 |
|
Просвіта
 |
 |
 |
 |
 |
|
|
Алла КОВАЛЬ, Віктор КОПТІЛОВ K Каїн і Авель За Біблією, Каїн, один з двох синів Адама і Єви, вбив свого брата Авеля, позаздривши йому, що Бог прихильніше приймає жертву Авеля. Це було перше вбивство на землі. Розгніваний Бог поклав на його чоло тавро злочину — «Каїнову печать» (Буття, 4, 1-16). Легенда про Каїна неодноразово привертала увагу письменників — наприклад, філософська драма Дж. Байрона «Каїн» (1821), поема І. Франка «Смерть Каїна» (1889) та ін. Ім’я Каїна стало синонімом убивці, підступного злочинця; воно стало також лайливим словом. Ім’я Авеля стало символом невинної жертви. Хто ж ти такий? Чи не марна була В ім’я ж чого ми мали бити в бубни й літаври?.. Чи в ім’я того, щоб нас уже остаточно, дощенту було задушено тоді, нас, українство, того недодушеного Авеля, кров якого 250 літ вопіяла до неба й до совісті всякого порядного, не задурманеного цею кров’ю чоловіка? Каїнова робота в Києві суздальських князів, зокрема, князя Андрія Боголюбського, вкладається у відому формулу: якщо не забрати, то хоча б пограбувати й зруйнувати.
Кайдани порвіте Цитата з поезії Т. Шевченка «Заповіт» («Як умру, то поховайте...», 1845): Поховайте та вставайте, Ні в якій країні В найтяжчі дні ми не померли
Калитка Прізвище головного героя п’єси І. Тобілевича «Сто тисяч» (1889). З великою силою художньої типізації драматург втілив у постаті Герасима Калитки найбільш характерні риси сільського багатія — хижацтво, жорстокість, скнарість, святенництво, прагнення до наживи і крайню обмеженість. Не минулось, певне, без промов,
Калібан Персонаж п’єси В. Шекспіра (1564—1616) «Буря» — дикун і п’яниця, фізична й моральна потвора. Ім’я його стало загальною назвою. Тоді розпутники і гарпагони Коли «чарівний бумеранг» (М. Руденка) вийшов у світ (російський переклад випущено стотисячним накладом), було вже запізно вилучати його з обігу: це означало б «лють Калібана, що побачив у дзеркалі власне обличчя».
Каліостро Граф Алессандро Каліостро, справжнє ім’я якого — Джузеппе Бальзамо (1743—1795) — авантюрист і алхімік, який «творив чудеса» при дворах європейських монархів. У переносному значенні — чудотворець. Проходить дощ — зелений Каліостро.
Каліпсо У грецькій міфології — німфа, владарка острова на Крайньому Заході, яка тримала в себе Одіссея протягом семи років, але їй не вдалося примусити його забути батьківщину, хоча вона й обіцяла йому вічну юність і безсмертя. У сучасній мові — синонім спокусниці. Тож їде грек, ріку пересікає,
Каліф на час (на годину) Назва арабської казки зі збірки «Тисяча й одна ніч». Мешканець Багдада Абу-Гасан якось сказав, не знаючи, що перед ним — переодягнений каліф Гарун аль Рашід, що дуже хотів би хоч на один день стати каліфом. Гарун аль Рашід присипляє його за допомогою сонного порошку і велить перенести до свого палацу. Наступного дня Абу-Гасан прокидається каліфом, віддає накази, насолоджується розкішшю, але взавтра опиняється вже в себе вдома звичайною людиною. У сучасній мові — тимчасовий можновладець. Виплеснуті на поверхню руйнівною хвилею, багато «каліфів на час» захотіло залишитись при владі назавжди.
Камени. Улюбленці камен Шановані в Римі італійські богині, які згодом стали покровительками мистецтва. їх образ злився з образом муз. «Улюбленці камен» — визначні поети, співці, художники... Ще за дитячих літ бував я у Мессали, —
Каменя на камені не лишити Євангельський вислів — Матв., 24, 2; Марк, із, 2. Уживається в значенні «знищити, зруйнувати вщент». Де не оставсь на каменю ні камінь, де зрівнялись гори, знов мулярі нову тюрму будують з брил квітчастих. Немає каменя на камені,
Каменярі Назва поезії І. Франка, написаної 1878 р. у в’язниці. У цьому вірші поет створив титанічні образи «каменярів на шляху поступу» — відважних, самовідданих борців за щасливе майбутнє людства. Великим Каменярем називають самого Івана Франка.
Кам’яними дорогами, від хати до хати, Ми воліємо вмерти, як вмирали славетні лицарі Січі Запорізької, як вмирали Тарас, Леся, Каменяр, сповнивши волю України, як вона відобразилася в їхніх серцях.
Камінь спотикання Цей вислів трапляється і в Старому Заповіті, й у Новому: Ісайя, 28, 16; Послання апостола Павла до римлян, 9, 31-33 та ін. Вживається в сучасній мові у значенні: перешкода, на яку наражаються в якійсь справі. Годвінсон: Сей чоловік одразу став мені, мов камінь спотикання на дорозі, хоч я йому ніколи зла не зичив... Мізансцени звичайно бувають «каменем преткновенія» для молодих недосвідчених режисерів.
Камо грядеши? Вислів походить з євангельської оповіді про зустріч апостола Петра з Ісусом Христом. Петро запитав Христа: «Куди йдеш, Господи?», латинською мовою «Quo vadis, Domine?», старослов’янською — «Камо грядеши, Господи?». Ісус же йому відповів: «До Рима, де мене розпинатимуть». «Quo vadis?» — назва роману польського письменника Г. Сенкевича (1895). «Камо грядеши?» — назва збірки памфлетів М. Хвильового (1925). Наша машина — марка «фіат» — величезний комфортабельний автомобіль, прозваний в Спілці «Антилопа гну» і в цій подорожі переіменований нами на «Камо грядеши», бо прізвище шофера було Сенкевич, а до самої машини, що обламувалась щодесять кілометрів, інакше, як з запитанням «комо грядеши», неможливо було і звернутися.
Канібали. Канібалізм Канібали — назва, дана Христофором Колумбом наприкінці XV ст. людожерному племені індіанців-караїбів. Пізніше це слово стало загальною назвою людожерів. У наш час означає людей, що коять тяжкі злочини, убивць, варварів. У переносному значенні канібалізм — жорстокість, дикунство. Загидили ліси і землю занедбали.
Канни Селище на південному сході Італії, біля якого під час Другої Пунічної війни в серпні 2і6 р. до н. е. римські легіони були оточені військами карфагенського полководця Ганнібала і сталася битва, під час якої римляни втратили 70тис. чоловік, а карфагеняни — лише 6 тис. Битва при Каннах увійшла в історію як приклад блискучого розгрому ворога. Тільки хуткість — наша надія,
Каносса. Піти в Каноссу Наприкінці XI ст. розгорнулася боротьба між германським імператором Генріхом IV і Римським Папою Григорієм VII, який претендував на світове панування. Імператор оголосив папу позбавленим престолу, але його не підтримали князі. У відповідь папа прокляв Генріха й відлучив його від церкви. Імператор змушений був узимку 1077 р. перейти через альпійські перевали і простояти три дні перед брамою папського замку в Каноссі (Північна Італія), щоб принижено вимолити прощення. У переносному вживанні «піти до Каносси» означає капітуляцію перед сильним ворогом. На надгробку (вбитого ним) ігумена цар наказує зробити напис: «Предпослал его Земной Царь Царю Небесному». В цім, власне, написі, який являє собою символ, не менш вимовний від символу «Каносси» для Заходу Європи, і містилася ціла церковно-релігійна політика московського царизму, так і духове самовизначення московського царизму...
Новітні прочани до большевицької Каносси нічого, крім презирства і недовір’я до себе, викликати не зуміють.
Караюсь, мучуся, але не каюсь! Цитата з поезії Т. Шевченка «О думи мої! О славо злая!..» (N. N.), написаної в Орській фортеці 1847 р., де поет відбував заслання: О думи мої! О славо злая! Та над століття, над повінь лиха, Далеко на Соловках
Кари єгипетські Вислів походить з біблійної оповіді про десять кар, які Бог наслав на Єгипет за відмову фараона звільнити юдеїв з полону: Він перетворив воду на кров, наслав моровицю, сарану та ін. (Вихід, 7, 20 і далі). У переносному вживанні — великі нещастя. Мільйони летять у якусь темну безодню, не залишаючи по собі ніякого сліду: поля незасіяні, мільйони голодного люду, голодний, чорний, плямистий тиф і всі єгипетські кари мучать країну. До чого по-страдницькому виглядає він тоді, з газетою в руках, ніби в тій газеті саме описано в деталях якусь небачену єгипетську кару.
Кармен Героїня однойменної повісті французького письменника П. Меріме (1803—1870), вільна, незалежна і смілива жінка, яка воліє загинути, але не поступитися своїм коханням. На сюжет повісті написано відому оперу Ж. Бізе. Ім’я Кармен стало уособленням палкого кохання. У чорнім полум’ї волосся Кармен,
Карна і Жля У «Слові о полку Ігоревім» (XII ст.) сказано, що після поразки руського війська на річці Каялі «Ігорева храброго полку не кресити! За ним кликну Карна, і Жля поскочи по Руськой землі, смагу мичючи в пламяні розі». Карна і Жля — імена фантастичних істот, можливо, напівбогинь кари й жалю, пов’язаних з поховальними обрядами. День догоряв так світозарно! Хоч ридали у розпачі Карна і Жля,
Карфаген мусить бути зруйнований Вислів належить римському державному діячеві Катону Старшому (234—149 до н. е.), який кожну свою промову в сенаті закінчував фразою: «А втім, я гадаю, що Карфаген мусить бути зруйнований!». Карфаген — місто-держава на півночі Африки, політичний і торговельний ворог Риму. Сучасне значення вислову: наполеглива вимога знищити ворога або подолати перешкоду. Наводиться також латинською мовою: «Carthaginem esse delendam». Без війська хочете весь світ зажерти, Від рефрену Катона Старшого — «Carthagine esse delendam» ми не одмовляємось, і наш соціальний фанатизм ніколи не погасне. Картагена нашої провінційносте мусить бути зруйнована. Шлях до майбутнього лежить через уміння мислити й розуміти, не через начотництво, сліпу віру і завжди обмежений фанатизм. Кассандра Донька троянського царя Пріама і його дружини Гекуби. Аполлон наділив її даром пророцтва, та коли вона відкинула його кохання, він зробив так, що її пророцтвам ніхто не йняв віри. Леся Українка створила драму «Кассандра» у 1901—1903 pp. У сучасній мові Кассандра — провісниця всякого лиха. Я вважаю своїм громадянським обов’язком писати в ЦК про згубну небезпеку, що насувається з найближчих десятиліть. Обрав для себе гірку роль радянської Кассандри. Кассандра каже: «Знаю — та мовчу». От хто безробітний, так це Кассандри —
Кастальське джерело За грецькими міфами, джерело на горі Парнас, присвячене Алоллону і музам. У переносному значенні — Джерело натхнення. «На березі Кастильському» (1919) — назва збірки поезій О. Слісаренка. — Цілуй уста, цілуй чоло... Нас не спалять, нас не спалять Який був світ античний і готичний!
Кастор і Поллукс Брати Діоскури — герої грецьких міфів, сини Леди. Один з них, Поллукс або Полідевк, син Зевса, — безсмертний, а другий, Кастор, — смертний. Брати завжди були разом. Коли Кастор загинув у бою, Поллукс, не бажаючи пережити його, благав у богів і для себе смерті. Зевс дозволив йому половину свого безсмертя віддати Касторові. Від того часу брати один день проводили в підземному царстві Аїді, а другий — на Олімпі, серед богів. Іменами Кастора й Поллукса називають нерозлучних друзів. Рицарем він (Янка Купала) був у стосунках з ровесниками і молодшими товаришами по перу, а його багатолітня дружба із славним соратником — Якубом Коласом — нагадувала прекрасні зразки древності, міфічних Кастора і Поллукса.
Катай, Матюшо, гуси! Цитата з п’єси І. Тобілевича «Суєта» (1903), слова Терешка Сурми, охопленого «суєтною» мрією вивести свого сина Матюшу в пани. «Будеш учитись — будеш паном», — каже він синові, примушуючи його читати напам’ять байку Крилова «Гуси». Сцену написано майстерно: Матюші ніяк не вдається протягом усієї дії прочитати байку, фраза «Катай, Матюшо, гуси!» повторюється кілька разів, що створює комічний ефект. Колись, у «безконфліктну епоху», дехто галасував, що у нас, мовляв, все добре та гаразд, що негативного того в нас, як муха капнула, навіщо, мовляв, його показувати, воно нетипове, катай, Матюшо, про хороше та миле.
Катерина Героїня однойменної поеми (1838) T. Шевченка — трагічний образ великої сили, уособлення розтоптаної любові й материнства. Доки буде жити Україна Ні, неправда, що ніч непробудна й незрима,
Катон. Поза Катона Марк Порцій Катон Старший (234—149 до н. е.) — римський політичний діяч, письменник і оратор, відомий своїми виступами проти Карфагена — політичного і торговельного конкурента Риму. «Ставати в позу Катона» — виступати в ролі грізного викривача. Вислів іноді іронічно забарвлюється. А Собєський обурено бурмоче крізь зуби: — Той, хто мало не поморозив свого війська в Московщині, має кожну нобілітовану наволоч за катонів та гракхів.
Каяла Річка в Україні, притока Дінця. Нинішня назва її — Калитва. Не раз згадується в «Слові о полку Ігоревім» (XII ст.) як місце поразки давньоруського війська у битві з половцями, наприклад: «...на брезі бистрой Каяли, ту кровавого вина недоста, ту пир докончаша храбрії русичи, свати попоїша, а сами полегоша». У переносному значенні — символ тяжкої поразки. До дна Каялу випито далеку, Була ж то вчора громовиця!
Квінтесенція Латинською мовою — «п’ята сутність». У грецькій філософії — п’ятий елемент, п’ята стихія, яка протиставилася чотирьом іншим (ще були вода, земля, вогонь і повітря) і вважалася основною суттю речей. У сучасній мові — найголовніше. На «Заповіт» треба дивитись і як на поетичну квінтесенцію цілої поетичної творчості поета, як на скристалізовану формулу тих принципів і тенденцій, які він старався проводити і в цілій своїй поетичній творчості. Блискучих слів я б міг сказать багато
Квіти зла Назва збірки поезій (1857) французького письменника Ш. Бодлера. Вона була заборонена цензурою за «аморальність» протягом майже століття. Улиця бодлериться владно З попаленого хутора бабуся тиха Коли пригнічено розум, тоді в душах буйно розростаються пекельні квіти зла, ворожнечі і заздрощів.
Кедр ливанський Порівняння з кедром ливанським — могутнім гарним деревом, що досягає 25—40 метрів висоти, зустрічається ще в біблійній Пісні над піснями. Суламіф так говорить про свого коханого, царя Соломона: «Вигляд його подібний до Ливану, величний як кедри» (5,15). Кедр ливанський — уособлення краси і величі. Мов кедр серед поля І хоч зріс я мов кедр, що вінчає Ливан,
Кентавр У грецькій міфології кентаври — напівлюди-напівконі, дикі істоти, які постійно воюють зі своїми сусідами лапіфами, намагаючись викрасти для себе жінок із цього племені. У переносному значенні — той, хто має подвійну природу. Жінки грудасті й голі, як богині
Кимвал брязкучий Євангельський вислів: «Коли я говорю мовами людськими й янгольськими, а любові не маю, то я — мідь дзвінка і кимвал брязкучий» (Перше послання апостола Павла до коринфян, 13, 1). Кимвал — старовинний музичний інструмент, який складався з двох порожніх металевих півкуль, що, вдаряючись одна об одну, голосно дзвеніли. В образній мові — пишномовні, але беззмістовні висловлювання. — Ваша мова як кимвал, що бренькає, а ваша наука як мідь, що гуркотить. Шуму багато, а добра нема. Не зводь у сні
Кинути першим камінь За Євангелієм, Ісус Христос сказав книжникам і фарисеям, що привели до Нього блудницю: «Хто з вас без гріха, нехай кине перший у неї камінь» (Іван, 8,7). Вживається у значенні: безпідставно, несправедливо засуджувати когось. Тепер нехай хто хоче кидає камінь на українців, пригнічених школою, урядом, громадськими інституціями, тільки я сього каміння не зважуся здійняти. І хто мене розуміє серцем, той, може, не кине на мене каменем за змальованих мною досі осіб з низів чи трудових інтелігентів...
Китайський мур Мур та фортеці, побудовані уздовж північного кордону Стародавнього Китаю для захисту від нападів кочових племен. Будівництво стіни 4 тис. км завдовжки почалося в IV—III ст. до н. е. Вислів означає цілковиту ізоляцію, найчастіше — ідейну. Люди бояться їхати за кордон, як китайці за свою стіну, бояться кари, чи не переродилися, мовляв, вони, чи не шпигуни і т. і. Тоді як Московія відгороджувалася від Заходу «китайським муром» і протиставилася Європі, Україна з кінця XVII віку посилала значну кількість своєї молоді у вищі школи країн Західної Європи.
Кіт Мур Персонаж повісті німецького романтика Е. Т. А. Гофмана «Житейська філософія кота Мура» (1820—1822). Мур — тонкий іронічний спостерігач і критик міщанства. То ж він — гігантський кіт, добрячий котик Мур,
Кіт у чоботях Персонаж однойменної казки французького письменника Ш. Перро (1628—1703), винахідливий слуга, який забезпечує багатство і щастя для свого бідного господаря. І поживу в малесенькій хатинці,
де заглядає в зоряні віконця Втім, для такого мудрого кота
Кіт, що гуляє сам по собі Персонаж казки англійського письменника Р. Кіплінга (1865—1936). У переносному значенні — самостійний характер. Мені, людині з переконання партійній, легко було протистояти спокусі приєднатися до котроїсь партії чи іншого товариства, що зобов’язують своїх членів жити за параграфами дуже мудро вироблених програм. Супроти них я волів, жартома кажучи, триматися постави Кіплінгового кота, який ходив своїми стежками... Тоталітаристи і від політики, і від літератури хотіли би бачити людей не як «кішок, що гуляють самі по собі», а як носіїв певної ідеї, певного стилю, міфології тощо.
Кінець віку Вислів походить з однойменної комедії французьких письменників Г. Мікара і Ф. де Жувено, поставленої у 1888 р. Автори висміяли в ній модні хворобливі настрої своїх сучасників. Пізніше німецький письменник Герман Бар (1863—1934) видав під назвою «Кінець віку» збірку своїх новел. Явищами «кінця віку» стали називати такі характерні його прояви, як войовничий індивідуалізм, відмова від загальноприйнятих моральних норм, відхід від суспільного життя. Згодом значення вислову розширилося й виникли такі словесні звороти, як «жінка кінця віку», «виховання кінця віку» і т. ін. Л ю б о в: От як? У вас же були теорії не такі старосвітські, більше в стилі fin de siecle... В кожнім разі, між українською новітньою патріоткою і європейським модернізмом fin de siecle не було скільки-небудь органічного поєднання. В Україні, почавши з 193О-Х і дотепер, літературний критицизм як самосутнє явище не існує (початки його становлення в 1960-і вимушено окошились оприявненням ідеології шістдесятників-таки і, може, не в останню чергу завдяки цьому нині, з позиції fin de siecle, крізь призму культурної пам’яті, це покоління інтелігенції бачиться ледь не єдиним за весь радянський період, котре, як-не-як, культурно збулося, висловило себе як таке — зі своїм оформленим світоглядом).
Кліо У грецькій міфології — одна з дев’яти муз, дочка Зевса і богині пам’яті Мнемозіни, муза історії. Вживається як синонім слова «історія». Ще Кліо не поставила свою А все-таки ти — тільки корч гістерії,
Книга Буття Вислів походить від назви першої книги Біблії — Книги Буття, в якій розповідається про створення світу й перших людей і про початкові часи історії єврейського народу. У переносному значенні — основний твір, у якому подано відомості про життя народу, його минуле, сучасний стан і накреслено шлях у майбутнє. М. Костомаров був основним автором «Книг буття українського народу» (1845—1846), створених членами Кирило-Мефодіївського братства.
«Що записано в книгу буття»(1910) — назва оповідання М. Коцюбинського. Слухав її скупі зізнання, і велика, в сивій сивині голова його весь час зичливо, розуміюче покивувала, ніби приймала без осуду її життьові зриви й помилки і невмілу клятьбу, приймала, все далі читаючи заплутану книгу Єльчиного життя.
Книга за сімома печатями Вислів походить з Біблії, де так названо таємничу книгу, яку «ніхто не міг ні на небі, ні на землі, ні під землею розкрити, щоб подивитися в неї» (Апокаліпсис, 5, 1-3). Вживається у значенні: щось незрозуміле, приховане, неприступне. Між іншим, я не раз уже висловлював думку, що треба видати популярну книжку про міфи... — без цього нашій молоді майже книгою за сімома печатями залишаються всі культури минулих віків. Якщо російські читацькі кола хоч частково, хоч у здебільшого сірих, а часом і фальшивих перекладах, знали твори Шевченка, а також, меншою мірою, Франка, Коцюбинського, Стефаника, Мартовича тощо, то художня спадщина нашої великої письменниці (Лесі Українки) залишилась для них, по суті, скарбом за сімома замками.
Книги мають свою долю Вислів з твору римського граматика III ст. до н. е. Теренціана Мавра «Про літери, склади й розміри», де сказано: «Зважаючи на те, як їх сприймає читач, книжки мають свою долю». Книги, як і взагалі всі твори людського духу, неоднакову мають долю. Древні казали: книжки, як і люди, мають свою долю. Але ж ми, українці, повинні цінувати своє. Що ж ми за нація?
Книжники і фарисеї Неодноразово згадані в Євангелії (Матв., 12, 15-16 та ін.) книжники і фарисеї — охоронці зовнішньої обрядності, які не дбають про виконання змісту Божих заповідей. Ісус Христос називав їх лицемірами. У такому значенні цей вислів уживається й у наші дні. Так! Хитрі книжники й лукаві фарисеї Підвівся з каменя спрокволу і до зелених до кипінь каштанових, що над рікою, — пішов; а книжники і фарисеї злою юрбою реготали вслід. О, нерозумний плем’я-рід! І встала потворна оголена суть Княжата недорослі Цитата з поеми Т. Шевченка «Сон» (1844): Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш, Все віддано на самоволю панів! Воно й зовсім природно, бо самоволя найвищої голови того «темного царства», Царя, що ж інше може породити, як не самоволю його підвладних, його блюдолизів, «княжат недорослих»...
Кожний камінь кричить Вислів походить з Євангелія. Коли Ісус Христос наближався до Єрусалима, його учні стали хвалити його голосними співами. Фарисеї стали вимагати, щоб Ісус заборонив їм це, на що він відповів: «Кажу вам: коли вони замовкнуть, то каміння кричатиме» (Лука, 19, 40). Сучасне значення вислову: обурення проти чогось жахливого. Привид цього короля, такий блідий напередодні, почервонів від радощів, почувши наших пісень у місті Парижі, цьому царевбивчому місті, кожний камінь якого кричить: «Геть тиранів!»
Козак Мамай Герой роману О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» (1958), улюблений персонаж українських народних малярів минулих століть, звичайно зображуваний з бандурою і люлькою, з конем, прип’ятим до списа. Став символом невмирущого оптимізму народу і його опору загарбникам. Однаково чарує нас легенда про Колоса Родоського, що реально існував.., як і зовсім вигаданий безтурботний гульвіса і характерник Козак Мамай. Не стукне в браму лицар Ланселот.
Козел відпущення Біблійний вислів (Левит, 16, 21-22), що походить з опису староєврейського обряду покладання гріхів усього народу на живого цапа. Сучасне значення вислову: людина, на яку постійно звалюють чужі провини. Коли командировочних у «Фіндіпоші» лишалося багато, а днів у рокові мало, у відрядження негайно посилалися «козли відпущення». Токовий, видно, замість козла офірного, бо начальник цеху на збори не з’явився, десь зліг.
Коли гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори Англійський філософ Ф. Бекон у нарисі «Про сміливість» (1597) розповідає, ніби засновник мусульманства Магомет обіцяв народові зрушити гору, а коли йому це не вдалося, сказав: «Як гора не хоче йти до Магомета, то Магомет піде до неї». Схожа історія міститься в арабському збірнику анекдотів про Ходжу Насреддіна, датованому приблизно 1630 р. У переносному вживанні означає вимушену поступку людини, яка забагато взяла на себе. Жаль мені дуже, що не побачу Шишманових (Раду сподіваюсь бачити тут), та що б, коли справді, видно, мі гора до Магомета, ні Магомет до гори не може прийти; хто з нас в сій справі гора, а хто Магомет, зоставляю на розсуд Лілі.
Коли гримить зброя, музи мовчать Варіант латинського прислів’я «Коли гримить зброя, закони мовчать», відомого з промови римського оратора й політичного діяча Ціцерона на захист Мілона у 52 р. до н. е. — Коли гармати говорять — музи мовчать. Це так. Але революція, як показує нам дійсність, не носить перманентного характеру. Ні, невірна ота старосвітська приказка про гармати і музи — навпаки: коли гармати гримлять, музи теж беруться підносити до гармат набої Артилерія, казали, бог війни, тож і музи в роки війни стають богинями.
Колос Мемнонський В однієї з двох монолітних статуй єгипетського фараона Аменхотепа III (1455—1419 до н. е.) у Фівах під час землетрусу відпала верхня частина. Через різку зміну температури під впливом сонячних променів і контраст між зовнішньою спекою і холодом всередині статуї вона стала звучати вранці. Тому античні автори вважали ці статуї зображеннями міфічного ефіопського царя Мемнона, сина Аврори — богині вранішньої зорі. Весь Єгипет стогнав, мов співучий колос у пустині,
Колос на глиняних ногах Вислів походить з Біблії. Вавилонський цар Навуходоносор побачив уві сні величезну металеву постать на глиняних ногах. Камінь, який відірвався від гори, вдарив по глиняних ногах, розбивши їх (Даниїл, 2, З1—35). Сон було витлумачено як попередження про загибель Вавилонського царства. За свідченням сучасників, «колосом на глиняних ногах» назвав Російську імперію французький філософ і письменник Д. Дідро (1713—1784). У сучасному образному вживанні — щось, що здається потужним, але насправді внутрішньо слабке. Іронією історичної долі російська імперія, цей колос на глиняних ногах, була підтримана багатьма політичними діячами і державами Заходу.
Колумб Христофор Колумб (1451-1506), перебуваючи на службі в іспанського короля, здійснив кілька плавань через Атлантичний океан, відкрив частину островів Вест-Індії і узбережжя Південної та Центральної Америки. У сучасній мові Колумб — синонім першовідкривача. Складаєм дні в яскравих айстрів клумби, нових Америк щастя ми Колумби. Гей, нові Колумби й Магеллани, Ні гомону, ні стін, ні тумб, ні клумб —
Колумбове яйце За давнім переказом, один з гостей на обіді в кардинала Мендози, вислухавши розповідь Колумба про відкриття Америки, вигукнув: «Так це ж так просто!». Тоді славетний мандрівник запропонував йому поставити яйце гострим кінцем на стіл. Гість не зумів цього зробити, а Колумб поставив яйце, приплюснувши його ударом. Схожий анекдот розповідають і про італійського архітектора XV ст. Брунеллескі, а в іспанців є прислів’я «яйце Хуанелло» з тим же значенням. Над «Бар Кохбою» працював Яр. Врхліцький чотири роки (1894—1897), певно, не виключно, але, певно, по-свойому інтенсивно. Не тільки зміст, але й форма чинила йому великі трудності, і він не без причини зазначує, що віднайдення тої форми, в якій написаний сей твір, було для нього правдивим Колумбовим яйцем.
Командор. Кроки Командора Командор — персонаж легенди і п’єс про Дон Жуана, чоловік його останньої коханки. Дон Жуан кинув виклик небу, запросивши покійного Командора на вечерю, а коли у призначений час пролунали кроки Командора, зрозумів, що буде покараний за своє зухвальство. К переносному значенні Командор — месник; кроки Командора — віщування загибелі. Був час тяжкий. Прости мене, я знову кличу, Коні Апокаліпсиса У шостому розділі останньої книги Нового Заповіту — Апокаліпсиса — розповідається про чотирьох містичних вершників, що їхатимуть на білому, рудому, вороному і блідому конях, несучи людству нещастя й загибель. Образи Апокаліпсиса знайшли втілення в літературі й мистецтві (наприклад, у гравюрах німецького художника XVI ст. А. Дюрера, серед яких відомі «Чотири вершники Апокаліпсиса»). Здайте тіло хірургам,
Коні не винні Назва новели (1912) M. Коцюбинського. Поміщик Малина, що вдає з себе щирого «друга народу», показує свою справжню суть, коли селяни вирішують відібрати в нього землю. Хоча він не сам викликає карний загін (це робить його син), проте швидко знаходить виправдання цьому, виявляючи турботу про коней загону, які, мовляв, ні в чому не винні і яких шкода відсилати, бо вони втомлені. Вислів означає лицемірне небажання бачити дійсних винуватців чогось. — Ніякої вини, — рішуче перебила Катерина. — Ні твоєї, ні моєї. Ніхто не винен.
Конквістадори Конквістадори (точніше: конкістадори) — іспанські та португальські завойовники, що захопили в XVI ст. Центральну Америку і значну частину Південної Америки, з нечуваною жорстокістю грабуючи й винищуючи корінне населення. У переносному значенні — загарбники; іноді — відважні мандрівники-завойовники. Азіатський ренесанс визначається не тільки відродженням класичної освіченості, але й відродженням сильної й цільної людини, відродженням нового типу відважних конквістадорів, що за ними тоскує й європейське суспільство. Над нами теж Молочний Шлях. «Конкістадори» — назва поеми В. Мисика (1907-1983) і поезії І. Франка.
Корифей У старогрецькій трагедії — проводир, глава хору. В сучасній мові слово має переносне значення: видатний діяч науки чи мистецтва, основоположник. На початку XX ст. українська трупа М. Кропивницького, І. Тобілевича, М. Заньковецької та ін. звалася «театром корифеїв». Правда, з історії літератури ми знаємо випадки, коли майбутніх корифеїв «замовчували»... Фальшивий сам, і на екран жене фальш. А тоді ще й домагається за неї першої категорії... І такому — в храмі мистецтва? Де корифеїв ще вчуваються голоси?
Корінь зла Цей вислів, який вживається як синонім до слів «основа, підстава, першоджерело зла», походить з Біблії. Йов звернувся до ворогів так: «Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь зла знайдено в мені!» (Книга Йова, 19, 28). С. Ковганюк вбачає корінь зла в недосконалому знанні української мови, в недосконалому знанні російської мови, в копіїстичному методі і взагалі в деяких хибах роботи методологічного порядку.
Король голий У казці Г. К. Андерсена (1805—1875) «Новий одяг короля» розповідається про те, як два шахраї пообіцяли пошити одяг для короля з тканини, начебто невидимої для дурнів і тих людей, які перебувають «не на своєму місці». Коли король у новому «одязі» походив містом, усі голосно вихваляли його неіснуюче вбрання, і тільки один хлопчик вигукнув: «Дивіться, а король зовсім голий!». Дуже важливо заткнути рот тому, хто перший крикнув «Король голий!», — поки не підхопили інші. Але ж король дійсно голий. Це — істина. От-от, порушивши табу і правила, понад юрбу зметнеться той хлоп’ячий голос: «Король же голий!» Вислів уживають, коли йдеться про дискредитовані авторитети.
Король Лір Герой однойменної трагедії (1608) В. Шекспіра. Під впливом нещасть, вигнаний зі свого дому рідними дочками, сліпий старий Лір, який раніше зневажав людей, починає розуміти, що благородство, любов і дружба повинні бути основою людських стосунків. Вислів застосовують до людей, яких ушляхетнило нещастя. Ти, що Шекспірові вказала шлях,
Котлован Назва повісті російського письменника А. Платонова (1899—1951), забороненої радянською цензурою. Повість розповідає про трагічну долю народу під час колективізації. «Котлован» став символом жорстокості влади, яка жене народ до «осяйних верховин» комунізму, і безправності народу. Зараз намагаємося вибратися з «котловану»... А мені, знаєте, судилося бачити самісіньке його дно. Страшним був у Києві 1973 рік» коли щербицькі та маланчуки знищували морально кращі кадри української інтелігенції.
Котурни. Ставати на котурни Котурни — театральне взуття на дуже високих підошві й закаблуках. Античні актори взували їх при виконанні трагічних ролей: вони збільшували зріст, надавали величі постаті. Гай, гай, Миколо, ще й з пеньками!
Кощій Безсмертний Персонаж українських народних казок, злий чаклун, втілення скнарості. Позитивні герої казок після тривалої боротьби перемагають Кощія. Мов пес, голодний місяць виє, Той у Яги царівну відбере,
Крапля камінь точить Вислів знаходимо у «Листах з Понту» римського поета Овідія (43—18 до н. е.): «Крапля точить камінь не силою, а частим падінням» (латинською мовою — «Gutta cavat lapidem»). Схожий вислів знаходимо в грецького поета V ст. до н. е. Хоїрілоса з Самосу, у християнських церковних письменників Середньовіччя Григорія Богослова та Івана Дамаскіна, а також у комедії Дж. Бруно «Свічник». Gutta cavat lapidem — це був завше мій девіз, це найліпший політичний девіз. До зачеплених питань ще не раз доведеться повертатись, але ми знаємо, що «крапля довбе й камінь». Крапля камінь розіб’є
Краса врятує світ Вислів Ф. Достоєвського (1821—1881). У страшному світі Раїси Лиші скрізь зачаїлась краса. Може, це та незнищенна «краса, що врятує світ»? Чекання краси, шукання у всьому краси, життя красою — лейтмотив усіх її тем. Колись Достоєвський сказав, що «краса врятує світ». Чи не був він трохи наївний, бо принципово кращим — попри всі намагання великих митців — світ наш так і не став?
Краса і сила Назва оповідання (1902) В. Винниченка, а також збірки його прозових творів (1906). Прийшла баба, поголосила... Її поезії, виразно автобіографічні, висвітлювали новий тип українки, опертий на кращі традиції народу — не рабині і не амазонки, а втілення згармонійованої краси і сили, оптимізму, твердості без найменшого душевного розслаблення.
Крез. Багатий, як Крез Грецький історик Геродот (V ст. до н. е.) розповідає про царя Лідії Креза (560—546 до н. е.), який володів незліченними багатствами. У переносному значенні — багач (може йтися і про духовні багатства). Був березняк — стрункі берези Не хочу я в рай і не заздрю я Крезові.
Кремлівський мрійник Так назвав В. Леніна англійський письменник Г. Уеллс (1866—1946) у публіцистичному творі «Росія в темряві». Автор вважав нездійсненними плани побудови комуністичного суспільства, що підтвердилося розпадом СРСР у 1991 р. Міф Росії-Месії пов’язує російську білу еміграцію і червоних кремлівських мрійників в одне нерозривне ціле.
Криваве вино Образ походить зі «Слова о полку Ігоревім» (XII ст.): «Тут не вистачило кривавого вина, тут бенкет закінчили хоробрі русичі: сватів напоїли, а самі полягли за землю Руську». Жорстока битва порівнюється тут із весіллям. Цей образ зустрічається й у літописах. Ходить вітер, посланець крилатий,
Крізь бурю й сніг О гроно п’ятірне нездоланих співців, Замерзлі біло-палеві пелюстки мертвої троянди на страснім українськім шляху, крізь бурю й сніг жорстокої епохи.
Крокодилячі сльози Вислів походить зі стародавнього переказу про те, що крокодил, перш ніж з’їсти свою жертву, плаче. Відомості про крокодилячі сльози містяться в давніх джерелах, наприклад у російській «Повісті колишнього посольства в Португальській землі», написаній у XVII ст. Вони не відповідають дійсності. Вживається у значенні: лицемірні сльози, фальшиве І співчуття. Голова Президії Верховної Ради УРСР, виступаючи на цьому мітингові, проливав крокодилячі сльози у... підлабузницьких словах. Інколи про людське око папа ронить крокодилячу сльозу над трагедією того чи іншого замученого священика.
Круглий стіл Середньовічні лицарські романи розповідають, що легендарний кельтський король Артур створив орден Круглого Столу, лицарі якого на королівських бенкетах сиділи за круглим столом, щоб не було суперечок за кращі місця: всі були рівні. У сучасній мові вислів «зустріч за круглим столом» означає дипломатичні, торговельні та інші переговори, всі учасники яких рівноправні. Прошу, пане! Проходьте, сідайте! [ A ] [ Б ] [ В ] [ Г ] [ Ґ ] [ Д ] [ Е ] [ Є ] [ Ж ] [ З ] [ И ] [ Й ] [ І ] [ Ї ] [ К ] [ Л ] [ М ] |
 |
|
 |
 |
| Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ |