Алла КОВАЛЬ, Віктор КОПТІЛОВ
КРИЛАТІ СЛОВА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Ч

Часи змінюються, і ми змінюємося разом із ними

Афоризм приписують онукові Карла Великого королю Лотарю І (IX ст. н. е.). Латиною: «Tempora mutantur, et nos mutamur in illis».

Про політику тобі не пишу, бо, може, вона тебе не зацікавлює, — я ж страшенно в їй кохаюсь: на весну війна дуже можлива, хоч обставини тепер вельми переіначились, мабуть уже не ми підем на Відень, а з Відня підуть на нас. Tempora mutantur. Проте побачимо.
(Т. Зіньківський, Лист до Б. Грінченка, 12.X.1887 р.)

Звичайно, tempora mutantur, рух український росте, росте і національно свідома інтелігенція.
(М. Вороний, Театральне мистецтво і український театр)

Час розкидати каміння і час складати каміння

Цитата з біблійної Книги Екклезіаста, або Проповідника (3,5). Зміст вислову: для кожної дії є свій час.

—      Гей, хто в полі, озовися!
Мовчить вітер. Тоді чуття істини підказує Мамаєві, що десь тут має бути каміння, яке буває час збирати і час розкидати.
(Є. Сверстюк, У боротьбі за істину)

Час — це гроші

Цитата з «Поради молодому купцеві» американського вченого і політичного діяча Б. Франкліна (1700—1790). Наводиться також англійською мовою: «Time is money».

— Це дуже важливо, бо, хоч що ви там говоріть, а час — гроші...
(О. Вишня, Усмішки)

Чаша Святого Грааля

У середньовічних кельтських легендах розповідається про чашу Святого Грааля, яка має магічну властивість зміцнювати сили лицарів, що захищають справедливість. У цю чашу таємний учень Христа Йосиф Аримафейський начебто зібрав кров, що текла з ран Спасителя, розп’ятого на хресті.

У переносному значенні — предмет тривалих пошуків і поклоніння; омріяна мета.

Якби не було Дон-Жуана, то знайшлось би щось інше, для чого вона б «душу розп’яла і заколола серце», бо там, де Анна могла б уже бути щасливою, Долорес ще б таки не знайшла свого Святого Грааля, а се тому, що над нею ніщо «камінне» не має влади...
(Леся Українка, Лист до О. Кобилянської, 30.V.1913 р.)

Чаша терпіння повна вщерть

Вислів пов’язано з Апокаліпсисом (Об’явленням Івана Богослова), де сказано про «сім чаш золотих, сповнених гнівом Божим» (15, І).
У метафоричному вживанні — крайня межа терпіння, страждання.

Ми жаху ніколи не знали,
З презирством стрічаєм ми смерть,
Стражданням і горем сповнилась
Народная чаша ущерть!
(X. Алчевська, Луїза Мішель)

Остап схопився за клинок і показав його матері. Тоді переповнилась чаша терпіння, і сказала мати:
— Що ти говориш, Остапе? Побійся Бога!
(М. Хвильовий, Мати)

—      Чаша мого терпіння теж має дно. Твоя зрада була останньою краплиною.
(Р. Федорів, Отчий світильник)

Чекати до другого пришестя

В Апокаліпсисі сказано, що перед Страшним судом станеться друге пришестя Ісуса Христа, який судитиме живих і мертвих (19,11—16).

Вислів «чекати до другого пришестя» означає дуже довге очікування чогось.

Тепера жди «до другого пришестя», поки природа знов збудує скриньку таку, як був отой Лавуазьє.
(Леся Українка, Три хвилини)

—      Моква, — похмуро і коротко кидали подоляки. — Відай до другого пришестя тутки нам гибіти.
(Г. Тютюнник, Вир)

Червона нитка

Вислів, імовірно, походить з роману Й. В. Гете «Спорідненість натур» (1809). Зауваживши, що в корабельні снасті англійського королівського флоту обов’язково впліталася червона нитка, Гете пише: «Так само й через увесь щоденник Оттілії йде червона нитка симпатії й відданості, яка сполучає все воєдино...».

У переносному значенні — керівна ідея, головна думка, тенденція.

Основними тезами нової радянської «Історії української літератури», які червоною ниткою протягаються від першої сторінки до останньої, є: 1) заперечення «окремішності» або «відрубності» історії України...; 2) твердження про вищість, прогресивність і передову ролю російської науки і культури.
(П. Голубенко, Україна і Росія)

Червона Шапочка

Персонаж однойменної казки французького письменника Ш. Перро (1628—1703), довірлива дівчинка, яку з’їв Сірий Вовк.

У сучасній мові — вкрай наївна людина.

Вона почувала себе в редакції, як Червона Шапочка в лісі.
— Стійте, стійте! — закричав Сірий Вовк за столом секретаря редакції. — А куди вона поїхала?
(Л. Первомайський, Дикий мед)

Через терни до зірок

Вислів (латинською мовою — «Per aspera ad astra») походить з твору римського письменника і філософа І ст. н. е. Люція Аннея Сенеки «Несамовитий Геркулес»: «Шлях від землі до зірок — непростий».

У переносному значенні виражає прагнення людини оволодіти таємницями природи, висотами науки.

«Через терни до зірок»(1966) — назва повісті І. Цюпи.

 «Ad astra»(1904) — назва циклу поезій М. Вороного.

Я вирішив неухильно виконувати свою посередницьку місію, струснув з лап землю і наповнився героїчним духом, «Per aspera ad astra!» — підбадьорив я себе і стрибнув на клен, що ріс тут-таки.
(Вал. Шевчук, Маленьке вечірнє інтермецо)

Є шлях, туман, тунелі, лабіринти, провалля, і надія, й знову шлях... А зорі — там десь, за межею зони. А зорі — там лиш, де немає тернів. А що без тернів зорі?
(О. Крекотень, Пам’яті Андрія Тарковського)

Чи буде правда між людьми?

Цитата з поезії Т. Шевченка «О люди! люди небораки!..» (1860):

Чи буде суд! Чи буде кара!
Царям, царятам на землі?
Чи буде правда меж людьми?

Жодного песимізму, зваженого і обґрунтованого. Навіть комп’ютерами. Незламна віра: «...буде правда між людьми? Повинна буть, бо сонце стане і оскверненну землю спалить».
(І. Драч, Шевченко в Києві)

Чи живі, чи здорові Всі родичі гарбузові?

Цитата з «Пісні про гарбуза» В. Александрова (1805—1893):

Ходив гарбуз по городу,
Питаючи свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?»

«І живі ще і здорові всі родичі гарбузові» — назва гуморески О. Вишні зі збірки «Діла наші і діла не наші».

На душі ставало все гнітючіше, аж поки десь уже опівночі над окопами не пролунав зненацька знайомий голос сержанта Цаберябого:
— Де тут мій Корчма? Чи живий ти, Корчмо? Чи живі ви та здорові, всі родичі гарбузові?
(О. Гончар, Людина і зброя)

Чим ніч темніша, тим яскравіші зорі

Вислів з поезії російського поета А. Майкова (1824—1897) з циклу «З Аполлодора Гностика». Схожий вислів є й у «Сонеті» (1835) П. Катеніна.

Чи тільки зірка тим ясніше сяє,
Чим темрява чорніша вколо неї?
Чи тільки в казці вироста калина
З убитої людини і чарує
Усіх людей сопілкою дивною?
(Леся Українка, Чи тільки ж блискавицями літати...)

Але чим ніч темніша, тим яскравіші зорі, тим яскравіше горить ненависть до загарбників і непокора.
(О. Довженко, Слава народові-воїну)

Чингісхан

Монгольський завойовник XIII ст., напад якого завдав великої шкоди розвиткові України доби Середньовіччя. Ім’я його стало загальною назвою.

Нашому просторові загрожує смерть. Його заплюють не германи, а Азія, дракони, і тоді народиться Чінгіз-хан московського виробу, і хто знає, чи германи знайдуть діющу зброю проти того...
(Г. К о с т ю к, Образотворець «времени лютого»)

Чи не добре б нам, браття, почати...

Вислів зі «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.), початкові слова тексту: «Не ліпо лі ни бяшеть, братіє, начати...».

Надає висловлюванню урочистого (зрідка — гумористичного) забарвлення.

Чи не добре б нам, брати, зачати
Скорбне слово у скорботну пору,
Як мужам до мужеського збору,
Не як дітям у дзвінки бряжчати?
(І. Ф р а н к о, На старі теми)

Мої предки пили у тяжкій боротьбі
Із гіркої й солодкої чаші...
Вкарбувалось навік у слов’янській судьбі:
«Не лъпо лі ны бяшеть...»
(С. Реп’ях, Перечитуючи «Слово»)

Чисте мистецтво. Чиста краса

Теорія «чистого мистецтва» й культ «чистої краси», які проголошують незалежність мистецтва від суспільного життя, виникли на ґрунті ідей німецького філософа XVIII ст. І. Канта і досягли найбільшого розвитку в XIX ст. Вони стали основою різноманітних течій у мистецтві XX ст.

Форма твору невіддільна від змісту. Естетствуючі поети, прихильники «чистої краси», ніколи не приймалися народом, а їхні твори відцвітали як пустоцвіт на поетичній ниві.
(А. Малишко,.Думки про поезію)

Чисті й нечисті

За Біблією, праведник Ной врятував від всесвітнього потопу у своєму ковчезі по сім пар чистих (тобто таких, м’ясо яких можна їсти) і по парі нечистих тварин (Буття, 7, 2-9).

У переносному значенні «чисті» — добрі, порядні люди, а «нечисті» — погані.

 — Так сказала наша голова. От і почнемо пересівати вашого брата на сито, відділяти чисти від нечистих.
(М. Стельмах, Правда і Кривда)

А тодішній секретар ЦК КПУ А. Д. Скаба у доповіді на нараді активу творчої інтелігенції та ідеологічних працівників України 8 квітня 1963 року спробував розділити молодих на «чистих» і «нечистих», наївно сподіваючись приманити цим навіть Василя Симоненка.
(І. Д з ю б а, Забуті — поруч)

Чичиков

Головний герой поеми М. Гоголя «Мертві душі» (1842), тип зовні благопристойного афериста, який підпорядковує всі свої дії інтересам кар’єри та збагачення.

Або в цього Поцілуйка розум догори ногами перекинувся, або він збирає для чогось мертві душі. Новий Чичиков та й годі.
(М. Стельмах, Правда і Кривда)

Чорнобиль.
Духовний Чорнобиль

26 квітня 1986 р. сталася найбільша в історії людства термоядерна катастрофа: вибухнув 4-й блок Чорнобильської атомної електростанції. Від того часу назва «Чорнобиль» набула загального змісту як символ величезного лиха.
«Духовний Чорнобиль» — метафорична назва виродження людини, яка визнає лише матеріальні інтереси.

Рентгенівський знімок нашого життя, здійснений Чорнобилем, поступово, під пером публіцистів, а ще більше — пензлем поетів, прозаїків, драматургів, перетворюватиметься на документально-мистецьку картину, обростатиме художньою плоттю і кров’ю.
(А. Ткаченко, Мета — морфози?)

Як відомо, і за часів царату, і в добу сталінщини та бреж-нєвщини свідомо спотворювались і принижувались усі найяскравіші сторінки історії й культури нашого народу... Не кажучи вже про трагічні наслідки того духовного Чорнобиля, що вразив Україну в 30-ті та повоєнні роки.
(П. С о х а н ь, Знати правду історії)

Не слухайте, що скажуть нам
Недоброзичливці і сноби.
Та варто внукам і синам
Збагнути, що таке Чорнобиль.
(М. Руденко, Пекельний гість)

Чугайстер

Образ української міфології, що зберігся у прикарпатських казках та легендах, — лісовий дух. Набув поширення в літературній мові завдяки повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» (1912).

«Казка про Чугайстра» — драматична поема П. Воронька.

Чогось боялася. Чого? Може, вигляне з темної гущавини ведмідь... Може, засміється чугайстер, чи нявка блисне веселим поглядом...
(Я. Стецюк, Крутий плай)

В корчах і в кручах умирають міфи.
Чугайстер щез. Покаялись нявки.
(Л. Костенко, Тінь Сізіфа)

Чудо Вероніки

За апокрифічною легендою, Вероніка подала змученому Ісусові, що йшов з хрестом на плечах на страту, хустку, щоб він обтер піт з обличчя. На полотні відбився нерукотворний образ Христа. Вероніка пізніше була канонізована (визнана святою), а сама подія дістала назву чуда святої Вероніки.

О, кожний раз, як я збирала сльози
Твої, мій друже, на папір біленький,
Я бачила те чудо Вероніки...
Я мушу, любий, вірити в дива.
(Леся Українка, Я бачила, як ти хиливсь додолу...)

Чужі боги
Поклонятися чужим богам

У Біблії Бог часто застерігає проти поклоніння чужим богам: «Нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому» (Книга Псалмів, 80, 10).
У переносному значенні «поклонятися чужим богам» — зраджувати свій народ, ідею.

Нетерпимість до чужих богів — лише відворотний бік непохитності віри в своїх.
(Д. Д о н ц о в, Націоналізм)

[ A ] [ Б ] [ В ] [ Г ] [ Ґ ] [ Д ] [ Е ] [ Є ] [ Ж ] [ З ] [ И ] [ Й ] [ І ] [ Ї ] [ К ] [ Л ] [ М ]
[ Н ] [ О ] [ П ] [ Р ] [ С ] [ Т ] [ У ] [ Ф ] [ Х ] [ Ц ] [ Ч ] [ Ш ] [ Щ ] [ Ю ] [ Я ]