім її живим і неживим майном, є головним і єдиним героєм цього роману, вона є тією «вродливою Оленою», за яку розгортається епічна боротьба.
Прийде нове життя, добро нове у світ Цитата з поезії І. Франка «Каменярі» (1878): І всі ми вірили, що своїми руками Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла, хоч би довелося вкрити кістками шлях до нового життя.
Прийдіте, поклонімося Вислів з християнської молитви. Вживається також у латинській формі — «Venite adoremus», іноді з іронічним забарвленням. — Ось як ще послужу та стану, будучи, генеральським денщиком, та тоді вже теє-то, і охвицери до мене прийдіте поклонімося. — А самі до ям не полізуть, — потримаються, може, кілька день, та й мусять-таки до нас «прийдіте поклонімося».
Принцеса на горошині Персонаж однойменної казки (1835) Г. К. Андерсена. Для того, щоб дізнатися, чи є наречена королевича справжньою принцесою, її кладуть на ліжко, застелене дванадцятьма матрацами й дванадцятьма перинами, під якими сховано горошину. Коли вранці принцеса заявила, що цілу ніч не могла спати, бо лежала на чомусь дуже твердому, усі розуміють, що перед ними справжня принцеса. Вислів уживається для характеристики капризної, розніженої людини. Голос: «П’ятеро з одного стручка, та п’ятеро — з другого, п’ятеро — з третього, та ще горошина, на якій спала принцеса, — це вже цілий гороховий суп для поета (і для поетеси)».
Притча во язицех Цитата з Біблії: «Зробив (Бог) нас притчею во язицех, предметом покивання головою для чужоземців» (Псалом 44,14). Вислів трапляється також у Второзаконні (28,37). Значення вислову: предмет загального осуду й глузування; те, про що всі говорять. Перше були ми те, що тепер московці: влада, першенство і сама назва Руси від нас до них перейшли. Але ми тепер у них яко притча во язиціх... Стане притчею в язиціх Він стояв на дверях першого поверху, напнутий своєю вічною плащ-палаткою, якої ніколи не скидав відтоді, як одержав її зі складу. На КП серед офіцерів ця палатка давно вже стала притчею во язицех. Говорили, що Іван Антонович присягнув скинути її тільки після повної капітуляції ворога.
Провідна зірка Вислів походить з Євангелія. Коли волхви вирішили піти поклонитися новонародженому Ісусові, вони побачили, що зоря, яка зійшла на сході, «йде перед ними і нарешті прийшла і стала над тим місцем, де було Дитя» (Матв., 2,9). Значення вислову в сучасній мові: важливий орієнтир. Я у темную нічку невидную
Провідна нитка. За грецьким міфом, дочка критського царя Міноса Аріадна дала клубок ниток героєві Тесею, що йшов у глибину лабіринту на бій з потворою Мінотавром. Тримаючися за нитку, кінець якої було закріплено біля входу до лабіринту, Тесей знайшов дорогу назад. Цей міф було викладено в «Метаморфозах» римського поета Овідія (43 до н. е. — 17н. е.). Переносне значення висловів: надійний дороговказ. На якусь мить Глухов розгубився, втратив свою провідну нитку. Як їх зносили з поля! Як нерозумно: рук не простягнуть.
Продати за миску сочевиці Вислів походить з Біблії, яка розповідає про те, як Ісав продав своєму молодшому братові Якову первородство, тобто права старшого, першого в роді, за миску сочевичної юшки (Буття, 25, 31—34). У переносному значенні вислів означає зраду великої ідеї, запроданство. Народ? Магнати продають Усе комусь щось пишуть на догоду,
Прокрустове ложе Ліжко, на яке, за старогрецькою легендою, розбійник Прокруст укладав спійманих ним мандрівників. Тим, для кого ліжко було завелике, Прокруст витягав ноги, а тим, кому замале, — укорочував. У переносному вживанні вислів означає штучну мірку, формальний шаблон, під який силоміць підганяють реальне життя: факти та явища, творчість, ідеї тощо. Ти, правдолюбне юродивий, Чи не тому було так боляче саме за нього (В. Стуса), що він, великий і народжений для великих діянь, так мучився в прокрустовому ложі й ніяк не міг зійтися з тими, що навчились у цьому ложі спати й співати. Розумів і Филипович, тому активно обстоював самоцінність фактів, які не вкладаються у ці прокрустові схеми, — самоцінність, а не об’єктивістську самодостатність...
Про мертвих або добре, або нічого Першоджерелом латинського вислову «De mortuis aut bene, aut nihil» вважається твір Діогена Лаертського (III ст. н. е.) «Життя, вчення й думки славетних філософів», де грецькому філософові VI ст. до н. е. Хілону — одному з «семи мудреців» давнього світу — приписано слова: «Про мертвих не слід казати погане». Як скінчу життя стражденне,
Киньте часом і про мене Щоб сказати правдиве слово про такого діяча (як В. Антонович), не треба перш за все йти слідком за отим латинським прислів’ям, по якому «de mortuis aut bene, aut nihil».
Прометей У грецькій міфології — син титана Япета, який, маючи жаль до беззахисних людей, викрав для них вогонь з неба, навчив їх користуватися вогнем, застосовувати здобутки науки та мистецтва. Цим він протиставив себе олімпійським богам і самому Зевсові, який жорстоко покарав Прометея, наказавши прикувати його до кавказької скелі. Щоранку орел прилітав дзьобати печінку Прометея, але за ніч вона знову відростала. Муки Прометея тривали тисячоліття, доки Геракл не вбив орла й не визволив благородного героя. Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято... Бачиш оці зелені пагони цибулі? В них сонце. Вони росли, перетворюючи його енергію. «Рослина — це Прометей, що краде вогонь з неба». Це сказав Тімірязєв. Бути Давидом — єднати народи,
Пропаща сила Під такою назвою вийшов у 1903 р. на Україні роман Панаса Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875). «Пропаща сила» — це насамперед головний герой роману селянин Чіпка, що став на хибний шлях розбійництва, а також злодій Гудзь і товариші Чіпки — Матня, Пацюк, Люшня. Вислів уживається також у розширеному значенні. Горе тій країні, де цькують таких людей, як І. Дзюба, де їх прагнуть обернути на пропащу силу, де безмозкі чорні чоловічки вбивають при цвіті тисячі талантів, так трудно народжуваних матерями. Микола мав чуття слова й добру культуру, щоб розвинутися, я певен цього, на справжнього майстра в поезії, а скінчив пропащою силою.
Пророк У давніх юдеїв пророки — проповідники та провозвісники волі Божої, які не належали до жерців. Пророки Ісайя, Єремія та ін. виступали проти рабовласників, лихварів, віщували загибель Ізраїльського та Юдейського царств і прихід месії, який встановить справедливість. У сучасній мові «пророк» — визначна людина, яка бачить далі за інших. Слово вживається ще й з іронічним забарвленням: людина, що береться судити про майбутнє, не маючи для цього даних. Восплач, пророче, Д о л о н : Пророчице, скажи, чи я верну живий з моєї справи?
Про тебе мовлено, тільки під іншим іменем Вислів походить з першої сатири римського поета Горація (65—8 до н. е.): Чому ж ти смієшся? Значення вислову: сказане повною мірою стосується не тільки того, хто згаданий у розповіді, а й інших людей. Досхочу нареготавшись з Олімпу Котляревського, він (Микола І) і в думках собі не покладав, що «de tefabula» — про тебе байку тую складено. — Кепські твої справи, Берестовський, якщо вже й до цього дійшло. «Жодне добре діло не лишається невідплаченим заздрістю або ненавистю» — хто це сказав? Хто б не сказав — про тебе мовлено.
Протей У грецькій міфології — син володаря морів бога Посейдона, здатний перевтілюватися в різних тварин, у рослини та речі. У переносному значенні — людина, якій властива часта зміна настроїв чи думок. Верлен був дуже щирий поет і таки справжній поет, хоч вдача його, а через те й поезія була протеївська по змінливості і значно психопатична... Палац — штангіст із вдачею Протея,
Проти рожна перти Вислів походить з новозавітних Діянь апостолів (9, 4-5), де розповідається про те, що Савл, який був гонителем християн, почув голос з неба: «Савле, Савле! Чому ти переслідуєш мене?». Він спитав: «Хто ти, Господи?». Господь же сказав: «Я Ісус, якого ти переслідуєш. Важко тобі йти проти рожна». Старослов’янською мовою — «Жестоко ті єсть против рожна прати». Рожен — гострий кілок. У сучасній мові — відвага, здатність людини виступити проти значно переважаючих сил. Против рожна перти, Так, все життя він лізтиме проти рожна, буде обстоювати те, у що вірить...
Прощайте ворогам вашим Євангельський вислів. У Нагірній проповіді Ісус І Христос, протиставлячи нову мораль моралі Старого Заповіту («око за око, зуб за зуб»), сказав: «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, що кленуть вас, і моліться за тих, хто ображає й переслідує вас» (Матв., 5,44). У наші дні часом уживається з іронічним забарвленням. Отак, люде, научайтесь Я «полівів» — м’ясця не їм,
Пузир Персонаж комедії І. Тобілевича «Хазяїн» (1900). У характері Пузиря сполучаються холодний розрахунок і гарячкова енергія набувача. У переносному значенні — хижак-експлуататор. Усе ж дехто з пузирів Ланового докірливо похитував головою, упереджав Дороша: — І з ким ти боротись насміливсь, проти кого пішов?
Пуп землі У міфологічних системах різних народів світу наявний образ пупа землі — центра Всесвіту. Одна з найдавніших традицій шанування пупа землі пов’язана з фольклорними переказами Талмуда, в яких розповідається, що в центрі світу знаходиться Палестина, в центрі Палестини — Єрусалим, у центрі Єрусалима — храм, у центрі храму — святая святих, вівтар, а в центрі вівтаря — камінь перед ковчегом заповіту, що містив заповіді, які Бог дав Мойсееві. З цього каменя, який Бог кинув у море, почалося сотворіння світу. За іншою версією, Бог закрив цим каменем отвір безодні, водного хаосу. У сучасній мові вислів уживається іронічно, як характеристика людини, що безпідставно претендує на головну роль, на центральне місце. Це коли не вважати (а дехто з нас явно схильний до цього!) — коли не вважати богоспасаємий наш Славгород за пуп землі. Самопал: Я тебе, Антоне, сорок років знаю... Ти як вийшов у передовики, то тобі, соответственно, і замакітрилась голова... Здалось тобі, що ти — пуп землі...
Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене Вислів походить з Євангелія. Коли учні не пускали дітей до Ісуса Христа, щоб вони не заважали йому, Він сказав: «Пустіть дітей і не перешкоджайте їм приходити до Мене, бо їм належить Царство Небесне» (Матв., 19,14). ...ген золотий Київ —
П’ята колона Цитата з промови іспанського генерала-франкіста Е. Мола, який заявив у 1936 p., під час громадянської війни, що крім чотирьох армійських колон, які насту пають під його командуванням на Мадрид, він має ще й п’яту колону в самому Мадриді — шпигунів, диверсантів, змовників. У наші дні «п’ята колона» — метафорична назва таємних агентів ворога. Крім «п’ятих» комуністичних колон у країнах вільного світу, Москва має сьогодні велику кількість своїх симпатиків і поплентачів серед європейської еліти і діячів культури. [ A ] [ Б ] [ В ] [ Г ] [ Ґ ] [ Д ] [ Е ] [ Є ] [ Ж ] [ З ] [ И ] [ Й ] [ І ] [ Ї ] [ К ] [ Л ] [ М ] |
 |
|
 |
 |
| Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ |