Василь МАРСЮК
ДОНЕЦЬКА ПРЕЛЮДІЯ
Роман у віршах

17. НЕПОСЛАНИЙ ЛИСТ

Кажуть, п’єте ви, Людмило Іванівно,
вчителько наша строга.
Чим вашу душу так глибоко ранено?
Чом ви забули Бога?
Вчили ми з вами про мандри Енея,
з вами гортали «Кобзар»,
потім радянська пішла ахінея
під завивання фанфар.
Партію славив, аж падав Тичина,
Сталіну клявся Бажан.
Що й говорити, у нас за плечима
віршиків тих — чемодан.

Що вас гнітило, учителько наша?
Знаємо, ваш чоловік
спився й помер, а за ним і синаша
в той розвернувся бік.
Як же так сталось! Були ви у школі
сильна і духом тверда.
Мабуть, засуха на нашому полі
вам обпалила літа.
Рідну нам школу об’явлено русскою
по пожеланію мас.
Хай тепер вдома насіннячко лускають
Глібов, Франко і Тарас.

Як епідемія, мова-душителька
всіх покачала дітей.
Стала чужою освистана вчителька
серед своїх же людей.
Стала на дереві всохлою гілкою,
гусінь де пряжу снує.
Сльози гіркущі змішала з горілкою,
горе втопила своє.
Всю Батьківщину мою одурманену
стисла проклята змія.
Плачу я з вами, Людмило Іванівно,
вчителько рідна моя!

[ Вступ ] [ 1. Нас добре вчила шахта рідна ] [ 2.Такі прадавні імена ] [ 3. І кожний вірив тaк, як міг ]
[ 4. Оце і щастя: голуби! ] [ 5. Ми теж не ангели, дружок ] [ 6. В дитинстві все було солодше ] [ 7. Вуличне кіно ]
[ 8. Ох, яка ця вдова бідова! ] [ 9. Сказання про снігову людину ] [ 10. І зараз рідний як ніколи ]
[ 11. Сестри такої не знайти ] [ 12. Страшна краса ] [ 13. В живoму храмі серед нив ] [ 14. Круговорот ]
[ 15. За найпрекрасніший трофей! ] [ 16. Іду туди, де серцю мило ] [ 17. Непосланий лист ]
[ 18. Я з вами, браття, не лукавлю ] [ 19. Без волі все – порожній звук ] [ 20. Погожих днів вам, орачі ]
[ Біографічна довідка ]