ЗМАГАННЯ

Борітеся - поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Тарас Шевченко
"Кавказ", 1845

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

Тарас Шевченко
"Заповіт", 1845

Нас послано тільки пророкувати воскресення мертвих і будить сонних. Се наше діло.

Пантелеймон Куліш
"Листи", 1857

А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру -
Та й заходиться вже будить.

Тарас Шевченко
"Я не нездужаю, нівроку...", 1858

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я, прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.

Іван Франко
"Каменярі", 1878

Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.

Іван Франко
"Каменярі", 1878

Вічний революцйонер -
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, -
Він живе, він ще не вмер.

Іван Франко
"Гімн. Замість пролога", 1880

Лиш боротись, значить, жить...
Vivere memento!

Іван Франко
"Vivere memento!", 1883

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

Леся Українка
"Соntra spem spero!", 1890

Не давайтеся ж у руки
Катам України,
Не давайтеся на муки,
Бийтесь до загину!

Василь Мова
"Заповіт засланця", 1890

Хай я загину, та хай сяє мило
Над людьми сонцем правда і надія!

Леся Українка
"Сон", 1891

Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, -
Досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.

Леся Українка
"Досвітні огні", 1892

Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.

Іван Франко
"Декадент", 1896

О, не один нащадок Прометея
Блискучу іскру з неба здобував,
І безліч рук до неї простягалось,
Мов до зорі, що вказує дорогу.

Леся Українка
"Fiat nox!", 1896

Щастя хочеш ти зазнати?
Щастя дурно не дається:
Тільки той його придбає,
Хто за його в бої б'ється.

Борис Грінченко
"Зернятка", 1898

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.

Леся Українка
"Лісова пісня", 1911

Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
чи пісня й думка кволі?

Леся Українка
"Хто вам сказав, що я слабка...", 1911

Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги.
Гей, життя, виходь на бій, -
Пожартуєм для розваги!

Павло Тичина
"Молодий я, молодий...", 1911

Треба негайно "одшити" - або принаймні поставити на своє місце різних писак, що, вміючи сяк-так зробити репортерську замітку, тикають свого носа в мистецтво й - більше того - намагаються керувати ним.

Микола Хвильовий
"Камо грядеши", 1925

Українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній.

Микола Хвильовий
"Україна чи Малоросія", 1926

Оживе і встане все, що спало досі,
бо вода зцілюща сохлий корінь зросить.

Михайло Драй-Хмара
"Поворот", 1927

Бо головне ж тепер - реформа людини...

Микола Куліш
"Народний Малахій", 1928

О гроно п'ятірне нездоланих співців,
крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.

Михайло Драй-Хмара
"Лебеді", 1928

Ламай традицій віковічну скелю,
обтрушуй прах невольного життя.
Хто випив келих чарівного хмелю,
тому назад немає вороття.

Михайло Драй-Хмара
"Виходь на путь сувору і тверезу...", 1930

Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?

Микола Куліш
"Патетична соната", 1931

Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...

Микола Куліш
"Патетична соната", 1931

Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна і
полум'я спливе й блакить.

Богдан-Ігор Антонич
"Праліто", 1934

І знаю тільки те,
що треба пісню, наче тінь, нести з собою,
що треба йти, невпинно йти
назустріч мертвій тишині
за зовом вітру - за зовом ночі,
аж попіл сну засипле очі.

Богдан-Ігор Антонич
"Елегія про перстень молодості", 1934

Та на зорі,
В золотаву пору
Птиці зелені
Рвонулись вгору.

Тільки злетіть
Не змогли, не зуміли:
Тісно було,
Переплутались крила.

Ліна Костенко
"Папороть", 1957

[Передмова]
[Батьківщина][Доля][Змагання][Історія][Любов][Мудрість]
[Народ][Праця] [Природа][Слово][Смерть][Тривога][Хвилини]
[Покажчик авторів][Юрій Луцький]