НАРОД

Визволь, Боже, бідного невольника
На свято-руський берег,
На край веселий,
Між народ хрещений!..

"Плач невольника" (дума)

Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.

Тарас Шевченко
"Єретик", 1845

Нехай мовлять живе слово
На всю Україну -
І ззовуть усю родину
У сем'ю єдину.

Пантелеймон Куліш
"Настуся", 1861

Нема в світі кращої одежини, як наша проста свита.

Пантелеймон Куліш
"Листи з хутора", 1861

Україна - то народ,
А народи не вмирають,
А живуть із рода в род.

Василь Мова
"Не пустуй, моя голубко", 1876

Той наймит - наш народ, що поту ллє потоки.
Над нивою чужою.

Іван Франка
"Наймит", 1876

Як я люблю безрадісно тебе,
Народе мій, убожеством прибитий,
Знеможений і темністю сповитий,
Що вже забув і поважать себе,
Потративши свої колишні сили...
Як я люблю твої сумні могили,
Україно! Як я люблю тебе!

Михайло Старицький
"До України", 1878

Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків диких,
Ти, що постав з безумної одваги
Гірких п'яниць та розбишак великих!

Пантелеймон Куліш
"До рідного народу", 1882

Шекспіре, батьку наш, усім народам рідний!
Чи чуєш, як зове тебе народ незгідний,
Приблуда степовий, наслідник розбишацький,
Що й досі чествує свій путь і дух козацький?

Пантелеймон Куліш
"До Шекспіра". 1882

Знай же, пане, біль мій тайний!
Я не єсть Баран звичайний,
Я - овечий патріот!
Думка в мене - розбудити
І з неволі слобонити
Весь овечий наш народ.

Іван Франка
"Лис Микита", 1890

Де Бурмило - цар народа,
Там пропала честь, свобода,
Голос правди занімів.

Іван Франка
"Лис Микита", 1890

Тарасе! попроси там Аполлона,
Хай зупинить він легкий каюк Харона,
Щоб довго не возив на той бік Ахерона
Народу без пуття, без честі і закона,
Що з вовчого на світ приходить лона.

Пантелеймон Куліш
"До Тараса", 1893

Народ, покинутий на злидні,
Народ, плазуючий у млі,
Повинен стратить риси рідні,
Безслідно стертися з землі!

Павло Грабовський
"Поетам-українцям", 1894

Дві великі творчі сили в житті кожного народу - народність і територія стрінулися саме на порозі історичного життя нашого народу й утворили пер-
шу підставу дальшого розвою його.

Михайло Грушевський
"Історія Украіни-Руси", 1898

Можу ярмом її звати,
Можу її проклинать,
Але й прокляту народність
Не перестану кохать.

Агатангел Кримський
"Вчора балакав...", 1898

Ми визнаємо, що наш народ теж перебуває у становищі зрабованої нації.

Микола Міхновський
"Самостійна Україна", 1900

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Іван Франка
"Мойсей", 1905

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі.

Іван Франка
"Мойсей", 1905

Я духові серцем сказав:
"Навіщо ти будиш мене серед ночі?
Навіщо сі тихі уста розв'язав
І речі надав їм пророчі?
Оспалі тут люди, в них в'ялі серця,
Народ сей не вдавсь на борця".

Леся Українка
"Пророк",1906

О правда! Мій народ смішний безкрає...
Сліпий, горбатий і чудний,
Він старцем з лірою блукає
І навіть - хто він, - він не знає, -
Такий... безпам'ятний такий!

Олександр Олесь
"О правда! Мій народ смішний безкрає...", 1907

Духом все молоді, тілом дряхлі діди -
Ми верстаєм дорогу сліпцями;
Йдем вперед навмання і вступаєм в сліди
Тих, що нарід вели манівцями.

Петро Норманський
"Духом все молоді...", 1917

Я - невгасимий Огонь Прекрасний,
Одвічний Дух.
Вітай же нас ти з сонцем, голубами.
Я дужий народ! - з сонцем, голубами.

Павло Тичина
"Золотий гомін", 1918

Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні
Любити свій Єрусалим...

Олександр Олесь
"Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні...", 1919

Національне відродження робить чудеса, і нація прискореним темпом підходить до свого золотого віку.

Микола Хвильовий
"Україна чи Малоросія?", 1926

Мій народе!
Темний і босий!
Хай святиться твоє ім'я!

Євген Плужник
"Галілей". 1926

Сама "ніжність", пошанівок до свого, - не тільки не дасть перемоги ідеї, але не пірве свого народу.

Дмитро Донцов
"Націоналізм", 1926

Нація - це невсипуща внутрішня "боротьба" сил формотворчих і ідеотворчих, з інертною масою ("більшістю") етносу.

Євген Маланюк
"Мислі в роковини", 1937

Ми народ безцвітний, наша немов один до одного непошана, наша відсутність солідарності і взаємопідтримки, наше наплювательство на свою долю і долю своєї культури абсолютно разючі і об'єктивно абсолютно не викликаючі до себе ні в кого добрих почуттів, бо ми їх не заслуговуємо... У нас абсолютно нема правильного проектування себе в оточенні дійсності і історії.

Олександр Довженко
"Щоденник", 1942

Розпинали тебе на
Курних перехрестях доріг,
І стріляли тобі
Вороги у скривавлені груди...
Та не вбили народ -
І народ себе в серці зберіг.

Віталій Коротич
"Моїй землі", 1961

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Василь Симоненко
"Де зараз ви, кати мого народу?", 1964

Уже народ - одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.

Василь Симоненко
"Гранітні обеліски", 1964

Над тобою
Палають німби мук і скорбот,
І подвиг твій,
Обпечений ганьбою,
Благословив розстріляний народ.

Василь Симоненко
"Одинока матір", 1964

Упаду я зорею,
Мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.

Василь Симоненко
"Стільки в тебе очей...", 1966

Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Василь Стус
"Як добре те, що смерті не боюсь я...", 1977

[Передмова]
[Батьківщина][Доля][Змагання][Історія][Любов][Мудрість]
[Народ][Праця] [Природа][Слово][Смерть][Тривога][Хвилини]
[Покажчик авторів][Юрій Луцький]