Олекса РІЗНИЧЕНКО
ЇДЛО 1933-го
Словник голодомору

САБАШКИ

163: - Не ходіть по сабашках! Не жебрайте!...
Збирати "САБАШКИ" -- то означало ходити біля єврейських халуп, - може, кому свічки погасити, воду принести, з відра на гній винести. За такі послуги - недоїдки, ото і "сабашкове".
В.Ф.ЗАДВОРНИЙ, с. Купіль, Хмельниччина.

СВИРІПИ НАСІННЯ

83: Олію душили із висушенного насіння свиріпи і макух теж той з'їдали. Гарбузовим насінням затирали юшку, борщ.
К.І.ДЯЧИНСЬКА, с. Городище, Вінничина.

446: див. ОПУЦЬКИ (про свиріпу молоду).

403: Цілими днями вистоювали голодні хлоп'ята перед дверима олійні, щоб випросити грудку сім'яної макухи. Але хто її дасть у таку скруту! Тоді просили хоч СВИРІПОВОЇ. Пам'ятаю, як робітник умовляв дітей: "Та ви ж її не їстимете, бо дуже гірка". Голодні діти протестували: "Будемо! Будемо!". Дядько зітхав і виносив по шматку теплої ще макухи. Її нюхали, гріли руки, але...не їли, бо гіркіша від полину.
Г.Г.ЄЖЕЛОВ, с. Володимирівка, Миколаївщина.

СИНЯКА КОРІНЬ

493: Коли підсохла земля, стали копати, стали копати корені лопухів і синяка, їх пекли замість картоплі.
Є.М.РАДЧЕНКО, с. Морози, Полтавщина.

СІЧКА КОРОВІ З БУРЯКОМ

74: Прийшла до нас Кисіль Зіна. А мій батько нарізав січки корові і замішав з буряком, то вона їх вибирала і їла і дуже плакала. Дуже вона бідувала, але вижила.
Х.С.ДРОЗДОВСЬКА, с. Бруслинів, Вінницька.

162: Чути було і насмішкувате, уїдливе:
Пийте воду. Їжте січку --
Виконуйте п'ятирічку.

СКИРТА як джерело зернят

187: -- Тоню, -- кажу сестрі. -- Он у видолинку скирта. Ходім, перепочинемо там.
Лежу ниць, вдихаю солюм'яний дух, думаю. І раптом:
-- Тоню, глянь! -- обережно розгрібаю солому й добуваю необмолочений колосок.
Самі не знаємо, де взялася в нас сила. Зернят набралося небагато, зі жменю, а Тоня і їм рада не знати як.
-- Коли й далі так піде, -- запевнила, -- до вечора матимемо не менше кілограма. А скільки завтра, післязавтра буде, тим більше, як молотитимемо вчотирьох: я, ти, Михайло й Пріся? Ціле багатство можна замати.
Назавтра ми прийшли до СКИРТИ вчотирьох, взяли Михайла та Прісю. А тоді на нас набрели дві жінки з Верхнього Рогачика...
Прийшли ми наступного дня до своєї СКИРТИ, а там люду, мов комашні. Геть усе скирту обступили.
Д.О.МІЩЕНКО, с. Зелена-друга, Херсонщина.

231: вітряки нерухомі. Нема їм роботи. За ними СКИРТА соломи. Розстеляємо кожен свою рядюжку. Перетрушуємо, перевіваємо солому. Хукаймо в померзлі пальці. Нам весело. Хочеться поборотися. Та сили нема. Руки й ноги - немов ганчірки. За білий виднокрай поринаю холодне сонце. Вертаємо додому. В кожного в кишені золоті зернини. Одного разу я приніс повнісіньку жменю. Навар запашний був. Мов дух справжнісінького хліба.
М.Г.ІВАНЧЕНКО, с. Гусакове, Черкащина.

431: Ходили ми, де СКИРТА, смикали. Знайдеш колосок, відьмен. За день пшенички натремо жменю, ще й товчеш так, щоб не чуть було, як стукає.
О.М.АТАМАС, с. Першотравенка, Кіровоградщина.

433: Одного дня Яша пішов до школи (там хоч раз у день давали рідесенької затірки), але із школив не повернувся. Бачили люди його біля старої скирти, де він розгортав солому і вишукував перепрілі зерна. На другий день його знайшли там мертвого.
В.Т.ТОДОРАШ, с. Вільхове, Кіровоградщина.

СКОЙКИ

37: див. РАВЛИКИ.

39: див. КОРА.

91: Оцей ставок, що в кінці нашого городу, людьми аж кишів - СКОЙКИ збирали... А я цих скойок не могла їсти - блювала.
Н.П. і К.С.КИРПАЧ, с. Городок, Вінничина.

402: Батько ходив за п'ять кілометрів до річки Синюхи, збирав СКОЙКИ, і то була наша їжа. Мама варила в казані ті СКОЙКИ, тоді кидала туди щавій і лободу.
І.Ю.ГЕРАСИМЧУК, с. Осипівка, Кіровоградщина.

498: див. СЛИМАКИ.

СЛИМАК

62: З настанням весни і кукурудзиння не вистачило, то багато людей, а з усіма й наша сім'я ходили до лісу, збирали там СЛИМАКІВ, підсмажували їх (напевне, вони були жирні) і їли. Але й це мало допомагало.
І.С.ПІДГОРОДЕЦЬКИЙ, с. Комарівці, Вінничина.

85: Хлопчики видирали воронята в лісі із гнізд, їли слимаки...
М.Г.ДЖУЛАЙ, с. Городище, Вінничина.

106: див. СОРОЧАЧІ ЯЄЧКА.

116: див. ЛАВРИКИ.

145: Я сам збирав і їв молоденьк листочки липи, СЛИМАКИ, шукав торішню гнилу картоплю, видирав яйця з пташиних гнізд.
П.К.ПАВЛУСЕНКО,с. Сокиринці, Вінничина.

292: див. РАВЛИКИ.

498: Люди виловлювали з благословенної річки Дінця все, що плавало, лазило й стрибало. Повигортали з води на берег гори черепашок-скойок, розкривали їх і витягали з них СЛИМАКІВ.

СМІТТЯ

148: БУР'ЯН.

СОБАКА
43 46 75 87 99 111 112 150 172 179 183 189 217 223 228 267 275 337 344 358 412 419 421 422 434 454 456 461 485 504
9.118

46: Навіть собак залишилося дуже мало, поїли їх, бідолашних.
П.Д.ГУМЕНЮК, с. Мітлинці, Вінничина.

99: Лукія Багрійка, казали, вкрала сусідського собаку, забила і варила, їла. Але однаково повмирала вся сім'я.
М.К.КАРМАЛЮК-СЛЮСАР, с. Кармалюкове, Вінничина.

111: біля нас по сусідству жила сім'я колишнього попа. В нього були діти, які опухли з голоду. Вони приходили, просили що-небудь поїсти. Бабка давала що могла. І от якогось дня в бабки здох СОБАКА та його не встигли закопати. Приходять ті діти до бабки і кажуть: "Тьотю, дайте нам того собаку!". - "Нащо?" - питає бабка, "Їсти!". - відповіли діти. Бабка дала їм глечик кислого молока і кусок хліба. Вони взяли і пішли... А СОБАКУ того дохлого таки взяли і потягнули додому.
С.І.ПОДОЛЯН, с. Слободище, Вінничина.

223: див. ПАДАЛЬ, або КІТ, КИЦЬКА.

228: див. ПТАШЕНЯТА, ПТИЦІ.

267: див. КІТ, КИЦЬКА.

275: з-за яких (тинів) і собака не гавкне - розбитний Кирса поснідав і пообідав ним та ще й торбу через плече і рябий малахай має з нього. І штани в нього з СОБАЧОЇ "зовнішності".
О.М.МАТІЯКО, с. Івки, Київщина.

337: див. МИШЕЙ.

344: див. ЩУРІ.

412: див. ЗДОХЛЯТИНА.

456: див. КІТ, КИЦЬКА.

461: Він не до нашого класу ходив, я навіть прізвища не знав. А звали Яшком. Вже на тепло повертало, волік він повз нашу хату забитого ПСА. Побачив нас із Сергієм, зупинився передихнути. Там, де в собаки рана була, вже черви роїлися, але Яшка те не турбувало: окрім того місця, ще є он скільки для харчу.
М.Є.ПЕТРЕНКО, с. Лохвиця, Полтавщина.

504: сусідський хлопець Никифор Пестун, якому було десь 14 чи 15 років, привів на паску худого собаку і тут же при нас задушив його цуркою. Ми розбіглися. Цим йому вдалося зберегии життя своїм батькам і собі. Сестри, а їх було четверо, вже померли.
І.С.РОМАН, с. Брись, Полтавщина.

СОНЯШНИЧИННЯ

53: Настала весна 1933 року, в хаті нічого нема. Ми добуваємо серцевину СОНЯШНИКОВИХ штурпаків, мелемо її на жорнах і їмо.
А.М.ШПИЧКА з Цілиноградщини.

90: Пам'ятаю, ходили ми по полю, шпорталися в землі, де яка бараболинка, хвостик буряковий - в торбу. А Степан Довгополий знайшов соняшника, серединку вижолобав і гукає до мене :"О, дядьку, я вже знайшов, буду жити!".
П.М.ШВИДКИЙ, с. Слободище, Вінничина.

280: Тато видовбував із СОНЯШНИКОВОГО БАДИЛЛЯ середину і молов у жорнах. З цього млива мама пекла коржики.
В.Г.ПОЛІЩУК, с. Павлівка, Черкащина.

357: Холодної зими люди ходили по полях і шукали різні пожитки, мерзлі буряки, стебла соняшників. З СТЕБЕЛ вибирали СЕРЦЕВИНУ, варили її і поїдали.
В.К.ЗОЛОТУН, с. Лихачики, Київщина.

СОРОЧАЧІ ЯЄЧКА

106: Люди як могли рятувались від голоду. Хто дужчав, ішов у ліс, видирав СОРОЧАЧІ ЯЄЧКА, шукав слимаків, трави, які можна їсти.
І.Д.БАРЛАДИН, с. Примощаниці, Вінничина.

СОЯ

276: Зустрів мене завідуючий - ім"я його назавжди лишилося в пам'яті: Іван Петрович Сиволап. Посадив за парту. А після уроків повів до комори і виніс мені добренний шмат СОЄВОГО хліба...
Який же він був, той хліб?
Він був дуже, дуже, дуже добрий.
Той хліб був гливкий, як лемішка. Був важкий, я й досі ніби виважую його в руці. У ньому було багато води.
Той хліб був неоціненний у моєму житті.
О.М.МАТІЙКО, с. Івки, Київщина.

295: Ми, мов підкинуті цуценята, отираємося зграйкою біля роздачі.
Вичищений з партії Данидо Заграничний не має куди від нас подітися. Наші німі благальні погляди притискають його до казана. Наділяє й нам по черпаку коричневої СОЄВОЇ бурди. Люди на те мовчать. Адже в нашій зграйці здебільшого сироти вже. Після смачнющоі СОЇ наші патлаті голови, мов соняшники, повертаються за сонцем. Ми зрештою помічаємо, що, окрім їстівного, є ще зелений світ високих дерев і теплого неба. Є літо-літечко.
М.Г.ІВАНЧЕНКО, с. Гусакове, Черкащина.

392: Весна 1933 року була рання. Ми ходили на поле шукати зерна СОЇ. Там було багато людей голодних, пухлих. Деякі падали й більше на піднімалися.
Л.К.ЗАГРЕБЕЛЬНА, с. Ганнівка, Черкащина.

417: Жінки виходили сапать буряки, соняшники, то з поля не могли дійти додому. Пам'ятаю, якось голова колгоспу випросив у районі трохи СОЇ, то тим жінкам, які сапали, вивозили в поле прожареної СОЇ і давали по жмені кожній. І все одно не всі вони вижили, помирали просто серед поля.
О.І.ШЕЛЕСТ, с. Каширівка, Миколаївщина.

557: Харчувалися тричі на день в інститутський їдальні. Що ж то було за харчування? Основним продуктом була СОЯ. Вранці та вечором - суп з СОЄЮ, а вдень до того ж таки СОЄВОГО супу додавалися "головастики", тобто дрібна рибка.
Л.Л.ЧЕРНЯКОВА, Кролевець, Сумщина.

СОЧЕВИЦЯ

134: В мами були спухлі. Вона пекяа млинці з розтертої в макітрі СОЧЕВИЦІ, домішаної лушпайками картоплі.
Г.Ф.БОРЯЧОК, с. Парпурівці, Вінничина.

382: хто працював у полі, той одержував черпак супу з СОЧЕВИЦІ й кусосок так званого хліба з ячмінної муки та кукурудзяної дерті. Діти та старі люди не отримували нічого.
М.В.ГРИГОРУК, с. Полянецьке, Одещина.

410: Весь час лили дощі. А люди йшли в поле сапати. Страшні, пухлі, але йшли. Йшли на палицях, повзли, але йшли, бо на полі варили якусь бурду. Що це суло, і тепер не знають, чи то чумиза, чи, може, СОЧЕВИЦЯ, хто його знає. Але то вже була їжа, і люди йшли за нею в поле, сапали буряки.
О.Д.ШЕВЧУК, с. Оситняжка(?), Кіровоградщина.

СПОРИШ
129 240 280 423 427 463 465 535
4/29 4/30 4/36-37

129: Ось і село. На вулиці жодної живої душі. Під плотом бачу труп людини, далі ще і ще. Я не йду, а біжу додому. Вигін. На ньому лежать два трупи. Ні, один ще живий - руками і ротом в передсмертній конвульсії рве СПОРИШ і тягне до рота...
І.А.НЕВІДОМСЬКИИ, с. Новоселиця, Хмельниччина.

246: Я вже не пам'ятаю, чим ми з мамою жили. Вже я рвала СПОРИШ, він був такий густий у дворі в нас, і я його їла, пхала просто такими жмутками собі в рот.
М.Д.ВЕНЕЦЬ, с. Вел.Старосілля, Черкащина.

280: У тата дуже ноги попухли, ми всі були виснажені. Як тільки появився молоденький СПОРИШ, ми лазили з братом, щипали листочки і їли.
В.Г.ПОЛІЩУК, с. Павлівка, Черкащина.

465: Вона, та нещасна жінка, навчила мене серед зеленого розмаїття вибирати їстівні рослини: гірчаки, козельці, СПОРИШ.
С.Х.ВАСЮТА, Полтавщина.

СТЕБЛА

див. СОНЯШНИКА, КУКУРУДЗИ СТЕБЛА

СТІНИ

137: Заглянули до виходного разу родичі і змушені були осінити себе хресним знаменням: "Господи, прости їм їхні грішні душі". СТІНИ на печі були мало не до цегли обгризені. Та чи могли вони наситити голодних? Усі четверо, дядько Грицько і троє його дітей, лежали на печі мертві.
Д.О.МІЩЕНКО, с. Зелена-Друга, Херсонщина.

СТРУПИ НА ТІЛІ

507: А голод вже який, голод який був! Сім'ї вимирали, то в селі й зробили щось на зразок сирітської хати. Дітки пухлі, у виразках, у коржах СТРУПІВ. Тільце водою налилося, лопаються, вода сукровиця із нього юшить. Повиносили ми їх на сонечко, на ряднах посадовили - скиглять. Одвернулись трохи, а тоді - що ж це вони принишкли? До них - а вони найменшенького Петька, їдять. Струпи на ньому обривають і їдять - Петько те ж саме робить, обдирає і їсть, аж запихається. А ті вже, дивись, до рани губенятами припали та смокчуть сукровицю, смокчуть. Одняли ми дитину от голодних ротів та плачем-плачемо. Будь проклятий той, хто з наших діток та й з нас отак посміявся.
Жителі Лебедина, Сумщина.

СУРЖИК

352: "Моя далека родичка тітка Лукія, вдова померлого червоноармійця, зосталась з п'ятьма дітьми. При обшуку в неї знайшли (!!!) півмішка СУРЖИКУ, який уповноважені забрали, сказавши їй:"Это нужно для спасения рабочих". Двоє дітей її померли з голоду. Решту врятувала дочка, яка приїхала з Смоленської області.
М.Д.ОВЧАРУК, с. Цибулів, Черкащина.

СУРРОГАТИ

131: Из СУРРОГАТОВ употребляются: полва, курай, просяная шепуха, стебли подсолнуха, кости падали, кора акации, кочаны кукурузы й т.д.

Док. № 75, Протокол засідання Нововасилівськсго волвиконкому про голод у волості. 21 червня 1922 р.

10/98: В это время хотя й умирали с голода, по все же многие изыскивали, кто где себе какую пищу. Еди собак, кошек, ни в некоторых селах й этого нет, варили сыруя кожу, одним словом кормились всякими отбросами, но это все кончили, й число голодных возросло, люди умирают на улицах, цепляются за полы, падают на колени, просят хлеба.

Док. № 53, Доповідь Генічеського повітового комітету Запорізькому губ. комітету допомоги голодуючим про становище в повіті. Не пізніше 1 березня 1922 р.

10/75: В голодающих волостях Гуляйпольского у. население вымирает. Сотни умерших, тысячи больных. На почве голода имеется спучай поедания матерью детей, а также случаи удушения детей. Кошки, собаки, даже падаль идут в пищу. Массовые бросания семейств главами, уходящими в неизвестном направлении. Настроение населения паническое.

Док. № 41 Повідомлення Гуляйпільського повітвиконкому та Запорізької губерн. Комісії допомоги голодуючим від 25 січня 1922.
І це в тому самому Гуляйполі де Махно гуляв.

10/164: Питание СУРРОГАТАМИ уже отмечено в Жеребецкой волости, где изготавливают муку из арбузних корок

Док. № 86: Протокол засідання Запорізького губвиконкому про наслідки обстеження 26.09.1922 р.

10.203: Уже с осени 1921 г. питание населення стало резко ухудшаться. Осеннее обследованиє показало, что в Запорожской губ., уже в октябре-ноябре питание крестьян составляло от 1/4 до 1/3 нормального. Население, уничтожив все, что мало-мальски пригодно в пищу (суслики, кошки, собаки), стало питаться самими рззнообразными "продуктами питання", начав с СУРРОГАТОВ (макуха, полова, курай) и дойдя до муки /из костей, дерева, глины и проч. Доведенные голодом до отчаяния люди во многих селах и даже городах дошли до поедания трупов и людоедства.
Официально зарегистрировано до 50 случаев людоедства.

Док. № 100 із звіту Центральної комісії по боротьбі з наслідками голоду при ВУЦВК, опубл. 1923 р.

ТАВОТ

64: ...сковорідку змазували тим МАСТИЛОМ, яким змащують колеса у возі і ніколи не забуду, як мене позвала до хати сусідська дівчина, вона вже була доросла, і дала мені того млинчика з гнилої картоплі.
Я в своєму житті таких смачних млинчиків ніколи не їла... З того часу пройшло 55 років, а я чую їх смак. А хіба вони насправді такі смачні були, а ще й печені на ТАВОТІ?
Г.М.ФЕДОРЦОЗА, с. Івча, Вінничина.

ТАЛАБАН thlaspi arvence L.
Схожий до Грициків звичайних

522: див. РОГОЗА.

ТАТАРСЬКЕ ПРОСО

179: Годували нас тільки супом з ТАТАРСЬКИМ ПРОСОМ (тим, що з віниччя). На таких харчах було нам трудно працювать.
С.Г.КУРАЧ, с. Братолюбівка, Дніпропетровщина.

ТЕРТЕНИКИ

364: Кожний думав лише про їжу, їли жолуді, кору липи, полову гречану, мелясу, ТЕРТЕНИКИ з перемерзлої картоплі торішньої, яйця з пташиних гнізд, цвіт акації, пізніше ловили горобців - все, що можна було їсти.
А.М.ЗАКРЕВСЬКИ, с. Гусачівка, Київщина.

ТИРСА

150: Усім робітникам видавали по кусневі чорного (з половою і ТИРСОЮ наполовину) хліба, але все-таки це спасало людей від голодної смерті. В селах голодні люди не мали й цього.
...Пам'ятаю, як я рвала з кров'ю, коли з'їдала коржа з мелених жолудів з ТИРСОЮ. Мені було тоді 7 років - і я все пам'ятаю.
В.О.ГОРДОВА, про голод 1947 р. в с.Хоровиця, Житомирщина.

202: Мама все їстівне ділила по днях. В муку додавала полову, ТИРСУ, мелене осердя з кукурудзяних качанів. Й цю подобу хліба, цю жменю муки треба було ховати, щоб не забрали незвані "гості" - активісти.
А.М.МАЛИНОЧКА, с. Топчине, Дніпропетровщина.

409: див. ЧУРЕКИ.

452: Їли ТИРСУ з дерева, товкли облузані качани з кукурудзи, в соломі старій шукали зернятка, розгрібали торішнє листя, видивлялись кісточки з вишень і слив, бо душа боліла їсти.
М.Т.МИХАЙЛЕНКО, с. Ганжа, Полтавщина.

532: Влітку 1933 року я була в Кобижі на канікулах. На млині пиляли березові дрова. Пухлий від голоду сусідський хлопчик наївся березової ТИРСИ і вночі помер від завороту кишок.
М.М.ВЕЛИЧКО, с. Кобижча, Чернігівщина.

ТІСТО

347: Одного разу надумав, що в млині, який стояв на річці, можна розжитися на жменю борошна. Пішов, лазив, шукав і - о, щастя! У закутках горища відшукав кавалки якогось ТІСТА. Я хутко в пазуху і додому. Мати наварила нам галушок. Поїли, а за хвилину почало нас вивертати - отруєння. Т^СТО було замішане для пацюків, а в ньому - отрута. Доля була для нас прихильна, ніхто не вмер, лише тяжко мучилися.
О.О.КОЛІСНИК, с. Стебне, Черкащина.

464: Побачила завідуюча школою З.П.Піщанська, що я з голоду можу померти, пішла в колгосп, мені виписали півпуда борошна. Воно було гіркувате і нечисте. Проте я його трошки зразу замісив на воді у мисці і з'їв кусочок ТІСТА. Воно таке смачне було, але я спочатку небагато його їв, бо боявся, щоб не померти. Ввечері уже з'їв більший шматочок ТІСТА. І так кожен день...
Ф.І.ЛЕНСЬКИХ, вчителював у с.Токарі, Полтавщина.

480: Шукав я їжу скрізь. Шастав по помийках. У школі плакати були наліплені ТІСТОМ, я це тісто потай виколупував.
С.Г.СИЗАРОВ, с. Печини, Сумщина.

ТОРФ

319: Сім'я у нас була велика - 12 душ, 10 дітей. У 1932 році батька заарештували, посадили в тюрму в Житомирі... Чим годувати діток? Мама голосила щодень над нами. Ми бродили по полях, знаходили скиртиська, збирали полову. Товкли у ступі, пекла мама млинці. Не стало полови. Почали їсти рогозяне коріння. З ТОРФУ мама пекла на мелясі млинці.
А.Ф.ГУРСЬКА, с. Березянка, Житомирщина.

ТРАВА ще БУР'ЯН, ЛОБОДА, КРОПИВА і т.д.
69 106 134 140 171 216 228 299 320 363 417 425 454 478 480 491 494

69: Здохлі коні люди роздирали, йшпи з ряднами, приносили й їли. Ішла в їжу гичка і ТРАВА.
Г.Ф.МИХАЛЬЧУК, с. Заливанщина, Вінничина.

106: див. СОРОЧАЧІ ЯЙЦЯ.

134: див. БРУНЬКИ.

171: див. КАВТОПЛЯ МЕРЗЛА.

216: див. ШКІРА.

228: див. ВАРИВО.

363: див. БУЦИКИ.

425: Майже цілий рік ми не бачили навіть шматочка хліба, на ТРАВАХ і БУР'ЯНАХ дотягнули до жнив.
В.П.КРАВЦАН, с. Розношенське, Кірсвоградщина.

473: див. КОЗЕЛЬКИ.

494: Але весною, як блиснуло сонечко, розтанув сніг і зазеленіла ТРАВИЧКА, голодний пухлий люд вирушив на пасовище. Їли всяку ТРАВУ, і ішли до болота, рвали рогоз і очеретяні шпичаки, їли і тутечки, коло болота, і помирали.
П.БОГОМАЗ, Яреськи, Полтавщина (служив).

2.408: Нами зарегисгрировано 354 случая отравления от употребления в пищу сорных трав, хлопковых семян, отходов от пивоварения, зерен абрикис и вишен. Из этого числа 42 отравления повлекли за собой смертельний исход.
Доповідна записка Дніпропетровського обл. відділу ДПУ голови ДПУ УСРР. 5.03.1933 р.

ТРУПИ

196: Ховали здебільшого без домовин у спільних ямах; серед опухлих, спотворених голодом людей траплялися й живі. Ями щодня не закопували, то дехто, очунявши вночі, кликав на допомогу, а то й вилазив. У кущах на цвинтарі знаходили трупи з вирізаними литками, стегнами, грудьми. Їли ТРУПИ.
Г.Н.ПРОКОПЕНКО, с. Жданівка, Дніпропетровщина.

2.410: МЕЛИТОПОЛЬСКИЙ РАЙОН. З марта сего года, в селе Константиновка житель этого села А., занимавшийся сапожремеслом, был обнаружен у себя дома мертвим. Как установлено медосвидетельствованием смерть наступила в результате отравления трупным мясом при употреблении А. в пищу ТРУПА своего умершего от голода брата. Кроме ТРУПА брата как установлено, в результате осмотра костей, А. за несколько недель до брата, съел труп своей матери. При осмотре хаты вблизи А. обнаружено котел со сваренннм человеческим мясом.
Док. № 173. Доповідна записка Дніпропетровського обласного відділу ДПУ голову ДПУ УСРР 5.03.1933 р.

2.491 В области пораженных в продовольственном отношении районов сейчас насчитывается до 37, из них особенно тяжелых 20. Тяжелое продовольственное положение захватило до 300 сел й около 50 тисяч человек. В последнее время участились случаи голода, увеличились случай смертей, й не прекращаются факты людоедства й ТРУПОЕДСТВА. В некоторых, наиболее пораженных селах, ежедневно происходит до 10 случаев смертей.
Лист секретаря Вінницького обкому партії секретарю ЦК КП(б)У С.В.Косіору 16.04.1933 р.

2.434: За последнее время мы отмечаем значительный рост ТРУПОЕДСТВА й ЛЮДОЕДСТВА. Ежедневно из районов получаю - 10 й более донесений.
В ряде случаев людоедство переходит даже "в привычку". Имеются факты, когда отдельные лица, замеченные в людоедстве в прошлом году, употребляют в пищу человеческое мясо и сейчас, для чего совершают убийство детей, знакомых й просто случайных людей.
В пораженных людоедством селах с каждым днем укрепляется мнение, что возможно употреблять в пищу человеческое мясо. Это мнение распространяется особенно среди голодних и опухших детей.
За время с 9 января по 12 марта в районах Киевской области учтено:
ТРУПОЕДСТВА 54 случая, ЛЮДОЕДСТВА 69.
Эти цифры, конечно, не точны, ибо в действительности есть гораздо больше фактов, которые нами не учтены.
...В г. Киеве за последнее время ежедневно подбирают десятки трупов, а также десятки истощенных, часть которых в больницах умирает.
В январе подобрано 400 трупов.
В феврале - 518 - " -.
За 8 дней марта - 243 - " -.
Кроме этого, в городе ежедневно подбрасывают - 100 й даже больше детей.

Документ № 184, лист Київського обл. відділу ДПУ голові ДПУ УСРР від 12 03.1933 р.
2.532: Наряду с этим прогрессирует ЛЮДОЕДСТВО и ТРУПОЕДСТВО.
Не редки те случаи, когда оставшиеся в живых родители употребляют в пищу ТРУПЫ умерших от истощения детей. Также имеется ряд фактов, когда на почве недоедания члены семьи убивают менее слабых, главным образом детей, употребляя их мясо в пищу.
Для иллюстрации роста ЛЮДОЕДСТВА и ТРУПОЕДСТВА по районам области характерны такие данные:
на 1-е марта 9 случаев
на 1-е апреля 58 - " -
на 1-е мая 132 - " -
на 1-е июня 221 - " -

Док. № 233. Особистий лист начальника Харківського обласного відділу ДПУ голові ДПУ УСРР від 5 червня 1933 р.
Нач. Харьковского обл. отд. ПУ УСС КАЦНЕЛЬСОН.

ФРАМУГА, ФОРМУГА

72: ФРАМУГА - див. МАРТОПЛЯЦИ

163: Ото наварить мати ФОРМУГИ чи лепетухи, а як ще забілити хоч би чим, хоч би молоком з конопляного сім'я - така смакота! "Їжте, їжте" - заохочує бабця. Мусили. Їсть пес пса, як нема барана.
В.Ф.ЗАДВОРНИЙ, с. Купіль, Хмельчиниччина.

ФУРАЖНА ПРОДУКЦІЯ

483: Був я тоді завідуючим Рогозянською початковою школою... Тодішня сільська рада звалася Першошевченківською, а не Андріївською, як тепер. Об'єднувала вона населені пункти Рогозянку, Андріївку... та невеликий свинорадгосп. ФУРАЖНОЮ ПРОДУКЦІЄЮ, що доставлялася для свиней, жили й харчувалися тоді і робітники, і службовці цього господарства _ і так вижили. Це ж саме врятувало і багатьох андріївців, котрі ходили в радгосп на роботу.
В.САВЧЕНКО, с. Рогозянка, Харківщина.

див. КОМБІКОРМ, КОРМ ДЛЯ СВИНЕЙ.

ХЕЛИКИ

292: "Що б отаке з'їсти?" - гризе мене єдиний помисел. Блукаю по розгаслому мокрому городі. Вишукую вимерзлі, талі, мов хляки, картоплини. Вишукую мов життя. Мама розмішує їх із тертим буряком і пече ХЕЛИКИ. Їх так мало.
М.Г.ІВАНЧЕНКО, с. Гусакове, Черкащина.

ХЛІБ, ЯК ПРИЧИНА СМЕРТІ

112: Багато вмирали і тоді, як дочекалися нового хліба, голодна людина проковтне скибку ХЛІБА, а на другий день уже повезли на цвинтар.
М.С.КЛИМІВ, с. Гуків, Хмельниччина.

149: Після 1933 року ХЛІБ довго пекли з різними домішками. До тіста додавали варену картоплю, або сиру терту картоплю, або трохи муки з жолудів. Зразу їх оббирали з твердої лушпайки, потім били молотком. А вже тоді пускали через жорна. Такий хліб трудно ковтнути, а все одно домішували, щоб надовше вистачило муки із зерна.
А.М.КУЧЕРУК, с. Судачівка, Житомирщина.

267: Десь у середині літа 1933 в сільській крамниці почали продавати ПЕЧЕНИЙ ХЛІБ. Накинувшись на нього, люди наїдались і тут же в муках вмирали.
Р.С.СОКОЛОВСЬКА, с. Котельня, Житомирщина.

274: З першого обмолоту з райну прийшла допомога особливо голодуючим: двадцять пайків по фунту печеного ХЛІБА на день на все село. Всього 20 пайків на більш як сотири сотні мешканців! Особливо голодуючих визначила сільрада. І от привезли той ХЛІБ. А він ще теплий, запашний, щойно з пекарні. Роздали - і як не було його. А через кілька годин - ще чотири трупи. ХЛІБ для цих голодних людей, що втратили всяку силу волі, став отрутою!
Н.А.ЗАВГОРОДНІЙ, с. Надточаївка, Черкащина.

295: Після жнив Никодимові поменшало праці. Казали, більше 300 душ вивіз він на вічний спочинок. Але хіба їх тоді хто рахував? Він таки діждався нового хліба. І порадів йому, як усі. Жадібно з'їв дві паляниці за один присіст. Тож вивезли і його туди. Голод змалів. Йому став непотрібний послуговувач. Так мені тоді здавалося. А Никодим був просто слухняним робітником. Який теж хотів жити.
М.Г.ІВАНЧЕНКО, с. Гусакове, Черкащина.

302: Були в селі такі, що наївшись ХЛІБА, вмирали. Так сталося з Яковом Пономаренком. Він не зміг себе стримати, втеребив ХЛІБИНУ і, помучившись, навіки впокоївся.
Я.П.МИЦИК, с. Вишнопіль, Черкащина.

433: Якось на Пушкінській вулиці в Черкасах, де ми жили, до мене підійшла жіночка. Це була якась тінь -- кажу так, бо на цій постаті висів одяг як ганчір'я. Вона простягнута руку і попросила на ХЛІБ. Дістав гаманець і став копирсатися в ньому, думаючи, скільки ж дати їй. За три або ж п'ять вона не наїсться, бо ХЛІБИНА коштувала на базарі набагато більше. Витяг тридцять карбованців, подав жінці їх. Вона подякувала і відійшла. На другий день, ідучи на роботу, я побачив її під стовпом мертвою. Мене пройняв дрож: це вона купила ХЛІБА, об'їлася і померла!
С.КОЖУМ'ЯКА про Черкаси.

ХОВРАШКИ
172, 216, 226, 227, 228, 229, 403, 558, 567, 568

178: див. КОЛОСКИ.

216: див. ЯЩІРКИ.

226: У травні з'явились козельки, молочай, щавель, лобода і ХОВРАШКИ. Ми з Іваном та Ягориком повиточували з старого обруча зарізяцькі ножі, розкопували ними нірки, білували впольовану дичину. Коли вдавалося принести додому хоч одне звірятко за день, щастю нашому не було меж... Та дичини тої було жалюгідно мало порівняно з армадою мисливців, таких, як ми. Вийдеш було на толоку в поле, а там уже їх сотні. Риються, мов кроти, в землі... Не встигали плодитись ховрашки.
М.А.ЧЕРНЯВСЬКИИ, с. Смолянинове, Луганщина.

228: див. БАБАКИ.

229: Якщо впіймаю ХОВРАШКА, то це вже радість.
П. А. ЩАДЬКО, с. Костянтинівка, Донеччина.

403: Грицько і його сестра менша весь тиждень були самі. Без їжі,
без хліба. Хлопець брав відро, черпав воду з Висуні, виливав з нірок
ХОВРАХІВ і пік на вогні.
Г.Г.ЄЖЕЛОВ, с. Володимирівка, Миколаївщина.

558: Ми близько поля, то і лопуцьки, і заяча картопля, а хто і ХОВРАХА викопає, то менш вимерло.
В.С.МАКСИМЧУК, Чернігівщина.

568: Може, доля наша така, що не зовсім забула нас, чи то я на той час таким дотепним був, чи, може, просто не пощастило їжакам. Уполював я їх аж чотири. Ще вилив одну нірку ХОВРАХІВ. ХОВРАШКА -- звірок зовсім маленький, але ж якщо їх восьмеро, то вже є м'ясо.
М.С.ПУД, с. Вільшане, Чернігівщина.

ХУДОБИНА

228: Найбільше їли дохлину. Скотина вмирала разом з людьми. Біля здихаючої ХУДОБИНИ завжди давилася юрба пухлих голодних людей. Ніхто не в силі був відігнати їх. Як тільки ХУДОБИНА здихала - люди сараною накидалися на неї, сокирами, ножами роздирали на куски і поспішали додому, щоб нагодувати дітей і самим підкріпитися.
І.А.ДРЄЄВ, с. Нижньобараниківка, Луганщина.

ЦИБУЛЯ

183: Їсти з хаті не було нічого, тільки ЦИБУЛІ півмішка, я її пік і ми троє це їли.
М.І.ШВЕЦЬ, с. Христівка, Хмельниччина.

445: Не голодував і наш сусід на прізвисько Терешко. Його син був комсомольським ватажком. Він зголосився зняти з церкви хрести, повідривали зі стін листи бляхи, на яких були намальовані образи святих. Селяни це вважали великим гріхом? Терешко-батько відчував презирство людей, відгородився від них, жив своїм життям.
Весною на своєму городі, саме під нашою хатою, посадив цибулю. Коли вона підросла, хтось почав виривати...
А якось під вечір на грядку зайшла жінка і почала рвати ЦИБУЛЮ.
Терешко накинувся на неї, повалив на землю й став бити ногами, а потім засунув ключ від дверей (грубий загнутий дріт, яким відсувалася засова) жінці в рот і почав крутити ним, намагаючись повиривати зуби, щоб не їли більше.
Жінка кричала, просилася. Ми вибігши на крик. Я побачив знівечену жінку, закривавлений рот, мені стало страшно. Терешко припиний розправу. Жінка ледве попленталась додому. А через кілька днів померла
П.Д.ГУМЕНЮК, с. Мітлинці, Вінничина.

ЧЕРЕПАХА

340: див. ЖАБИ.
ЧЕРЕПАШКИ ще ЖАБУРНИЦІ, СКОЙКИ

313: Їли кропиву, мокрець, листя кінського щавлю, лободу; ловили
кротів, у річці визбирували ЧЕРЕПАШОК, яких дуже було багато, все дно у річці було густо встелено ЧЕРЕПАШКАМИ, їх вибирали повністю.
ЧЕРЕПАШКИ спасли в нашому селі багато сімей.
М.Я.КОВТУН, с. Денищі, Житомирщина.

403: див. ЖАБУРНИЦЯ.

498: ЧЕРЕПАШКИ-СКОЙКИ див. СЛИМАКИ.

ЧИБРИКИ

239: Запам'ятала, що мама просила у сусідів пусті кукурудзяні качани, від зерна вже облущені, розбивала молотком на дрібні шматочки і несла до млина. Виходило таке, як тирса. Домішувала ще жменьку зерна, вимінювала його у людей за якусь одежину. Змоловши, пекла на черені у печі ЧИБРИКИ.
М.Д.ВЕНЕЦЬ, с. Велике Старосилля, Черкащина.

ЧУРЯГИ

88: див. ВИСІВКИ.

ЧУРЕКИ

409: В кого збереглося трохи зерна, розмелювали його на жорнах, домішували якогось бур'яну, тирси, кори і пекли такі ЧУРЕКИ.
О.Д.ШЕВЧУК, с. Олялине, Черкащина.

ЩАВЕЛЬ ЩАВІЙ
72, 74, 98, 137, 313, 402, 417, 418, 428, 432, 491, 509, 526, 559, 567, 226, 227, 273, 275

72: див. МАРТОПЛЯЦИ.

74: див. ГОРОБ'ЯК.

98, 99: див. КВАСЕЦЬ, КВАСОК.

313: див. МОКРЕЦЬ.

402: Мама варила в казані ті скойки, тоді кидала туди ШАВІЙ і лободу. Я ходив рвати щавій на край села зі своїм любимим товаришем Чорним Петром. Раз я зайшов до нього, а він каже: "Я не піду, не можу". Пішов я сам. Дійшов до кущів край села, і тут мене схопила за комір жінка, вся опухла, а очі страшні, без розуму. Я ще був живкий, сильно верещав, вкусив її за руку, і це мене спасло. Прибіг на мій крик дядько Зеленкевич Петро і вирвав мене од смерті. Більше я за село не ходив.
І.Ю.ГЕРАСИМЧУК, с. Осипівка, Кіровоградщина.

417: Обстежено 11 сімей колгоспників. Всі пухлі від голоду. Їдять подрібнені качани кукурудзи, перемішані з травою "БЕРЕГОВИЙ ЩАВЕЛЬ".
Село Високі Байраки, Кіровоградщина. З інформації комісії працівників мед. установ міськпарткомові від 22 травня 1932 р.

ШКІРА ШКУРА
76, 216, 310, 420, 495, 392, 9.149
4.7, 4.24

76: Загинула корова, вивезли на скотомогильник. А була підозра, начебто менінгіт. Закопали в яму. То до дня не стало. Геть шкуру і ту забрали.
М.К.ГОРОБЕЦЬ, с. Івча, Вінничина.
216:

310: В дядька Пилипа було троє дітей. В хаті і в дворі все поїли, що було, навісь старі ОВЕЧІ ШКУРИ.
О.Д.ШЕВЧУК, с. Олялине, Черкащина.

420: Якось я поліз на горище сараю і побачив там СВИНЯЧУ ШКУРУ. Колись у нас здохла свиня, то батько здер з неї ШКУРУ та так і залишив, не знаючи, що з нею робити. ШКУРА засохла і продежала чи не десять років. Я скинув її з горища, відрубав сокирою чималий шмат і поніс до хати. Мама ошпарила окропом щетину, вишкребла вимила ту смердючу ШКУРУ, посікла на дрібні шматочки, залила водою і поставила в горщику варити. І що ж? Вийшов холодець. Ось так ми і жили деякий час тим холодцем.
П.І.ЗАПАРЕНКО, с. Веселий Кут, Кіровоградщина.

495: Поїли давні телячі і слинячі шкури.
П.К.МОСТОВИЙ, с. Вел. Кобелячок, Полтавщина.

ШЛІХТА

109: Пшениця молотила макогоном, а рапс поливала водою і піджарювала на сковороді, після смачила ШЛІХТУ -- так тоді називали пшеничний куліш. І це нас виручало.
Г.К.БІБИК, с. Пляхове, Вінничина.

155: А в колгоспі "Вільна нива" і радгоспі "Садиба" (маєтку колишнього князя Орлова) харчували робітників супом - ШЛІХТОЮ (рідке вариво із крупів чи борошна).
М.М.ОЛЯНЕЦЬКА, с. Тартак, Вінничина.

2.546: Общественное питание в колхозах поставлено отвратительно.
Чрезвычайно редко встретишь, чтоб сварили борщ или кашу, а то все затирка, или как ее на юге Киевщинн зовут еще "ШЛИХТА" (инные произносят "ШЛИХТЕР" - сразу было непонятно, за что вязальщицы Шлихтера поносят.)
О.Г.ШЛИХТЕР -- з 1927 по 1929 нарком земельних справ УСРР, а з 1933 р. голова Ради по вивченню продуктивних сил України.

432: див. РОГІЗ, РОГОЗЯНЕ КОРІННЯ.

509: див. ЛОПУЦЬКИ.

526: Пам'ятай, як весною іздили далеко на болота за ЩАВЛЕМ. Біля села весь був вирваний, ним тільки й виживали.
П.І.АПАНАСЕНКО, с. Рашкова Слобода, Чернігівщина.

559: Не можу не сказати й про те, як тоді в мене боліло в животі від отих жолудів та ЩАВЛЮ. Власне, з 12 років я ніколи більше не була здоровою: нажила гастрит, виразку, жовчнокам'яну хворобу...
І.БАБАНКОН, с. Пилиповичі, Київщина.

567: Виганяв водою з нірок ховрахів, забирав пташині яйця, рвав лободу, кропиву, ЩАВЕЛЬ, квиітки конюшини. Все те варив і їв, іноді ніс додому. Мабуть, з усього того була користь, бо ж пухлим я не був
М.С.ПУД, с. Вільшана, Чернігівщина.

ЩУРИ
43:

344: А як ми вижили? Був у нас собачка Білко, ми його з'їли. ЩУРИ так і шастали по хаті, з нір вибігали. Ловили, варили і їли.
І.Ф.ГІРЧЕНКО, с. Рославичі, Київщина.

485: див. МИШІ.
ЮШКА ще ЗАТІРКА, ШЛІХТА

260: Тоді ж, у 33-му, підупали й померли двоє хлопців. Бо чим вони, сердеші, жили? Дома посьорбав якоїсь НІЗЧИМНОЇ ЮШКИ; перше, було, поки не заграбали, хоч у школу давала по вареній бульбині, а потім... Глянеш - кістки, шкурою обтягнуті, й мошок на личку... Найстарший і малий якось вижили, то на війні голови покрали.
О.А.НЕЛІПА, с. Мліїв, Черкащина.

316: Сім'я саме вечеряла. На землі сиділо кругом череп'яної миски із дерев'яними ложками в руках одне менше другого -- три воскові скелетики дітлахів, обтягнуті шкірою, і поспішно сьорбали зелену ЮШКУ, забілену молоком. За голим столом, на лаві, сиділи два дорослі скелети і сьорбали ту ж саму ЮШКУ, без поспіху.
В.І.РЕЖЕТНИК, с. Маньківка, Черкащина.

324: А я з іншими дітьми ходила в колишній панський сад-огрудок (так і досі його залишки звуть у селі) і збирала там лободу, кропиву, шпинат, а з того зілля мама варила ЮШКУ, та тим ми й трималися, поки тримались.
М.П.ЦОВБУН, с. Ненадиха, Київщина. '

273: див. ГОЛУБИ.

425: У школі варили якусь МУТНЕНЬКУ ЮШКУ -- виділяв колгосп капусту кислу і трохи муки, то ми, школярі, один раз на день сьорбали півлітра тої мутненької водички.
В.П.КРАВЦАН, с. Розношенське, Одещина.

509: див. ЛОПУЦЬКИ.

ЯГЛИЦЯ

542: Коли зазеленіло, чухрали листя з липи, рвали лободу, в лісі - пшінку, пізніше - ЯГЛИЦЮ.

ЯЙЦЯ З ПТАШИНИХ ГНІЗД

145: див. СЛИМАКИ.

340: Крав я ЯЄЧКА З ПТАШИНИХ ГНІЗД.
М.Г.ШЕСТОПАЛЬ, м. Тетіїв, Київщина.

364: див. ТЕРТЕНИКИ.

535: див. ПТАШКА.

553: Мене виручав ліс: ходив днями по хащах і чагарниках, шукав іжаків, пік їх на вогні й їв напівсирими, без солі. Видирав ПТАШИНІ ЯЙЦЯ, дрібні, й на один гам не вистачало.
І.П.ВАСЯНОВИЧ, с. Неміщаєве, Київщина.

559: Літом не вилазимо з гаю. Там для нас є деяка пожива: ЯЙЦЯ ПТАХІВ, гриби, горіхи, ягоди, груші. Сушимо на зиму рибу, горіхи,
гриби, груші. Ховаємо від "бригади" дома або в гаю.

567: див. ЩАВЕЛЬ.

216: Весною 33-го року було чогось багато ЯЩІРОК, їх важко було впіймати, але ми старалися, пекли їх на вогнищі, ділили між собою і їли.
Г.І.СТАРОСТЕНКО, хут. Дача, Донеччина.

ДІД ГОРПИНА (новела)]
[Словник голодомору - 1] [Словник голодомору - 2] [Словник голодомору - 3]
[Словник голодомору - 4] [Словник голодомору - 5] [Словник голодомору - 6]
["НЕ МОЖУ БЛИЖНЬОГО СВОГО..."]