|
СЛОВНИК СИМВОЛІВ
Я
Яблуко
/яблуня/ - символ цілісності, земних бажань; попередження
шкідливості перебільшення матеріальних бажань; символ початку всіх
речей, плодючості; безсмертя та вічної молодості; таїни гріхопадіння
діви Марії; людини; спокуси; дерева пізнання добра і зла; смерті
і зла, розбрату і чвар; витримки, самопожертви в ім'я народу; батьківщини,
Батьківщини.
На думку О.П.Знойка, одним із атрибутів язичницької богині Лади
/богині гармонії, любові, Матері світу/ було саме яблуко, що символізувало
першопочаток усіх речей. Світова міфологія знає численні образи
та символи, пов'язані з яблуком. У кельтській міфології існував
острів Аваллон /"острів блаженних"/, де нібито росли червоні
яблука безсмертя, зупинявся навіть час /!/ Скандинавська міфопоетична
система знає богиню Ідумн, яка володіла золотими молодильними яблуками,
що давали богам вічну молодість.
У грецькій міфології був образ саду із золотими яблуками, які стерегли
Геспереди. Їх, за міфами, одержала богиня Гера від Геї як весільний
подарунок. Здобуття цих яблук - один із дванадцяти подвигів уславленого
Геракла.
Як відомо, яблуко із написом "найпрекраснішій", підкинуте
Єрідою /дочкою Ночі/, внучкою Хаосу трьом богиням, стало причиною
Троянської війни.
Міфологія адигів вшановує Тхагаледжа - бога плодючості та землеробства.
За переказами, він нібито подарував людям золоте дерево, на якому
за один день /!/ спіє дивне яблуко - наполовину біле, наполовину
- червоне. Жінка, яка страждає безплідністю, з'ївши білу половинку,
народжує дочку, червону - сина.
За біблійною легендою, Єва, з'ївши заборонений плід /яблуко/ із
дерева пізнання добра і зла, зробила "первородний гріх".
За це разом з Адамом була вигнана з раю і проклята Богом.
У католицькій іконографії яблуко символізувало гріхопадіння діви
Марії /див. Богородиця/, яке воно переборює через Благовіщення.
Шанованим у християн є яблучний /другий/ Спас 19 серпня у православних,
6 серпня - у католиків. За віруваннями, до цієї дати категорично
заборонялося їсти яблука, особливо тим жінкам, у яких померли діти.
Це пояснювали тим, що нібито Ісус Христос, Мати Божа роздають цього
дня усім дітям-небіжчикам яблука. Обділеними залишаться саме ті
покійні діти, матері яких порушили заборону.
Відомий міфолог, фольклорист О.Афанасьєв /Древо жизни. - С.220/
писав: "Жива вода та золоті яблука володіють однаковою творчою
силою: вони однаково оновлюють немічного старця, роблять його квітучим
юнаком...; хворому дають міць та здоров'я; мертвому - життя, потворність
перетворюють на красу; безсилля - у богатирську силу..."
Красива легенда, казка, - скажете ви. Не поспішайте іронічно посміхатися.
Справа у тім, що в останні десятиріччя вчені-фізики висунули гіпотезу
про існування тахіонів - частинок, які мають швидкість більшу, ніж
швидкість світла. Якщо колись вдасться збудувати тахіонний космічний
апарат, то люди, повернувшись на Землю, стануть молодші, ніж були!
Ось і казка про "молодильні яблука" у гіпотезах фізиків
ХХ століття!
У літературній традиції відоме яблуко Вільгельма Теля - героя середньовічної
легенди "Сказання про стрільця". Він відмовився виконати
наказ австрійського намісника у Швейцарії Гесслера. За це В.Теля
примусили зробити надлюдське: стріляти у яблуко, покладене на голову
... його маленького сина. Тель влучив у яблуко, виявивши величезну
витримку.
В українській літературі яблуко - символ дівочої краси /гарна, мов
яблучко/, кохання, чистоти, добра, батьківщини. Напр.:
Білі яблуні у високості,
З медвянистою звадою,
Над захланністю і жорстокістю,
Над підлотою й зрадою.
/А.Малишко/.
Або:
В янтарі дрімають тихі луки,
Може, сниться їм лапатий сніг?
Одпливли мої літа розлуки -
Я спішу до тебе на поріг.
Там твоє й моє лежить минуле,
Яблуні шепочуть вдалині.
Увійду у хату: "Не забула?"
І ти, певно, тихо скажеш: "Ні..."
/М.Стельмах/.
О. Потапенко.
Язичницьких
богів символіка - символіка дохристиянського пантеону
багатобожжя слов'ян, праукраїнців.
Довгий час вважалося, що слов'яни-язичники мали примітивний пантеон
богів, бідну міфологію. Проте вітчизняні та зарубіжні вчені /М.Максимович,
М.Костомаров, О.Потебня, М.Грушевський, Б.Рибаков, О.Знойко та ін./
показали у своїх працях численність, вагомість язичницького політеїзму.
На їх думку, праукраїнці особливо вшановували Дажбога, Перуна, Стрибога,
Сімаргла, Мокош, Волоса /Велеса/, Берегиню, Ладу, Дану, Ярила, Сварога,
Тура, Дива, Білобога, Рода та ін.
Одним із першобогів слов'янської міфології вважається Род. За міфами,
він - зачинатель усього живого, Господар Світу, відає долями богів
та людей. Род - це також бог природи, врожаю, "керує"
дощем, блискавицею. Про могутність цього божества свідчить значна
кількість споріднених генетично слів на позначення найважливіших
понять: "родитель /батько/", "уродив урожай",
"народитися", "родима сторона", "природа",
"народ", "родовід" та ін. На думку Я.Боровського,
Род усимволізовував міцність сім'ї, безперервність, незнищеність
слов'янського етносу.
Не менш важливим у пантеоні язичників виступав Дажбог - бог Сонця,
світла, добра. Дажбог - головний бог Рідної Національної Української
Віри /РУНВіри/, яку заснував Лев Силенко. "Дажбог - це свята
Правда, Справедливість, життєтворяще світло, Святий Дух, Воля"
/Л.Силенко/. Вагоме місце у пантеоні древніх богів посідав Стрибог.
Він усимволізовував небесну силу, яка приносила як добро, так і
зло /див. Добро і Зло/. Вчені визначають його як "володаря
лютуючої стихії, хаосу, магічних заклять, що можуть обернутися на
зло людям" /Ю.Павленко/.
Наші спостереження /аналіз спільнокореневих слів у восьми європейських
мовах, зіставлення Стрибога з античними небожителями/ показали,
що Стрибог - це не бог вітру /як помилково вважали раніше/. Стрибог
усимволізовував божество війни, смерті з усіма її наслідками. Водночас
він був охоронцем праслов'ян, богом грому, дощу, річок /Потапенко
О.І., Потапенко Г.І., Потапенко Я.О. Стрибог у системі язичницьких
богів праукраїнців /Проблеми, гіпотези, відкриття/. - Переяслав-Хмельницький,
1995/.
Перун символізував бога блискавки й грому, військової дружини. Він
- нестримність, мужність, непереможність. Як бог-громовик приносив
життєдайний дощ, сприяв врожайності.
Цікавою й символічною постаттю є Ярило, який усимволізував весняне
сонце, любов і пристрасть. Ярило - заступник трударів, хліборобів-сіячів.
Відгомін про цього бога знаходимо у сучасних формах "яра"
/весна/, "яриця" /зерно/, "яровина" /яровий
хліб/, "ярка" /молода вівця/, "ярість" /лють,
нестримність/ та ін.
Велес /Волос/ - це бог "нижнього світу", заплавних пасовиськ,
худоби. Часто з'являється у міфах як Змій-Дракон, суперник Перуна.
Глибоку символіку для язичників мала Берегиня /Оберега, Велика Богиня/.
Вона - захисниця людей від усякого зла, добра "хатня"
богиня. Оберігала оселю, малих дітей, добробут сім'ї. Відгомін про
неї знаходимо у словах "оберігати", "обереги"
- магічні предмети, фігури, яким приписувалася таємнича сила. Схематичне
зображення Берегині /символічна постать жінки з застережливо піднятими
руками/ трансформувалася в малюнок тризуба /див. Тризуб/.
Надзвичайно поетичним у пантеоні язичників був образ Лади - богині
любові, краси, гармонії життя. На думку М.Костомарова, Лада символізувала
собою природу, життєву основу, була матір'ю сонця в його втіленні,
богинею кохання, весілля, благополуччя, "подательницею благ".
Відгомін вірувань у Ладу знаходимо у словах "лад" /порядок/,
"ладний" /гарний/, "ладнати" /жити в мирі, злагоді/,
Ладо /пестлива назва чоловіка, дружини//Про Лад див.: Стельмахович
М. Лад у житті українців//Народознавство, 1996. - №33/.
Колоритною постаттю в міфах праукраїнців вважається Дана - богиня
рік. На думку О.П.Знойка, від її імені походять назви Дніпро, Дунай,
Дон, Двіна, бо "да" - це вода, а "на" - неня".
Тобто, Дана означає "Вода-мати". Дана символізувала Непорочну
Діву, вічну красу, була дружиною Сонця. Її символ - липа /Знойко
О.П. Міфи Київської землі. - С. 65-66/.
О. Потапенко.
Яйце
- символ зародження Всесвіту, космічного часу і простору; цілісності;
потенційності; першопочаткового хаосу; таїни життя; воскресіння,
надії.
Яйце - один з найдавніших символів. У Давньому Єгипті воно символізувало
потенційну можливість, сім'я зародження, таїну життя. У Китаї вважали,
що перша людина з'явилася з яйця, що впало з неба у воду, котра
покривала землю.
У багатьох народів існує поняття світового або космічного яйця,
з якого народжується Всесвіт. Одна половина яйця стає небом, інша
- землею, а жовток - сонцем. Зображення яйця, з якого з'являється
Всесвіт, відоме в Єгипті, Фінікії, Індії, Китаї, Японії, Греції,
Фінляндії, Центральній Америці.
Грецькі філософи - орфіки мали декілька варіантів космології й теології.
За одним з них спочатку був час, потім з'явились Земля і порожнеча.
Небо зліпило срібляне яйце, з якого народився Фанет - він же Фанес
/світло або любов - Ерос/, божественний творець орфиків.
У грецькій міфології з образом яйця пов'язаний один із поетичних
міфів про Леду та Зевса.
У християнській символіці яйце може означати непорочне народження,
життя та воскресіння.
В індійській космогонії космічне яйце знесла божественна птиця на
споконвічні води. Із світового яйця з'являється творець усього живого
Праджапаті, якого пізніше почали ототожнювати з Брахмою.
У східних слов'ян яйце посідало важливе місце у ритуалах родючості.
Звідси у Пасхальній обрядовості яйце - символ воскресіння Ісуса
Христа і одночасно родючості.
В Україні до культу родючості з давніх часів належить звичай розмальовувати
курячі або декоративні яйця - писанки /див. Писанка/. Писанка багата
символічними образами. Кожний регіон України має свої особливості
у визначенні кольорів та орнаментів, тобто свою власну символіку.
У християнську добу всі ці символічні мотиви пов'язувалися з Великоднем
/див. Пасха/.
Ю. Мільошин.
Ярило
- див. Язичницьких богів символіка.
[Словник
символів][Що таке символ?]
[A][Б][В][Г][Д][Е
Є][Ж][З][И][Й][І][Ї][К][Л][М][Н]
[О][П][Р][С][Т][УФ][Х][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я]
До розділу "Бібліотека"
|
|