У Тiтира²⁴, пастуха, жили Левкон та Фирiдам, два пси, у великiй дружбi. Вони прославились i серед диких  i серед  домашнiх звiрiв. Вовк од заздростi на їхню сдаву вишукав момент i став набиватися до них у друзi.
— Прошу мене любити та жалувати, панове  мої,— сказав  Вовк iз придворною чемнiстю. — Ви мене надзвичайно ущасливите,  коли дозволите менi, на вашу ласку, бути третiм вашим товаришем, що вважатиму собi за велику честь.
Потiм понарозказував їм про славетних i багатих своїх предкiв, про моднi науки, в яких стараннями батькiв був вихований.
— Коли ж, — додав Вовк, — станом та науками хвалитись у розумних сердець вважається за дурноту, то можу ще краще сказати, аби ви мене полюбили. Я зовсім цiлком схожий на вас обох, а голосом i шерстиною — на пана Фирiдама. Є стародавня приказка: Simile ducit deus ad simile^а. В одному лише не криюсь — маю лисячий хвiст, а погляд — вовчий“²⁵.
Левкон вiдповiв Вовковi, що хоч Тiтир на них зовсiм не схожий, але є їхнiм третiм товаришем i що вiн без Фирiдама нiчого не починає й не вирiшує.
Тодi Фирiдам сказав таке:
— Голосом та шерстиною ти справдi на нас схожий, але серце твоє стоїть далеко. Ми стережемо вiвцi, задоволенi вовною й молоком, а ви шкуру дерете i їсте їх замiсть хлiба. Найбiльше ж не подобається нам свiчадо душi твоєї — хитрий погляд твiй, що косо зирить на баранця, який ходить ген недалеко вiд тебе.

С и л а.
I походження, i багатство, i чин, i спорiдненiсть, i тiлесне обдарування, i науки безсильнi ствердити дружбу. Але серця; в думках узгодженi, й однакова чеснiсть людинолюбної душi, що живе у двох, а то й у трьох тiлах, — ось справдешня любов та єднiсть, про що погляньте на главу 4, вiрш 32 у Дiях²⁶ i про що Павло каже: "Нема юдея, нi грека...", "Бо всi ви один у Христi Iсусi..." (До галатiв, 111, [28).
 

^а Бог веде подібне до подібного (лат.)