Василь МАРСЮК
ДОНЕЦЬКА ПРЕЛЮДІЯ
Роман у віршах

11. СЕСТРИ ТАКОЇ НЕ ЗНАЙТИ

Привіт тобі, сестричко наша!
Була ти в матері найстарша,
і нам, як мати, ти була,
за руку менших нас вела,
ділила з нами страх і голод...
(Бодай пропав той «серп і молот»!
Ще й досі, досі він не зник,
все плодить злиднів і калік).
Пробач, Надійко, я у гніві
кляну часи всі нещасливі!
З нещастям знатися тобі,
мабуть, записано в судьбі.

Віками нас, як грязь, місили,
та в українок стільки сили
і стільки гордої краси —
попробуй всіх переміси!
Ішли до праці, до науки,
хоч закривали сонце круки,
цвіли як вишні у саду,
перемагаючи біду.

Ні, не знайти у світі жінки,
яка миліша українки!
Сестри такої не знайти,
як є у мене, сестро, ти!
За душу світлу і багату
ти гідна б кращу долю мати,
а дав Господь таку, як є.
О безталаннячко твоє!
Молися, сестро! Все мине,
радість нас не обмине.
Молись і нас в молитвах згадуй,
частіш відвідинами радуй!
Я теж приїду навесні,
якщо піддужаю, а ні —
то хоч вві сні колись прилину
погомоніти на хвилину,
або у віршах, як оце,
скажу привітливе слівце
і пригорну твої сивини,
моя пораднице єдина,
та й будем згадувать роки,
як хвилі вічної ріки.

...Я знов у пору ту далеку
до тебе йду в бібліотеку —
в сільську хатину, повну книг.
Я тут і жив би серед них,
бо вже читати добре міг.
Чого хотів, те згодом сталось,
бо серед книг жилось і спалось,
а дім із книгами — мій храм.
Ось і не вір дитячим снам!

...Ти вийдеш десь. Довкола тиша,
а я полицями — як миша,
все роздивлюсь, перегорну
одну сторінку, ще одну
і зголоднілий тут засну.
Одна книжчина — як подушка,
а друга шепче все на вушко:
«Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть...»
(І тато мій з тюрми додому
іде назустріч вітру злому).
«Сім’я вечеря коло хати...»
(І з шахти йде щаслива мати,
і коло неї ми, малі,
і хліба повно на столі,
а за столом — і дід з Кавказу,
і дід з Поділля. Всі ми разом!)
«Вечірня зірочка встає,
Дочка вечерять подає...»

Прокинусь – справді світить зірка! –
моя сестра гуде, як бджілка,
знов крадькома щось принесе
мені поїсти. Ось і все...
Вже, сестро, час мені додому,
там скучно братику одному,
бо мама в шахті цілі дні,
а він, голенький, на вікні
мене зі школи виглядає,
а сніг дорогу замітає,
і все летять, летять рої,
як білі спогади мої.

[ Вступ ] [ 1. Нас добре вчила шахта рідна ] [ 2.Такі прадавні імена ] [ 3. І кожний вірив тaк, як міг ]
[ 4. Оце і щастя: голуби! ] [ 5. Ми теж не ангели, дружок ] [ 6. В дитинстві все було солодше ] [ 7. Вуличне кіно ]
[ 8. Ох, яка ця вдова бідова! ] [ 9. Сказання про снігову людину ] [ 10. І зараз рідний як ніколи ]
[ 11. Сестри такої не знайти ] [ 12. Страшна краса ] [ 13. В живoму храмі серед нив ] [ 14. Круговорот ]
[ 15. За найпрекрасніший трофей! ] [ 16. Іду туди, де серцю мило ] [ 17. Непосланий лист ]
[ 18. Я з вами, браття, не лукавлю ] [ 19. Без волі все – порожній звук ] [ 20. Погожих днів вам, орачі ]
[ Біографічна довідка ]