Олекса РІЗНИЧЕНКО
ЇДЛО 1933-го
Словник голодомору

Я і раніше, з розповідей матері Катерини Сологуб (с. Йосипівка або Людвінка, або Юзефпіль Вільшанського району, Кіровоградщина) та батька Сергія Ризникова (село Різниківка Сіверського району, Донбас) начувся про страви, про їдло 1933-го року. 1947 року я сам смакував макуху і з відразою їв лушпиння картоплі.
Але тільки при читанні Книги-меморіалу "33-ій: Голод. Народна книга-меморіал" укладачі Володимир Маняк і Лідія Коваленко. Мої неясні бажання викристалізувалися у точне хотіння зробити такий словник.
Слово "ЇДЛО" Грінченко дає з наголосом на другому складі і наводить такий приклад: "А Прокіп наче ніч темна ходить і вже тоді ні до їдла, ні до питва, ні до розмови".
Я це слово звик вимовляти, наголошуючи перший склад, бо ж ЇЖА.
Словник цей не є методичним посібником для майбутнього голоду, хоча при бажанні (чи потребі) з нього можна багато чого навчитися аби вижити у складних екстремальних умовах. Він скоріше призначений для розбудження пам'яті тих старших людей, які пам'ятають лише, що "Сталін ціни зменшував".
Тут, саме в цьому словнику, вони побачать справжнє обличчя хрещеного батька мафії, яка захопила 1917 р. політичну владу, та й суть самої цієї мафії.
Нам страшний будь-який тероризм, бандитизм. Але наскільки він жахливіший, брутальніший, "беспредельный", коли це бандитизм ДЕРЖАВНИЙ, узаконений, офіційний. Наказ В.Леніна "Грабуй награбоване!" ("Грабь награбленное!") виконувався буквально. Більшовики не задумувалися, що таким чином збільшувалось число грабіжників, що їхня Росія перетворювалась на державу, де при владі стоїть банда, зграя грабіжників чи, як зараз стало модним казати - мафія. Від пересічного бандита людина може знайти захист у міліції, у суду, у держави...
А де шукати захисту від державного, імперського бандитизму?
Навіть до Бога не могла людина звернутися - усі церкви, собори були спочатку пограбовані (див. таємний лист Леніна до Молотова 19 березня 1922 р., надрукований лише 1990 року в журналі "Известия ЦК КПСС" № 4), а потім знищені, поруйновані, зірвані динамітом.
Бандити-активісти грабували кожну селянську родину, відбираючи хліб, одяг, хату. Бандити-міліціонери допомагали це коїти. Бандити-судді судили пограбованих, виконуючи накази бандитів-секретарів обкомів, райкомів, яким прямі вказівки давав хрещений батько, головний мафіозі Джугашвілі. Стосунки між цими усіма бандитами описані досить точно геніальним нашим Тарасом Шевченком за сто років до того (у нього замість генсека - цар):

Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого... та в пику
Його як затопить!
Облизався неборака;
Та меншого в пузо -
Аж загуло!.. а той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити...

Попоголосила Україна, постогнала. Найлегше було помирати тому, хто шепотів розпухлими губами: "Не знає про це Сталін, от якби знав". Переважній більшості помирати було тяжко - вони знали, хто зробив цей голод бо ж чимало збереглося отаких от пісеньок, які народ складав, подихаючи з голоду:

Сидить Сталін на престолі
Та на скрипку грає.
На Вкраїну хліборобну
Скоса поглядає.
Ой, скрипочка горіхова,
А смичок із рути.
Як заграє, вказівоньки
На Вкраїну чути.
Ой, грав Сталін, ой, грав Сталін -
Став перебирати,
Так обдерли Україну,
Що аж ребра знати.
Ой, грав Сталін, ой, грав Сталін -
Аж струни порвались.
На Вкраїні люди вмерли,
Деякі остались.

Та пізнішій тотальній пропаганді вдалося забамбулити голови так званим "гвинтикам": чим більша брехня - тим легше у неї вірять, - так, здається, сказав якийсь учень Сталіна.
Я сам, каюсь, довго належав до тих, які не вірили повністю, що у Катині були розстріляні 15 тисяч польських офіцерів запасу - цвіту нації - саме з наказу Політбюро КПРС. Повірив, коли прочитав у газеті "Известия" 252 від 20.ХІ.1992 р. виписку з протоколу № 144 засідання Політбюро КПРС від 5 березня 1940 р. "За розсріл підписалися Ворошилов, Молотов, Мікоян, Калінін, Каганович, Сталін. Вони ж організували в Україні голодомор-1933. І народ мій ой як пізнав їх! Люди досі відчувають страх, здавалося б, уже безпричинний, але вони ще бояться. Такі наслідки має тоталітарна диктатура.
По ділам їх пізнаєш їх - сказано. Чи ми забули ці слова? Чи масовий гіпноз-психоз оволодів імперією і люди осліпли?
Читайте цей словник їдла ваших батьків, дідів і прадідів.
Ще 1918 року Ленін зрозумів, яким колосальним важелем є хліб. Як легко керувати масою, забравши хліб, замкнувши його - а потім видаючи його людям дозовано, - нормою чи пайкою, хто що заробив... Але головна умова - щоб ні у кого не було цього хліба, бо тоді він буде їсти його нишком і підсміюватись. Ось чому сталінські опричники так старанно, по кілька заходів вимітали усе з хат, з хлівів, з горищ, з льохів...
Та мета їхня була інша: вимести з душ українських селян їхню зверхність і презирство щодо бандитів, витравити гідність, самоповагу, чесність, щирість, доброту, людяність. Поставити народ на коліна. Владні бандити досягли цього: народ терпів їх довго, потім зірвав свою злість і ненависть над фашистами чужими і знову корився своїм, доморощеним. Раба із себе треба не по краплині видушувати, а вичерпувати пригорщами. Благо наше, що була приєднана Західна Україна, яка влила свіжий струмінь гордості духа, гідності, спротиву і, як бачимо, допомогла народу вилізти з цієї ями, у яку був зіштовхнутий бандитизмом влади.
17.ХІІ.1992 р.
Богопіль.
Олекса РІЗНИЧЕНКО

Використана література:
1. 33-ій: ГОЛОД. Народна книтга меморіал. Підготовлена Лідією Коваленко і Володимиром Маняком. Київ, "Радянський письменник", 1991.
2. ГОЛОД 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. Київ, видавництво політичної літератури України, 199о.
3. Станіслав Кульчицький. 1933: трагедія голоду. Товариство "Знання", серія 1. "Теорія і практика КПРС. Історія, №6, київ, 1989.
4. Олександр Міщенко.Безкровна війна. Розповіді про голод 1933 року, записані в селах Козельщинського району на Полтавщині. Тов. Знання, Київ, 1990.
5. І.О.Воронов, Ю.Г.Пилявець. Голод 1946- 1947 р. Тов. Знання.Серія 1 "час і суспільство" №1, Київ, 1991.
6. КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ І ГОЛОД НА УКРАЇНІ 1929-1933. Збірник документів і матеріалів. Київ, Наукова думка, 1992.
7. Роберт Конквст. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор. Київ, Либідь, 1993 р.
8. Олесь Воля. МОР. Книга буття України. Вид. Християнського видавництва "Дорога правди" Канада - 1993 - Україна
9. ГОЛОСИ ІЗ 33-го. Голодомор на Кіровоградщині. Підготував Василь Бондар, Кіровоград, Центрально-Українське видавництво, 1993.
10. ГОЛОД 1921 - 1923 років на Україні. Київ, Наукова думка, 1993.
11. Семен Старів, Страта голодом, Київ, Проствіта, 2002
12. ГОЛОД НА ПОДІЛЛІ. Редактор-упорядник Віталій Мацько. Кам"янець-Подільський, 1993

Примітка:
Під назвою їжі-їдла даються показання на сторінку цитованої книжки. Оскільки основним джерелом була книжка №1, то цей № не вказано перед сторінкою. Всі інші посилання даються так: спочатку № книжки у цьому списку, потім - сторінка, як ось: 4, 25

ДІД ГОРПИНА (новела)
Словник голодомору - 1
Словник голодомору - 2
Словник голодомору - 3
Словник голодомору - 4
Словник голодомору - 5
Словник голодомору - 6
"НЕ МОЖУ БЛИЖНЬОГО СВОГО..."