Василь МАРСЮК
ДОНЕЦЬКА ПРЕЛЮДІЯ
Роман у віршах
Видання друге, виправлене і доповнене
Київ – 2003

Видавництво імені Олени Теліги

У романі сучасного українського поета «Донецька прелюдія» на тлі подій піввікової давності змальовуються долі багатьох реальних людей – друзів автора з дитячих і юнацьких років. Автор не уникає також гострих духовних проблем, які хвилюють теперішнє українське суспільство, ставить гострі запитання і дає непрості відповіді. Твір написаний живою народною мовою, де простота оповіді часто межує з афористичністю і, взагалі, весь роман насичений легким гумором, тонкою іронією. Переживання самого автора і героїв його книжки будуть близькими як для лорослих, так і для юних читачів.
Редакція автора
Автор висловлює щиру подяку за сприяння у виданні цієї книжки Голові фундації імені О. Ольжича, екс-президенту Української Народної Республіки в екзилі Плав’юку Миколі Васильовичу.
ISBN 966-7018-79-2

© Василь Марсюк
© Видавництво ім. Олени Теліги, 2003

ВІД АВТОРА

Любий читачу, беручи до рук мій віршований твір, ти найперше, може, спитаєш, що мене змусило взятися за таку обсягову і, напевно ж, нелегку роботу.
Якщо я відповім тобі, що мене спонукала любов до моєї малої Вітчизни — милої і водночас глухонімої Донеччини, то це буде правдою, але не всією.
Якщо я додам, що мене поманили незабутні картини до болю гіркого і такого ж радісного дитинства — теж буде правдою і теж не всією.
Може, мені хотілось увічнити образи рідних і близьких людей, серед яких я виростав у повоєнному озлобленомусвіті? Теж правда! Мені не давали спокою сучасні українські негаразди? Так!
Хотілось показати шляхи виходу із того глухого кута, в який нас завели сьогоднішні зажерливі верховоди? Так! Так! Так!
Все це в сукупності прикувало мене до кількарічної праці, наслідком якої став вихід у світ на початку 2002 року моєї поеми «Донецька прелюдія». Майже весь її невеликий тираж пішов до читачів мого рідного містечка Мар’їнки, звідки я отримав схвальні відгуки моїх земляків — учителів, школярів, моїх давніх друзів дитинства і юності.
Публічно висловили прихильність до мого твору також київські колеги — відомі літератори Дмитро Білоус, Наталка Поклад, Галина Тарасюк, Леонід Череватенко, Ярема Гоян, Володимир Коломієць, Олексій Довгий, Петро Марусик, Борис Комар та інші.
Дорогим для мене був відгук мого земляка, видатного правдолюба-письменника і вченого Івана Дзюби, який у листі до мене, зокрема, писав: «З великим задоволенням прочитав Вашу поему (а точніше — роман у віршах, хоч і «невеликий»). Стільки мені близького! Особливо дитячі забави: точнісінько такі самі були і в нас у рудничному селищі. А як уразив мене епізод з німцем-полоненим: у нас так само був табір, і я, «тонкосльозий», як казала про мене мама, давав їм хліб і буряки в голодний 1947-й, не маючи зла за батька, який 1941-го втік із голодного німецького табору, а 1944-го загинув на фронті. І ностальгія, і біль за Атлантиду донецьких сіл і робітничих селищ, за русифікацію — все це таке мені знане... І дивуюся, як Вам пощастило такий розкидистий буденний матеріал вкласти в легкий і живий вірш...».
Читацька небайдужість до мого твору спонукали мене до подальшої роботи над ним, тим більше, що не все раніше написане увійшло у видану книжку. Щоб краще «романізувати» твір, я дещо поглибив у ньому ліричний струмінь, виразніше змалював любовні картини. Загострення боротьби за владу в сучасному українському суспільстві змусило і мене загострити увагу на деяких болючих питаннях, і в першу чергу, духовних, адже без міцного здорового духу наш народ не може розраховувати на ласку і милостивість жорстокого світу. Ледачим та зневіреним і Бог не поможе!
А скільки «істинних» проповідників і знавців Бога вигулькнуло на нашій пограбованій землі, злетівшись сюди, як вороння, з усіх кутків і закутків планети! Значить, є чим поживитись їм і на нашій духовній ниві! І комусь же слід боронити її!
Як наслідок моїх нових роздумів і зусиль — доповнений і перероблений роман, який я із щирим хвилюванням передаю у ваші руки, мої майбутні читачі.
Водночас я висловлюю глибоку вдячність видавництву імені Олени Теліги в особі п. Інни Білолипецької і п. Ольги Веремійчик за розуміння і сприяння у виданні моєї книжки. Нехай Бог і їм сприяє!

Василь МАРСЮК
ДОНЕЦЬКА ПРЕЛЮДІЯ

[ Вступ ] [ 1. Нас добре вчила шахта рідна ] [ 2.Такі прадавні імена ] [ 3. І кожний вірив тaк, як міг ]
[ 4. Оце і щастя: голуби! ] [ 5. Ми теж не ангели, дружок ] [ 6. В дитинстві все було солодше ] [ 7. Вуличне кіно ]
[ 8. Ох, яка ця вдова бідова! ] [ 9. Сказання про снігову людину ] [ 10. І зараз рідний як ніколи ]
[ 11. Сестри такої не знайти ] [ 12. Страшна краса ] [ 13. В живoму храмі серед нив ] [ 14. Круговорот ]
[ 15. За найпрекрасніший трофей! ] [ 16. Іду туди, де серцю мило ] [ 17. Непосланий лист ]
[ 18. Я з вами, браття, не лукавлю ] [ 19. Без волі все – порожній звук ] [ 20. Погожих днів вам, орачі ]
[ Біографічна довідка ]