ЛЮБОВ

Сонце низенько, вечір близенько -
Вийди до мене, моє серденько!
Ой вийди, вийди та не барися,
Моє серденько розвеселиться.

Лірично-побутова пісня

Ой не світи, місяченьку, не світи нікому
Тільки світи миленькому, як іде додому
Світи йому ранесенько та й розганяй хмари
А як же він іншу має, то зайди за хмари.

Лірично-побутова пісня

Жили ми з тобою, як голубів пара,
Тепер розійшлися, як чорная хмара.

Лірично-побутова пісня

Зелененький барвіночку, стелися низенько,
А ти, милий, чорнобривий, присунься близенько.
Зелененький барвіночку, стелися ще нижче,
А ти, милий, чорнобривий, присунься ще ближче.

Народна пісня

Ой не ходи, багачику, горою за мною,
Бо ти багач, а я бідна - не пара з тобою.

Танкова пісня

Вертай коня, козаченьку,
Вже не знайдеш домівоньку.
Ні домівки, ні родини,
Ані вірної дружини.

Історична пісня

Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.

Іван Котляревський
"Енеїда", 1798

Лучче умерти, як з немилим жити.

Іван Котляревський
"Наталка Полтавка", 1813

Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.

Іван Котляревський
"Наталка Полтавка", 1813

За Немань іду,
Ой коню, мій коню,
Заграй підо мною,
Дівчино, прощай!

Степан Писаревський
"За Немань іду", 1820

Козаченьку,
Бурлаченьку,
Зелений барвіноньку!
Сватай мене дівчиноньку!

Левко Боровиковський
"Вивідка", 1834

Заведу тя, мій миленький,
В тую світличеньку,
Обійму тя, поцілую,
Пригорну к серденьку.

Іван Вагилевич
"Жулин і Калина", 1837

Із-за гори, із-за ліса
Вітрець повіває;
Скажи, скажи, тихий вітре,
Як ся мила має?

Маркіян Шашкевич
"Туга за милою", 1837

Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?

Тарас Шевченко
"Думка"("Нащо мені чорні брови..."), 1838

Як споглянеш на дівоцьку вроду, то здасться тобі, що вже ні на землі, ні на небі нема нікого кращого.

Пантелеймон Куліш
"Орися", 1844

І багата я.
І вродлива я,
Та не маю собі пари,
Безталанна я.

Тарас Шевченко
"І багата я...", 1848

Та що з того? Не побрались,
Розійшлися, мов не знались.
А тим часом дорогії
Літа тії молодії
Марне пронеслись.

Тарас Шевченко
"І широкую долину...", 1848

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.

Тарас Шевченко
"У нашім раї на землі...", 1849

І станом гнучким, і красою
Пренепорочно-молодою
Старії очі веселю.

Тарас Шевченко
"І станом гнучким, і красою...", 1850

Ти не моя, дівчино молодая!
І не мені краса твоя;
Віщує думонька смутная,
Що ти, дівчино, не моя!

Степан Руданський
"Ти не моя...", 1854

Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі...
Повій, вітре, з полуночі!

Степан Руданський
"Повій, вітре, на Вкраїну", 1856

Лисий я, волосся спало,
Решта білая як сніг,
Недалеко моя яма,
Та я в яму ще не ліг;
Що збіліло - замалюю,
Ще й нового накуплю:
Полюби мене, дівчино,
То-то я тебе люблю.

Степан Руданський
"Полюби мене", 1859

Твої чари, дівчинонько,
Я по людях знаю;
Тому щастю, тому раю
Віри не діймаю.

Пантелеймон Куліш
"Гульвіса", 1861

Нема ліпшого на небі
Над зорю в погоду, -
Нема кращого на світі
Над дівочу вроду.

Пантелеймон Куліш
"Настуся", 1861

Щоб моя коханка люба
І моя дружина
Не була, як інші, пані,
А була людина.

Василь Мова
"На балі", 1878

Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Михайло Старицький
"Виклик", 1883

Бо жіноче серце любить
Вічно того, хто нас губить,
Навіть вдячності не жде.

Іван Франко
"Лис Микита", 1890

Дівчино-горлице! Шкода твого кохання,
Шкода ночей без сну, зітхання, сумовання,
Живу я розумом, а серце тихо спить.
Минули любощі; душа моя жадає
Кохання іншого... Глянь, крале, на орла,
Як вітром на його від півночі бурхає,
А він дзвенить пером, Зевесова стріла.

Пантелеймон Куліш
"Шуканне-викликанне", 1893

Я знав тебе маленькою, різвою
І буде вже тому з півсотні літ.
Ми бачили багацько див з тобою,
Ми бачили і взнали добре світ,
Боролись ми не раз, не два з судьбою,
І в боротьбі осипався наш цвіт.
Од світу ми прегордого відбились,
Та в старощах ще краще полюбились.

Пантелеймон Куліш
"Чолом доземний моїй же таки знаній", 1893

Нічка тиха і темна була,
Я стояла, мій друже, з тобою;
Я дивилась на тебе з журбою,
Нічка тиха і темна була...

Леся Українка
"Нічка тиха і темна була...", 1893

Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Іван Франко
"Чого являєшся мені...", 1896

Краса жінки не повинна бути лише на те, викликувати любов...

Ольга Кобилянська
"Царівна", 1896

Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання.

Іван Франко
"Зів'яле листя" ("Епілог"), 1896

Я не тебе люблю, о ні,
Люблю я власну мрію,
Що там у серденьку на дні
Відмалечку лелію.

Іван Франко
"Я не тебе люблю, о ні...", 1896

Широке море, велике море,
Що й кінця не видати,
Та в моїм серці ще більше горе:
Я навік її втратив.

Іван Франко
"Зелений явір, зелений явір...

Не дивися на місяць весною, -
Ясний місяць наглядач цікавий,
Ясний місяць підслухач лукавий,
Бачив він тебе часто зі мною
І слова твої слухав колись.
Ти се радий забуть? Не дивись,
Не дивися на місяць весною.

Леся Українка
"Романс", 1897

Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
Небезпечне оружжя - жіноча краса.

Іван Франко
"Притча про красу", 1898

Нещаслива любов перетворює не раз людську вдачу до дна.

Ольга Кобилянська
"Valse melancholique", 1898

Дівчино-серденько! Ти, мов рожевий цвн
Напрочуд кожному пишаєшся красою.
Хто раз тебе уздрить, забуде цілий світ
І мимохіть услід полине за тобою.
Та знай: краса твоя непевна, як туман.
Минуть літа - і що ж? Погаснуть очі-зор:
Змарніє личенько, зігнеться пишний стаї
І зникне навіть тінь краси...
Memento mori!

Микола Вороний
"Memento mori", 1899

Ти криниця туги,
Що в безмежний простір
До добра і краси
Підіймає мій зір.

Богдан Лепкий
"Атогого", 1902

Співають, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її -
Знов молодість не буде!

Олександр Олесь
"Чари ночі", 1904

Вона пройшла і зникла десь у сизій млі...
І ніби з нею все пройшло навіки:
Весна, бажання і утіхи,
І вся краса життя й землі.

Олександр Олесь
"Вона ішла... але здавалося мені...", 1905

Про душу не мов мені, мила,
Подай коралеві уста,
Рам'ям обвинись щосила,
Красуне, сміхуне пуста.
Я в душу красуні не вірю,
Я вірю в красуні уста!

Василь Щурат
"Про душу не мов мені, мила..."

Одну, та щиро любити, двох не голубити.

Ольга Кобилянська
"В неділю рано зілля копала", 1909

Кохання - як вода - плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.

Леся Українка
"Лісова пісня", 1911

Я цілуватиму вустонька гожі,
щоб загорілись,
щоб зашарілись,
наче ті квітоньки з дикої рожі!

Леся Українка
"Лісова пісня", 1911

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? -
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Павло Тичина
"Ви знаєте, як липа шелестить...", 1911

Ти не прийшла в вечірній час...
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе захід смутно гас
І сонце сходило в безодні...
Ти не прийшла в вечірній час.

Олександр Олесь
"Ти не прийшла", 1913

Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.

Павло Тичина
"Десь на дні мого серця...", 1914

Не дивися так привітно,
Яблуневоцвітно.
Стигнуть зорі, як пшениця:
Буду я журиться.

Павло Тичина
"Не дивися так привітно...", 1918

Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду - і, може, більше не прийду.

Максим Рильський
"Яблука доспіли, яблука червоні!", 1918

На порозі гість веселий -
Дощ блакитний, весняний...
Хто постелю нам постеле
У світлиці запашній?

Максим Рильський
"На порозі гість веселий...", 1919

Любиш чи не любиш,
Се мені байдуже!
Ввік я вірна буду,
Мій сердечний друже.

Уляна Кравченко
"Любиш чи не любиш...", 1925

Моя!.. Й немає слів - слова в полоні,
Коли душа горить, діждавшись жнива.
Цілує жниці стиглі груди нива,
Пестить колоссям, мов ніжні долоні.

Богдан Кравців
"Три сонети", 1930

Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.

Микола Куліш
"Патетична соната", 1931

Чорний колір - колір зради,
А червоний - то любов,
Очі в мене - два свічада
І палка татарська кров.

Наталя Лівицька-Холодна
"Вогонь і попіл", 1934

Над ставом місяць тихо став,
І ліс задумався на чатах.
Бліді були твої уста,
А в мене зацвіли шкарлатом.

Наталя Лівицька-Холодна
"Над ставом місяць тихо став...", 1934

Палає ніч пташиним співом.
Хто ж, люба, ложе нам постелить?
Дивись, як сяє мерехтливо
У вікна місяць - чару келих.

Богдан-Ігор Антонич
"Весільна ніч", 1935

І, відділившись від юрби,
загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця - два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.

Богдан-Ігор Антонич
"Два серця", 1935

Послухай: б'є весільний бубон
і клени клоняться, мов пави.
В твоє волосся, моя люба,
заплівся місяць кучерявий.

Богдан-Ігор Антонич
"Весільна", 1935

Радосте моя синьоока,
Моя радосте мила,
Як зоря, що високо
Наді мною спинилась.

Юрій Липа
"До панни...", 1938

Пребудь в мені! Вже ближче ночі тінь
І тьма густіша. Боже, в далечінь
Відходять блага й сили помічні, -
Безпомічному поможи мені!

Юрій Липа
"І прийде час", 1938

Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий - віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить!

Олена Теліга
"Літо"

Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий, як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті
Для крику і для мовчань -
Уста рішучі, як вистріл,
Тверді, як лезо меча.

Олена Теліга
"Згашу полум'яне..."

Та знай: з усіх "сьогодні" і "тепер"
лиш сила таємничої любові
тебе несе до вічних стратосфер.

Юрій Клен
"Попіл імперій", 1946

Малюнком не назвеш її краси,
Бо сніг розтанув, а вона, як мрія:
Кладе вінок на щедрий сплет коси
І зором воскрешати світ уміє.

Олег Зуєвський
"Отут їі...", 1958

З таверн млосно клубиться сопух,
пересочений вишумом пива і сечі,
заялозений похіттю й потом
засмаглих і звинних тіл.

Вадим Лесич
"Гарлем",1960

Ще хлюпочуть шептаннями - вина.
Виноградними плямами - ночі,
і круглявіють бедра в невинності
спрагою видив дівочих.

Вадим Лесич
"Кінець літа", 1965

Ми вдвох, колись,
гасили сонце
і поцілунками
в далеку праніч
засвічували зорі.

Юрій Коломиєць
"Лесі", 1968

Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю:
в краєвиді його таємничім
себе шукаю.

Богдан Рубчак
"Пісня для Мар'яни", 1967

Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло,
коли до заходу топився смолоскип; -
незнаним гостем до твойого тіла.

Богдан Бойчук
"Мандрівка тіл", 1967

Пахуче й густо поростають ночі,
Горять вогнем незайманим уста,
Душа, недавно дика і пуста,
Знов жити і любити хоче.

Марина Приходько
"Пахуче й густо поростають ночі...", 1967

Озиваєшся, скрипко, тіла свого повнотонням,
у пісні пристрасті шал і чистості жаль.
Раптом ця ніч, це одкровення червоне,
коли приходить кохання великий скрипаль.

Ігор Калинець
"Музика", 1968

[Передмова]
[Батьківщина][Доля][Змагання][Історія][Любов][Мудрість]
[Народ][Праця] [Природа][Слово][Смерть][Тривога][Хвилини]
[Покажчик авторів][Юрій Луцький]