Українське життя в Севастополi Євген СВЕРСТЮК НА СВЯТІ НАДІЙ

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Перші есеї, опубліковані в цій книжці, з'явились на світ без дозволу.Тоді був зупинений час. Нині стрімка течія життя підхопила й понесла і, нарешті, закрутила наш корабель.У 60-ті роки люди прокидались з летаргійного сну і кидались у надії рятуватись.Тоді пірати прив'язали всіх до ґалер. Перед примарою безодні ми сміялися з них і з себе. Звикли, що йдемо до катастрофи.Коли пірати прикинулись нашими рятівниками й оголосили свободу та демократію, вже ніхто не повірив. Переживаємо кризу Віри, кризу Любови -- кризу людини. Але Надія не здається до кінця. Будить і підхоплює занепалу Віру. Відживлює занедбану Любов. Усі живі збирайтеся зі своїми свічами на – СВЯТО НАДІЙ! Наша мить прекрасна: вона завжди єдина. Ми вічно ті самі -- під знаком Високого Духу. На свято надій приносимо своє світіння.

Постанова N 2410п90 Пленуму Верховного Суду УРСР вiд 19 жовтня 1990 року

На святкуваннi 1000-лiття хрищення Русi бiля пам'ятника Володимировi Великому в Київi 5 червня 1988 р.
Залiзнi стовпи Вячеслава Липинського
Дорога до Христа i лябiринти
У руїнах Вавилонської вежi
Драма першого Патрiярха

А. А. Каспрук. Рецензiя на статтю Євгена Сверстюка "Iван Котляревський смiється"

О. Ю. Курносов. Рецензiя на статтю Є. Сверстюка "Iван Котляревський смiється"

П. Д. Моргаєнко. Рецензiя на твiр Євгена Сверстюка "Собор у риштованнi"

О. Ю. Курносов. Рецензiя на статтю Євгена Сверстюка "На свято жiнки"

В. Бородiн. Вiдзив на рукопис Є. Сверстюка "Остання сльоза"