СЛОВНИК СИМВОЛІВ

Ж

Жаба - символ хвалькуватості, завищеної самооцінки, скупості; засіб Божого покарання; емблема розуму, розсудливості.
У стародавніх кельтів жаба - Володарка Землі, сила цілющих вод. У китайців - місячна істота. У християнстві водночас і символ воскресіння, і бридкий аспект гріха, єретика, невситимої насолоди, жадібності.
Жаби були послані в Єгипет як кара фараону за його жорстокість і небажання відпустити ізраїльтян на землю Обітовану. Кара була тяжкою. Жаби з'явились у такій кількості, що заповнили собою будинки, спальні, ліжка, печі єгиптян. Вони помирали у величезній кількості й отруювали повітря нестерпним запахом, заражали його. Це покарання посилалось і за забобонність єгиптян. У них жаби вважалися священними тваринами. Отже, священна тварина єгиптян стала засобом Божого покарання /Вихід 8.2/.
Жаби належать до класу земноводних. Свого часу вони були єдиними мешканцями суші цього типу. Але, не дивлячись на свої виключні права аборигенів Землі, доброї слави не набули. Це надзвичайно велика несправедливість і помилка. Символічні образи жаби з точки зору біолога помилкові; література і фольклор у великому боргу перед цими тваринами.
Жабу вважають символом хвалькуватості: "Жаба мала, а рот великий", "Кожна жаба своє болото хвалить"; завищеної самооцінки: "Дмись, жабо, не дмись, а волом не будеш", "Роззявляє жаба губу на вола, але не з'їсть", "Коваль коня кує, а жаба ногу підставляє"; скупості: "Його жаба задавила"; об'єкта для прокльонів, народних насмішок і кепкувань: "Хай їй жаба!", "Жаба - то твоя баба", "Одступись, зелена жабо!", "Хто попереду - пасе череду, а хто позаду - пасе жаб!"; темою дитячих прозивалок:
Стан, як у баби,
Очі, як у жаби,
Без верхньої губи,
Як сміється - видно зуби.
Вуса, як у рака,
А сам рудий, як собака.
В українському фольклорі зустрічається чимало легенд, де жаба задушила свого сина, скупердяя, привела до появи бороди у жінки, вп'ялася чоловікові у щоку, і ніхто не зміг її відірвати. Народні повір'я посилюють негативне ставлення до образу цих тварин: "Перелізе дорогу жаба - зле", "Коли жаби лізуть через дорогу чи поріг у хаті і кумкають, - на вмируще". Хоч самих тварин народні традиції кривдити забороняли: "Не показуй на жабу пальцем, бо спина заболить". Такі погляди складають основу народної екології, екологічної свідомості та культури українців.
В образі жаби /байка "Жаби"/ Г.С.Сковорода руйнує скептичне ставлення до недалекоглядності людей, закоханих тільки у своє, хоч і погане. Жаба пізнає істинні цінності, рухається до справжнього, світлого, йде жити в джерело, а не ставок, який може будь-коли пересохнути: "Найбрудніші раби нерідко походять від предків, що жили в калюжі великих прибутків". "Езопівські жаби" - символ розсудливості. Озерце, де жили жаби, пересохло, і в пошуках нового місця подруги знайшли колодязь. Назріла думка стрибнути вниз, але, подумавши, жаби вирішили: "Краще пошукаємо іншого місця, де ми будемо в безпеці; навіщо стрибати у першу ліпшу яму, не думаючи, що буде по тому" /байка Езопа "Жаби"/.
В.Куйбіда.

Жайворонки - див. Хліб.

Жито - символ життя; плодючості, достатку; здоров'я, щастя; символ неперервності роду, етнічної свідомості, духовності українців.
Жито - одна із найдавніших злакових культур на Землі. Зерно, колосся, снопи, хліб стали ритуальними, символічними ще з часів Трипільської культури. Праукраїнці, одвічні хлібороби, розглядали жито як основу життя. В.В.Колесов наводить такі цікаві лінгвістичні докази.
Майже все, що пов'язано з існуванням живих організмів, людини, слов'яни позначали коренем жи-. Напр., "жила" /вена - по ній тече кров /див. Кров/, що дарує життя. "Жило" /житло/ - місце проживання людини. "Жиръ" /жир/ - у давнину це слово означало їжу взагалі. "Животное" - тварина. І, звичайно, "жито" - хліб, плід, колос. "Жиця" /волосяна нитка/ - символічна носійка життя /див. Волосся/. "Животъ" - живий /про органічні форми життя, земне існування/.

Жизнь /життя/ - символ життєвого духу, а не фізичного життя тіла /Колесов В.В. Мир человека. - С.73-74,78/. Митрополит Іларіон також зазначав, що на Русі-Україні "жито особливо поважалося як правдивий середник до життя /жито від жити/. Воно - символ плодючості, і тому часто в ритуалі, особливо весільному, і вживається або в зерні, або в снопах. Так, сніп жита вноситься в хату під Різдво, сніп жита ставиться в головах молодих при першій постелі і т.ін. /Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування... - С.61/.
Жито було фактично символом усіх етапів життя людини. Коли народжувалося немовля, повивальна бабуся посипала житом "місце" у хаті.
Молодих посипали теж зерном, що символізувало побажання достатку, злагоди.
Шлях за домовиною посипали житнім зерном /інколи зерно клали у могилу/. Це означало побажання, щоб в оселі продовжувалося життя.
Жито - центральний атрибут багатьох обрядодій. Як тільки наступав досвіток старого Нового року, хати оббігали юні посівальники. За свідченням В.Скуратівського, засівати "оселю годилося лише житнім зерном /в рідких випадках - пшеничним/":
Роди, Боже, жито-пшеницю,
Всяку пашницю,
На Новий рік, на щастя,
На здоров'ячко!
Засівання символізувало побажання щастя-долі, багатства.
Різдвяна обрядовість включала традиційний український символ - Дідуха /див. Дідух/. Це був яскраво прикрашений житній сніп, який символізував неперервність родоводу; духовні начала етнічної самосвідомості" /В.Скуратівський/.
О.Воропай описує цікаві обрядодії на Русалчин великдень. Юнки після сходу сонця йшли "на жита", взявши спеціальний хліб, замішаний на свяченій воді. "В полі дівчата ламають хліб на кілька шматків, діляться ним порівну, а потім кожна йде на ниву свого батька, де росте жито, і там на межі кладе той хліб для мавок, - "щоб жито родило" /Воропай О. Звичаї нашого народу. - Т.2. -С.161/.
У фольклорі і літературі жито символізувало також кохання, шлюб, битву та ін. Напр., у "Слові о полку Ігоревім", поемі Т.Г.Шевченка "Гамалія" жнива уособлюють криваву битву. Це, очевидно, не випадково, бо, як не дивно, символи життя та смерті - подібні.
Крім того, жито - емблема їжі народу; дозріле жито - знак готовності до шлюбу, зелене - його передчасності; житній хліб - символ молодості, сили, життя, здоров'я, кохання, добра, добробуту, а посипання зерном жита в похоронному ритуалі символізує побажання перемоги над смертю, а на Новий рік - побажання щастя, здоров'я. Житні жнива - емблема битви, а колос без зерна - порожньої людини.
Житній колос без зерна символізує порожню людину. "У високого жита колос пустий", "Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить", "Порожній колос дере носа в вершок". На Україні існувало повір'я: "Якщо на одній стеблині жита або пшениці виросло два колоски, то це ознака майбутнього голоду".
О.Потапенко, М.Дмитренко.

Жупан - див. Одягу верхнього символіка.

[Словник символів][Що таке символ?]

[A][Б][В][Г][Д][Е Є][Ж][З][И][Й][І][Ї][К][Л][М][Н]
[О][П][Р][С][Т][УФ][Х][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я]

До розділу "Бібліотека"