Збiрка складається iз 30 байок, написаних Г. Сковородою в 60-70-х роках.
Першi 15 байок написав вiн по тому, як залишив Харкiвський колегiум, приблизно 1769 року. Решту 15 байок було закiнчено в селi Бабаях 1774 року.
Подано в перекладi з мови, наближеної до росiйської. Переклав Шевчук Валерій.

1  Люб'язний приятелю! — Йдеться про приятеля Г. Сковороди П. Ф. Панкова.
2  Бабаї — село, де гостював Г. Сковорода у священика Якова Правицького.
3  Йдеться про так званi "силени" — потворнi фiгури, всерединi яких в античностi зберiгали чудовi скульптури богiв.
4  Не зневажай байкарства! — Загалом у давнiй лiтературi на Українi художнi прозовi форми не були розвиненi через тодiшнi приписи православної церкви, якi огуджували байкарство. Але, незважаючи на це, байка, зокрема прозова, мала певний розвиток, зате роман чи оповiдання, як жанри красного мистецтва, нi.
5  У Першому посланнi Павла до Тимофiя про байки говориться так: "Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочестi" (IV — 7).
6  Послання апостола Павла до Тита, І—14.
7  Ієрогліфіка — фiгурне зображення конкретної речi, яка має символiчне значення на пiдставi домовленостi (наприклад, змiя — мудрiсть, обручка — вiчнiсть i таке iнше). Емблематика — картинка iз символiчним значенням.
8  Сократ (469 — 399 рр. до н. е.) — давньогрецький фiлософ.
9  Тодi вiн вибрав Езоповi байки — в дiалозi "Федон" Платон говорить, що Сократ з любовi до поезії займався переказуванням байок Езопа, тобто переводив їх на вiршi, бо байки Езоповi написано прозою. В традиції барокової лiтератури було писання на задану тему, зокрема на теми античних байок, але сюжет опрацьовувався так, що починав звучати як самостiйний твiр. Ця традицiя затрималася i в ХІХ ст. (І. Крилов, Л. Глiбов).
10  Йдеться про Езопову байку "Орел та черепаха”.
11  Цю байку-притчу приписують Мененiю Агриппі, який з її допомогою переконував римлян у необхiдностi пiдкорення владi.
12  Латинські диспути — одна iз форм навчального процесу в колегiях та академiях. Диспути вiдбувалися на фiлософськi та богословськi теми, були це публiчнi акти, до яких видавалися друкованi тези.
13  Див примiтку 11.
14  Афiнськi громадяни мають мене в пошанi — сова була символом мудростi; Афiна — богиня мудрості.
15  Цитується книга Приповiстей Соломонових (ХХ—5). У Г. Сковороди текст трохи змiнений: "Вода глибока — порада в людському серцi, рiчка ж стриблива — джерело життя".
16  Евангелiє вiд Луки, VII- 4б.
17  У Бiблiї трохи iнакше: "Хто напоїть мене водою з криницi, що в брамi?"
18  Подiбна фраза а в Книзi Левiт (ХХVI—11): "А якщо та всяка худоба нечиста, то з неї не приносять жертов за Господа". У Второзаконнi (Повторення закону) у вказаному мiсцi такого вислову нема.
19  У Свiтлу недiлю — тобто на Великдень.
20  Езопiв пiвень — сюжет байки з коментарем до однойменної Езопової байки.
21  На закiнчення Приповiстей Соломонових ще роздiл "Приповiстi Лемуїловi. Чеснотна жiнка”.
22  Очевидно, йдеться про роздiл Приповiстей Соломонових  "Мудрiсть спередвiку”.
23  Тут, очевидно, збiрне поняття: Велика, Мала i Бiла Росiя.
24  Тітир — iм'я одного iз пастухiв у "Буколiках" Вергiлiя (Перша еклога).
25  Маю лисячий хвіст, а погляд вовчий — тобто хитрий та жорстокий.
26  У Дiях святих апостолiв (VI — 32) сказано: "А люди, що ввiрували, мали серце одне й одну душу, i жоден з них не вважав щось з маетку свого за своа, але в них усе спільним було”.
27  Лiнкс — фантастичний звiр, описаний у середньовiчних "Бестiарiях" та "Фiзiологах”.
28  Смiється з наготи батькiвської — смiявся з батькової наготи Хам, Ноєвий син, за що був батьком проклятий. Ця iсторiя розказана в книзi Буття Бiблiї (ІХ—18—25).
29  Василiй Великий — християнський богослов.
30  Iуда, син Якова — четвертий син Якова, йому було надано батьком першiсть мiж усiма родами.
31  Євангелiє вiд Матвiя, ІХ — 24.
32  Псалтир, IХХХV — 2. У Г. Сковороди: "Наскiльки  улюбленi поселення твої".
33  Книга Чисел, ХХIV — 5. В українському перекладi Бiблiї: "Якi, Якове, гарнi намети твої... "
34  Гадаю для веселощiв попливти з Кременчука — обiгрується мотив української народної пiснi  “Пливе щука з Кременчука”.
35  Меандр — рiка в Малiй Азiї.
36  Послання Павла до римлян, VII — 14.
37  Перше послання Павла до коринтян, ХV — 56.
38  Книга пророка Iсаї, ХIVIII — 22.
39  Повторення Закону, ХХVIII — 16.
40  Парафраза вислову iз книги Iсаї: "Для безбожного спокою немає" (Iсая, LVІІ — 21).
41  Катон Марк Порцiй (234 — 149 рр. до н. е.) — римський полiтичний дiяч i письменник.
42  Тут iдеться про Карпати.
43  Езоповi граки — мається на увазi Езопова байка про ворону в чужому пiр’ї.
44  У Соломона про це пишеться так: "Золота сережка в свинi на нiздрi — це жiнка гарна, позбавлена розуму”.
45  У Другому посланнi апостола Павла до Тимофiя про посудину говориться так: "А в великому домi знаходиться посуд не тiльки золотий та срiбний, але дерев'яний та глиняний, i однi посудини на честь, а другi на нечесть". У Посланнi до римлян Павло писав так: "Чи гончар не має влади над глиною, щоб з того самого мiсива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?”
46  Євангелiє вiд Матвiя, ХХIII—27. У Євангелії сказано так: "Горе вам, книжники та фарисеї, лицемiри, що подiбнi до гробiв побiлених, якi гарними зверху здаюгься, а всерединi повнi трупних кiсток та всiлякої нечистостi".
47  Псалтир, LХХVIII—70. Це вiльний переказ слiв: "I вибрав Давида, свого раба”.
48  Євангелiе вiд Івана, ХV-14.
49  Наведений вислів узято iз твору Цицерона "Про старiсть”.
50  Траян (мало не Тит) — Марк Ульпiй Траян (53—117) — римський iмператор Флавiй Веспассiан Тит (39—81) — римський iмператор.
51  Перше послання Павла до Iвана, IV- 8.
52  Посилання не точне. Треба: Перше послання до Івана, III—6.
53  Четверта глава Приповiстей  Соломонових зветься  "Навчайтеся мудростi й розуму”.
54  У Приповiстях Соломонових: "Вiд вiку була я встановлена, вiд початку" VIII—23.
55  У Пiснi над пiснями: "Як сонце ясна" (VI—10).
56  У Пiснi над пiснями: "Хто це така, що вона виглядає немов та досвiтня зоря, прекрасна, як мiсяць, як сонце, ясна" (VI — 10).