СМЕРТЬ

Між горою-долиною
Козаченька вбито,
Червоною китайкою
Оченьки закрито.

Народна пісня

Ой най мене не ховають
Ні попи, ні дяки,
Ой най мене поховають
Молоді козаки.

Народна пісня

Прикрий моє тіло
Чумацькеє біло
Та ще й головочку.
Щоб моє тіло
Чумацькеє біло,
Щоб не чорніло,
Од ясного сонця,
Од буйного вітру
Не марніло.

Чумацька пісня

"Гей, подай, чумаче, гей, подай, голубче,
та хоч правую руку!"
"Гей, рад би я, моя дівчинонько,
та й обидві подати,
Гей, насипано та сирої землі,
тяженько її підняти".

Чумацька пісня

Вгорнувся чумак у новий кожух,
Обернувся долів серцем, віддав Богу дух.

Чумацька пісня

Возьміть мене на топори,
Занесіть мя в Чорні Гори.
В Чорну Гору занесіть мя,
На дрібний мак посічіть мя.

Пісня про смерть Довбуша

Не плач, мамо, не журися,
Бо вже твій син оженився.
Та взяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку.

Історична пісня

Бо як трудно-нудно,
Тяжко та важко недолугому чоловіку
Против сили важкий камінь зняти,
Так же трудно на чужій стороні
Без родини сердешної помирати.

"Дума про від'їзд козака"

Мій пан лежить у лузі,
У Базалузі,
Постріляний,
Порубаний,
І на рани смертельні незмагає.
Та прошу я вас всенижающе
У луг-Базалуг прибувати,
Та тіло молодецькеє поховати,
Та звіру, птиці
На поталу не дати!

"Дума про Федора Безрідного"

Ой якби мене отцівська, материна молитва
Од смерті вборонила,
На Чорному морі не втопила,
Як буду я до отця, до матері,
До роду прибувати,
І буду отця та й матір
Штити, шанувати й поважати.

"Дума про Олексія Поповича"

Вовки-сіроманці, орли-чорнокрильці,
Гості мої милі!
Хоть мало-немного обождіте,
Поки козацька душа з тілом розлучиться.
Тоді будете мені з лоба чорні очі висмикати,
Біле тіло коло жовтої кості оббирати.
І комишами вкривати.

"Втеча трьох братів із города Азова" (дума)

Та відкіля ж вас, мій таточку, виглядать,
Та відкіля вас і визирать?
Чи вас з поля, чи вас з моря,
Чи з високої гори,
Чи з чужої чужини?

Голосіння

Мамко моя, зозулько моя!
Нащо-сте свої очі зажмурили,
Що-сте свої ніжки зложили,
Нащо-сте свої ручки навхрест склали?

Голосіння

Катеринко моя срібненька,
Катеринко моя одненька!
Ти вже мені ватерку не накладеш,
Ти вже мені водиці не внесеш,
Ти вже мені дровець не принесеш,
Їсточки не приставиш...

Голосіння

І мене не мине,
На чужині зотне,
За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить,
І не пом'яне.

Тарас Шевченко
"Косар", 1847

Може, мені на чужині
Лежать легше буде,
Як іноді в Україні
Згадувати будуть!

Тарас Шевченко
"Лічу в неволі дні і ночі...", 1850

Не громом праведним, святим
Тебе уб'ють. Ножем тупим
Тебе заріжуть, мов собаку,
Уб'ють обухом.

Тарас Шевченко
"Неофіти,", 1857

Уб'ють,
Заріжуть вас, душеубійці,
І із кровавої криниці
Собак напоять.

Тарас Шевченко
"Марія", 1859

Не жди весни - святої долі!
Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!
І думу вольную на волю
Не прийде випустить... Сиди
І нічогісінько не жди!..

Тарас Шевченко
"Минули літа молодії...", 1860

Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.

Тарас Шевченко
"Чи не покинуть нам небого...", 1861

Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи.
Ой соколи, ой бистрії, де бували?
В чистім полі романовім попасали;
Попасали білі руки, чорні очі,
А все тото буковинські парубочі.

Юрій Федькович
"У Вероні", 1861

Ой рада би-м, мій синоньку,
Листок написать,
Насипали могилоньку,
Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку,
Глубоко на дні,
Насипали на рученьки
Сирої землі.

Юрій Федькович
"Рекрут", 1862

Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах, тутки ся діє!
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє -
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!

Юрій Федькович
"Пречиста Діво", 1862

Чую, що смерть, потайна й ненажерная,
В вічні обійми мене обхопила!

Василь Мова
"Думи засланця", 1877

І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

Іван Франко
"Каменярі", 1878

В затишному раю я води Лети п'ю,
Та тихострунную настроюю мою.

Пантелеймон Куліш
"Рай". 1893

Одно люблю лиш - забуття,
Спокій, безпам'ятну могилу.

Іван Франко
"В алеї нічкою літною...", 1896

Світ зчорнів, і небо чорне,
Зелень чорна, чорне все...
Жду, поки мене загорне
Та, що вічний сон несе.

Олександр Козловський
"Чорна думка", 1897

Прийде старість, і радість уся пропаде,
І зостанешся з горем самим.

Борис Грінченко
"Зернятка", 1898

Смерте, бабо-сповитухо,
Лікарю людський останній,
Ти одна нам гоїш духа
В нашій долі безталанній.

Пантелеймон Куліш
"Маруся Богуславка", 1899

Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.

Леся Українка
"Завжди терновий вінець...", 1900

Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!

Микола Вороний
"Євшан-зілля", 1902

Тут і кості зотліють твої
На взірець і для страху
Всім, що рвуться весь вік до мети
І вмирають на шляху.

Іван Франко
"Мойсей", 1905

І підуть вони в безвість віків,
Повні туги і жаху,
Простувать в ході духові шлях
І вмирати на шляху.

Іван Франко
"Мойсей", 1905

Се смерть ішла. Мавра на самоті ніби відчуває, що се так смерть лісами тиснулася, дотикала о її хату, косою зашарпувала, щоб себе пригадати.
Смерть.

Ольга Кобилянська
"В неділю рано зілля копала", 1909

Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнурком
Журавлі у вирій.
Чути: кру! кру!кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру.

Богдан Лепкий
"Журавлі", 1910

Я не умру від смерті -
я умру від життя.
Умиратиму - життя буде мерти,
не маятиме стяг.

Михайло Семенко
"Патагонія", 1917

Я прийду до тебе, доле,
На страшне криваве поле,
На останній смертний бій.

Григорій Чупринка "Перемога", 1918

І тим, що згинули в зорі весінніх літ,
Хрестів поставити в свій час ми не зуміли.
Одна вечірняя вітає їх могили,
Одна вечірняя віта їх заповіт.

Микола Філянський
"Спить ряд могил", 1924

Голодна я і жити вже не годна,
і смерть іде...
Ах, се ж душа, душа моя голодна
без корму мре.

Уляна Кравченко
"Голодна я і жити вже не годна", 1925

Стали чорні виночерпи,
Вино чорне ллють,
А у серці чорні верби
Вінки смерті в'ють.

Лавро Миронюк
"Стали чорні виночерпи...",1920-1940

Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.

Микола Куліш
"Патетична соната", 1931

Всі дороги в світі - це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, - в яму.

Микола Куліш
"Патетична соната", 1931

Умру, а жить не перестану,
Любов'ю буду вічно тліть...
Важким я колосом устану
Із грудки рідної землі,

Михайло Ситник
"Умру, а жить не перестану...", 1946

Земля, з дитинства рідна! Як її
старим покинути й піти в чужину,
а потім горювати: любий сину,
якби-то знов побачити її!
Якби побачити в секунду смертну
здаля, хоч раз один; дитячі втіхи
згадати й принести життя, як жертву,
й лягти в землі чужій, од горя тихій.

Василь Барка
"Апостоли", 1946

Лежить земля, як книга розпростерта,
Над нею сонце, мов небес свіча...
Сухим аскетом невмолимий час
Глави читає приходу і смерти.

Теодор Курпіта
"Земля", 1947

Можна смерть лиш смертю здолати,
Тільки в тім таємниця буття.
І зерно мусить вмерти, щоб дати
В життєдавчому житі - Життя.

Євген Маланюк
"Все забудь..." 1954

Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!

Василь Симоненко
"Завірюха", 1964

Ми всі погаснемо, і гомін наших кроків
Вбере пожадлива і чорна глибочінь.
Душе, свій страх відкинь! Тобі бо, одинокій,
Належать вічна рань і сонця височінь.

Михайло Орест
"Поблід...", 1965

Пізно вже. Немає вороття.
Попелом присипано волосся.
Віяли вітри. Пройшло життя.
Все змело, й нічого не збулося.

Марина Приходько
"Змилуйся...", 1967

Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром.

Василь Стус
"Пам'яті Миколи Зерова", 1977

Хай їм грець,
тим літам, що будуть непрожиті.
Тож бери собі останній шлюб,
бо не зійде на камені жито,
і сухий не розів'ється дуб.

Василь Стус
"Наді мною синє віко неба...", 1977

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст...

Василь Стус
"Як добре те, що смерті не боюсь я...", 1977

[Передмова]
[Батьківщина][Доля][Змагання][Історія][Любов][Мудрість]
[Народ][Праця] [Природа][Слово][Смерть][Тривога][Хвилини]
[Покажчик авторів][Юрій Луцький]