Алла КОВАЛЬ, Віктор КОПТІЛОВ
КРИЛАТІ СЛОВА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

X

Хай буде світло!

За Біблією, після створення неба і землі «сказав Бог: "Хай буде світло"; і стало світло» (Буття, 1, 3). Іноді цитується латинською мовою: «Fiat lux!».

Леся Українка перефразувала цей вислів у назві своєї поезії «Fiat nox!» («Хай буде ніч!»).

В галицьких справах я дедалі, то гірш, гублю нитку, — хто за попів, хто проти попів, хто помимо попів? Се якась нещасна хаотична країна, і коли б уже скоріше знайшовся такий Бог, щоб сказав «хай стане світло!» та й відрізнив би тьму від світла.
(Леся Українка, Лист до М. Драгоманова, 11.ІІ.1893 р.)

«Fiat nox, — хай згине світ, хай буде тьма!» — владно промовила дійсність. «Ні», — відповів Грінченко цілим життям своїм, прекрасним, гармонійним...
(С. Єфремов, Історія українського письменства)

Хай згине світ, але живе мистецтво

Латинський вислів («Pereat mundus et fiat ars»), утворений за зразком девізу германського імператора Фердінанда І (1555—1564) «Pereat mundus et fiat justitia» («Хай загине світ, але станеться правосуддя»).

А н т о н і о: Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть. А в скутку боротьби — життя минає, а мрія зостається. Се ж то й значить: Pereat mundus, fiat ars.
(Леся Українка, У пущі)

Хай згине цар!

Цитата з поезії Лесі Українки «Напис в руїні» (1904):

Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте, хто був той цар і як йому наймення: з його могили утворила доля народу пам’ятник — хай згине цар!

Вони спочили в Каневі на кручі,
Під Києвом біля доріг вишневих,
І напис на граніті промовляє:
— Хай згине цар! Нехай живе співець!
(А. Малишко, Гості)

Хам

За Біблією, Хам — син Ноя, родоначальник ханаанських племен. Він насміявся зі свого батька, за що був проклятий ним (Буття, 9, 25).

У переносному значенні — груба, невихована людина, що вороже ставиться до культури.

Хама, самовдоволеного і розперезаного, обтяженого рабським комплексом зневаги до слабших і залежних, позбавленого моральних обов’язків, — не дай, Боже, наділити його силою, правами і владою пана.
(Є. Сверстюк, Собор у риштованні)

Хамелеон

Описаний ще Арістотелем у IV ст. до н. е. різновид ящірки, що змінює забарвлення шкіри під впливом змін освітлення і температури.

У переносному значенні — безпринципна людина, що змінює свої погляди залежно від обставин; лицемір.

Я довго краяв собі мозок: ну, а звідки ж цей хамелеон міг перейняти риси мого рідного брата?
(І. Волошин, Дні художника)

 — Хамелеони і вся мімікрія були, є і, мабуть, ще довго будуть. І дарма дехто гадає, що це дрібниці. На жаль, у всі часи людство породжувало не лише геніїв, а й різну погань...
(І. Ц ю п а, Краяни)

Хаос. Правічний (первісний) хаос

У грецькій міфології, викладеній Гесіодом (VIII ст. до н. е.), хаос — це зяюча безодня, яка існувала до створення світу. Хаос уявляли також як безодню, в якій перебували Ніч і Туман.

У сучасній мові — безладне нагромадження чогось.

Благати владарку — даремна праця, вона не знає ні жалю, ні ласки, вона глуха, сліпа, немов Хаос.
(Леся Українка, Кассандра)

Він знав, що їм буде важко створити свій новий світ, що його легше творити з нічого, з хаосу, ніж з уламків минулого...
(Ю. Мушкетик, Біла тінь)

Двигтить земля розламом — глянь,
Це — Хаос, він дедалі ближче:
Розверзта в глиб ненатла хлань
Усе нових жадає нищень!..
(О. Забужко, Бумеранг)

Харон. Човен Харона

У грецькій міфології — човняр, що перевозив людські душі через річки підземного світу в царство мертвих Аїд.

У сучасній мові Харон — символ смерті; іноді — просто перевізник.

Тарасе! Попроси там Аполлона,
Нехай зупинить він легкий каюк Харона,
Щоб довго не возив на той бік Ахерона
Народу без пуття, без честі і закона.
(П. Куліш, До Тараса за річку Ахерон)

На тверді чи на праху, на пласі чи в огні,
На плаці чи на площі звучать літа земні:
Ті гуркоти, ті дзвони, той давній-давній сон,
Де Лета голубіє, де човен і Харон.
(Ю. Буряк, Традиція)

Химера

У грецькій міфології Химера — потвора з головою лева, тулубом кози і хвостом змії, що жила в жерлі вулкана й була переможена героєм Беллерофонтом. У Середньовіччі скульптурні зображення химер оздоблювали готичні собори, наприклад собор Паризької Богоматері.

У переносному значенні — щось нереальне, витвір фантазії; іноді — щось потворне, огидне.

То був весняний шум потока,
То безрозумний ряд химер,
То мрії помилка глибока —
Пора одуматься тепер!..
(Олена Пчілка, До Кобзаря)

Ми теж, п’яніючи у снах,
чудні вирощуєм химери,
щоб десь на дальніх берегах
нам забіліли Кордільєри.
(Юрій Клен, Конкістадори)

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Цитата з Біблії (Книга Йова, 6, 5). Це риторичне запитання означає незадоволення людини важкими умовами її життя.

Вислів став назвою роману Панаса Мирного та І. Білика (1872-1875).

 — Я ще раз кажу, — говорив далі з притиском Герман, — платилось їм замало! Ми тут прецінь самі свої, то ми можемо до того признатися між собою, коли нам іде о то, щоби пізнати причину тої бунтації. Адже ж воли не ревуть, як ясла повні!
(І. Ф р а н к о, Борислав сміється)

Хлестаков. Хлестаковщина

Хлестаков — персонаж комедії М. Гоголя «Ревізор» (1836), нестримний брехун і хвалько, який, за словами автора, бреше натхненно, одержуючи величезне задоволення.

Хлестаковщина — легковажна брехня, хизування.

Хлестаковщина,маніловщина — хто не розуміє значення цих слів? Було б невірно твердити, що хлестаковщина, плюшкінщина, чичиковщина, маніловщина зовсім у нас вигнані.
(М. Рильський, Наш Гоголь)

Хліба й видовищ!

Гасло римської юрби, плебсу, що постійно вимагав подачок від правлячої верхівки (латинською мовою — «Panem et circenses»). Цей вислів наводить римський поет Ювенал (бо — після 127 н. е.) у своїй VII сатирі.
У сучасному значенні — вимога юрби, що прагне задоволення своїх низьких інстинктів.

—      Вимагач, егоїст пробивається — ось що страшно... Прибіг, поїв, дай грошей — біжу в кіно. Бажання одне — хліба й видовищ...
(О. Гончар, Бригантина)

Хліб насущний

Слова з молитви «Отче наш», наведеної в Євангелії: «Хліб наш насущний даждь нам днесь» («Хліб наш щоденний дай нам сьогодні») — Матв., 6, п.

У переносному, ширшому значенні — основа існування.

—      Чи не спадало вам на думку, що ми повинні насамперед
дбати про людину, про її день сьогоднішній і завтрашній,
про хліб насущний на столі й радість в душі.
(М. Стельмах, Чотири броди)

Володимир Сосюра був народжений і покликаний життям для поезії, вона була йому довгі роки єдиним заняттям, працею і відпочинком, його хлібом насущним, приносила творчу насолоду.
(А. Малишко, Поет краси людської)

Даждь нам, Боже, днесь!
Не треба завтра — даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!
Догоряють українські ватри, догоряє український весь край.
(В. С т у с, Даждь нам, Боже, днесь...)

Ходіння по муках

«Ходіння Богородиці по муках» — новозавітний апокриф (не визнаний церквою твір релігійного змісту), де розповідається про те, як Богородиця сходить у пекло, прагнучи полегшити муки грішників.

У сучасному значенні — тривалі поневіряння людини.

Душа і серце продовжували все те ж життя, — продовжували ходіння по муках, організовуючи шалений спротив.
(І. Багряний, Сад Гетсиманський)

Наша гірка, скорботна і безконечно довга дорога з Харкова у ці краї тривала... аж цілий місяць! То була довжелезна дорога «ходіння по муках», ціла епопея, яка заслуговує на окрему книгу.
(Т. Масенко, Роман пам’яті)

Холодний Яр

У Холодному Яру в лісі біля Чигирина збиралися під час Коліївщини повсталі селяни. Назва його стала символом народної боротьби. Т. Шевченко у поезії «Холодний Яр» (1845) пророкує повстання проти гнобителів:

...в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий З Холодного Яру.

Сьогодні та хатина вже не існує, садок і руїни батьківської оселі залиті хвилями кременчуцького моря, яке позаливало останні шляхи і сліди безстрашних запорожців, невгомонних гайдамаків і недавніх синів Холодного Яру — повстанців з часів визвольних боїв.
(Й. Гірняк, Спомини)

Поволі родяться слова нічних нарад,
Що рознесуть їх по Вкраїні
З холодноярської святині
Козак і гречкосій, чернець і конокрад.
(М. Б а ж а н, Залізнякова ніч)

Чорний крук на розпутті кряче,
Оживає Холодний Яр,
І з концтабору йде незрячий,
Непокірний, грізний Кобзар.
(Г. Герасименко, 3 фронтового блокнота)

Хома невірний (невіруючий)

За Євангелієм, апостол Хома не повірив розповідям про воскресіння розп’ятого Христа. Він сказав, що переконається в цьому лише помацавши рани від цвяхів на руках Христа (звідси вислів «вкласти персти в рани»). Тоді йому явився Ісус Христос і сказав: «Подай перст твій і подивися на руки мої, подай руку твою і вклади в ребра мої, — і не будь невірний, а вірний» (Іван, 20,27).

У сучасній мові вживається стосовно людини, що не хоче вірити очевидним фактам, сумнівається в тому, що є істиною для інших.

Т е о ф і л : Я думав, хай тобі вже краще Парвус «Хомою неймовірним» видається, ніж в другові пізнати Юду маєш.
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла)

— Те ж саме, скажімо, і з нашим санаторієм. Його теж нема. Віриш?
— Ги! Ги!
— Знову смієшся?.. Ну, і смійся, Хомо невірний!
(М. Хвильовий, Санаторійна зона)

Хронос

Бог часу у грецькій міфології.

У сучасній мові — синонім невблаганного часу.

Здавалося, що завжди молоді
Ми будемо у дивовижнім світі,
Що не для нас розкинув Хронос сіті
Й пливе не в Лету човен по воді.
(Б. Д є м к і в, Вже й наша закохалася дочка...)

Хто бере — усе той тратить, хто дає — усе придбав

Цитата з «Витязя в тигровій шкурі» грузинського поета Ш. Руставелі (ХІІ—ХШ ст.) у перекладі М. Бажана.

Вживається як поетична формула дружньої допомоги людям.

«Хто бере — усе той тратить, хто дає — усе придбав...»
Чи не він, поет, це слово для нащадків проказав?
І така його поема, ніби щедрості рукав,
Що широко розсипає сотні сот квіток і трав.
(М. Рильський, Шота Руставелі)

Ума й таланту вистачало,
А, як Шота колись прорік,
«Все, що зберіг ти — те пропало,
А що роздав — твоє навік!»
(С. Крижанівський, Роздавай!)

Хто взяв меч, від меча й загине

За Євангелієм, коли слуги первосвященика прийшли схопити Ісуса Христа, один із його учнів витяг меча. «Тоді сказав йому Ісус: "Поверни меч твій на його місце; бо всі, хто візьме меча, від меча й загинуть"» (Матв., 26,52).

У метафоричному слововживанні — пересторога проти насильства.

Нартал: О, ясна зброє, Чом я тебе на ворога не зняв?
Ф л е г о н:         Хто меч підійме, від меча загине.
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла)

Природник: Але Христос сказав: «Хто взяв меч, від меча й загине»4.
Генерал: Так, загине той, хто не вміє з мечем поводитися, пане професоре.
(В. Винниченко, Пророк)

Хто дасть моїм очам потоки сліз?

Слова з Книги пророка Єремії (8, 23), взяті Т. Шевченком як епіграф до поеми «Кавказ» (1845): «Кто даст главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощь о побиенных».

«Хто дасть моїм очам потоки сліз?..» Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, а туга щонайглибша має литись гіркими хвилями.
(Леся Українка, Осінні співи)

Хто не працює, той не їсть

Вислів походить з Другого послання апостола Павла до солунян: «Коли ми були у вас, то заповідали вам: якщо хто не хоче працювати, той нехай і не їсть»
(3, 10). Виражає осуд дармоїдів та нероб.

Ще мерз М. Могилянський у холодних коморах петроградського «Госиздата», розбираючи книжки та сумирно підкоряючись законові «Хто не працює — той не їсть», як він сам іронізував, а душа вже линула до Києва.
(Н. Ш у м и л о, «Життя людське — храм, а не морг!»)

Хто сіє вітер, той збирає бурю

Цитата з Книги пророка Осії, де йдеться про тих, що забули про свого Творця: «А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, — в них не буде й колосся, а зерно не видасть муки, коли ж видасть, чужі поковтають її» (8,7).

Співець юдейський: Сама посіяла між нами зваду, а хочеш мир зібрати? Пригадай: хто сіє вітер, той збирає бурю.
(Леся Українка, На руїнах)

Не давати йому (Петрограду) хліба, солдатів, податків, брати самим усю владу в свої руки, а як треба буде зброєю боронити свого права, покликати українське військо з фронту, — хай відповідальність за бурю, за порушення фронту беруть на себе ті, що сіють вітер.
(В. Винниченко, Відродження нації)

[ A ] [ Б ] [ В ] [ Г ] [ Ґ ] [ Д ] [ Е ] [ Є ] [ Ж ] [ З ] [ И ] [ Й ] [ І ] [ Ї ] [ К ] [ Л ] [ М ]
[ Н ] [ О ] [ П ] [ Р ] [ С ] [ Т ] [ У ] [ Ф ] [ Х ] [ Ц ] [ Ч ] [ Ш ] [ Щ ] [ Ю ] [ Я ]