Василь МАРСЮК
ПРОМЕТЕЄВА ЕСТАФЕТА
Лірика, гумор, сатира

КРИМСЬКИЙ БЕРЕГ

* * *

Здрастуй, сонячна Алушто!
Русь неначе – і не Русь…
Звідси вже мене не руште,
міцно тут заякорюсь!

Хоч тісна у мене пристань,
та козак до скрути звик,
і живу, як років з триста
жив тут пращур-січовик.

Ну, звичайно, без кайданів,
з волі власної жилець.
Є тут навіть на майдані
жовто-синій прапорець.

Значить, все це Україна –
море, гори, сніп тепла!?
Ось хоча б одна людина
українцем ще була!

Бач, один я вже з’явився,
ще й везу свою рідню…
Гей, хто в горах, озовися!
Разом викрешем вогню!
03.03.1996 р., Алушта

ДОРОГА ДО ЯЛТИ

Ох, ця тролейбусна дорога –
не зайвим був би парашут!
А раз поїдеш – просиш Бога,
щоб повторив колись маршрут!
До перевалу погляд скаче
з горба на горб, мов карий кінь.
А звідки лагідність теляча?
А звідки вже курортна лінь?

Як добре видно з колісниці
внизу тісний салгірський діл!
Нові татарські кам’яниці
на ньому туляться довкіл.
І як мені вас не вітати,
ознаки свіжої доби –
ракушнякові білі хати,
повсталі з чорної судьби!

Вже й перевал. Спочиньмо трохи!
Як м’яч покотимося вниз…
А чий на скелі видно профіль?
Чи то монах, чи кипарис?
Усе вже близько, все вже скоро,
уяву тільки не тринож!
Хай пропливуть знайомі гори –
і Аю-Даг, і Роман-Кош…

Ах, заморочливі зигзаги!
А ще й безодня, Боже мій!
Як нагорода за відвагу,
вже біля ніг шумить прибій.
28.01.1998 р.

* * *
Данилові Кононенку

Ніяк не звикну я, та й годі,
що всі ці гори, весь цей Крим
не просто є собі в природі,
а що віднині це – мій дім.

У чому річ, яка причина,
чому все давнє на умі?
І Чатир-Дагова вершина
мені здається у чалмі.

І серед хвиль русалок сплески,
і у шоломі Демерджі,
і каравели генуезькі
у неба й моря на межі…

Чому такі тут злі п’яниці
і очі в них, як дим, смутні?
Чому татарські круглі лиця
такі приємні тут мені?

І сам себе приблудним птахом
не почуватиму коли?
Кістки мої під Чатир-Дагом
колись клюватимуть орли.
05.03.1996 р., Алушта

ПЛОДОВЕ ЛІТО

У червні будьте обережні:
Крим окуповують черешні!
Від Перекопа до Алушти
від здивування очі мружте!
Уздовж дороги все – базар,
і всюди ягоди, як жар.
Йди розберись, які вам милі –
рожеві, чорні, жовті, білі…
На щастя, в них короткий вік,
а то пропав би чоловік!

І в липні є свої загрози,
бо достигають абрикоси,
від них земля аж золота.
А смакота! А смакота!
І з абрикосами все ясно,
бо їхнє сонце швидко гасне.

А в серпні – персиків парад,
і наступає виноград.
А тут чи хочеш, чи не хочеш
стають у всіх кругліші очі
від круглих цін і розмаїття –
святкує літо повноліття!

Але до справжньої війни
доводять дині й кавуни.
Оце вже маємо халепу!
Пливуть вони з усього степу,
а їх і так уже надмір,
бо купи вищі Кримських гір,
нема де стати від товару,
що повний свіжого нектару.

Це диво, Господи, твоє,
що гір цих згодом не стає!
Чи тепле море їх злизало,
коли ночами людство спало,
чи розповзлись поміж людьми,
ніхто не знає, навіть ми.
І хоч душа до краю сита,
а жде уже нового літа!
05.01.1998 р., Одеса

КИЗИЛОВИЙ РАЙ

Угору йшли – забракло сил.
І як сюди забравсь кизил?!
З плечей, як птах, злетів тягар.
Кругом – рубін, кругом – янтар.
Чиє це небо? Чий це сад?
Чи тут пройшов червоний град,
чи на кущі посеред скель
Господь розсипав карамель?

Рожеві руки, щоки, рот…
Куди несе нас парус-грот?
Ми й так за крок від білих хмар,
і кошик наш пашить, як жар.
І в тілі мліє кожний хрящ,
і клен під ноги стелить плащ.

Веселий рай і без вина!
І все – кизилова вина.
Чи буде ще одне з чудес –
аби спуститися з небес?!
01.01.1998 р.

КРИМСЬКЕ ВИНО

А живучи під винзаводом,
я, мабуть, друзі, мав би гріх,
не розказавши, як заходив
я на масандрівський поріг.
У скромну лавку-комірчину
приходив я, нечастий гість,
не просто випити чарчину,
а подивитися на вміст,
як то вивчають в книжці зміст.
А тут такі знайомі назви!
Хіба чужий для вас «Мускат»?
«Портвейн» і «Херес» теж не раз ви
читали, певно, серед свят.

Порозглядаєш і прихопиш
додому «Кокур» чи «Токай»,
не той, привезений з Європи,
а наш. По-нашому читай!
Хоч і за морем добрі вина,
болгарські взяти б. Я ж однак
не дегустатор, а людина
проста, хоч зовсім не простак.

І на балконі в ріднім колі
вивчаєш довго той напій.
А красне сонце тоне в морі,
і чути здалеку прибій.
І добре в сутінках читати
так по ковточку, по слівцю…
О, є в Криму таки мускати!
За що і вдячні ми Творцю!
08.01.1998 р.

НА АЙ-ПЕТРІ

А ви бували на Ай-Петрі?
Дарма, дарма! Така краса!
Мов богатир в зеленім светрі,
він підпирає небеса.
Та не вагайтесь, наче равлик,
один к м – не висота!
І білий бриль, немов журавлик
аж вилітає із авта.

Сам біс нас крутить по спіралі,
неначе дзиґа заводна –
то море нам відкриє далі,
то знову хаща кам’яна.
Ні це сама дияволиця
під хмари тягне нас без крил!
Тут скеля – нібито орлиця,
а там валун, мов крокодил.
І страх, як чорт, усівся поруч –
безодня справа – не дивись!
А брила капосна ліворуч
нависла хижо, наче рись.

Ура! Ура! Позаду нетрі!
А простір – наче на столі.
Це значить: ми вже на Ай-Петрі,
за морем видно край землі.
Минулі страхи – вже дрібниці,
майбутні клопоти – малі.
Весь світ десь глибоко в криниці.
Вертатись нащо взагалі?!
27.01.1998 р.

У ГАЮ

У глибині дитячих літ,
коли збирав я первоцвіт,
мене конвалія благала:
- О, не займай!
О, не займай!
Квітує гай,
кругом розмай –
а я ще квіткою не стала!

Настали юності літа,
коли нестерпна самота,
для мене дівчина співала:
- Дай руку, дай!
Ходімо в гай!
Кохаю я,
і ти кохай,
щоб королевою я стала!

Коли в осінньому теплі
пливли останні журавлі,
мені дружина прошептала:
- Не поспішай,
не поспішай
покинуть гай,
покинуть рай –
ще наша осінь не настала!
15.05.1996 р., Алушта

КРАБЕНЯ

Чап – чалап! Чап – чалап!
У воді лізе краб.
Лізе краб не один,
бо у краба є син.
Ну й малесенький хлоп –
хоч бери мікроскоп!

У прозорій воді
видно ніжки худі
і очиці, як мак.
Хоч і крихта, а рак!
Не боїться, бреде –
поряд тато іде.
Поздоровкались ми,
як буває з людьми!
1997 р.

КУРОРТНА ЗАСТОЛЬНА

Нас на свято скликав санаторій
під казкову гору Кара-Даг.
Всі турботи змиємо у морі,
щоб душа літала, наче птах!

Є вино, то знайдеться і чарка,
буде пісня – знайдеться і друг.
З піни моря випливе русалка,
як найкращі ліки від недуг.

Не сумуйте, друзі, хто самотній –
двадцять днів попереду, як вік!
Може, хвиля винесе сьогодні
вам любовний камінь сердолік.

Хтось любов шукає, як розвагу,
а когось навік єднає страсть.
Синє море біля Кара-Дагу
мріям нашим скиснути не дасть!

Гори справ нас ждуть за перевалом,
жде когось жона чи чоловік.
Ми курорт їм нехотя позвалим,
а душі засяє сердолік!

Є вино, то знайдеться і чарка,
буде пісня – знайдеться і друг.
З піни моря випливе русалка,
як найкращі ліки від недуг.
08.02.2003 р.

* * *

Я Крим любив, як ясен день,
тепер і згадувать боюсь:
край моря тісно від людей,
а в морі тісно від медуз.
1978 р.

* * *

Давно роз’їхались курортники
за Чатир-Даг, за перевал,
пропали модниці і модники,
неначе змив їх пінний вал.
Лишилась публіка буденна:
одні торгують, інші п’ють…
Якась із Драбова блаженна
верзе в порту безтямну муть.
А звеселяти хтось же мусить
безлюдний парк, безмовний пляж,
де бомжі, наче сажотруси,
морський доповнюють пейзаж.
Про них давно усі забули,
а їм давно начхать на все,
допоки вітер із Стамбула
тепло до Таврії несе.
І доки сонце скелі гріє,
ще вірять у спекотний рай
і пальми-підлітки-повії,
і серед парку водограй.
Я крихти літа теж збираю
на кипарисових стежках
і все частіше поглядаю
на перевал, на Чатир-Даг.
27.11.1996 р., Алушта

ДО ПАЛЬМИ

Висока дівчино із віялом,
куди ідеш, як пілігрим?
Які вітри тебе завіяли
сюди із тропіків у Крим?
Худенька пальмо, дочко літа,
хіба для тебе ці сади?
Поглянь, які холодні квіти
летять з Московії сюди!
Стоїш під віялом промерзла
у кожушку із рогози.
Сідай у човен мій за весла
та в Бога долі попроси!
Хай не круті ми корабели,
та що нам хвилі і туман,
коли гукають Дарданелли
і кличе теплий океан!
Попливемо, вітрами гнані,
бездонній безвісті на зло,
і десь на березі Гавани
сушити будемо весло!
12.11.1997 р.

* * *

Я так і не зійшов не Чатир-Даг
і по кефаль у море не виходив.
Чи вік не той, щоб дертися на дах,
чи романтичний дух відколобродив.

Не раз над морем проводжав я ніч,
коли шуміла хвиля гордовита,
але ні разу вже мені навстріч
не вийшла з піни біла Афродіта.

Все рідше я допитуюсь: чого?
Здогадуюсь про все, чого не знаю.
А що це з гір сповзає, мов чохол –
туман рожевий, чи завіса з раю?

Хто до життя був жадний, той страждав.
Хіба жар-птиць впіймаєш цілу зграю?
Раніше я страждав, бо мало мав,
тепер нова печаль: багато знаю.

Та не від знань самих моя печаль:
чим більше пізнаю, тим менше можу –
і в море я не вийшов по кефаль,
і лиш у снах на Чатир-Даг виходжу.
21.01.1998 р.

* * *

Вже час прощатися із морем.
нема ні персня, ні монет…
Ці береги забудуть скоро,
як тут колись блукав поет.

Забуде галька тихий шерех
моїх зітертих підошов.
І хвилі мають рідний берег,
а я свого ще не знайшов.

Ну, що мені принади Криму,
коли я тут один, як перст?!
Ось допишу останню риму
і ставлю крапку,
ставлю хрест.
25.11.1996 р., Алушта

ПОПУТНИК

Мій зір наситивсь кримським видом,
обміряв небо голубе.
Ну що ж, тарган, удвох поїдем
тепер у теплому купе!
Ти цим заїждженим маршрутом
ще зробиш не один кінець,
а я втомивсь тутешнім людом,
і вже, напевно, не їздець.
Нехай тебе годують інші,
хто любить більше кримський рай.
О, тут місця найкрасивіші –
на Україні пошукай!

Але ж яка тут Україна –
така розгублена й німа!
А що краса? Краса не винна,
що в душах аж сичить зима,
зима московська, хуртовинна,
із трупним запахом царів.
Сама краса ніяк не винна,
що тут москалик геть здурів!

Ось із татарами я жив би!
Так настраждався цей народ –
шукає вдома правди й хліба,
не помічаючи красот.
Ще й закохався б у татарку –
через дорогу, віддалік –
і випивав би зразу чарку
валеріанки. Вік є вік!
Так оставайсь, комахо, з ними,
бо все одно, кому служить.
Як доживати між чужими…
Ти що там шепчеш? Дурню, цить!

Іще, вусатенький дружочок,
я склав не всі свої пісні!
Я знаю, знайдеться куточок,
де легше дишеться мені.
Я ще провідаю Карпати
і до Одеси заверну…
Усе! Пора, сусіде, спати.
Лізь під полицю! Чуєш? Ну!!
01.11.1997 р., Алушта

[ Київські фрески] [ На арені історії ] [ На донецьких вітрах ] [ Вироблений пласт ] [ Кримський берег ] [ Одеські настрої ]
[ Літературна галерея ] [ У суміжних Муз ] [ Біля українського Парнасу ] [ Автобіографічна довідка ]