Олекса РІЗНИЧЕНКО
ЇДЛО 1933-го
Словник голодомору

НЕДОЇДКИ

263: Батько в жнива влаштувався клепати коси солдатам, яких прислали збирати врожай. З людей хто і лишився, то не мав сили. Солдатські НЕДОЇДКИ забирав у відерце. А ми з братом, як два привиди, виходили із жита, брали те відерце, несли додому. Мама переварювала, ми їли.
Марія КАРПА, с. Стрітівка, Київщина.

361: в цей час приходить наша бабуня, на ній кожух, то ці комсомольці повалили бабуню втрьох (бабуня була здорова жінка) і почали здирати з неї кожуха... Мама кричала тим комсомольцям: "Побійтесь Бога, чим же я дітей годуватиму, вони ж повмирають". І двоє моїх братів таки померли з голоду - 14 років і 3 роки. А я спаслася, бо мама мене відвезла в Київ до дядька, і хоч годували мене там НЕДОЇДКАМИ я лишилася жити.
М.Н.КИСЛЮЧЕНКО, с. Сквира, Київщина.

НЕЧИСТОТА

288: Примітка: В січні 1933 р Й.Сталін на січневому пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б) заявив про ноліпшенмя матеріального становища робітників і селян. То оцей анонімний лист колгоспника артілі "Нове життя" написаний був у відповідь знущальній заяві Пахана.
"Ось що я розкажу у відповідь на промову тов. Сталіна. Уже другий рік, як тяжко голодує село Сущане. Заражується од усякої НЕЧИСТОТИ, що їдять і мруть люди, як мухи восени. Ходять балачки, що радвлада загнала в колгосп, щоб експлуатувати трудящу людність.
Кагарлик, Київщина.

НЕЧИСТЬ

171: ЩОБ вижить, їли що під руку попадало. Всяка НЕЧИСТЬ і та поживою була. Рили мерзлу картоплю, яка залишилась у ямках. Так дотягли до весни. Почали травою жить.
С.М.СПАСЬКА, с. Катеринівка, Дніпроперовщина.

344: А тоді вже пекли лип'яники із листя липи. Та збирати всяку НЕЧИСТЬ.
І.Ф.Гірченко, с. Рославичі, Київщина.

НІС

329: Дійшло до того, що діти Загородньої Оляни - Баня, Юхимчик і Парася - зосталися в хаті самі (батько умер раніше), пообгризали одне одному ВУХА, НОСИ і повмирали, злізшись докупки, як котенятка.

ОГІРКИ СОЛОНІ

403: Після уроків нас вели до їдальні і ставили по тарілці затірки або капусняку, а згодом перейшли на самі СОЛОНІ ОГІРКИ. Вийшли запаси. Епізод із шкільною їдальнею тривав дуже недовго. Ні я, ні мої земляки не пам'ятають, щоб десь у нашому краї годували конаючих з голоду людей. Не було такого!
Г.Г.СЖЕЛОВ, с. Володимирівка, Миколаївщина.

530: В ніжинському історичному музеї зберігся документ про те, як п'ять злодіїв залізли в їдальню і об'їлися СОЛОНИМИ ОГІРКАМИ, внаслідок чого троє вмерли в приміщенні їдальні, а двоє - одразу після того, як вибралися на вулицю.
Це з коментаря історика Вол.Ткаченка.

ОДНОРАЗОВЕ ХАРЧУВАННЯ

428: Лише після Нового року вдалось організувати ОДНОРАЗОВЕ ХАРЧУВАННЯ. Хоч була лише затірка, але всі діти, що вже почали припухати, пішли до школи. Їм, звісно, було не до науки. Подивишся у вічі, а в них сум, докір, але й є якась надія: кожен сподівається вижити.
Г.З.ГУБЕНКО, с. Макариха, Кіровоградщина.

ОПИЛКИ

120: Виживали нелегко: товкли просо в ступі, додавали лободи й ОПИЛОК. Таке вариво їли.
О.Г.ІГНАШОВА, с. Біле, Хмельниччина.

ОПУЦЬКИ

446: Мати стала слабнути, звалилась, підкликала нас, обійняла і дала пораду: "Рятуйте самі себе, я вам нічим уже не допоможу". Виходимо ми на город, а він заріс бур'яном, була між ним свиріпа,
давай ми ОПУЦЬКИ ті рвати, обчищать і їсти, наїмось і матері принесемо.
У Грінченка є: ОПУЦЬКИ, ків. Раст. Torilis Antryseus Gaert.

ОРІШИНИ ЛИСТЯ

446: Давай рвати листя з ОРІШИНИ, давай сушити - перетерли, почали місити - ану ж попробуємо: мука з ОРІШИНИ така гірка, що не можна в рот узяти.

ОСИКОВА КОРА

130: У лісових районах умирало менше, бо харчувалися відварами з березової та ОСИКОВОЇ кори, грибами. В степових районах юшка з лободи людей не спасла. Тут були села, де не було кому і хоронити мертвих, закопували їх на подвір'ї чи на городі біля хати.
Іван А. Невідомський, с. Новоселиця, Хмельниччина.

ОСЕРДЯ КАЧАНІВ

Див: КАЧАНИ, КУКУРУДЗЯНІ КАЧАНИ.

ОЧЕРЕТУ КОРІНЬ

330: Крім цієї порції шліхти, люди шукали ще якоїсь поживи. Листя липи, цвіт білої акації, КОРІНЬ ОЧЕРЕТУ, пшінка, молода гичка, жалка кропива. Гнила минулорічна картопля, з неї пекли оладки.
Г.Ф.МИРОНЮК, с. Тимошівка, Черкащина.

494: ОЧЕРЕТЯНІ ШПИЧАКИ
Див: ТРАВА.

ПАДАЛЬ

113: "Продовольственные трудности в этих районах и селах имеют различные формы: недоедания, различные заболевания на этой почве - опухоли, смертность на почве голода, питание падалью и отбросами (убой лошадей, употребление в пищу собак и кошек, бурякового жома, картофельной скорлупы...). Зарегистрировано 6 случаев людоедства й 3 случая трупоедства в Немировском, Литинском, Гайсинском, Брацлавском, Иллинецком и Теплицком районах, а также несколько случаев самоубийства на почве голода.
Заслуживает исключительного внимамия с. Сучаки Копайгородского района. В этом селе продовольственные затруднения начались с конца декабря и в январе было зарегистрировано 28 смертных случаев. В марте число переживающих острую продовольствечную нужду увеличилось, имеется до 200 случаев опухання и насчитывается еще ряд смертных случаев. По данннм ГПУ с 1 января по 6 марта умерло 10 колхозников, единоличников-бедняков - 36, середняков - 21, кулаков - 5 человек. Большинство это дети и старики. Там употребляют в пищу всякую ПАДАЛЬ, съедено большинство собак, зарезано 70 лошадей. Развелись массовые кражи...
Виписка з листа Вінницького обкому КП(б)У, посланого 17 березня 1933 р. на ім'я Косіора і Постишева. Підпис - перший секретар В.І.Чернявський.

491: Вигибали люди сім'ями в селах, їли дохлу конину і різну ПАДАЛЬ. Ні кішки не видно, ні собаки. Села спорожніли.
П.І.СИЛКА, Зіньківський, Харківщина.

545: Восени 1932 року в колгоспі почали дохнути коні від сибірки, пропадали свині. Їх закопували на скотомогильнику. А весною голодні люди, хто ще міг рухатися, ішли туди, відкопували ПАДАЛЬ, приносили додому і їли. Дехто не витримував, їв там сире м'ясо і там же помирав.
В.М.БУРДУК, с. Голубичі, Чернігівщина.

223: За последнее время, в связи с поеданием огородных овощей, часть колхозников стала питаться поеданием кошек, собак, СКОТНОЙ ПАДАЛЬЮ.
Інформація Новопсковського районного голови КК в обл. КК КП(б)У.

ПАСЛІН

200: ПАСЛІН сушений мати всипала в торбину із полотна, забила гвіздок у комин і причепила там на мотузку. Один із ярих активістів - Стрюк Яків - не поганьбився нічим, поліз у піч, знайшов торбинку із пасльоном і забрав з насмішкою. Таким чином у нас, тобто у матері з чотирма дітьми, залишилася лобода з кураїм і кропивою на городі і кіт, що ловив мишей.
І.Д.ЛАЗАРЕНКО, с. Софіївка, Херсонщина.

ПАЦЮК

103: У 1933 році від голоду в селі вимерло більше половини населення. Поїли котів, собак, ПАЦЮКІВ, поки діждали липи, лободи, лісової пшенички.
К.К.КРІПАК, с. Хвостівці, Вінничина.

419: В селі Федосіївка і сільраді в 1933 році померло від голоду 22 чоловіки. Колгоспники їдять ПАЦЮКІВ.
Із зведання спеціальної комісії Зінов'ївського міськкому партії про стан здоров'я колгоспників 14 сільрад Зінов'євського району та міста 25 лютого 1933 р.

ПАЛЕЦЬ

325: Якось ми, малеча, зі страхом обступили дядька, що помирав при дорозі. Він одкусив великий ПАЛЕЦЬ на руці і жував його, обличчя й руки були заюшені кров'ю. Казали, що в нього було семеро дітей, що вся родина померла, а він збожеволів.
М.П.ЦОВБУН, с. Ненадиха, Київщина.

346: Бабуся Ходосю і Маню забрала додому, напоїла молоком, а на другий день віднесла їх в інтернат. Через тиждень пішла провідати дітей в інтернаті. Підійшла до дверей - зачинені, підійшла до вікна, заглянула, а там жах: по підлозі повзають опухлі діти, деякі сплять що кутках, там же лежать мертві... А одне дівча підповзло до вікна і жадібно просить: "Тьотю, відріжте мені пальчик, я його з'їм, а то він не перекусюється". Ходосю і Маню бабуся забрала додому, а іншим зарадити нічим не могла.
В.П.КАДЮК, с. Клавдієво, Київщина.

ПАТОКА

459: Брат розповідав мені, що в нього була книга обліку "Кому була видана ПАТОКА". Всі ті люди, як свідчить брат, померли з голоду.
Ф.І.ОЛЕНЧЕНКО, с. Шевчонкове, Харківщина.

492: Зате привозив нам окрайця, ділив по крихті. Ще й ПАТОКИ привезе.
П.І.СИЛКА, Харківщина.

ПЕРЕГОН

76: У нас молочарня була, тот дуже багато людей спаслось ПЕРЕГОНОМ. У нас тут кормилися ще Требухи, Осолинка, Майдан Курилівський. От з Трабузів приходить товариш, каже, Микола Каленикович, візьміть мені літрів з п'ять ПЕРЕГОНУ. Нема життя. Я кажу, мені не випишуть. Ідіть, кажу, самі. То потрошку виписували.
М.К.ГОРОБЕЦЬ, с. Іжча, Вінничина.

411: ...моя однокласниця Дуся Шиян. Коли побачила мене, опухлого, перелякалась, почала жаліти, що не бачила мене раніше. Сказала, щоб я, коли змінюся, приходив на молочарню, вона там робить і буде давати мені молока-ПЕРЕГОНУ. Зразу ж, як тільки настав ранок, я попросив чайник і пішов за ПЕРЕГОНОМ. Вона мені налила чайник і ще дала випити кружку. Від цього ПЕРЕГОНУ, а може, вона мені давала справжнє молоко, я за короткий час позбувся пухлявини на тілі й на обличчі, у мене з'явилася сила.
Л.В.ЗІНЧЕНКО, с. Новопавлівка, Херсонщина.

ПЕЧЕРИЦІ

53: Прийшла середина літа. Бог змилостивився над людьми: пішов дощ -- і наросли ПЕЧЕРИЦІ. І наросло їх так багато, що поля і дороги побіліли. Люди збирали гриби мішками і перестали помирати.
А.М.ШПИЧКА, с. Добровольське, Цілиноградщина.

ПИРІЙ

47: А мати вдома сушила листя із вишень, ПИРІЙ молола і готувала вариво таке.
Д.Л.СУЩУК, с. Андріяшівка, Житомирщина.

ПІЙЛО

266: ріденьке ПІЙЛО див. ЗАТІРКА.

353: Ставши головою сільради, еа ж 1933 році Токмач зумів у якійсь мірі спинити хвилю голоду. При колгоспах було організовано їдальні, єдине меню яких було ПІЙЛО (мука заварена водою) та зрідка каша ячмінна чи пшоняна, без жиру. Згодом Токмач був репресований "за попустительство и либерализм", а точніше за сприяння підкуркульникам...
М.Д.ОВЧАРУК, с. Цибулів, Черкащина.

ПІДПАЛКИ

393: В другій половині 1933 стало легше трохи. Вродили на горадах картопля, буряки, кабаки. Деколи з колгоспної комори давали по кілька кіл муки. Мати берегла її, домішувала картоплею, буряком вареним, не шкодувала води, випікала глевкі ПІДПАЛКИ. Поїси, а в животі -- наче хто каміння накидав.
М.Т.РАВЛЮК, с. Грушка, Кіровоградщина.

ПОКИДЬКИ

482: Стали помирати: дідусь, батько, мати, дві сестри, два брати. Хто і де їх хоронив, я не знаю. Я була малою і залишилась живою, мабуть, тому, що ходила з простягнутою рукою. Я була дуже опухла. Не пам'ятаю, як я опинилась на вокзалі в Лубнах. Збирала різні ПОКИДЬКИ і тим була сита. Роздіта, роззута, голодна, брудна, блукала між людьми. Якась добра душа звернула на мене увагу, і я попала в дитячий будинок.
М.Г.МИКИТЕНКО, Лубни, Полтавщина.

555: Люди знемагали від голоду, ходили пухлі, страшні, часом втрачали людську гідність, накидались на ПОКИДЬКИ і гинули. Особливо страшно було весною та влітку 1933 р. Трупи можна було бачити на дорогах, залізничних станціях.
П.Д.ЄРЕМЕНОК, с. Новий Биків, Чернігівщина.

ПОЛОВА
39, 121, 135, 148, 150, 202, 215, 319, 337, 340, 344, 407, 410, 431, 432, 509, 531, 532, 545, 559

39: Восени і зимою 1932/33 рр. село жило за рахунок овочів, фруктів, зібраних на садибах. Весною його спіткало нечуване лихо --почався голод. Люди їли здохлятину, листя, коріння, ПОЛОВУ, були випадки людоїдства, викрадали всіляку їжу з погребів, городів, колгоспних комор, ферм, вибирали на полях посіяне зерно.
З коментаря історика Іллі КУЛЬГИ.
121: Голод насувався невідворотно. Рятувалися від голодної смерті рештками проса, перемішували його з ПОЛОВОЮ, що вціліла на горищі.
Г.А.ЛОКАЙ, с. Біле, Хмельниччина.

135: Та в колгоспі варили і давали по черпаку баланди, хто виходив на роботу в поле. Давали по сто грамів хліба наполовину з ПОЛОВОЮ. Я йшов з мискою рано в чергу до кухні, брав ще з собою меншого брата Дениса, і ми обидва, похлебташи сивої рідини з ячмінної крупи, розходились: я у поле, брат додому, віддавав я йому і пайку хліба.
М.М.ФЕДОРЦОВ, с. Івча, Вінничина.

148: див. БУР"ЯН.

215: Пересівали торішню ПОЛОВУ, визбирували якісь зернятка.
І.Т.АЛЕКСЕЄНКО, с. Костянтинополь, Донеччина.

319: Чим годувати діток? Мама голосила щодень над нами. Ми бродили по полях, знаходили скиртиська, збирали ПОЛОВУ. Товкли в ступі, пекла мама млинці. Не стало ПОЛОВИ. Почали їсти рогозяне коріння.
А.Ф.ГУРСЬКА, с. Березняки, Житомирщина.

337: див МИШІ.

344: Раз сестра Галя, найстарша, пішла і принесла ПОЛОВИ від скирти, може хоч яку зернину витрусити. Її зловили з мішком ПОЛОВИ і забрали. Вона просиділа десь три роки.
І.Ф.ГІРЧЕНКО, с. Рославичі, Київщина.

531: Торбинку з зерном мати заховала на піч і посадила мене на неї. Один з тих п'яти, Глушаниця Іван, прогнав мене і забрав торбинку. Мати почала плакати і просила, щоб віддав. Але у відповідь: "Не подохнуть твої діти, хай їдять ПОЛОВУ". Пам'ятаю, що батько вносив ПОЛОВУ і ми її переточували, відбираючи послід.
М.І.ДУЗЬ, с. Кобижча, Чернігівщина.

ПОЛОВ'ЯНИКИ

див. ЛИНДА -- 243.

ПОМИЇ З ДІЖКИ

249: У Попільні, біля залізниці, стояла МТС. Ми з матір'ю цілий день добирались туди, а це аж 19 кілометрів, брели голодні, виснажені, щоб там з помийної діжки наловити якихось недоїдків, якихось капустяних залишків і крупинок. Наловимо, вода стече, зав'яже мати нашу здобич у хустинку, і йдемо додому. Відійшли, поїли з матір'ю трохи, щоб вистачило сили добратися до Малих Лисовець.
В.У.САВЧУК, Малі Лисовці, Київщина.

480: Шукав я їжу скрізь. Шастав по помийках. У школі плакати були наліплені тістом, я це тісто потай відколупував. Рвав і їв усяку траву й листя, живіт роздувся, а ноги - як два патики...
С.Г.СИЗАРЄВ, с. Почини, Сумщина.

ПОПІЛ ІЗ СПОРИШЕМ
4/45

ПОСЛІД З ЯЧМЕНЮ

172: ...і забирали з хат все, видираючи буквально з ротиків дітвори: жменьку квасолі, піввідра ПОСЛІДУ З ЯЧМЕНЮ, глечик пшениці чи жита, що прихований був у льосі, хліві, на полиці, кварту гороху.
А.К.ЗІНЧУК, с. Байдакове, Дніпропетровщина.

454: Першим від голоду на нашій вулиці Новостроївці помер Федір Губа. Жив він самітником у старезній хаті. Син його Іван служив у лавах славної РСЧА, і Федору видали допомогу -- торбину ПОСЛІДУ. Старий наварив з нього куті, наївся і поліз на піч, а вже звідти витягли його мертвим.
І.В.БУГАЄВИЧ, с. Диканька, Харківщина.

У Грінченка: ПОСЛІД, ду 1.Остатки зерна, смешанные с сором, остающиеся при веянии й очистке зерна. 2. Испражнения.

ПОТЕРТЬ

Див. ЛИПА стор. 295 Коли батька перекидали на інші села, ми харчувалися сухим ЛИПОВИМ ЛИСТЯМ. Пам'ятаю, мама пробувала навіть зварити вареники з вишнями, однак замісити ПОТЕРТЬ не вдалося. Основний харч складався з ГИЧКИ і товченої гречаної ПОЛОВИ. Особливо тяжкими були березень, квітень, травень і половина червня. Квітень у народі називали пухнутень, а травень -- капутень.
І.Г.ШУЛЬГА, с. Верещаки, Черкащина.
У Гр. ПОТЕРТЬ, ти. Потертий табак, солома й пр. труха.
=потеруха = потрух

ПОТРУХ

470: Не знаю, в яких інстанціях вдарили на сполох: молотьба, мовляв, проведена неякісно, в соломі багато зерна. То от тепер беріть і перемолочуйте солому, і оте, що намолотите, роздайте на трудодень. І молотили вже раз обмолочене серед зими, серед снігів. З району й округу наїздили різномасштабні представники, перевіряли той гіркий обмолот. Потім покинули, бо не зерно вимолочувалось -- ПОТРУХ.
І.А.МАЦЕНКО, с. Михнівка, Полтавщина

ПОВИТИКА?

410: А потім ми попробували збирати якийсь бур'ян, схожий на ПОВИТИКУ, на нім були дрібні кошики з зернятками, їх ми товкли в ступі, і мати врила з того кисіль.
І.П.ЧАЛИЙ, с. Інгуло-Кам'янка, Кіровоградщина.

ПЛЕСКАЧИКИ

148: Люди, в тім числі моя мати і старший брат, пішли пересівати полову в колгоспних кагатах. Приносили додому по піввідра всякої всячини, насіння і бур'яну з полови, передирали на крупу в жорнах, цю крупу додавали до тертих буряків і пекли вже не кользяники, а звали їх ПЛЕСКАЧИКАМИ. Вони в горлі і гірчать, і колють, що трудно ковтнути, але їли.
А.М.КУЧЕРУК, с. Судачівка, Житомирщина.

ПЛЕЦИК

400: див. ЛОБОДУ

405: А весною почалося страшне. Коли вже зовсім не було що їсти, збирали лободу, кропиву, парили, потім пекли якісь ПЛЕЦИКИ.
Н.І.М'ЯСНИКОВА, Вільшанка, Кіровоградщина.

ПЛЯЦИК

239: ...а ми з сестрою помираємо: понаїдалися ПЛЯЦИКІВ з пустих качанів кукурудзи. Батько з мамою нагріли води, по одному нас клали в гаряче, розпарювали животи наші, а вже тоді давали по крихті хліба, бо більше нам не можна було.
Д.Т.ЛИХОЛІТ, с .Хоцьки, Київщина.

255 див.ПРОСЯНЕ ШОЛУШИННЯ

9. 115: Якось напарила ПЛЯЦКІВ з бур'яну, попаривши його, та й хотіла їх припекти на плиті, а вони пристають до сухої сковорідки. Не виходить - перший раз пекла. А чоловік сидить, дивиться так... І що тоді з людьми робилося? Звіріли з голоду! Тільки-но я хотіла того пляцка скуштувати, чоловік за сокиру: "Зарубаю!" - кричить. Це, щоб йому першому дала.
Г.С.ЦИХНЕНКО, с. Іванівка, Кіровоградщина.

ПРОСЯНА ЛУПА, ПОЛОВА, ШОЛУШИННЯ

241: Пригадую, встали раненько вдвох (моя сестричка і братик померли ще до цього), а на сніданок ані зварити чогось, ані спекти. Розколотила мати ПРОСЯНУ ЛУПУ, виклала на сковорідку. Чекаємо. Поки ЛУПА була мокра, вона трималася КУПИ, а висохла -- розсипалася лусочами материних сліз.
П.П.СИЧЕНКО, с. Ясногородка, Київщина.

322: Якщо в січні ще якось перебивались, то вже в лютому, я дуже добре пам'ятаю, мати запарювала ПРОСЯНУ ПОЛОВУ -- і ми їли її саму-самісіньку, а потім кричали, бо боліли животи.
С.А.МИРЕЦЬ, с. Острів, Київська.

324: Спочатку взимку мама ще діставала мелясу й макуху. Мелясу змішували з ПРОСЯНОЮ ПОЛОВОЮ і таке їли.
М.П.ЦОВБУН, с. Ненадиха, Київщина.

501: Сусіди ділилися з сусідами пустими качанами, ПРОСЯНОЮ ЛУСКОЮ.
М.В.САВЧЕНКО, с. Лютенька, Полтавщина.

87: восени і взимку заощаджували на весну: сушили лушпайки з картоплі, до муки домішували на ступі перебите ЛУШПИННЯ З ПРОСА.
М.З.ЦИГАНЧУК, с.Чуків, Вінничина.

ПРИПС

203: Щоб їсти не хотілося, варили ПРИПС: пережарений ячмінь, літрів на п'ять води і літр молока, якщо воно є, а нема, то й просто на воді чорний ПРИПС, круто посолений.
Г.С.КОБИЛКІНА, с. Верхня Криниця, Запорізька.

ПТАШЕНЯТА, ПТИЦІ

359: Мені не хотілося жити, а хотілося нестерпно їсти. Якось підтягла драбину під стріху, де було кілька горобиних гнізд з пташенятами. Я їх хапала і ковтала, може й живими. Мене те й врятувало. Все-таки пожива.
А.М.НАЙДА, с. Товста, Черкащина.

228: В селі цієї зими не залишилося нічого живого -- ні птиці, ні собак, ні кішок.
І.А.ДРЕЄВ, с. Нижньобараниківка, Луганщина.

403: ПУЦЬВІРІНЬКИ.

535: див ЯЙЦЯ ПТАШИНІ.

ПУГОЛОВКИ

522: В річці і на болоті, в ковбанях, калюжах виловлювали ПУГОЛОВЦІВ (маленьких жабок), варили в чавуні і їли, як галушки.
М.С.ЛЕЩЕНКО, с. Гурбинці, Чернігівщина.

ПШЕНИЦЯ НЕДОСТИГЛА, ПРОТРУЄНА, ПРЯЖЕНА тощо

36: Надійшли жнива, в хаті появився куліш із НЕДОСТИГЛОЇ ПШЕНИЦІ чи жита, але мені не давали наїстися, щоб не прийшла нагла смерть.
П.П.БАЛАЦ, с. Колибабинці, Вінничина.

135: Сіяли яру пшеницю, її протруїли хімікатами і сказали, що хто її візьме хоч жменю і з'їсть, то отруїться і помре... Я крадькома, щоб ніхто не бачив, брав з ящика сівалки жменею ту ПШЕНИЦЮ в кишеню і, водячи коні, жував її. Було смачно, пахло хлібом, але трохи припахувало сіркою. Здавалось, що з'їв би сам весь ящик.
М.М.ФЕДОРЦОВ, с. Івча, Вінничина.

422: пряжене молоде зерно.

427: Пішов батько на свою нивку, нарвав колосків, нам'яв трішки ПШЕНИЧНОГО ЗЕРНА, ще неспілого, м'якого, і наївся. Там, на цій своїй нивці, батько й помер, знайшов його наш родич у степу.
О.М.КАЛИБЕРДА, с. Первомаївка, Херсонщина.

ПШЕНИЧКА ЛІСОВА

103: Поїли котів, собак, пацюків, поки діждали липи, лободи, ЛІСОВОЇ ПШЕНИЧКИ. А тоді й житечка, у яке люди теж лягли сотнями, наївшись досхочу недозрілого зерна.
К.К.КРІПАК, с. Хвостівці, Вінничина.

ПШІНКА

39: З'явилося листячко липове, лобода, лушпайки, якась ЖОВТЕНЬКА ПШІНКА -- оце їли.
М.В.МАРЧУК, с. Городок, Вінничина.

275: ...на ПШІНЦІ та щавлях, які теж були в меню багатьох і багатьох богуславських земляків моїх, -- там у тривалий голодний переднівок горипам'ятного тридцять третього вони й падали.
О.М.МАТІЙКО, с. Івка, Київщина.

292: Раптом помічаю в яру зелену латку. Плентаюся донизу, а там -- ПШІНКА, котру навесні до борщу додають. Щойно на схилі розстав сніг. Ще слизько, падаю. ПШІНКА тільки-но зійшла. Жадібно її рву. Кидаю до рота. Напихаю за пазуху. Як пощастило. Озираюся зацьковано. Чи хто бува, не наміряється відібрати у мене здобич. Зрештою пасуся навлежачки спокійно, мов корова. А що? Я вже став таким собі звірятком. Готовий гризти і кору дерев. Аби вижити. ПШІНКА додала мені снаги.
М.Г.ІВАНЧЕНКО, с. Гусакове, Черкащина.

330: див.ОЧЕРЕТ

504: Ходили по лісу, де на осонні шукали паростки ранньої їстівної рослини ПШІНКИ.
І.С.РОМАН, с.Бриса, Полтавщина.

535: див. ЛИП'ЯНИКИ

542: див. ЯГЛИЦЯ.

ПШОНО

124: Бідували й ми, тваринники. На день тричі давали хліба, точнісінько стільки, як сірникова коробочка, і по 30 грамів пшона. Його вистачало не їсти, а забанькрутити молоко...
М.А.МАЦЬКО, с. Іванківці, Хмельниччина.

363: див БУЦИКИ

РАВЛИКИ, ще див. ЛАВРИКИ

ГР: РАВЛ, ла==Улитка.
31: Менший брат Степан сидить біля немічної мами, тримаючи кашкет з голопузими горобенятами. Мати їх хапає і жадібно, живцем пхає в рот. Іншим разом з такою ж божевільною жадобою вона видовбувала голкою РАВЛИКИ, яких брат насмажив цілу сковорідку. Але ніщо не врятувало матір і її життя згасло на 44 році. Слідом за нею пішло і двійко близнюків - семимісячні Марійка й Петрик.
Д.З.КАЛЕНИК, с. Рижавка, Черкащина.

52: див КОНОПЛІ СІМ'Я

87: Щоб не вмерти з голоду, люди варили щавель, кропиву, пекли з лободи млинці, варили кашу, іли РАВЛИКИ, яких збирали в лісі, СКОЙКИ, зібрані в річці Південний Буг. На багатьох кутках виїли собак і котів.
Жителі с. Чуків, Вінничина.

292: Розкладаємо багаття. І на шматку іржавої бляхи смажимо собі РАВЛИКІВ-ПАВЛИКІВ. "РАВЛИКУ-ПАВЛИКУ! Вистав ріжки на чотири доріжки!". Підігріті слизькі СЛИМАКИ виповзають з раковин. Ми їх поїдаємо живими. Якщо пильно шукати в торішньому листі шкільного саду, то їх ще доволі. І люди, мов слимаки. Гнані голодом, вилазять на осоння.
М.Г.ІВАНЧЕНКО, с. Гусакове, Черкащина.

451: Мама варила суп з РАВЛИКІВ, кропиви, лободи і годувала цим тата. На щастя, міцний з природи козацький організм вижив.
Л.М.ЧУБИНА, с. Омельник, Полтавщина.

РАКУШКИ

75: див. БРАГА (їли ракушки).

410: Літом їли лободу, листя з вишень, у річці збирали ракушки.
І.П.ЧАЛИЙ, с. Інгуло-Кам'янка, Кіровоградщина.

РАКУШКИ

433: Ще збирали на річці РАКУШКИ, вибирали з них оте м'ясо, перечипали гречаною половою (була в нас на горищі), варили і їли.
В.Ф.ШАПОВАЛ, с. Піщаний Брід, Кіровоградщина.

РЕДЬКИ ЛИСТОЧКИ

88: див ВИСІВКИ, ЧУРЯГИ

РАПС

109: Трохи пізніше, перед самими жнивами, наша мама приносила стручки РАПСУ і колоски пшениці. Пшеницю молотила макогоном, а, РАПС поливали водою і піджарювала на сковороді, після смачила ШЛІХТУ -- так тоді називали пшеничний куліш. І це нас виручало.
І.К.БІБИК, с. Пляхова, Вінничина.

РІДИНА

328: див. ВАРИВО.

400: див КАЛАМУТЬ.
Це по суті і БАЛАНДА, і ЗАТІРКА, і ЛИНДА, і КАНДЬОР, і ЮШКА, і ШЛІХТА.

РІПАК

148: див КОЛЬЗИ.

РОГІЗ, РОГОЗЯНЕ КОРІННЯ

319: Не стало полови. Почали їсти РОГОЗЯНЕ КОРІННЯ.
А.Ф.ГУРСЬКА, с. Березянки, Житомирщина.

432: Їли все, що можна і що не можна: цвіт акації сушили, терли й лупили оладки; рвали КОРЕНІ РОГОЗУ, кінський щавель.
Федот БЕЗКРОВНИЙ, с. Одександрівка, Кіровоградщина.

434: див. МЕНЖИКИ (РОГОЗУ рвали з коренем і їли).

494: див.

522: Повиривали на березі річки Лісогір всю РОГОЗУ і ТАЛАБАН, чистили, кришили, їли ніби салат.
М.С.ЛЕЩЕНКО, с. Гурбинці, Чернігівщина.

535: Мати Миколи Бурого пішла до ставу РОГОЗУ для іжі нарвати там і схолола.
П.П.РОТАЧ, с. Слобідка, Чернігівщина.

РИЦИНА

404: Люди були дуже слабі, гинули від споживання різної зелені. Не раз попереджали: не їжте РИЦИНИ, бо вона особливо небезпечна для ослабленого організму. Але дехто зрозумів по-своєму: не хочуть, щоб люди їли колгоспне добро. Так помер колгоспник Москвин.
Г.К.КАСЬЯНОВ, с. Володимирівка, Кіровоградщина.

ДІД ГОРПИНА (новела)]
[Словник голодомору - 1] [Словник голодомору - 2] [Словник голодомору - 3]
[Словник голодомору - 4] [Словник голодомору - 5] [Словник голодомору - 6]
["НЕ МОЖУ БЛИЖНЬОГО СВОГО..."]