СЛОВНИК СИМВОЛІВ

Л

Лавр - див. Рослини культові.

Лада - див. Язичницьких богів символіка.

Ластівка - символ добра і зла; весни; відродження; щастя; матері, коханої дівчини.
Образ ластівки - амбівалентний, вона символізувала водночас і добро, і зло /А.Голан/. У Стародавній Греції ластівка присвячувалася Афродіті - богині кохання, краси. У єгипетській міфології одна із головних богинь Ісіда перетворювалась саме в ластівку.
У Чехії, Німеччині ластівку називали не інакше як "пташкою Божої Матері", вважали великим гріхом вбити її чи розбити гніздо. У монгольських, дагестанських переказах її вважали "великою благодійницею роду людського". Подібні вірування побутували і на Україні. Ластівку вважали "Божою пташкою", створеною Господом із землі. "Благословив її Господь - вказував Г. Булашев - за те, що коли "жиди" розпинали Христа, ластівки крали у них цвяшки".
У народі вважали, що ластівки повертаються в рідні краї 1 березня /за старим стилем - на Явдохи/. Дітей вчили: коли побачиш ластівку, бери грудочку землі, кинь їй навздогін і промов: "На тобі, ластівко, на гніздо!" Тоді швидко настане весна.
Ластівок, які прилітали із-за далекого моря, вважали посередниками між життям і смертю /очевидно, ще завдяки чорно-білому забарвленню/, чужими краями і своєю землею.
У веснянках образ ластівки символізував довгождану весну:
Пташок викликаю
З теплого краю.
Летіть, соловейки,
На нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки.
Пасти корівоньки.
У фольклорі, літературі ластівка символізувала ніжну матір /"Як ластівка з ластовенятами"/, щиросердну лагідну мову /"Щебече, як ластівка"/, матусю:
Ти від лютої зими
Затуляла нас крильми.
Прихилялася тихим леготом,
Задивлялася білим лебедем
Дивом-казкою,
Юним соняхом, -
Сива ластівко,
Сиве сонечко.
/Б. Олійник/.
О. Потапенко.

Лебеді материнства - див. Поезії символіка.

Лебідь - символ богів; цнотливої наготи та незаплямованої білизни; повноти задоволення бажань; відродження; самотності; смерті; краси, вірного кохання; вродливої дівчини; щасливого дитинства.
Символіка лебедя досить складна. Червоний лебідь у світовій міфології слугував символом сонця, чорний - злих сил. Проте найпоширенішим є образ білосніжного /білого/ лебедя. За міфами, у нього перетворювався Зевс, син Аполлона Кікн /вміщений потім, за міфами, у сізір'я Лебедя/. Один із найголовніших божеств староіндійців Варуна /бог космічних вод, справедливості/ також ставав лебедем. Подібні метаморфози характерні для Лха - близнят-богів /ведійська міфологія/, Омі - /евенкійська/. У євреїв лебідь вважався "нечистим" птахом /А. Голан/. Сам Аполлон їздив на колісниці, запряженій лебедями. Священним птахом - тотемом був він і в бурятів, якутів. Один із найголовніших язичницьких богів Білобог, за повір'ями, міг перевтілюватися у білого лебедя, тому волхви під страхом смертної кари забороняли полювання на нього.
Стародавній слов'янський фольклор знає прекрасні образи дів-лебедів. Поширеними мотивами було перетворення лебідки-королівни у дівчину-красуню і навпаки.
Давньоруський переказ знає могутню Білу лебідь, що володіла живою водою, молодильними яблуками. Окрім того, праукраїнська легенда про заснування Києва називає ще й сестру їхню Либідь.
Відгомін про дів-лебідок, Либідь - у численних топонімічних назвах. Напр., річка Либідь у Києві, с. Лебедівка біля Вишгорода, а поруч урочище Лебедине. Українці з любов'ю і ніжністю ставилися до цих гордих і світлоносних птахів. Словник Б. Грінченка фіксує, зокрема, такі форми: лебеденя, лебедя, лебедин, лебедина /лебідь - самка/, лебедіти, лебедочка, лебедонько, лебеденяточко.
Цікаво, що лебідь символізував і козака, чоловіка взагалі /"Де йшла дівка за яриною, де ярина лелії, за нею іде козаченько, як лебідь біліє" /П. Чубинський/, віщуна /"Пусти мене, моя мати, У гай погуляти, Біленької лебедини За долю спитати"/Н.тв./.
У фольклорі, літературі лебідь символізує чисте, вірне кохання, відродження. Напр.: "Десь об груди землі розбиваються лебеді, Щоб училися вірності люди у них" /Є. Летюк/. Або: " Я з останнього морозу від крила твого воскресну як не лебедем - хоч сивим журавлем" /Б. Олійник/.
У В. Симоненка (до речі, він назвав свою збірку досить символічно - "Лебеді материнства") є образ світлого дитинства:
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Професор І. Заянчковський називає ще один хвилюючий символ лебедя. У 1961 р. на острів Хонсю прилетіли "радянські лебеді". Один із птахів не зміг полетіти восени із зграєю. Місцеві школяри з любов'ю доглядали за довірливим і гарним птахом. Через три роки він трагічно загинув. І тоді батьки і діти острова вирішили увічнити пам'ять про птаха. На зібрані ними кошти збудували пам'ятник: на високому постаменті стояв білосніжний лебідь із піднятими у небо крилами. Цей пам'ятник - глибокий і хвилюючий символ людської доброти, злагоди і милосердя.
О. Потапенко.

Лелека /бусол, бузько, чорногуз, гайстер/ - символ богині Зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників; сімейного благополуччя, щастя; батьківщини; любові до рідної землі, України.
В італійській міфології лелека був присвячений Юноні - покровительці дівчат, шлюбу, сім'ї та породіль. Вірменський міфології відомий персонаж Арагіл /лелека/. Він був священним птахом Сонця, захисником полів. Коли гинув, його хоронили, як людину! /Мифологический словарь. - М., 1991. - С.54/.
Староукраїнське повір'я про священність лелек походить ще з доби трипільців /IV -II тис. до н.е./. На думку С.Плачинди, давньоукраїнські племена пеласгів /"лелек"/ переселилися з прадавньої України - Оріани на "нові землі" /Італію, Грецію, Македонію та ін./. О.П. Знойко вважав: назва лелека походить від назви племені лелегів, у яких "тотемом був цей священний птах". "Гайстер, - підкреслював дослідник, - є символом, головної, найулюбленішої богині східних слов'ян - Вечірньої /і Вранішньої/ Зорі. Назва птаха гайстер давньогрецькою означає "зоря-зірка". Головна богиня космічної релігії Русі … освячувала й птаха з назвою зірка /див. Зоря/ /Знойка О.П. Міфи Київської землі… К., 1989. - С. 114/.
На Україні до лелек ставилися як до священих птахів. Двір, де є гніздо лелеки, - писав Г.Булашев, - вважається щасливим… Не тільки розорити гніздо лелек - великий гріх, а навіть полохати їх. За розорення гнізда лелека мстить тим, що приносить вогняну головешку й підпалює хату… Таке ставлення до лелеки… пояснюється, з одного боку, тим, що він знищує різних гадів, а з другого - лелека і ластівка є радісними вісниками наближення весни. /Булашев Г. Український народ… - С. 367/. На думку митрополита Іларіона, лелека був символом "праці й прив'язаності". На Україні ніколи не називали птахів і звірів людськими іменами. Однак для лелек робили виняток: "Антоне, принеси тепло". Якщо на хаті звив гніздо лелека, то в родині має бути лад. Саме ці чорно-білі красені приносили, за повір'ям, до оселі немовлят. Тобто лелека був символом продовження роду. У фольклорі, літературі лелека символізує любов до рідної землі, тугу за батьківщиною. Не випадково ліричний герой однієї із пісень просить: "Візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята".
Я. Потапенко.

Липа - див. Ботанічна символіка.

Лихо - див. Добро і Зло.

Лілія /біла/ - символ цноти, чистоти, непорочної краси; у Біблії лілія - емблема краси таємного нареченого і нареченої в глибокому взаємному коханні; ознака витонченого смаку, розкоші, вишуканості; багатства; надії на достаток; благовоління; поваги. Водночас вона - символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої Діви.
Греки приписували їй божественне походження із краплин молока матері богів - Юнони, що годувала маленького Геркулеса. Лілія була відома давнім персам, навіть їхня столиця називалася Суза, тобто "місто лілій". Тому і в гербі її як символ непорочної краси містилось кілька цих квітів. Красу лілії розхвалює сам Господь і ставить її вище всього прекрасного одягу Соломона. "Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, - не працюють ані прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі не вдягався отак, як одна із них". /Євангеліє від св.Матвія 6.28-29/. З красою лілій порівнюється краса таємного нареченого і нареченої в глибокому взаємному коханні. "Я - саранська троянда, я долинна лілія! Як лілія між тереном, так подруга між дівами! /Пісня над піснями 2.12/.
М. Золотницький у книзі "Квіти в легендах і переказах" пише, що на святі у центрі була троянда, але біла лілея все одно правила за ознаку витонченого смаку, розкоші, вишуканості, багатства. Саме тому римляни мали лілію за символ надії на достаток, і зображення її карбувалося на римських монетах як очікування народом блага. Крім того греки й римляни вбачали у ній символ непорочності, тому й увінчували молодих вінками з лілій та пшеничного колосся за ознаку чистого повного достатку життя, якого їм бажають.
Лілія зустрічається як емблема королів, невід'ємний елемент прапорів, гербів. У гербі Людовика IХ Святого вона була разом з маргариткою. Три лілії були зображені на його прапорах під час хрестових походів. Вони означали: співчуття, правосуддя, милосердя, три доброчесності царствування цього "найдобрішого короля". Хоч пізніше вона стала тавром каторжан.
Квітку дуже любили в усій Європі, а у Франції вона вважалася виразом найвищого благовоління й поваги. На всіх католицьких землях її вважали квіткою Пресвятої Діви, внаслідок чого зображення Божої Матері тут постійно прикрашають гірляндами з лілій.
У Німеччині її називали квіткою смерті. Щоразу той із братів, хто мав померти, нібито знаходив за три дні до смерті на своєму стільці у церкві білу лілію. Вона у німців, як і надгробна троянда, - свідчення то відданості, то помсти покійника. За народним повір'ям, її ніколи не садять на могилі, вона сама виростає тут під впливом якоїсь невидимої сили і з'являється переважно на могилах самогубців та людей, що загинули насильницькою смертю. Якщо вона виростає на могилі вбитого, - це ознака невідворотної помсти, а якщо на могилі грішника - то прощення й спокутування ним гріхів.
В. Куйбіда.

Лісовик - див. Демонології української символіка.

"Людина і зброя" - див. Прози символіка.

[Словник символів][Що таке символ?]

[A][Б][В][Г][Д][Е Є][Ж][З][И][Й][І][Ї][К][Л][М][Н]
[О][П][Р][С][Т][УФ][Х][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я]

До розділу "Бібліотека"