СЛОВНИК СИМВОЛІВ

ї

Їжі та харчування українців символіка - це символіка традиційної національної кухні.
З давніх-давен Україна славилася своєю багатою кухнею. Це зумовлено високими смаковими якостями страв, різноманітністю використовуваних продуктів та видів кулінарної обробки. Так, лише способів варіння борщу налічується більше тридцяти, а до його складу входить близько двадцяти найменувань продуктів.
В усьому світі добре відомі українські страви: борщі, пампушки, галушки, вареники, коржі, калачі, гречаники, шпиговане сало, печеня, буженина.
Українській кухні властиві різноманітні способи приготування смаження, тушкування, варіння, печіння, запікання. Особливо смачні страви, запечені в керамічних горщиках: печеня, вареники зі сметаною, тушкована капуста, картопля з м'ясом та ін.
Регіональна символіка харчування українців позначена особливою самобутністю, є залежною від етнографічного складу. Напр., у гірських районах Карпат переважають страви із кукурудзяного борошна, грибів, молочних продуктів: кулеша, чир, мамалига, банош, токан, бринза, будз. У низинних районах готують страви з пшеничного борошна та різних овочів. Велика увага в українській кулінарії приділяється смаковим якостям страв, тому для приправи культивували кмин, цибулю, часник, хрін, м'яту, перець, чебрець, петрушку, шпинат, пастернак.
Улюбленими напоями українців є кваси /хлібний, буряковий, яблучний, березовий, калиновий, грушевий/, узвари із сушених і свіжих яблук, груш, слив, вишень, медова сита, пиво. Здавна поширеними були варенуха, паленка, спотикач, муселець, різноманітні настої й наливки із фруктів та ягід /малинівка, тернівка, вишнівка, слив'янка, шипшинник, горобинівка та ін./ /Українські народні страви. - К., 1992. - С. 4-6/.

Їжа українців - це символ традицій, культури, етносу, якоюсь мірою матеріального стану народу.
Українській системі харчування, як і системі харчування кожного етносу, притаманні своєрідні звичаї, пов'язані з приготуванням повсякденних ритуальних страв, харчові заборони, обмеження та переваги, певні смакові стереотипи у меню повсякденних та обрядових трапез.
За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і навпаки, коли він зникав, приходило лихо. Народна мораль найбільше фольклорних сюжетів пов'язувала з хлібом.
Борщ - одна з найпопулярніших страв. В Україні існувало три види борщу: червоний, щавлевий або весняний і пісний.
Улюбленою стравою з вареного тіста з начинкою були вареники. /Див. Вареники/.
Галушки були типовою для українців стравою /див. Галушки/.
Голубці в Україні дуже шанували. Сама назва цієї страви вказує на її символічність. Живі голуби вважаються духовними істотами і символами творчих сил при народженні світу, символом вогняної творчої сили, живого вогню.
Голубці обгортають листками із капусти - це рослина, з якою український народ здавна пов"язував найбільше забобонів і містичних значень, а її ріст порівнювали до росту місяця, звідси символічне значення голубців - образи творчого голуба і місяця /Сосенко К. Різдво-Коляда... - С. 144-145/.
На святому вечорі перед Різдвом обов'язково повинна бути риба, бо вважалося, що риба - одухотворена страва і чародійна. Вона ніби з'єднує старосвітські часи з теперішніми, тобто була основним продуктом харчування первісного господаря і сприяла нинішньому, віддавала себе в жертву людям. Риба мала містичну місію вшановувати народження дитяти у сім"ях Нового року в календарному циклі, приносити йому щастя й долю. Зелені плоди, вирощені руками людини, були добром з новоствореної землі, а риба - з первозданної, даної Богом.
Своєрідною "візиткою" українців у світі є сaло - найпопулярніша м'ясна страва, найцінніший у традиційному харчуванні продукт. Його вживали на полуденок і підвечірок із хлібом, огірками й часником у скоромні дні, брали з собою в дорогу, ним засмажували і затовкували борщ, капусняк, юшку. На смаженому салі робили яєчню, шкварки надавали чудового присмаку кашам, галушкам, вареникам, млинцям тощо. Достаток сала вважався у народі за справжній добробут: "Якби мені паном бути, то я б сало їв і салом закушував". Сало символізувало добробут і ментальність українців.
Капусняк - друга за значення після борщу рідка овочева страва. Страви із капусти українці споживали цілий рік: квашену, сиру, тушковану, смажену. Українці вважали капусту люнарним символом, її ріст має велику схожість з ростом місяця - молодика, бо вона свої напівокруглені листочки, ввігнуті всередину, звиває докупи й утворює повну, тверду, круглу головку, наче місяць уповні у небі.
У поемі І.П.Котляревського "Енеїда" з енциклопедичною точністю перераховуються українські страви, що споживали троянці у гостях у Дідони, праведні у раю і т.д. Серед них, як одну з перших страв, названо "свинячу голову до хріну" - ритуальну страву. У слов'ян-язичників дикий кабан вважався священною твариною, його приносили в жертву богам, починали з нього як ритуальної страви трапезу. Поряд з дикою, такого ж символічного змісту набула й домашня свиня, а також страви з домашньої птиці, зокрема індика. З вепром був пов'язаний культ верховного бога Перуна, з домашньою птицею - культ життєдайної, плодоносної матері-землі /Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. - С. 107/.
Дуже поширеними та улюбленими щоденними стравами українців є різноманітні каші: гречана, ячна, манна, пшенична, гарбузова та ін. "Каша - мати наша". У давнину званий обід на весіллі, хрестинах чи у будь-яке свято називали кашею. Після розподілу короваю на весіллі обов"язковими були борщ та каша, обрядові страви, що означали кінець свята. На початку ХХ ст. особлива роль у родинних обрядах належала пшоняній, пшеничній каші, що символізувала собою продовження роду. А своєрідним символом бідності була ячна каша, про що свідчить народне прислів"я: "Лихо наше - ячна каша: з'їв би й такої, та нема ніякої".
У східних слов'ян був такий звичай: під час укладання мирного договору противники варили кашу і їли її. Каша ставала символом союзу, без неї мирний договір не міг набути сили. З тих часів, мабуть, дійшов до нас вислів про дуже вперту людину: "З нею каші не звариш".
Cеред приправ, якими здоблювали страви, окремо слід виділити цибулю та часник, що вважалися в народі чудодійними ліками, яким приписувалася цілюща сила, бо "цибуля від семи недуг лікує", а часник, як стверджує К.Сосенко, є символом місяця, зовнішня форма його "білих зубців" нагадує серп місяця-молодика, а смакові якості - палючу і пробуджуючу життєву енергію людей. Силу часнику запозичено від внутрішньої сили місяця, що так само має вплив на землю і все живе на ній. Через те часник кладуть у страви як символ родючості і здоров'я. Його вважають містичною дезінфекцією проти епідемічних недугів, а також носять за пазухою або за поясом як амулет від нечистої сили: мавок, упирів, відьом. К.Сосенко писав: "Палющі фосфоричні складники часнику нагадують вогонь, і то живий - тривалий, бо у фантазії народу насінне ядерце часнику - "зубець" - може бути постійним розсадником вогненної сили в природі. Часник як присмак є стимулянсом сексуального гону... І з цього огляду може бути символом плодовитості..., а на святвечірньому столі як бажання "щасливого розмноження сім'ї".
Їжа українців і вся система харчування розподілялася на повсякденну, ритуальну, святкову. Народ твердо дотримувався харчових обмежень, заборон. Усі народні звичаї по-своєму відтворилися в своєрідних стравах. В Україні говорили, що "Різдво гарне ковбасою, а Великдень - крашанкою".
Слід відзначити незвичайну гостинність українського народу /"Пошли, Боже, гостя, то й хазяїну добре", "Гість - на щастя", "Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі"/. Вважалося, що гість приносив у дім радість і щастя. Кожна господиня мала справою честі нагодувати й напоїти гостей так, щоб вони лишилися задоволеними. При цьому годилося припрошувати до кожної страви: "Прошу покірно; чим багаті, тим раді, звиняйте". Поважали гостей, які любили і вміли добре поїсти, і зневажали тих, котрі їли мало й погано /"Такий з нього їдець, як горобець", "Як хто їсть, так і робить"/. "Божими людьми" вважали старців, жебраків, прочан, убогих, калік, що жили милостинею, і не відпускали без подання: шматка хліба з цибулею і часником, огірка, шматка сала чи жмені пшона. Не поділитися їжею, хлібом, - символом достатку і дому - було великим гріхом /Українська минувшина. - С. 99/.
У найбільш загальному значенні їжа і харчування українців становлять символічний зміст України.
Л. Кожуховська.

[Словник символів][Що таке символ?]

[A][Б][В][Г][Д][Е Є][Ж][З][И][Й][І][Ї][К][Л][М][Н]
[О][П][Р][С][Т][УФ][Х][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я]

До розділу "Бібліотека"