Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

Алла КОВАЛЬ, Віктор КОПТІЛОВ
КРИЛАТІ СЛОВА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

О

Обличитель жестоких людей неситих

Цитата з поезії Т. Шевченка «Марку Вовчку» (1859). Автор дає в ній характеристику творчості письменниці:

Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих.

Гоголь був великим «обличителем жестоких людей неситих», великим художником слова, великим громадянином-патріотом.
(М. Рильський, Наш Гоголь)

 

Обломов. Обломовщина

Обломовщина — поняття, пов’язане з прізвищем героя роману російського письменника І. Гончарова «Обломов» (1859). У романі зображено виродження дворянства, його суспільну пасивність, бездіяльність.

Завжди дуже акуратний і підтягнутий, з свіжою хустиною в кишені, він не любив ні просторих широких курток, ні халатів, ні кімнатних капців — всіх тих атрибутів домашнього спокою, властивих, як він казав, «обломовщині».
(І. Коцюбинська, Спогади і розповіді про М. М. Коцюбинського)

 

Од дерева одірваний листочок

Цей образ зустрічаємо у вірші «Листочок» (1815) французького поета і драматурга А. В. Арно. Схожий вислів є в поезії М. Лєрмонтова «Дубовый листок оторвался от ветки родимой...» (1841). Образ листочка, відірваного від дерева й підхопленого бурею, асоціювався сучасниками з долею політичного вигнанця, переслідуваного деспотизмом.

Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок!
Мене від тебе доленька жене,
Немов од дерева одірваний листочок...
І мчить залізний велетень мене.
(Леся Українка, Подорож до моря)

 

Овідій

Римський поет (43 до н. е. — 18 н. е.) Публій Овідій Назон, твори якого — «Метаморфози», «Мистецтво кохання», «Сумні вірші» та ін. — справили великий вплив на розвиток світової поезії. Звинувачений імператором Августом в «аморальності» його поезії, Овідій був засланий на далеку окраїну імперії — у Томи на березі Чорного моря, біля гирла Дунаю. Поет помер у вигнанні, а ім’я його стало символом і загальною назвою політичного засланця.

Ще не було Овідія й не буде,
Яким ти ставсь над мертвенним Аралом:
Таких пекельних нот не чули люди,
Які на серці в тебе звірство брало.
(П. Куліш, До Шевченка)

Комп’ютер, транзистор і відео
Нова нам епоха дала,
Цього не було у Овідія,
А туга за рідним була.
(А. Кацнельсон, Комп’ютер, транзистор і відео...)

 

Од віку до віку. Навіки

Цитата з основної християнської молитви «Отче наш», яку Ісус Христос промовив у Нагірній проповіді, що закінчується словами: «Бо Твоє є царство, і сила, і слава од віку до віку» (Матв., 6, 13). Часто вживається у латинській формі — «in saecula saeculoram».

..Лежить мого роду без ліку.
По тих степах, по горах Дніпрових,
По балищах і лугах Низових
Живе його слава од віку до віку.
(П. Куліш, Народна слава)

Над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум, спокійний, певний у собі, як живчик вічности. Як крила тих вітряків, що чорніють над полем: байдужно і безупинно роблять в повітрі круг, немов говорять: так буде вічно... так буде вічно... in saecula saeculorum... in saecula saeculorum...
(M. Коцюбинський, Intermezzo)

 

Одіссей. Одіссея

Одіссей — герой поеми Гомера «Одіссея» (IX ст. до н. е.), яка розповідає про сповнене неймовірних і небезпечних пригод його повернення з Троянської війни на острів Ітаку, де він був царем. У переносному вживанні одіссея — небезпечні мандри, тривалі блукання, а Одіссей — учасник надзвичайних пригод.

Хай вславлю ж вам тепер мандрівний шлях
Тих безпритульних хлопців, що до Криму
З Москви зайцями котять в поїздах,
Які в морозяну, холодну зиму
В асфальтових ночують казанах.
Куди, півголі, під плащами диму
Простуєте ви, армії дітей,
Дорогою незнаних одіссей?
(Юрій Клен, Прокляті роки)

Синьйори! Я прошу хвилиночку уваги.
По морю пошуків я плив, як Одіссей...
(Л. Костенко, Сніг у Флоренції)

Його найбільше бажання останніх років — щоб по многотрудній життєвій одіссеї його (Бориса Тена) на вічний спочинок поклали під віковічними, вічнозеленими соснами, поруч з його матір’ю, з його дружиною і з його єдиним сином...
(Є. Концевич, «Щедротний паростку могутнього коріння...»)

 

Од молдаванина до фінна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує

Цитата з поеми Т. Шевченка «Сон» (1845), крилате визначення безправного становища уярмлених народів Російської імперії.

Доба миколаївського режиму, коли за влучною характеристикою Шевченка «на всіх язиках все мовчить», скінчилася севастопольською поразкою Росії у війні з Туреччиною.
(П. Голубенко, Україна і Росія)

Вигідна імперії політика повного «єдінообразія», за якої «від молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить», не може мати нічого спільного з мовною політикою унітарної національної держави, яка не володіє ні чужими територіями з корінними націями на них, ані не прагне принизити представників інших національних держав, що проживають у ній.
(І. Калинець, До питання про концепцію мовної політики в Україні)

Десь на перехресті нинішнього й минулого століть кожен народ «од молдаванина до фінна» створив свою фундаментальну історію, а ми, українці, завдячуємо цим академіку АН УРСР Михайлу Сергійовичу Грушевському.
(В. Скуратівський, Вихід із котловану)

 

О земле Руська! Ти вже за шеломянем єси!

Вислів походить зі «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.). «За шеломянем» — староруською мовою «за пагорбом».

О, земле рідна, ти вже за плечима,
затьмарив сонце крик твоїх синів,
птахи клюють недолю на калині,
голодний звір у полі почорнів.
(Б. Б о й ч у к, О, земле рідна, ти вже за плечима...)

 

Ой, біда тій чаєчці, чаєчці-небозі, Що вивела чаєняток при битій дорозі...

Початкові рядки пісні, автором якої вважається гетьман І. Мазепа (1539—1709).

«Ой, біда тій чаєчці, чаєчці-небозі,
що вивела чаєняток при битій дорозі...»
Ой, вивела чаєняток, щоб літали вічно,
бо нема де сісти, бо нема де стать.
В чужім краї, в чужім домі при свічі кигичу.
Ніде жити, гнізда вити. Є де — поховать.
(І. Жиленко, Похорон)

 

Око за око, зуб за зуб!

Біблійна формула закону помсти, що неодноразово зустрічається в Старому Заповіті, наприклад: «А хто зробить шкоду ближньому своєму, тому треба зробити те саме, що він учинив. Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб...» (Левит, 24,19-20).

У сучасній мові — відплата повною мірою за заподіяне зло.

— Пан Бог дарує даруючим.
— Дешево, отче каноніку, хочеш відбутись. Козацька регула — око за око, зуб за зуб!
(П. П а н ч, Гомоніла Україна)

 

Олімп. Олімпійські громи
Олімпійський спокій

Олімп — гора на півночі Греції, яка в давнину вважалася житлом богів (звідси їх назва — олімпійці).

У переносному значенні Олімп — найвищі сфери суспільства; олімпійство, олімпійський спокій — непорушна велич; олімпійські громи — гнів людини, що має велику владу.

Для більшості незаперечним є той факт, що тільки суверенна і демократична Українська держава забезпечить особі і народові права, про які тут мовилось. Але Олімп сердиться і кидає блискавки...
(М. Горинь, Право бути собою)

Скільки молодих поетів, що в статистичних підрахунках ілюструють великість радянської літератури, навчилися римувати прописні банальності. Але й те треба сказати, що вчителями їх є заслужені олімпійці...
(І. Кошелівець, Під кінець 1961 року)

При всій своїй імпозантності й олімпійськійвеличавості Борис Тен був людиною дуже беззахисною, вразливою, як дитина.
(Є. Концевич, «Щедротний паростку могутнього коріння...»)

 

Оракул

За уявленнями, поширеними в стародавньому світі, оракул — провісник волі богів. У Дельфійському оракулі її провіщала жриця-піфія, в Додоні про волю богів довідувалися з шелесту священного дуба, на Делосі — з шелесту листя лавра. Пророцтва проголошувалися жерцями, які їх тлумачили. У переносному, часто іронічному значенні «оракул» — людина, яка претендує на знання майбутнього ходу подій.

Я відразу впізнав голос. Він належав бетоняреві, який розмовляв уночі на блоках з Маратом, упевнений, трохи насмішкуватий голос. Я, бач, забув тоді розпитати в Білика про того «оракула»!
(А. Мороз, Чужа кохана)

 

Орати тугу, сіяти смуток

Вислів походить зі «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.): «Чорна земля під копитами костями була засіяна і кровію полита; туга зійшла на Руській землі».

У сучасній літературній мові вислів уживається у різних варіантах.

За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
(Т. Шевченко, Кавказ)

Земле, поорана горем,
Лихом засіяна чорним!
(М. Рильський, Західноукраїнській землі)

 

Ораторами робляться, поетами народжуються

Вислів належить Маркові Туллію Ціцерону (106—43 до н. е.), ораторові, письменнику й політичному діячеві Риму.

«Ораторами робляться, поетами народжуються», — каже латинська приказка.
(М. Рильський, Великий народний поет)

 

Оргія

Ритуальне свято на честь Вакха та деяких інших богів у Давній Греції, яке супроводжувалося всілякими надмірностями.

У переносному значенні — торжество розпусти.

«Оргія» (1913) — драматична поема Лесі Українки.

Проноситься погірдливий епітет усім ворогам українофільства: декаденти! І тут почалась оргія знущань та наруг над бідними письменниками того напрямку.
(М. Є в ш а н, Боротьба генерацій і українська література)

За допомогою російської адміністрації й того гайвороння, що звідусіль злетілось на теплий труп добитої, здавалось уже, Галичини — зчинилась там справжня оргія обрусительства.
(С. Єфремов, Історія українського письменства)

 

Ормузд і Аріман

Ормузд (Ахурамазда) — верховний бог, уособлення світла, доброго творчого начала в релігії вогнепоклонників, поширеній на Середньому Сході. Ормузд перебуває в постійній боротьбі зі своїм братом — «темним богом» Аріманом (Анхра-Майнью), що уособлює сили зла.

У переносному значенні Ормузд і Аріман — світло і темрява, добро і зло.

Лютує Агріман, гасить
Ненависне проміння враже,
Та хвиля світла все біжить,
Хоч що він робить, що він каже.
Хитаєсь трон його твердий,
І чуєсь чорному цареві,
Як Ормузд ясний, молодий
Вже виринає з хвиль рожевих.
(І. Ф р а н к о, Безкраї, чорні і сумні...)

Невже ж всесильне царство Арімана?
І навіть ідеал жіночий мій,
Та світла постать, серцем пожадана,
Той любий витвір таємничих мрій,
Неначе зірка в хвилях океана,
Погасне, зникне в темряві густій?
(М. Вороний, Мандрівні елегії, III)

Примара віща чи мара безглузда?
В ній був і шал, і міць, і таїна.
Порфіроносна вісниця Ормузда
чи жриця хеттських пастухів вона?
(М. Б а ж а н, Триптих Симонові Чиковані)

 

Орфей і Еврідіка

У грецькій міфології Орфей — геніальний співець, винахідник музики та віршування. Мистецтво Орфея творило чудеса: приборкувало диких звірів, зрушувало з місця скелі...
Ім’я Орфея — синонім великого поета, співця, музики.
Коли померла Еврідіка — дружина Орфея, він спустився в Аїд, зворушив своїм співом володарів підземного царства і вони дозволили йому забрати Еврідіку з собою за умови, що він подивиться на неї лише тоді, коли вони прийдуть додому. Орфей порушив заборону і навіки втратив Еврідіку.

У переносному значенні Орфей і Еврідіка — трагічна пара закоханих.

Німецький композитор XVIII ст. X. В. Глюк створив оперу «Орфей», а французький композитор Ж. Оффенбаху ХІХ ст. — оперету «Орфей у пеклі». В українській літературі відома поезія Лесі Українки «Орфеєве чудо».

Гей, Орфею, небораче!
Де ти змандровав від нас?
Як би тільки ти, козаче,
Мні під сей згодився час!
(І. Котляревський, Пісня на Новий 1805 год князю Куракіну)

І навіть дано Орфею
Не слова летючий дим —
Всевладну силу, щоб нею
І камінь зробив живим!
(П. Филипович, Не злато, ливан і смирну...)

Кляни свою долю пропащу, замовкни навіки,
нестерпний свій біль замуруй у непам’яті ніші.
З країни померлих не прийде твоя Еврідіка.
Ти Сам в тому винен, Орфею, і це найстрашніше.
(В. Базилевський, Орфей)

 

Осанна

Давньоєврейське слово, що означає «спасіння», прийшло з Євангелія. Коли Ісус Христос в’їздив до Єрусалима, народ, який зустрічав і супроводив Його, «вигукував: осанна Сину Давидову! Благословен Той, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх!» (Матв., 21, 9).

У переносному значенні — найвища хвала.

Лежить між нами простір океану,
Та день і ніч у честь твою дзвенить
І плеще в береги твої щомить
Моїх канцон урочиста осанна.
(Юрій Клен, Прованс)

Ось мовчиш незбагнена, незнана,
Мов прозорий жовтень, нежива, —
Що ж тобі прокляття чи осанна? —
Мертві звуки, неживі слова.
(Є. Маланюк, Батьківщині)

 

Осел бурі дана

Французькому філософові-схоласту першої половини XIV ст. Ж. Бурідану приписують таке доведення відсутності свободи волі: осел, який перебуває на однаковій відстані від двох цілком однакових в’язок сіна, начебто не може віддати перевагу жодній з них і гине від голоду. У творах Бурідана цей приклад відсутній.

У переносному значенні — людина в стані крайньої нерішучості.

Його (героя повісті «Новь») панські нерви стають йому на перешкоді, він залюблюється в першій стрічній дівчині, ну, і остаточно остається як той осел між двома в’язанкамисіна: він ані в любові не може добитися щастя, ані між народом не знає, що діяти, що говорити і як повернутися.
(І. Ф р а н к о, Іван Сергійович Тургенєв)

 

Осмалені, як гиря, ланці

Цитата з «Енеїди» (1798) І. Котляревського:

Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він (Еней), взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П’ятами з Трої накивав.

Двоє ошарпанців, «осмалених, як гиря, ланців», несміливо виступивши з радгоспних виноградників, поволі наблизилися до межі табірної зони й зупинились, мовби в нерішучості, біля квіткового бар’єру.
(О. Гончар, Бригантина)

 

Останній з могікан

Назва роману (1826) американського письменника Ф. Купера. Індіанське плем’я могіканів, жорстоко переслідуване білими колонізаторами, майже повністю вимерло протягом XVIII ст.

У переносному значенні — останній представник покоління або соціальної групи.

Не минайся мені.
Я вже прошу судьбу.
Я вже прошу судьбу —
могікан з могіканів —
Я вже човен в снігах.
Я в сніги вже гребу.
Лиш Десна молода...
молодесенький Канів...
(М. Вінграновський, Ще під інеєм човен лежав без весла...)

І позивні його (супутника) аж досвіт сонця, коли стіка у вибалки туман, своїм радаром ловить пізній сонях, на весь город останній з могікан.
(В. Г у ж в a, Серпневий сонях)

 

Отелло і Дездемона

Герої трагедії В. Шекспіра «Отелло» (1604). Жертва підлого наклепу Дездемона є втіленням чистоти, любові, відданості. Отелло, повіривши наклепникам, убиває свою дружину Дездемону.

У переносному значенні Отелло — синонім ревнивця, Дездемона — втілення невинності.

Хай хоч вві сні — мандрівки дальні
Без суєтливих перепон, —
І очі радісно-печальні
Білоодежних Дездемон!
(М. Рильський, Синя далечінь)

Сказавши, Люба чекала — вона хотіла помилитися в його словах про друзів, — чекала, що він зіскочить зараз, і зареве на весь будинок, і, як страшний Отелло, задушить її в обіймах любові й ненависті...
(А. Мороз, Чужа кохана)

 

Отрясти прах

Вислів, що зустрічається в Євангеліях від Матвія, Марка, Луки, а також у Діяннях апостолів. Наприклад: «І коли хтось не прийме вас, і не слухатиме вас, то, виходячи звідти, отрясіть прах від ніг ваших» (Марк, 6, 11).

В образному вживанні вислів означає рішучий та безповоротний розрив з чимось або з кимось.

Чи ж мене не відіпхнуло
Їх гордеє недовірство?
Чи я не отряс назавше
Пил їх із своїх чобіт?
(І. Ф р а н к о, Іван Вишенський)

Від тайги до Сіднея,
Від Фріско і до Магадана —
Тільки струшений прах,
тільки прах з материнських одеж...
(О. Забужко, Мати ризи пере...)

 

Отче наш

Основна християнська молитва, яка міститься в Нагірній проповіді Ісуса Христа (Євангеліє від Матвія, 5,9-13).

«Знати як "Отче наш"» — знати що-небудь так само твердо, як щоденну молитву.

Причинивши двері,
колінкую: Отче ти наш!
Таж ніхто не верне
руки, рухи, радощі нам?!
(В. С т у с, Костомаров у Саратові)

 

Офелія

Героїня трагедії В. Шекспіра «Гамлет» (1601), — втілення чистого, світлого почуття. Офелія гине, потрапивши у плетиво двірських інтриг та злочинів.

В образному вживанні ім’я Офелії стало загальною назвою жертви трагічного кохання.

Хотіла б я уплисти за водою,
немов Офелія уквітчана, безумна,
за мною вслід плили б мої пісні,
хвилюючи, як та вода лагідна,
все далі, далі...
(Леся Українка, Ритми)

І по синіх степах дикий вітер повіяв примару,
Щоб журить і жахать... Замогильний доноситься спів.
І вночі мертвий місяць освітлить з-за сірої хмари
Божевільну Офелію — знак половецьких степів.
(Є. Маланюк, Сучасники)

 

О часи, о звичаї!

Цей вислів (латинською мовою — «О tempora, о mores!») вживав у своїх промовах, наприклад у першій промові проти Катіліни, римський оратор і політичний діяч Ціцерон (106—43 до н. е.).

Значення вислову: велике здивування з приводу падіння моралі.

Не я пішов до сусідів, а Мурка до мене. Я не вигукну при цьому фарисейського афоризму про часи і звичаї, як це зробив би якийсь гевот, навпаки, відчув радість і вдячність —       це свідчило на Мурчину користь.
(Вал. Шевчук, Маленьке вечірнє інтермецо)

—      Прошу наперед. Так, гм, гм, гм, що тут не діється: лицезрініє, плоть диявольська! О темпора, о морес!
(М. Я ц к і в, 3 монастиря)

 

Очеретина, що мислить

Вислів належить французькому філософові, математику й фізику Б. Паскалю (1623—1662). Він писав: «Людина — лише очеретина, найслабша у природі, але ця очеретина мислить... Якби всесвіт знищив людину, вона однаково залишалась би більш гідною, ніж те, що її вбиває, бо вона знає, що вмирає, а всесвіт нічого не знає про перевагу, яку він має над людиною» (Думки, VI, 347).

Трапляється зустрічати відоме порівняння людини з очеретиною. Іноді я маю враження, що вдаються до нього, не знаючи, звідки воно...
(І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе)

[ A ] [ Б ] [ В ] [ Г ] [ Ґ ] [ Д ] [ Е ] [ Є ] [ Ж ] [ З ] [ И ] [ Й ] [ І ] [ Ї ] [ К ] [ Л ] [ М ]
[ Н ] [ О ] [ П ] [ Р ] [ С ] [ Т ] [ У ] [ Ф ] [ Х ] [ Ц ] [ Ч ] [ Ш ] [ Щ ] [ Ю ] [ Я ]

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ