СЛОВНИК СИМВОЛІВ

Н

Намисто - див. Прикрас жіночих символіка.

Народна символіка - символіка українського етносу.
Увесь побут українського народу, як і будь-якого іншого, пронизаний символікою. Язичницька космогонія наділяла символічними якостями зорі та небесні світила. Сонце, Місяць, Зорі - символи небесного вогню Цура /Сура/, котрий разом з водою означав першоелементи, з яких виник світ. З'єднавшись з християнською символікою /див. Сонце, Місяць, Зорі/, давні символи продовжують своє життя в іншому значенні. Про це свідчать народні свята - Різдво, Великдень, Водохреща тощо, котрі супроводжуються символічними обрядами та ритуальними діями.
Символічне середовище - це помешкання, де проходить повсякденне життя людини /див. Хата/.
Символічний народний одяг дуже різноманітний та оригінальний для кожного регіону України /див. Одягу верхнього символіка/. Одяг не тільки означав соціальний статус людини, але й указував на місце його помешкання, а у жінок - одружена вона чи ні. При цьому кожна частина чоловічого або жіночого одягу мала своє символічне значення.
Різноманітну символіку має українська вишивка, корені якої ідуть у сиву давнину. Елементи сучасної української вишивки збігаються із символікою орнаментів доби неоліту, Трипільської культури. Як і одяг, вишивка передає символіку різних місцевостей. Існують три роди орнаментів: геометричні, рослинні, зооморфні /тваринні/. Всі вони відображають стародавню символіку, пов'язану з уявленням українців про світобудову - хрести, кола, трикутники, лінії тощо, а також культ природи - стилізоване "дерево життя", "яблуко" - символ кохання, "барвінок" - символ немеркнучого життя. Тваринні символи є спогадом про тотемічних та солярних тварин. Вишивкою прикрашали чоловічий та жіночий одяг. Усю гаму традиційних символічних орнаментів використовує український рушник - "старовинний оберіг дому та родини". Рушник - обов'язково символічний атрибут народних свят: весілля, хрещення, зустрічі та проводів гостей, а також похорону тощо. Ті ж самі орнаменти притаманні писанкарству /див. Писанка/. Писанка сама є символом магічної сили, що захищає людину від усього злого.
Мав свою символіку і народний розпис. Йому притаманні традиційні мотиви, пов'язані з орнаментом і схематичним зображенням птахів, дерева життя з птахами. У хатах двічі на рік розписували стіни та піч - перед весняними й осінніми святами. Розписом займалися тільки жінки. І у тому була своя символіка, оскільки саме жінка дає життя. А живопис - символ єдності космосу та життя людини у всіх його виявах. Світове визнання отримали українські народні живописці: Катерина Білокур, Марія Приймаченко, Іван Лисенко та ін. У їх творчості використовується символіка квітів.
Квіти з давніх часів відігравали велику роль при святкуванні подій у житті родини. У таких обрядах особливо наочно відчувається зв'язок з культом плодючості, давньоруських берегинь, рожаниць, Мокоші /див. Квіткова символіка/.
Дуже великий шар народної символіки охоплює тлумачення сновидінь, яке так розповсюджене в народному колі. М.Дмитренко виділяє такі групи символічних сновидінь:
а/ символи солярно-астральні, космологічні /сонце; місяць, зорі і т.п./;
б/ символи рослинного походження;
в/ символи тваринного походження;
г/ символи дії;
д/ символи предметного походження та ін. /Дмитренко М. Символіка сновидінь. Народний сонник. - К., 1995. - С. 41/. Напр.; присниться дитину вродити - на багатство; дим - на диво; кожух сниться - слабість, хвороба; чорна коза - біда; смієшся вві сні - будеш плакати і т.ін.
Народна символіка українців охоплює усі сфери суспільства, природи, культури /див. Ботанічна символіка, Поезії символіка та ін./.
Ю. Мільошин.

Нитка життя - див. Веретено.

Ніж - символ помсти; смерті; жертовності; сили, духовної снаги; справедливої боротьби; зла, несправедливості; символ патріотизму; віри, любові до рідної землі.
У світовій міфології ніж, подібно до меча та сокири, асоціюється з боротьбою, помстою і смертю, а також із жертовністю, готовністю віддати життя на алтар справедливої боротьби. Коротке лезо ножа символізує перевагу природного інстинкту і сили в тому, хто тримає в руках ніж, бо довгий меч є уособленням духовної снаги його власника /Керлот Х. Словарь символов. - С. 342/.
У руках лиходія ніж набуває символічного значення наглої, несправедливої смерті, зла, несправедливості.
У господарстві ніж - дуже важлива річ, без нього неможливо організувати ведення домашнього господарства. Він слугує господині й господарю, через це давно набув містичного значення: за допомогою ножа здійснюються чарівницькі дії, ворожіння, ним відганяють нечисту силу від людей і худоби. З ним пов'язано ряд звичаїв, напр., ножа не можна залишати на ніч на столі, у день Усічення Голови Предтечі й Христителя Господнього Івана віруючі люди взагалі не брали до рук ножа, навіть хліб ламали. Ножем припікали виразки, лікували рани від укусу змії, звідси ритуальне й оберегове значення ножа як захисника людей від злого, ворожого. Разом із вогнем, що є символом життя, Бога, ніж є оберегом, містичним знаком на сторожі життя людини, є її заступником і другом.
У поемі Т.Г.Шевченка "Гайдамаки" образ ножа у руках повстанців є символом справедливого гніву українського народу, готовності повстанців виступити проти польських конфедератів. У цьому символі міститься висока ідея патріотизму, любові до рідної землі, переконаність у праведності віри, звичаїв, обрядів України, а картина освячення ножів перед боєм набуває високого філософсько-поетичного змісту:
А диякон:
"Нехай ворог гине!
Беріть ножі! Освятили,
Ударили в дзвони,
Реве гаєм: "Освятили!"
А серце - холоне.
Освятили, освятили!
Гине шляхта, гине!
Розібрали, заблищали
По всій Україні".
Л. Кожуховська.

Новий рік - символ надії і віри у краще майбутнє; добробуту.
Це одне з найдавніших, цілком народних, найпопулярніших календарних свят, яке дійшло до нас з глибокої давнини, з передхристиянських часів.
У давніх слов'ян рік розпочинався навесні. Після прийняття християнства за греко-візантійським обрядом початком Церковного та громадського року стало 1 вересня. З 1700 р. Петро І увів у Росії січневе літочислення, хоча на Україні традиція зустрічати Новий рік 1 січня існувала ще з кінця ХІV ст., однак тривалий час і вона не визнавалася широкими масами.
Серед українців збереглися новорічні традиції язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним періодом, коли пробуджувалась всіляка нечисть. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувала думка, що у новорічну ніч відкривається небо, і в Бога можна попросити що завгодно. Характер новорічного свята впливав на успіх всього року.
Усі дії новорічної ночі та Нового року - це магічні дії. Вони скеровані на умилостивлення та прихилення "Щедрого бога" - дати у цім році добрий урожай, гарний приплід худоби, птиці, багато роїв. /Українська минувшина. - С. 187-188/.
До Нового року не виносять "дідуха" - "Снопа-Раю", що перед багатою кутею внесли до хати, поставили на покуті, а "дідуха" /солому та сіно/ розстилали по долівці.
У Новорічну ніч, як правило, не сплять. У цю ніч, як і у Святу, шугають різні злі сили по світу і тим, що сплять, можуть заподіяти лихо.
Опівночі - 12-тій годині, виходять люди на двір слухати, як Новий рік проганяє старий і свариться з ним. Старий рік відходить і хоче забрати все своє з собою, але Новий рік віддає лише "лихе", а добре залишає. Люди напружують зусилля, щоб почути голос Нового року: це принесе добробут... Нового року не замітають хату, щоб не вимести щастя-долі.
Іще темно надворі, ще далеко до світанку, як діти-хлопчаки з різним зерном ходять по хатах "засівати" чи "посівати", з Новим роком вітати. Діти - хлопчики - це символ багатства, добра, здоров'я, надії... До них найбільш прихильний "Щедрий" - ось чому "посівати" ходять тільки хлопчики, та іще й досвітку, бо "Щедрий" надранок відійде у небо з димом "дідуха".
За стародавнім повір'ям, у день Нового року входить в обійстя Доля людини. Вона оселяється в якійсь речі або тварині. Отож треба пильно стежити, щоб "змій" не вкрав Долі.
У день Нового року не можна сваритися, казати "поганих" слів, згадувати "злого". Не можна нікому нічого позичати, дарувати, за винятком посівальників. Їм обов'язково треба подякувати - заплатити грішми чи чимось іншим.
Новий рік за старим стилем - свято Щедрого вечора. Це свято пов'язане з культом Місяця. Прямою вказівкою на зв'язок із космогінічними уявленнями давніх українців є ліплені пироги, обрядова страва. Слово "пиріг" у давньоєвропейській мові означало "хліб Місяця". Оскільки Місяць керує небесною і земною водою, від нього залежить родючість хлібів і худоби.
Напередодні Нового року, на Меланки, розпочинаються символічні дійства з водою, провіщення майбутніх космічних подій - народження богині води Дани, воду мають сотворити Зоря і Місяць. Засівання вранці на свято Щедрого вечора - жертовний обряд на честь богині води Дани. Цей обряд імітує оранку. До наших днів дожив і обряд водіння кози - стародавнього тотему наших пращурів.
На Щедрий вечір, як засяє зоря, господар дому запалює свічку і обкурює хату ладаном, очищаючи від злих сил. Господиня ставить на стіл вечерю, а на покуті велику миску з пирогами, господар сідає так, щоб його не видно за пирогами, а діти роблять вигляд, що не бачать його, і запитують матір:
- Мамо, де наш тато?
- А хіба ви мене не бачите діти? - озивається батько.
- Не бачимо, тату.
- То дай боже, щоб і на той рік ви мене так не бачили.
Парубки та дівчата водять цього вечора Меланку з козою, з ними ходять орач з чепігами, сівач з сівнею: дід з батогом, циган, циганка і чорт. Зібравшись ватагою, щедрувальники йдуть селом, заходять до хат, розігрують таку містерію: підходячи до хати, голосно запитують:
- Чи дома пан господар?
- Вдома, - озивається господар, - заходьте до хати.
Ватага заходить до хати. Запитують, на кого щедрувати і на кожного співають щедрівку, за що всіх пригощають ласощами, грішми. Потім настає черга Меланки, яку грає хлопець у дівчачому вбранні. Все це виконується з різноманітними жартами, пародіюванням. Відомою і поширеною на Україні є містерія - смерть та оживлення кози. Інколи цей момент є головним у Новорічному театралізованому дійстві.
Двері в ніч на Новий рік не замикаються, чекають посівальників, що на світанку бігають від хати до хати з рукавичками, в яких повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, тощо. Перший посівальник приносить у хату щастя, його саджають на порозі "щоб курчата висиджувались", за стіл, "щоб був достаток". Посівають лише хлопці, бо першим до хати на Новий рік має увійти чоловік, що вважалося гарною прикметою. Посіваючи, говорили:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком
Вас вітаю!
Роди, Боже, жито, пшеницю й
усяку пашницю.
Зерно від посівальників ретельно визбирують і віддають птиці, "щоб добре неслась і велика росла". Свято Щедрого вечора об'єднане символічними обрядами з Маланкою і козою, в яких майбутнє проростання символізується окропленням водою, а оживання кози - символом оживання природи, заорювання плугом та засівання, крім зв'язку з астральним культом,є магічним актом, пов'язаним з наступним врожаєм і спрямованим на те, щоб людям жилось заможно /Ковальчук О.В. Українське народознавство. - К., 1992. - С. 36/.
Т. Товкайло.

[Словник символів][Що таке символ?]

[A][Б][В][Г][Д][Е Є][Ж][З][И][Й][І][Ї][К][Л][М][Н]
[О][П][Р][С][Т][УФ][Х][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я]

До розділу "Бібліотека"