Ю. Луцький ТИСЯЧА ЦИТАТ ... Юрій Луцький

	Просвіта	Дзвін Севастополя	Союз українок	ТРЦ Бриз
На першу	Галерея	Вільна трибуна	УКІЦ	УГКЦ
Відгуки	Бібліотека	Пласт	Смішного!	Лінки

Ю. Луцький
ТИСЯЧА ЦИТАТ З УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА

СЛОВО

Ти думаєш, дурню,
Що я тебе люблю,
А я тебе, дурню,
Словами голублю.

Жартівлива пісня

То ж сидить на могилі
Козак старесенький,
Та на бандуру грає-виграває,
Голосно жалібно співає.

"Дума про смерть козака-бандуриста"

Я музу кличу не такую:
Веселу, гарну, молодую.

Іван Котляревський
"Енеїда", 1798

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Тарас Шевченко
"Думи мої, думи мої...", 1839

Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, -
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я - тут загину.

Тарас Шевченко
"Думи мої, думи мої...", 1839

Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває весільної,
А на журбу зверне.

Тарас Шевченко
"Перебендя", 1839

Я не одинокий, я не сиротина,-
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? - гріх, душа жива!

Тарас Шевченко
"Гайдамаки", 1841

Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова,
Щоб виливать журбу, сльози.

Тарас Шевченко
"Гайдамаки", 1841

Теплий кожух, тілько шкода -
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите.

Тарас Шевченко
"Гайдамаки", 1841

Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.
Далебі, правда!

Тарас Шевченко
"Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841

Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.

Тарас Шевченко
"Чигирине, Чигирине...", 1844

Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає -
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.

Тарас Шевченко
"І мертвим, і живим...", 1845

А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.

Тарас Шевченко
"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847

Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.

Тарас Шевченко
"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847

О думи мої! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!..

Тарас Шевченко
"N. N."("О думи мої! о славо злая!"), 1847

Думи мої, думи мої,
Де ви подівались,
Нащо мене покинули,
Чому одцурались?

Михайло Петренко
"Думи мої...", 1848

Не для людей, тієї слави,
Мережані та кучеряві
Оці вірші віршую я.
Для себе, братія моя!

Тарас Шевченко
"Не для людей, тієї слави...", 1848

А на громаду хоч наплюй!
Вона - капуста головата.

Тарас Шевченко
"Хіба самому написать...", 1849

Нехай як буде, так і буде.
Чи то плисти, чи то брести.
Хоч доведеться розп'ястись!
А я таки мережать буду
Тихенько білії листи.

Тарас Шевченко
"Лічу в неволі дні і ночі... ", 1850

Єсть нерушимий закон правди в душі у всякого поета; не здолає поет самохіть підняться вгору душею: підіймає його дух його плем'я.

Пантелеймон Куліш
"Листи", 1857

Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило.
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, божеє кадило,
Кадило істини. Амінь.

Тарас Шевченко
"Неофіти", 1857

Возвеличу,
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.

Тарас Шевченко
"Подражаніє 11 псалму", 1859

Література є душею народного життя, є самосвідомістю народності. Без літератури народність є тільки пасивною появою, і для того чим багатша,
чим достатніша у народа література, тим тривкіше стоїть його народність.

Микола Костомаров
"Дві руські народності", 1861

Оживить живеє слово
Рідну Україну.

Пантелеймон Куліш
"Старець", 1861

Ой співав я: "Буде жити
Наше слово, буде!"
Чи живе ж воно у тебе,
Безталанний люде?

Пантелеймон Куліш
"Старець", 1861

Ой співав би на ввесь голос -
Нікому співати!

Пантелеймон Куліш
"Старець", 1861

Віщуванням новим
Серце моє б'ється, -
Через край із серця
Рідне слово ллється...

Пантелеймон Куліш
"Заспів", 1862

Чи довіку ж, браття,
Будемо мовчати?
Благословіть мені кобзу
Німую узяти!

Пантелеймон Куліш
"До братів на Вкраїну", 1862

Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, тільки камінь має.

Сидір Воробкевич
"Рідна мова", 1869

Кобзо, моя непорочна утіхо!
Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,
Голосом правди святої дзвони,
Нашу тісноту гірку спом'яни.

Пантелеймон Куліш
"До кобзи", 1882

Люде добрі! Пожалійте
Бідолашного піїту,
Що від горя, від наруги
За слізьми не бачить світу.

Володимир Самійленко
"Горе поета", 1886

Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!

Леся Українка
"Співець", 1886

Смішний поет, що хтів би, окрім зла,
В тім світі правди й розуму глядіти.

Іван Франка
"Вольні сонети", 1887

Хай кожен так собі співає,
Як хто зуміє і здолає, -
Усяким співам волю дай,
То й буде в нас співучий край!..

Борис Грінченко
"Сорока", 1889

До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.

Леся Українка
"Сім струн", 1890

Фантазіє, богиня легкокрила,
Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з'єднала.

Леся Українка
"Сім струн", 1890

Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти,
Ні на письменницьку огуду за пісні,
І ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти:
Дзвони собі, співай в святій самотині.

Пантелеймон Куліш
"Поетові", 1890

Не славте кобзаря піснями голосними:
Дзвенить йому хвалу його тридцятиструнна.
Колись він заблищить між душами ясними,
І зникне вся хула ворожа, нерозумна.
І буде дух його із віку в вік сіяти,
Серця зцілющою водою покропляти,
І рани гоїти, і сльози обтирати.

Пантелеймон Куліш
"Покобзарщина", 1893

Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.

Леся Українка
"Мелодії". 1893

Не співайте мені сеї пісні,
Не вражайте серденька мого!
Легким сном спить мій жаль у серденьку,
Нащо співом будити його?

Леся Українка
"Мелодії". 1893

На крилах пісень.

Леся Українка
Назва збірки поезій, 1893

З кривавого багна багно літературне
Зробили ви собі, о кодло некультурне!

Пантелеймон Куліш
"Сліпченкові", 1893

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Леся Українка
"Слово, чому ти не твердая криця...", 1896

Стій, серце, стій! не бийся так шалено.
Вгамуйся, думко, не літай так буйно!
Не бий крильми в порожньому просторі.
Ти, музо винозора, не сліпи
Мене вогнем твоїх очей безсмертних!

Леся Українка
"То be or not to bе?..", 1896

В зів'ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто знає, який я чуття скарб багатий
В ті вбогії вірші вкладаю?

Іван Франко
"Зів'яле листя"("Епілог"), 1896

Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.

Іван Франко
"Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896

Рідна мова на чужині
Ще милішою стає.

Павло Грабовський
"Рідний край", 1898

Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...

Ольга Кобилянська
"Valse melancholique", 1898

Поезіє! сопутнице моя!
Ти - теплий, животворний промінь сонця,
Ти - тихий місяць, що в тюрмі сія
З закуреного темного віконця.

Агатангел Кримський
"Поезіє! сопутнице моя!", 1898-1901

Несказане, невимовне
Кобза промовляє
І святими почуттями
Серце надихає.

Пантелеймон Куліш
"Маруся Богуславка", 1899

Ні! я суб'єктивний,
Я - з егоїстичних:
Все чуттів шукаю
Тонко естетичних.

Агатангел Кримський
"Світові скорботи", 1901

До мене, як горожанина,
Ставляй вимоги - я людина.
А як поет - без перепони
Я стежу творчості закони.

Микола Вороний
"Іванові Франкові", 1902

Мрії розвіяні і недомріяні,
Радості бачені в сні,
Квіти столочені, сльози розкочені
Я переллю у пісні.

Богдан Лепкий
"Мій спів", 1902

Поете, тям, на шляху життьовому
Тобі перлини-щастя не знайти,
Ні захисту від бурі, злив і грому.

Іван Франка
"Поете, тям, на шляху життьовому...", 1904

Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!
Я хочу вам про рідний край казать...

Олександр Олесь
"Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!", 1906

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!

Олександр Олесь
"О слово рідне! Орле скутий!", 1907

Лишу я співи про красу,
Забуду власні жалі
І з гір високих понесу
Народові скрижалі.

Олександр Олесь
"Лишу я співи про красу...", 1908

Говори, говори, моя мила:
Твоя мова - співучий струмок.

Павло Тичина
"Десь на дні мого серця...", 1914

А справжня муза неомузена
там десь на фронті в ніч суху
лежить запльована, залузана
на українському шляху.

Павло Тичина "Плуг", 1920

За всіх скажу, за всіх переболію,
я кожен час на звіт іду, на суд.

Павло Тичина
"За всіх скажу...", 1922

Немов той Дант у пеклі,
стою серед бандитів і злочинців,
серед пузатих, ситих і продажних,
серед дрібних, помстливих, тупоумних,
на купі гною жовчного, що всмоктує, затягує на дно:
співай, поете, з нами в тон!
Стою - мов скеля, непорушний.

Павло Тичина
"Відповідь землякам", 1922

Співай, ненько, тихесенько,
як давно співала,
коли мене маленькою
до сну колисала!..

Уляна Кравченко
"Співай, ненько, тихесенько...", 1925

Митцем треба народитися...