Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

СЛОВНИК СИМВОЛІВ

Я

Яблуко /яблуня/ - символ цілісності, земних бажань; попередження шкідливості перебільшення матеріальних бажань; символ початку всіх речей, плодючості; безсмертя та вічної молодості; таїни гріхопадіння діви Марії; людини; спокуси; дерева пізнання добра і зла; смерті і зла, розбрату і чвар; витримки, самопожертви в ім'я народу; батьківщини, Батьківщини.
На думку О.П.Знойка, одним із атрибутів язичницької богині Лади /богині гармонії, любові, Матері світу/ було саме яблуко, що символізувало першопочаток усіх речей. Світова міфологія знає численні образи та символи, пов'язані з яблуком. У кельтській міфології існував острів Аваллон /"острів блаженних"/, де нібито росли червоні яблука безсмертя, зупинявся навіть час /!/ Скандинавська міфопоетична система знає богиню Ідумн, яка володіла золотими молодильними яблуками, що давали богам вічну молодість.
У грецькій міфології був образ саду із золотими яблуками, які стерегли Геспереди. Їх, за міфами, одержала богиня Гера від Геї як весільний подарунок. Здобуття цих яблук - один із дванадцяти подвигів уславленого Геракла.
Як відомо, яблуко із написом "найпрекраснішій", підкинуте Єрідою /дочкою Ночі/, внучкою Хаосу трьом богиням, стало причиною Троянської війни.
Міфологія адигів вшановує Тхагаледжа - бога плодючості та землеробства. За переказами, він нібито подарував людям золоте дерево, на якому за один день /!/ спіє дивне яблуко - наполовину біле, наполовину - червоне. Жінка, яка страждає безплідністю, з'ївши білу половинку, народжує дочку, червону - сина.
За біблійною легендою, Єва, з'ївши заборонений плід /яблуко/ із дерева пізнання добра і зла, зробила "первородний гріх". За це разом з Адамом була вигнана з раю і проклята Богом.
У католицькій іконографії яблуко символізувало гріхопадіння діви Марії /див. Богородиця/, яке воно переборює через Благовіщення.
Шанованим у християн є яблучний /другий/ Спас 19 серпня у православних, 6 серпня - у католиків. За віруваннями, до цієї дати категорично заборонялося їсти яблука, особливо тим жінкам, у яких померли діти. Це пояснювали тим, що нібито Ісус Христос, Мати Божа роздають цього дня усім дітям-небіжчикам яблука. Обділеними залишаться саме ті покійні діти, матері яких порушили заборону.
Відомий міфолог, фольклорист О.Афанасьєв /Древо жизни. - С.220/ писав: "Жива вода та золоті яблука володіють однаковою творчою силою: вони однаково оновлюють немічного старця, роблять його квітучим юнаком...; хворому дають міць та здоров'я; мертвому - життя, потворність перетворюють на красу; безсилля - у богатирську силу..."
Красива легенда, казка, - скажете ви. Не поспішайте іронічно посміхатися. Справа у тім, що в останні десятиріччя вчені-фізики висунули гіпотезу про існування тахіонів - частинок, які мають швидкість більшу, ніж швидкість світла. Якщо колись вдасться збудувати тахіонний космічний апарат, то люди, повернувшись на Землю, стануть молодші, ніж були! Ось і казка про "молодильні яблука" у гіпотезах фізиків ХХ століття!
У літературній традиції відоме яблуко Вільгельма Теля - героя середньовічної легенди "Сказання про стрільця". Він відмовився виконати наказ австрійського намісника у Швейцарії Гесслера. За це В.Теля примусили зробити надлюдське: стріляти у яблуко, покладене на голову ... його маленького сина. Тель влучив у яблуко, виявивши величезну витримку.
В українській літературі яблуко - символ дівочої краси /гарна, мов яблучко/, кохання, чистоти, добра, батьківщини. Напр.:
Білі яблуні у високості,
З медвянистою звадою,
Над захланністю і жорстокістю,
Над підлотою й зрадою.
/А.Малишко/.
Або:
В янтарі дрімають тихі луки,
Може, сниться їм лапатий сніг?
Одпливли мої літа розлуки -
Я спішу до тебе на поріг.

Там твоє й моє лежить минуле,
Яблуні шепочуть вдалині.
Увійду у хату: "Не забула?"
І ти, певно, тихо скажеш: "Ні..."
/М.Стельмах/.
О. Потапенко.

Язичницьких богів символіка - символіка дохристиянського пантеону багатобожжя слов'ян, праукраїнців.
Довгий час вважалося, що слов'яни-язичники мали примітивний пантеон богів, бідну міфологію. Проте вітчизняні та зарубіжні вчені /М.Максимович, М.Костомаров, О.Потебня, М.Грушевський, Б.Рибаков, О.Знойко та ін./ показали у своїх працях численність, вагомість язичницького політеїзму. На їх думку, праукраїнці особливо вшановували Дажбога, Перуна, Стрибога, Сімаргла, Мокош, Волоса /Велеса/, Берегиню, Ладу, Дану, Ярила, Сварога, Тура, Дива, Білобога, Рода та ін.
Одним із першобогів слов'янської міфології вважається Род. За міфами, він - зачинатель усього живого, Господар Світу, відає долями богів та людей. Род - це також бог природи, врожаю, "керує" дощем, блискавицею. Про могутність цього божества свідчить значна кількість споріднених генетично слів на позначення найважливіших понять: "родитель /батько/", "уродив урожай", "народитися", "родима сторона", "природа", "народ", "родовід" та ін. На думку Я.Боровського, Род усимволізовував міцність сім'ї, безперервність, незнищеність слов'янського етносу.
Не менш важливим у пантеоні язичників виступав Дажбог - бог Сонця, світла, добра. Дажбог - головний бог Рідної Національної Української Віри /РУНВіри/, яку заснував Лев Силенко. "Дажбог - це свята Правда, Справедливість, життєтворяще світло, Святий Дух, Воля" /Л.Силенко/. Вагоме місце у пантеоні древніх богів посідав Стрибог. Він усимволізовував небесну силу, яка приносила як добро, так і зло /див. Добро і Зло/. Вчені визначають його як "володаря лютуючої стихії, хаосу, магічних заклять, що можуть обернутися на зло людям" /Ю.Павленко/.
Наші спостереження /аналіз спільнокореневих слів у восьми європейських мовах, зіставлення Стрибога з античними небожителями/ показали, що Стрибог - це не бог вітру /як помилково вважали раніше/. Стрибог усимволізовував божество війни, смерті з усіма її наслідками. Водночас він був охоронцем праслов'ян, богом грому, дощу, річок /Потапенко О.І., Потапенко Г.І., Потапенко Я.О. Стрибог у системі язичницьких богів праукраїнців /Проблеми, гіпотези, відкриття/. - Переяслав-Хмельницький, 1995/.
Перун символізував бога блискавки й грому, військової дружини. Він - нестримність, мужність, непереможність. Як бог-громовик приносив життєдайний дощ, сприяв врожайності.
Цікавою й символічною постаттю є Ярило, який усимволізував весняне сонце, любов і пристрасть. Ярило - заступник трударів, хліборобів-сіячів. Відгомін про цього бога знаходимо у сучасних формах "яра" /весна/, "яриця" /зерно/, "яровина" /яровий хліб/, "ярка" /молода вівця/, "ярість" /лють, нестримність/ та ін.
Велес /Волос/ - це бог "нижнього світу", заплавних пасовиськ, худоби. Часто з'являється у міфах як Змій-Дракон, суперник Перуна.
Глибоку символіку для язичників мала Берегиня /Оберега, Велика Богиня/. Вона - захисниця людей від усякого зла, добра "хатня" богиня. Оберігала оселю, малих дітей, добробут сім'ї. Відгомін про неї знаходимо у словах "оберігати", "обереги" - магічні предмети, фігури, яким приписувалася таємнича сила. Схематичне зображення Берегині /символічна постать жінки з застережливо піднятими руками/ трансформувалася в малюнок тризуба /див. Тризуб/.
Надзвичайно поетичним у пантеоні язичників був образ Лади - богині любові, краси, гармонії життя. На думку М.Костомарова, Лада символізувала собою природу, життєву основу, була матір'ю сонця в його втіленні, богинею кохання, весілля, благополуччя, "подательницею благ". Відгомін вірувань у Ладу знаходимо у словах "лад" /порядок/, "ладний" /гарний/, "ладнати" /жити в мирі, злагоді/, Ладо /пестлива назва чоловіка, дружини//Про Лад див.: Стельмахович М. Лад у житті українців//Народознавство, 1996. - №33/.
Колоритною постаттю в міфах праукраїнців вважається Дана - богиня рік. На думку О.П.Знойка, від її імені походять назви Дніпро, Дунай, Дон, Двіна, бо "да" - це вода, а "на" - неня". Тобто, Дана означає "Вода-мати". Дана символізувала Непорочну Діву, вічну красу, була дружиною Сонця. Її символ - липа /Знойко О.П. Міфи Київської землі. - С. 65-66/.
О. Потапенко.

Яйце - символ зародження Всесвіту, космічного часу і простору; цілісності; потенційності; першопочаткового хаосу; таїни життя; воскресіння, надії.
Яйце - один з найдавніших символів. У Давньому Єгипті воно символізувало потенційну можливість, сім'я зародження, таїну життя. У Китаї вважали, що перша людина з'явилася з яйця, що впало з неба у воду, котра покривала землю.
У багатьох народів існує поняття світового або космічного яйця, з якого народжується Всесвіт. Одна половина яйця стає небом, інша - землею, а жовток - сонцем. Зображення яйця, з якого з'являється Всесвіт, відоме в Єгипті, Фінікії, Індії, Китаї, Японії, Греції, Фінляндії, Центральній Америці.
Грецькі філософи - орфіки мали декілька варіантів космології й теології. За одним з них спочатку був час, потім з'явились Земля і порожнеча. Небо зліпило срібляне яйце, з якого народився Фанет - він же Фанес /світло або любов - Ерос/, божественний творець орфиків.
У грецькій міфології з образом яйця пов'язаний один із поетичних міфів про Леду та Зевса.
У християнській символіці яйце може означати непорочне народження, життя та воскресіння.
В індійській космогонії космічне яйце знесла божественна птиця на споконвічні води. Із світового яйця з'являється творець усього живого Праджапаті, якого пізніше почали ототожнювати з Брахмою.
У східних слов'ян яйце посідало важливе місце у ритуалах родючості. Звідси у Пасхальній обрядовості яйце - символ воскресіння Ісуса Христа і одночасно родючості.
В Україні до культу родючості з давніх часів належить звичай розмальовувати курячі або декоративні яйця - писанки /див. Писанка/. Писанка багата символічними образами. Кожний регіон України має свої особливості у визначенні кольорів та орнаментів, тобто свою власну символіку. У християнську добу всі ці символічні мотиви пов'язувалися з Великоднем /див. Пасха/.
Ю. Мільошин.

Ярило - див. Язичницьких богів символіка.

[Словник символів][Що таке символ?]

[A][Б][В][Г][Д][Е Є][Ж][З][И][Й][І][Ї][К][Л][М][Н]
[О][П][Р][С][Т][УФ][Х][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я]

 

До розділу "Бібліотека"

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ