|
Григорій СКОВОРОДА
БАЙКИ ХАРКІВСЬКІ
Байка 20
ВЕРБЛЮД ТА ОЛЕНЬ
Африканський Олень часто живиться змiями. Одного
дня, наївшись їх i не терплячи спраги, що отрутою палена, швидше птицi
помчав на високi гори до водяних джерел.. Тут побачив Верблюда, котрий
пив з потiчка каламутну воду.
— Куди поспiшаєш, пане Рогачу? — вiдiзвався Верблюд.
— Напийся зi мною у цьому струмку.
Олень вiдповiв, що вiн не може як солодку пити
каламутну воду.
— Отож-бо, ваш брат дуже вже нiжний i запанiлий,
а я навмисне чиню так: для мене каламутна вода солодша.
— Вiрю,— сказав Олень, — але я народився пити
найчистiшу воду i лише з джерела. Цей потiчок доведе мене до свого початку.
Лишайся щасливий, пане Горбачу!
С и л а. Бiблiя — це джерело. Всi людськi iсторії
в нiй та плотськi iмена — це бруд i каламуть. Її живлющої води водограй
схожий на кита, що випускає вгору з нiздрiв потаємну воду нетлiнностi,
про яку писано: "Рада в серцi людини - глибока вода, i розумна людина її
повичерпує" (Прип., 18 i 20)“15.
Хто верблюд, той збурення потопної мови п'є,
не сягаючи джерельної голови. "Голови ти моєї оливою не намастив"16.
А Олень до чистої води бiжить з Давидом: "Хто напоїть мене водою з криницi,
буде у Вифлеємi при воротяхi (2-га [кн.] Царств, 23, вiрш 15)"17.
Слово, iм'я, знак, шлях, слiд, нога, копито — назву має — тлiннi ворота,
що ведуть до нетлiнного джерела. Хто не подiляє словесних знакiв на плоть
i дух, той не може вбачати рiзницi мiж водою та водою, красою небесною
i росою. Поглянь на 33-тю главу, вiрш 13 Второзаконня: “І є худоба нечиста,
яка має нероздвоєне копито"18. Який є сам, такою буде йому й
Бiблiя. Про неї чiтко сказано: “З преподобним преподобний будеш...” Описувачi
звiрiв пишуть, що верблюд, перед тим як пити, завжди каламутить
воду. А олень любить чисту.
Цю байку написано у Свiтлу недiлю19
пiсля полудня 1774 року в Бабаях.
Люб'язний приятелю!
1 2 3
4 5 6
7 8 9
10 11 12
13 14 15
16 17 18
19 20 21 22
23 24 25
26 27 28
29 30
Примітки
|
|