СЛОВНИК СИМВОЛІВ

Ч

Часник - див. Їжі та харчування українців символіка.

Чебрець - див. Ботанічна символіка.

Числова символіка - символіка, пов'язана із стародавніми віруваннями у магічну природу числа.
Практично у всіх культурах світу числа мали сакральне значення, виражали не лише кількість, а й різні ідеї - сили. Сприяло цьому релігійно-філософське вчення піфагорійців /VI-IV ст. н.е./. "Головним постулатом піфагореїзму було уявлення про число як основний принцип усього існуючого. Числа розглядалися піфагорійцями як символи, що виражали певні ідеї й етапи становлення та трансформації Всесвіту" /Слов'янське мовознавство: Доповіді. - К.,1993. - С.21/. Піфагор вважав, що у світі "все розташовано у відповідності із числами". За Платоном, число - це сутність гармонії, а вона - основа космосу і людини, їх синхронізації.
Глибоку символіку на Україні мали числа 1, 3 /див. Три/, 9 /див. Дев'ять/, 12 /див. Дванадцять/.
У світовій символіці число 1 означає буття, відкриття людині духовної сутності, містичний Центр, Вищу силу. Воно було також символом духовної єдності, божественності, прирівнювалося до світла /Керлот Х. Словарь символов. - С.576/.
Особливе місце у житті українців займав порядковий числівник перший. Безперечно, його символіка значною мірою зумовлена сакральною одиницею. "Так, - вказує Т.Б.Лукінова, - спеціальна увага приділялася, напр., першому снопу, зжатому в жнива на полі, першому плоду з дерева, не кажучи про першу дитину в сім'ї чи перший приплід у худоби. Це "перше" наділялося магічною силою... Так, у деяких районах України немовля вперше годує не мати, а жінка, що вже годувала свою дитину... На першу річницю існує звичай першого підстригання волосся у дівчаток трьох-п'яти років. Чимало обрядів пов'язано у слов'ян з першими діями в сільськогосподарських роботах: урочисто проводилась перша весняна оранка, початок сівби, перший вигін худоби на пасовиська, початок збирання врожаю і т.ін." /Лукінова Т.Б. Категорія кількості як елемент духовної культури давніх слов'ян//Слов'янське мовознавство. - К.,1993. - С.23-24/.
Менш поширеними, але магічними числами на Україні вважалися також 4, 7, 13, 24, 40. Напр., чимало обрядодій виконувалося "на чотири сторони"; "чортова дюжина" /див. Дванадцять/ була вісником біди, нещастя. Число 40, як правило, побутувало у родильній, весільній та похоронній обрядовості. Сакрально-символічну роль мали і поняття "парне-непарне". Причому у деяких регіонах "парне" розглядали як щасливе число, а в інших - як "нещасливе". Напр., на Поліссі число сватів, коровайниць було непарне. І донині на урочисті свята беруть непарну кількість квітів /букет з парним числом кладуть у труну покійнику/.
За останніми даними сучасних вчених-ізотериків, священними є числа Пі /3,14.../, "золотий перетин" /1,61.../, "шлюбне число Платона" та ін.
О.Потапенко.

Чоботи - символ достатку; родинної злагоди; соціальної приналежності до певних верств населення; могутності; державної сили народу; волі.
Чоботи - зшите шкіряне взуття, яке було відоме на території України ще за давньокиївської доби. У літописних уривках про похід князя Володимира на болгар і на Корсунь знаходимо оповіді про перемогу князя над ворогами. Але побачивши, що вони в чоботях, лякається і радить їх відпустити, а шукає собі підлеглих серед тих, хто сидить у личаках, бо Добриня йому сказав: "Подивився я полонених /колодників/, а вони всі в чоботях. Ці дані нам не платитимуть". І хоч болгари присягли на мир, але в залежність до Володимира не потрапили /Шевчук В. Мисленне дерево. - С.277/.
У такому контексті чоботи є символом могутності, державної сили, народної волі. І хоч чоботи мають давнє походження, у селянський побут вони ввійшли набагато пізніше - лише наприкінці XVIII ст., та й то здебільшого серед заможного населення, і слугували символом соціальної належності до панівних верств.
Сап'янці /чорнобривці/ - святкові жіночі чоботи з особливої шкіри - сап'яну - червоного, зеленого, жовтого кольорів із трохи задертими носами, невисокими халявками і вищими, ніж у чоловічих чоботях, підборами. Виразно оформлені орнаментом сап'янці носили головним чином дуже заможні жінки. У бідноти коли й були які чоботи, то нерідко одна пара на всю родину. І вдягали їх найчастіше тільки на свята.
Народні прислів'я відображають уявлення українців про статус, роль і значення чобіт у побуті: "Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи - ледащо, а їсти нема що", "Щоб то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив", "Швець без чобіт, а тесля без воріт", "Правда в постолах, а кривда в чоботях".
Чоботи були важливим обрядовим символом. Напередодні весілля дівчина вишивала молодому та його батькам сорочки, а юнак у свою чергу мав пошити тещі ялові чоботи. У весільній пісні співається: "Оце тії чоботи, що зять дав. Та й за тії чоботи дочку взяв". У цьому випадку вони відігравали роль символу родинної злагоди, любові, взаєморозуміння.
Л.Кожуховська.

Човен - символ божества потойбічного світу; символ останнього шляху богів та людей; у християнстві /ковчег-човен/ - символ сили, яка оберігає усе і всіх; материнського черева; у фольклорі, літературі - символ розлуки, Місяця.
У сиву давнину люди вірили, щоб потрапити у потойбічний, підземний світ, треба перепливти море чи річку. "Ці уявлення, - вказував А.Голан, - привели до виникнення таких поховальних обрядів, як поховання у човні, який відправлявся у відкрите море, чи поховання з човном, чи спорудження надмогильної плити у формі човна".
Човен був ритуальним предметом у народів Скандинавії, Єгипту, Океанії, Русі-України. "Царство мерців, - писав митрополит Іларіон, - було далеко за морем, куди вела річка. Ось тому в давнину часто клали мерця в човна чи в видовбане дерево, щоб цим човном небіжчик легко дістався річкою до Раю". Інколи язичники спалювали своїх співплемінників у човні.
Міфічний човен із мерцями відомий європейцям за легендою про "летючого голландця" /корабель, команда якого мертва із незрозумілих причин/.
У християнстві загальновідомий є образ човна-ковчега, що символізує силу, яка зберігає усе суще і гарантує його відродження /Керлот Х. Словарь символов. - С.246/. Окремі дослідники вважають, що ковчег є також символом людського серця, материнського лона. На думку К.Сосенка, у щедрівках "золотий човник, в якім сидить або лежить "білий молодчик", срібні весла при човні" символізують священний для язичників Місяць.
В українському фольклорі, літературі човен символізує розлуку, прощання:
А молодий козаченько
Сідає в човенце,
Стиснув руку, махнув веслом:
Прощай, моє серце.
Аналогічний образ-символ постає і в поезії Б.Олійника "За тобою":
На човнах золотих
Заплива молодик
За тополю...
За тобою лечу,
Журавлино ячу
За тобою...
О.Потапенко.

Чорт - див. Демонології української символіка.

Чотири броди - символ тернистого шляху життя кожної людини; гідного людського віку; людських знань, досвіду; норм моралі; невідомого, часто небезпечного життєвого вибору; історії і долі українського народу.
Короткий тлумачний словник української мови /за ред. Д.Гринчишина/ слово "брід" тлумачить як "мілке місце ріки або озера, зручне для переходу або для переїзду".
Поетичний образ чотирьох бродів зустрічаємо у народних піснях, зокрема, "Розлилися води на чотири броди", "Ой думай, думай, чи перепливеш Дунай". Брід, як символ невідомого, часто небезпечного життєвого вибору зустрічається у народному прислів'ї "Не спитавши броду, не лізь у воду". Брід у незнайомій життєвій ситуації - воді - є останньою надією на порятунок.
У житті трапляються випадки, коли людині необхідно зробити рішучий крок, що повністю змінить її життя. Чи перейде успішно людина "ріку життєвих невдач", чи спіткнеться і упаде? У такому розумінні брід може бути символом людських знань, досвіду, норм моралі, що утримують від хибного кроку. У тяжкі хвилини такі знання допомагають людині вийти із критичної ситуації.
У М.Стельмаха є роман "Чотири броди". Це своєрідний гімн красі і мудрості народу, його відданості рідній землі, лебедина пісня письменника. Слово брід стає символом, що найповніше розшифровується в тексті Сагайдаком:" - А от є інші в людини броди: блакитний як досвіт, - дитинства, потім наче сон, - хмільний брід кохання, далі - безмірної роботи і турботи, а зрештою - онуків і прощання". Повторені в тексті багато разів броди-символи разом з іншими бродами-козацькими весь час перекликаються із заголовком про чотири броди.
Отже, чотири броди як літературний символ означає тернистий, тяжкий життєвий шлях, по якому має пройти кожна людина. І на тому шляху зустрінуться броди боротьби за добро і правду, кохання і пристрасті, біль і розлуку - що людина пізнає за життя.
Образ чотирьох бродів у романі М.Стельмаха виписаний одухотвореним і високим пісенним ладом, його ніби супроводжують звуки незримої кобзи. Це взірець мистецької довершеності, яку Євген Гуцало порівняв із картиною, що рукодільниці заполоччю вишили б на полотняному рушнику, яку б народні умільці розпеченим залізом випалили на дубовій дошці або нетлінними фарбами розписали на глазурованому глечику чи полумиску. "Лексичне багатство прози Михайла Стельмаха - з бездонних мовних криниць народу, де били і б'ють чисті джерела".
Л. Кожуховська.

Чумацький Шлях - символ Галактики; нескінченності, зоряного світу; довгої і небезпечної дороги; символ астральної прабатьківщини; національної історії та культури; шляху у Вирій, "рай-пекло", у небо та ін.
Чумацький Шлях - срібносяйне скупчення зірок, що навпіл перетинає нічний небосхил. Це - наша Галактика, яка нараховує понад 100 мільярдів зірок, наш рідний дім.
За даними В.Ужченка, окрім цієї назви на Україні побутували ще й такі як "Зоряна Дорога, Солом'яна Дорога, Чумацька Дорога, Дорога Молокова, Дорога в Єрусалим". У народів колишнього СРСР існували й інші найменування Чумацького Шляху: "Сріблиста дорога, Туманна Дорога, Дорога Овець, Варта Ночі, Тещина Дорога, Дорожні Зірки і навіть Небесна Тріщина та Зорі Дівочі" /Ужченко В. Народження і життя фразеологізму. - К., 1988. - С. 175/.
На Україні, за даними Г.Булашева, Чумацький Шлях вважали у деяких регіонах "дорогою з Москви в Єрусалим". У Вінницькому повіті - "дорогою Божої Матері в Єрусалим", "дорогою, яка веде душі померлих людей на небо /Холмська Русь/", "дорогою, проведеною небом, яка служить для вказування птахам путі у вирій", "дорогою, одна половина якої /до перетину посередині/ веде в рай, а друга - в пекло /Грубешівський повіт/". Дуже цікаве і символічне значення мав Чумацький шлях у Подільській губернії. Його "вважали дорогою, яка означає, що стільки має народитися людей на землю; перш ніж настане кінець світу, скільки на цій дорозі зірок" /Булашев Г.О. Український народ. - С. 250/. І все ж найпоширенішою є назва Чумацький Шлях. Дослідники пов'язують її із чумаками, торгівцями ХУ-ХІХ ст., які були чи не головними "експортерами-імпортерами" на Україні. Їх шлях був довгим і небезпечним, политим солоним потом і кров'ю. Вночі вони орієнтувалися саме за цим сузір'ям. Отже Чумацький Шлях усимволізовував нелегкі життєві дороги, своєрідний орієнтир у пітьмі, хаосі.
На думку Б.Чепурка, первісною назвою Чумацького Шляху була "Молочний шлях". Він підкреслює: "Культ корови-годувальниці близький українцям. Молоко - складна за будовою емульсія, щось перехідне між водою і твердими тілами, символізує сонцерух... Стає зрозумілим трактування молока /купання в молоці символізує омолодження/ як еманації творящих небесних вод, живої, вимовної прасили, Божої криниці, життєвого праджерела..." /Чепурко Б. Українці. - С. 65/. Отже, Молочний /Чумацький/ Шлях символізує життєву енергію Космосу, вічність.
У сучасній поетичній мові Чумацький Шлях усимволізовує велич і трагізм української історії, національної культури.
Упаду я зорею,
Мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій Шлях.
/В.Симоненко/.
О. Потапенко.

[Словник символів][Що таке символ?]

[A][Б][В][Г][Д][Е Є][Ж][З][И][Й][І][Ї][К][Л][М][Н]
[О][П][Р][С][Т][УФ][Х][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я]

До розділу "Бібліотека"