СЛОВНИК СИМВОЛІВ

Ц

Цар - символ необмеженої влади, могутності і самодержавства; символ сліпої віри і водночас болісної зневіри; вічної боязні, німої покори, а також глибокої поваги; необмеженості в правах, бажаннях і рішеннях; недосяжності й відповідальності.
Слово "цар" сягає давньоруського царь, що виникло при швидкому темпі мовлення із цесарьЮцьсарьЮцсарьЮцарьЮ укр. цар. Давньоруське цьсарь походить від праслов'янського cezar "імператор". Цезар - власне ім'я римського диктатора, політика. В XI ст. /у час правління Октавіана/ лексема цезар почала вживатися у значенні титулу імператора.
В українській літературі слово цар постає символом необмеженої влади, самодержавства, недосяжності:
Я... Ми повелим!
Я цар над божіїм народом!
І сам я бог в моїй землі!
Я все!
/Т.Шевченко/.
Нерідко воно асоціюється із злом, насильством, гнобленням:
Безбожний царю! творче зла!
Правди гонителю жестокий!
Чого накоїв на землі!
/Т.Шевченко/.
Слово цар набуло широкого вжитку в усній народній творчості. Зокрема, як символ віри й надії народу, воно зустрічається у щедрівках та колядках, де асоціюється з образом Бога:
...Пастирі з ягнятком...
На коліна припадають,
Царя-бога вихваляють.
- Просим тебе Царю,
Небесний владарю,
Даруй літа щасливії.
Такі ж асоціації відбиваються у прислів'ях та приказках: "Ніхто проти Бога та проти царя", "До Бога високо, до царя далеко", де цар виступає символом недосяжності.
З різними символічними значеннями це слово вживається в народних казках. Зокрема, в казці "Летючий корабель" цар постає символом неприборканості бажань, у казці "Про жар-птицю та вовка" - символом справедливості.
Нерідко у фольклорі зустрічаються словосполучення з лексемою "цар", які символізують красу, велич, неповторність: цар-дівиця, цар-дзвін, цар-гармата; цар звірів - лев, птахів - орел та ін.
Л.Довбня.

Центр - символ влади; важливості; вічності.
Спрямованість від кола до центру символізує рух від зовнішнього до внутрішнього, від форми до змісту, від тимчасового до вічного. Згідно з міфологічними поглядами індійців, у тій точці, де перетинаються спиці колеса /тобто в центрі/, знаходиться Бог. "У структурі космосу центральне місце завжди залишається для Творця, тому він виявляється оточеним круглим німбом /який виникає у результаті перетину небесної сфери зі сферою земною/, оточений концентричними колами, у тому числі колом Зодіака, дванадцятимісячного циклу земного життя, з поділом на чотири частини, що відповідають відразу і порам року, і тетраморфам" /Керлот Х. Словарь символов. - С.561/.
Досить часто люди шукають духовний центр певної місцевості, щоб саме на ньому збудувати храм, оскільки, згідно вірувань, це місце охороняють добрі магічні сили. Духовний центр може розглядатися як першоджерело всіх існуючих на землі релігій і духовних традицій.
Центр становить собою точку перетину двох осей плоского хреста чи трьох осей об'ємного хреста. В останньому випадку він символізує безмежність простору.
В українській літературі слово центр вживається як символ важливості: "Нудно, важко, навіть просто неможливо жити без любові до чогось або до когось, - жити, не віддаючи чи не всього себе цій любові... Чи не вона - той центр, що довкола нього кружляє життя людини?" /Ю.Шовкопляс/.
Л.Довбня.

Церква - символ вічного Бога; спасіння, радості, любові; берегині усього прекрасного; доброчинності й чистоти; духовного єднання; освіти та культури.
За Біблією Церква - це сукупність усіх християн, що об'єднані між собою вірою і любов'ю Христовою. Це сукупність людей однієї віри, а не та будівля, куди віруючі ходять молитися і яку називають Храмом Божим.
Церква - це входження в життя воскреслого Ісуса Христа, віднайдення життя вічного, "радості та миру в Дусі Святому". Це чекання Царства; не якогось "іншого світу", а завершення всього суттєвого, всього життя в Хресті /Наст.кн. - Т.4. - С.456/.
За християнськими догматами, Церкву "встановив Сам Господь Ісус Христос", який є Вічним її Головою. Церква Христова Єдина. "Вона одне суцільне тіло, що має Єдину Голову Христа Господа і одушевляється Єдиним Духом Святим /Митрополит Михайло. Поширений катехизис... - С.69/. Водночас розрізняють Старозаповітну, Новозаповітну та Небесну Церкви.
До Небесної Церкви, Церкви Слави належать сонми ангелів, душі /духи/ святих людей, Діва Марія. Церква не перестає бути святою, хоч у ній перебувають і грішні люди - подібно як ліс не перестає бути живим, хоч у ньому є й сухі гілки й дерева /Поширений катехизис... - С.77/.
Церква свята, бо освячена Ісусом Христом. Вона - Соборна чи Вселенська, бо "вміщає в собі правовірних усіх часів, країв і народів. Церква іменується ще й Апостольською тому, що "вона безперервна і незмінно оберігає вчення, прийняте через апостолів і переємство Дарів Благодаті Святого Духа..."
Церква (крім місця культових відправлень) є осередком громадського спілкування та святкового дозвілля. Як твердиня православної чи католицької віри, відігравала значну роль у збереженні пам'яток історії та мистецтва України. До Церкви йшли селяни не лише у релігійні свята, а й зі своїми життєвими потребами. Саме тут відбувались молебні процесії для забезпечення врожаю та запобігання стихійним лихам. Під церквою збиралися сходи для вирішення громадських питань, тут слухали мандрівних богомольців /Українська минувшина. - С.163/.
Українська Церква з самого початку свого розвитку мала Святе Письмо - символ найпершого й найголовнішого джерела духовного життя. Архітектура Церкви мала також вагому символіку /див. Храму православного символіка/.
Т.Товкайло.

[A][Б][В][Г][Д][Е Є][Ж][З][И][Й][І][Ї][К][Л][М][Н]
[О][П][Р][С][Т][УФ][Х][Ц][Ч][Ш][Щ][Ю][Я]

До розділу "Бібліотека"