Віталій КАРПЕНКО

ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА БЕЗПЕКА
Підручник

ВСТУП.
ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ

Без масової комунікації неможливо уявити нинішній світ. Сьогодні вона досягла небувалого розвитку завдяки надсучасним технологіям. Якщо на початку ХХ століття з’явилося радіо, в 40-50-х роках почало застосовуватися телебачення, то нині ми маємо: кабельне телебачення, відеомагнітофони, електронну пошту, телеконференції, телемости, що дають можливість водночас подавати зображення і мовлення з різних точок земної кулі, лазерну пресу, персональні комп’ютери, відеогазети, відеотелефони, всесвітню “павутину” – Інтернет-мережу з її необмеженими комунікативними можливостями.
Недарма наш час називають ерою інформації або інформаційного прориву. Стереотипним став вислів: хто володіє інформацією, той володіє світом. Тому небаченими досі темпами розвиваються інформаційні технології та техніка, інформаційна індустрія, відбуваються процеси інформаційної ґлобалізації. Це стало характерною рисою сучасного розвитку світової культури. Концепція інформаційного суспільства розробляється науковими установами найрозвиненіших країн світу. Вчені небезпідставно вважають, що нинішній етап інформаційного прориву є третім, після цілеспрямованого перетворення і використання матеріальних предметів (перший етап) та цілеспрямовано¬го перетворення і використання енергії (другий етап), вищим етапом розвитку культури людства і технологій зокрема. Він полягає в цілеспрямованому перетворенні та використанні інформації з використанням новітніх інформаційних носіїв – комп'ю¬терів, супутників тощо.
Про інтенсивний розвиток інформаційної сфери в сучасному світі свідчать такі факти: за даними, оприлюдненими 1997 року, тільки у США видавалося 2000 щоденних газет, 15000 журналів, діяло 11000 радіостанцій, 2000 телестанцій, 2000 видавництв.
Інформаційний бум не обминув і нашу країну, надто в останні роки: якщо 1997 року в Україні було зареєстровано близько 5 тисяч періодичних видань, то 2005-го – вже понад 20 тисяч.
Якщо напередодні відновлення державної незалежності в Україні журналістів та видавців готували факультети журналістики у Києві та Львові і один поліграфічний інститут, то нині уже понад 30 вищих навчальних закладів і спеціалізованих проектів підтримки засобів масової інформації у різних реґіонах займаються підготовкою кадрів для масової комунікації та їхньої фахової перепідготовки. В тому числі Інститут журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, факультети та відділення журналістики, засобів масової комунікації, видавничої справи Міжнародного університету розвитку людини «Україна», Львівського імені Івана Франка, Одеського, Дніпропетровського та інших університетів, Інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення та преси (Укртелерадіопресінститут). Проекти підтримки ЗМІ здійснюють Інформаційний прес-центр IREX ProMedia, Міжнародний фонд “Відродження”, Київське реґіональне представництво Фонду “Євразія”, Фонд Конрада Аденауера, Freedom House (Дім Свободи), Центр інновацій та розвитку тощо.
Сфера масової комунікації потребує освічених, кваліфікованих творчих кадрів, які добре орієнтуються в комунікаційній системі, по-сучасному мислять, чітко уявляють свою функціональну роль. Допомогти цьому якраз і покликаний пропонований курс «Державна інформаційна політика».
Предмет курсу – практика державної інформаційної політики у контексті загальнолюдських цінностей, гуманістичних ідей та сформованих світовими мас-медіа основних принципів та етичних засад демократичної журналістики.
Завдання курсу – навчити студентів орієнтуватися в перипетіях сучасної політики, прищепити відчуття необхідності у практичній роботі завжди виходити із загальнонаціональних, державних орієнтирів, послідовно відстоювати загальноукраїнські цінності та інтереси.
Курс складається з двох блоків. У першому розглядаються теми формування національної ідеї, яка має лежати в основі державної ідеології, розвитку та утвердження цієї ідеї в українських засобах масової інформації як самої України так і в діаспорі (в історичному контексті).
У другому блоці подається розуміння інформаційного простору, обґрунтовується необхідність інформаційного суверенітету, який є важливим чинником національної незалежності, аналізується практика державної інформаційної політики у незалежній Україні та її значення і вплив на забезпечення національної безпеки.
Програма курсу розрахована на 30 лекційних годин і стільки ж – семінарських.

1 Див.: Різун В.В., Мелещенко О.К. Інформаційні мережі в засобах масової інформації. – К. – 1992. – с.9.
2 Див.: О.Гриценко. В.Шкляр. Основи теорії міжнародної журналістики. – К. – 2002. – с.11.

[ Предмет і завдання курсу ] [ Тема 1. Нація та національна ідея ] [ Тема 2. Національна ідея у пресі діаспори ]
[ Тема 3. Українське питання і самвидав ] [ Тема 4. Зародження незалежної української преси у надрах компартійної системи. ]
[ Тема 5. Путч ГКЧП і преса ] [ Тема 6. Українська періодика в перші роки незалежності ]
[ Тема 7. Давні та сучасні антиукраїнські міфи у ЗМІ ] [ Тема 8. Державна ідеологія та ЗМІ ]
[ Тема 9. Засади державної інформаційної політики ] [ Тема 10. Влада і журналістика: колізії і конфлікти ]
[ Тема 11. Свобода слова – підмурівок інформаційної політики ] [ Тема 12. Аномалії інформаційної політики ]
[ Тема 13. Національний інформаційний простір України: сучасний стан та проблеми ]
[ Тема14. Чужоземне інформаційне засилля ] [ Тема 15. Інформаційний суверенітет і національна безпека ]

До Віталій КАРПЕНКО ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА БЕЗПЕКА