ХВИЛИНИ

Зевес тоді кружав сивуху
І оселедцем заїдав...

Іван Котляревський
"Енеїда". 1798

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...

Тарас Шевченко
"М. N."("Мені тринадцятий минало"), 1847

Чого ж я плачу? Мабуть, шкода,
Що без пригоди, мов негода,
Минула молодость моя.

Тарас Шевченко
"Огні горять, музика грає...", 1850

І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою,
Біленька хаточка.

Тарас Шевченко
"І досі сниться: під горою...", 1850

Минули літа молодії,
Холодним вітром од надії
Уже повіяло. Зима!
Сиди один в холодній хаті,
Нема з ким тихо розмовляти,
Ані порадитись. Нема!
Анікогісінько нема!

Тарас Шевченко
"Минули літа молодії...", 1860

Юность моя веселая,
Куди ся поділа?
Як ласточка крилатая,
Куди полетіла?

Олександр Духнович
"Дума", 1863

І ізнов душа буяє,
І ізнов у серці літо,
І ізнов там сонце сяє
І цвітуть надії-квіти.

Василь Мова
"До Олени Пчілки", 1886

Вийду я в поле. Може ще вбита
Мрія воскресне! Йду над ручай.
Тихо дрімає сірий лан жита,
Річка так тихо шепче, спить гай.

Василь Щурат
"Вийду я в поле...", 1898

Ніч. Замовкли денні речі...
Надокруг німа стіна...
Тільки іноді з-під печі
Чути голос цвіркуна.

Михайло Старицький
"Ніч", 1902

Душа моя на мить,
На мить одну розквітла
І стала знову, як труна.

Олександр Олесь
"Душа моя...", 1906

Укрийте мене, укрийте:
Я - ніч, стара,
Нездужаю.
Одвіку в снах
Мій чорний шлях.

Павло Тичина
"Пастелі", 1917

Подивилась ясно, - заспівали скрипки! -
Обняла востаннє - у моїй душі.
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі.

Павло Тичина
"Подивилась ясно...", 1918

Світає...
Все спить ще: і небо, і зорі безсилі,
Лиш птах десь озвався спросоння ліниво
Та темний бовван на козачій могилі
Про давнє, минуле кричить мовчазливо.
Видніє щохвилі.
Все спить ще: і небо, і зорі безсилі.

Павло Тичина
"Світає...", 1918 - 1919

У вічну славу Батька і Сина
Й Духа Святого Голуба...
Ой зацвіла біла калина
Біля Синього Жолоба...

Лавро Миронюк
"У вічну славу...", 1920

Як купала мене мати
у любистку,
Трусив зорі Див із лану
у колиску.

Тодось Осьмачка
"Казка", 1925

Тож п'яній і п'яній, княгине, -
Поки сонце ще ходе рано,
Поки небо твоє ще синє,
Веселись, моя ладо!

Олекса Стефанович
"Осіннє", 1929

Вечір горить синім полум'ям,
холодним, німим, присипляючим:
хімічна реакція одного дня,
оксидація життєвого прагнення.

Юрій Тарнавський
"Думки про мою смерть", 1956

Час цідить пісок з долоні в долоню,
І смерть, може, стукнула легко об шибу
Гілкою чорних акацій.

Віра Вовк
"Чорні акації", 1961

Втішаймося розлукою,
розлукою,
котра
наші дні
перетопить у золото,
наші дні,
в ще одну зорю перекує,
бо завбоге небо
у розлуці.

Ігор Калинець
"Приготовляння до осені", 1973

[Передмова]
[Батьківщина][Доля][Змагання][Історія][Любов][Мудрість]
[Народ][Праця] [Природа][Слово][Смерть][Тривога][Хвилини]
[Покажчик авторів][Юрій Луцький]