До історії 1-ї Сірої, 2-ї Волинської і 3-ї Залізної дивізій Армії УНР

Видання друге, виправлене і доповнене
Київ – Вінниця
"Державна картографічна фабрика"
2007

У книзі розповідається про долю кубанського українця Василя Проходи, його участь у Першій світовій війні, перебування в австрійських таборах Йозефів і Терезин, просвітницьку працю в Оріхові, участь у Визвольній боротьбі у складі 1-ї Сірої, 2-ї Волинської та 3-ї Залізної дивізій Армії УНР, перебування в польських таборах Пйотркува-Трибунальського, Стшалкова і Щипйорна, навчання в Українській господарській академії в Подєбрадах, а також про випробування в Лук'янівській в'язниці м. Києва і таборах смерті Воркути.
Перед читачем постануть постаті учасників Визвольної епопеї українського народу – генералів Всеволода Агапієва, Йосипа Мандзенка, Олександра Осецького, Володимира Оскілка, Бориса Палія-Неїла, Олександра Пороховщикова, Антона Пузицького, Володимира Сальського, Володимира Сінклера, старшин Армії УНР Юрія Артюшенка, Йосипа Біденка, Миколи Букшованого, Миколи Ґалаґана, Тимоша Омельченка, а також Левка Биковського, Йосипа Безпалка, Олександра Гайманівського, Андрія Лівицького, Юрія Колларда, Іоанна Теодоровича та інших.
Події відбуваються на Кубані і Тереку, на території сучасних Вінницької, Волинської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької та Чернігівської областей, на Лемківщині, в Австро-Угорщині, Естонії, Німеччині, Польщі, Росії, Чехословаччині та Сполучених Штатах Америки.

Рецензент – кандидат історичних наук Костянтин Завальнюк
Редактор Олеся Коваль

Книгу видано за сприяння видавництва "Діокор"

© Коваль Р. М., 2007.
© Коваль Є. Р., дизайн, 2007.

Присвячується кубанцям,
які силою духу і зброї втілювали мрію
про Соборну Україну

Вступне слово автора

"Батьківщиною української непокірливості треба вважати Запорозьку Січ..." – так почав автобіографічну книгу Василь Прохода. Саме національну українську непокірливість вважав він головною рисою свого характеру, яка й визначила його життєвий шлях. Цей шлях, що проліг через дві світові війни, тяжкі фронти Українських визвольних змагань, австрійський, два польських і російський полони, тюрму, каторгу й дві еміграції, він пройшов гідно і чесно.
Хоч матір'ю Василя Проходи була росіянка, та він росіянином себе ніколи не вважав, до них не пнувся, а завжди відчував природний зв'язок спочатку з "хохлами", а потім – з українцями. Коли 1919 року йому порадили "записатися до росіян", він страшенно здивувався – настільки пропозиція видалася дикою [96, с. 347].
Обожнюючи правду і вірячи в її кінцеву перемогу над силами зла, Василь Прохода все своє тернисте життя був вірний честі й чесності, навіть у ставленні до ворога! Навіть тоді, коли це йому шкодило, ламало життя і загрожувало в'язницею. Він був відвертим і з тими, хто хотів знищити його.
Василь Прохода скромно називає себе звичайним українцем. Мабуть, це єдина неправда, що пролунала з його уст... Якби він був звичайним українцем, іншими словами, якби таких непокірливих і твердих українців, як Василь Прохода, були мільйони, то нашого народу ніхто б не поневолив.
Я опрацював велику джерельну базу про життя Василя Проходи (автобіографічні книги, історичні праці і статті, вміщені в еміграційних виданнях, спогади бойових побратимів, кримінальну й особисту справи, відповідно з Державного архіву СБУ та ЦДАВО України, а також матеріали з родинного архіву). Відтворюючи його біографію, я цитуватиму і переказуватиму згадані документи та мемуари. Мій обов'язок – розповісти історію національного усвідомлення кубанського українця Василя Проходи та його багатолітню боротьбу за національну свободу і національну гідність, розповісти чесно й правдиво – так, як він прожив своє життя.

ЗМІСТ

Вступне слово автора

Історія роду
Дитинство
Смерть батька
Терщина
Станиця Уманська
Останні роки на Кубані
На Запоріжжя
У Новоандріївці
Оріхів
Армія
Напередодні Світової війни
На фронт

Московська орда в Галичині
На Лемківщині
За Росію
Австро-Угорщина: столиця і табори
Терезин
Українці в Терезині
Союз визволення України
Йозефів
Повернення на Батьківщину
Оріхівська "Просвіта"
Назустріч долі
Антін Пузицький

Отаман Палій
Мовою ультиматумів
"Брати-таращанці"
Безвладдя Директорії
Чорноморський кіш
19 січня 1919 року
Злочин і кара
Перевиховання отамана Гуцула
Звільнення Овруча
Начштабу Всеволод Агапієв
Більшовицька делегація

"Через це його боялися"
Чорна рада
Отаман Біденко
Шанувальник Винниченка
Компуз вибачається
Січові стрільці
"Вся сіль була в нетвердій владі"
Бої за Бердичів
"Бунт" у Шепетівці
Бійка на станції Здолбунів
Безладдя в Луцьку
На роздоріжжі
Чудасії Осецького

"Вістки Сірих"
Осецький все ж не "Отецький"
Короткий злет Володимира Оскілка
"Радости і оваціям тут не було кінця"
Ось така "перемога"…
Микола Букшований
Живе слово українського часопису
Луцька катастрофа

У польському полоні
Знову в Україні
З манівців на битий шлях
Свято у Могилеві
Відступ
Бої
Знову серед сірожупанників
Нестерпне "лікування"

Кінець збройної боротьби
Пйотркув-Трибунальський
Генерал Пороховщиков
Стшалково
Щипйорно
"Це були люде, це було військо"
Отаманщина і "отаманія"
До Чехії
Перші кроки в ЧСР
Конфлікт зі "старшим громадянством"
Викладачі УГА

Товариства
Братство старшин
Маруся Заржицька
Наукова праця
Українське сокільство
Масони у Подєбрадах
Розмова з Андрієм Лівицьким
Прощання з Подєбрадами

Боротьба за виживання
Юрій Коллард
Карпатська Україна
Остання зустріч з генералом Сальським
Синьожупанник Тиміш Омельченко
Друга світова
Допити
До "діда Лук'яна"
Володимир Сінклер
Товариші по нещастю

Микола Ґалаґан
Буковинець Йосип Безпалко
Олександр Гайманівський
У Таллінні
На Воркуту
Сабантуй
Спецпоселення
Ухта, 17 березня 1955 року
Листи, листи, листи…
Повернення в Чехословаччину
Доповідна майора КҐБ Олійника
Зустрічі з друзями
Розчарування, втрати і перемога
Доля родини

Левко Биковський
Листування з другом
Сотник Юрій Артюшенко
Болючі удари
Генерал-хорунжий Йосип Мандзенко
Панотець Іван Федорович (Теодорович)
Напередодні вічності

Долі сірожупанників
Планида героїв книги
Розсіяння
Доля родини Омеляна Проходи
Епілог

Роман Коваль. "За національне ім'я рідної землі"
Джерела
Фотодокументи
Василь Прохода. Молитва Українця
Про автора

Щиро дякую за сприяння у підготовці книги

Геннадію ІВАНУЩЕНКУ, Костянтинові ЗАВАЛЬНЮКУ, Тарасові КАЛЯНДРУКУ, Тетяні КЛИМЕНКО,
Володимирові КОРОТЕНКУ, Володимирові ЛІСАЧЕНКУ, Сергієві МУЗИЧУКУ, Євгенові ПЕТРЕНКУ,
Богданові ПІРГАЧУ, Ренату ПОЛЬОВОМУ, Вікторові РОГУ, Леоніду ЧЕРЕВАТЕНКУ,
Олександрові ЧЕРНЕНКУ, Сергієві та Юрію ТАРАСОВИМ, Юрію ЮЗИЧУ та Галині ЯБЛОНСЬКІЙ.

Окремо висловлюю подяку Романові ПРОХОДІ,
який надіслав цінні матеріали, багато світлин та документів, а також зробив щедрий внесок на перше видання книги.

Щиро дякуємо пані Софії СКОП із Сан-Дієго (Каліфорнія),
дружині сл. пам. Олександра СКОПА, коштом якої здійснено перевидання цієї книги.
Пані Софії СКОП уклін та побажання довгих років життя, а Олександрові СКОПУ Вічна пам'ять!

Щиро вдячний і Володимирові САПІ, уродженцю села Василівка Запорізької області, а також Олександрові ТКАЧУКУ, які внесли вагомі датки на перше видання цієї книги.