Олекса РІЗНИЧЕНКО
ЇДЛО 1933-го
Словник голодомору

ЛАВРИКИ-РАВЛИКИ

116: Ходили в ліс, збирали лавриків, слимаків, але їх трудно було знайти, бо цим промислом займалося все голодне село.
О.А.ЧЕШНЬОВСЬКИЙ, с. Свіршківці, Хмельниччина.

ЛАСКАВКА

334: див. Коріння.

ЛАТУРА

140: До травня місяця хто вижив, то вже жив. В травні варили ЛАТУРУ (куліш з кукурудзяно борошна) на колгоспі.
М.П.ЖОВТІЙ, с. Грабівці, Вінничина.

ЛЕВУРДА

275: ...на лісовій левурді (левурда, хто не знає, - дикоросла цибулинна рослина, смак якої нагадує часник), якою пропахло, від людського надмірного вживання, все, навіть, саме повітря в селах, на вокзалах до блювоти пропахло...
О.М.МАТІЙКО, с. Івки, Київщина.

339: ...весною 1993 року люди їли млинці з мерзлої картоплі, ЛЕВУРДУ (близько Богуславський ліс), лободу, квітки білої акації, потім гичку буряків, рили молоду картоплю. але без хліба помирали.
І.І.КАРАПИЩЕНКО, с. Юхни, Київщина.

ЛЕПЕХА
див. маторжаники 420

ЛИНДА

243: Ми, що пишемо цього листа і склали списки померлих, знаємо смак дертяників, полов'яників, лопушаників, хроняників і смак нашої рятівниці - ЛИНДИ (затурка була б для нас розкішшю), яку нам давали раз у день у школі.
О.І.ОВДІЮК, с. Тарган, Київщина.
Примітка: у списку померлих від голоду наведено прізвища 360 осіб. А за чотири роки війни загинуло 52 особи!

ЛИПА

29: От у липи з'являються бруньки, діти від рання до вечора сидять під липами і на липах і їдять ті бруньки. В нас у селі коло церкви є липи, а більше нема нігде. А бруньки з липи мусили б бути добрими.
Г.П.ШЕСНЯК, с. Слобідка-Кальнянська, Хмельниччина.

64: Чекали з нетерпінням, щоб розвинулась ЛИПА, бо кажуть, що листки з липи можна їсти. Коли липа розвилась, брат Міша вилазив на липу, нашморгував листочків торбу, мама їх у печі сушила, а потім розтирала в макітрі, кидала туди жменьку картопляних сухих лушпайок, знову розтирала і пекла нам такі деруни, які ми їли, щоб не поздихали. Потім ще добавляли в цю суміш тертого хрону.
Г.М.ФЕДОРЦОВА, с. Івча, Вінничина.

74: У нас у селі рвали листя й цвіт з ЛИПИ, сушили, топтали і пекли з нього хліб. Тільки то не хліб був.
М.О.КОРОЛЬ, с. Бруслинів, Вінничина.

96: Я заліз на піч і побачив на комині якийсь чорний корж. Баба сказала, що то такий хліб з ЛИПОВОГО ЛИСТЯ. Я відломив шматочок і покуштував. Доки буду жити, не забуду смаку того "хліба" 1933 року.
В.С.САМОЙЛЮК, с. Стадниця, Вінничина.

145: див. СЛИМАКИ.

330: див. КАКИШ.

358: Хто мав ще сіль, то "обідали", крім баланди, липовим листям, бо м'яке і не гірке. Після нього текла зелена юшка по ногах. Все було байдуже, бо були напівтрупи.
А.М.НАЙДА, с. Товста, Черкащина.

ЛИП'ЯНИКИ

74: Лип'яники без кінця пекли. Це - сушені липа, акація, щавій і чречана полова, щоб трималися купи.
Х.С.ДРОЗДОВСЬКА, с. Бруслинів, Вінничина.

344: А тоді вже пекли ЛИП'ЯНИКИ із листя липи, та збирали усяку нечисть.
І.Ф.ГІРЧЕНКО, с. Рославичі, Київщина.

535: Ми рвали в лісі пшінку і молоденьке листя з липи, сушили його і терли - воно йшло на ЛИП'ЯНИКИ і маторжаники (з цікавості заглянув нині до тлумачного словника, але слова "ЛИП'ЯНИК" там не знайшов; маторжаник пояснено, як корж з маком; подумав, ні, не такого смислу надавли йому люди в голодні роки).
П.П.РОТАЧ, с. слобідка, Чернігівщина.

ЛІПЕНИКИ

478: Часто по дорозі на Полтаву з місцевої тюрми вели заарештованих. Йшли ці люди якоюсь страшною сірою юрбою, худі, згорблені, ледве тягли ноги. Завжди до дороги в такі хвилини виходили жінки, діти і кидали тим людям, хто що міг: морквину, буряк, яблуко, ліпеник. ЛІПЕНИК! Ніхто зараз і не знає.

489: Вона (мама) була рада лушпинню з картоплі, полові з проса, осередкам з качанів кукурудзи. Осередки з кукурудзи ми товкли в ступі і пекли "ЛІПЕНИКИ". Вони не тримались купи, розпадалися і були дуже гіркі.
М.І.КОРНІЙСУК, с. Овруч, Житомирщина.

501: Пішло в їжу липове листя та барда. Треба дякувать долі, що лютенський спиртзавод з осені переробляв картоплю і залив тією бардою три великі ями. До весни вона загусла. Оцю барду й продовали людям, з неї пекли ЛІПЕНИКИ і тим жили.
М.В.САВЧЕНКО, с. Лютенька, Полтавщина.

ЛІЩИНИ СЕРЕЖКИ

420: див. МАТОРЖАНИКИ.

ЛОБОДА, ЛОБІДКА

Сторінок не вказую, бо майже на кожній згадується ця рослина-спасителька.

43: Мати загадує нарвати ЛОБОДИ, а я, семирічний, неможу, сили немає. А дехто їв ту лободу в нестямі доти, доки й помирав у страшних муках.
П.К.БОЙЧУК, с. Романів Хутір, Вінничина.

103: див. КІТ, КИЦЬКА.

126: Кульмінаційним пунктом голоду 33-го був червень. Їли варену лободу, яку чомусь називали "волоком". Від цієї страви швидко опухали, а від гірчиці втрачали пам'ять і тоді творили страхіття...
М.П.БОЖИК, с. Криштопівка, Хмельниччина.

137: див. ШОВКОВИЦЯ.

264: Кожен хотів жити і рятувався як міг. Рятувала ще лобода. І яких тільки страв не готували з неї!
В.Ф.ЗАДВОРНИЙ, с. Купіль, Хмельниччина.

205: див. КАЛАЧИКИ.

382: В селі попід плотами лежали люди, які від ЛОБОДИ пухли як колоди і вже ходити не могли, так вони й помирали... Крушельницького Теофіля кинули в яму живого, він виліз з рову і ще 4 дні прожив на ЛОБОДІ.
М.В.ГРИГОРУК, с. Полянецьке, Одещина.

400: Коли піднявся бур'ян, почали пекти плецики з ЛОБОДИ (лободу товкли, присолювали і пекли). Їжа була дуже гидка, я її їсти не міг, але багато хто їв. Від такої поживи люди, особливо діти, сильно пухли, помирали.
Л.Ю.ВЕРНИДУБ, с. Тернове, Кіровоградщина.

468: Уривок з думи про голод:
В тридцять третьому году їли люди ЛОБОДУ,
Пухли люди із голоду - помирали на ходу.
Отощали усі люди, падали, як мухи,
Кропивою-ЛОБОДОЮ не наповниш брюха.
Гей, гей! не наповниш брюха...
Єгор Хомич МОВЧАН, кобзар.

509: див. ЛОПУЦЬКИ.

510: Та ось лірник обернув кілька разів ручку катеринки і слабким недужим голосом заспівав: "Я сьогодні щось дуже сумую. Про ту волю козацьку згадав...". Далі текст 4 строф пісні, яку приписують Івану Мазепі, яку ми співали у таборах 1960 і в 70-х роках. - О.Р.). Скінчилася пісня. Та раптом додаток:
В тридцять першому году вже пізнали ми біду.
В тридцять другому году їли люди лободу.
В тридцять третьому году помирали на ходу.
То була, мабуть, його остання пісня. Зненацька підійшли двоє в цивільному і забрали співака.
Г.Ф.СІМ'Я, с. Локня, Сумщина.

532: див. ЛЮПИН.

542: На ранок ми пішли на Путивль. Ночували у якихось людей. господарі були добрі люди: постелили нам на підлозі, дали вечеряти. У них був такий самий голод, як і всюди. На вечерю - борщ із лободи, яу нас вдома. Та ще й без солі...
М.Д.ФЕНЕНКО, с. Вільшана, Сумщина.

ЛОПУХИ

280: А як тільки тепло зігнало сніг, тато копав коріння лопухів, варили їх і їли. Яке ж воно було гірке!
В.Г.ПОЛІЩУК, с. Павлівка, Черкащина.

313: див. ЧЕРЕПАШКИ.

493: Коли підсохла земля, стали копати корені ЛОПУХІВ і синяка. Їх пекли замість картоплі.
С.М.РАДЧЕНКО, с. Морози, Полтавщина.

ЛОПУШАНИКИ
243: див. ЛИНДА.

ЛОПУЦЬКИ

345: Діти ходили і шукали, може, хто викинув де лушпайки із картоплі. Весною стало легше. Виросли ЛОПУЦЬКИ. Скільки я їх переїв, а от недавно згадав, які вони були добра, покуштував, але їсти не зміг. Чогось стали недобрі.
А.С.ШПОТЬ, с. Лебедин, Черкащина.

509: Щавель, ЛОПУЦЬКИ, лобода, кульбаба та інші трави йшли до юшки. Листя з липи добавляли до полови та картоплі і пекли маторжаники.
Г.Ф.СІМ'Я, с. Локня, Сумщина.

558: А ми пішли через дорогу на колгоспне поле їсти ЛОПУЦЬКИ (молоде стебло свіріпи).
В.С.МАКСИМЧУК, Носівський, Чернігівщина.

ЛУПА З КАЧАНІВ

98: Оце недалеко від нашого Кармалюкового є село Мартинівка. Там коло заводу була яма на брагу, а друга яма була під ЛУПУ з кукурудзяних КАЧАНІВ. Приходили тоді в Мартинівку з багатьох сіл. І наші багато ходили. Там, коло ям отих, і вмирали часто. Забрали всю брагу і всю ЛУПУ. Тоді в нас і склали приказку про ті страшні роки:
Висить Сталін на Стіні
І показує рукою
В Мартинівку за лупою.
Казали, ніби, це придумали Тимко Бабій та Іван Михаль. Якось взнало про це НКВД і хлопців забрали навічно. Не вмерли в голод, то помогли.
О.Ф.ЛИТВИН, с. Кармалюкове, Вінничина.

362: Їли м'ясо дохлих коней, осередки кукурудзяних качанів, ЛУПУ проса, гречки. Макуха була делікатесом...
А.С.ДРИГОТА, с. Кадомка, Київщина.

ЛУСКА ГРЕЧАНА

360: Дуже доймала нас лобода і ЛУСКА ГРЕЧАНА, а також насіння буряків. Не один від них помер.
О.П.ГНАТЮК, с. Ярославка, Житомирщина.

ЛУШПАЙКИ

89: Ще з осені тридцять другого сяк-так, а весна тридцять третього - страшна голодовка. З'явилося листячко липове, лобода, ЛУШПАЙКИ, якась жовтенька пшінка - оце їли. У Городку вмерло від голоду 220 душ, а на фронті загинув 131 чоловік...
М.В.МАРЧУК, с. Городок, Вінничина.

ЛУШПИННЯ З КАРТОПЛІ

64: Ще була картопля, яку ми дуже берегли. ЛУШПИННЯ з КАРТОПЛІ мама мила й сушила в печі на весну.
Г.М.ФЕДОРЦОВА, с. Івча, Вінничина.

64: див. ЛИПА.

105: В їжу пішли лушпайки з КАРТОПЛІ, їх висушували, мололи на жорнах (підпільно) і з тої муки, вірніше, темно-коричневої маси, пекли млинці або варили якусь бурду. Їсти її було неможливо, але мусили.

272: А тепер не було ні товчі, ні картоплі. Мати зварила корові тільки КАРТОПЛЯНЕ ЛУШПИННЯ і вилляла його з окропом у цебер. ЛУШПИНИ сиротливо лежали на поверхні січки. Саме ж цей час до хати зайшли два жебраки. Ледь привітавшись, вони притьмом кинулися до цебра - і картопляне ЛУШПИННЯ одразу ж щезло в їхніх горлянках. Не встигли ми й опам'ятатися як це сталося. Коли старців одправили, мати сказала сумно:
- Оце вже і я бачу, що голод.
М.І.ВОЛИНЕЦЬ, с. Надточаївка, Черкащина.

345: Діти ходили і шукали, може, хто викинув де ЛУШПАЙКИ з КАРТОПЛІ.
А.С.ШПОТЬ, с. Лебедин, Черкащина.

ЛЮДИ

43: В людей від голоду наставали глибокі зрушення психіки, здоровий глузд залишав їх, меркли природні інстинкти. Люди переставали бути людьми. Люди їли людей, їли своїх дітей!!! ...Викачка продовольства була фактично тотальним грабунком, супроводилась нечуваним приниженням людсьмї гідності, загрозами, знущаннями, висланням селян з рідних країв на необжиту сувору північ чи в Сибір. Пограбовані, розтоптані, зламані голодом і жорстокістю влади люди часом уже і не намагалися шукати виходу з цієї безвиході... була моторошна байдужість до мук ближнього, були й випадки канібалізму, скоєного в нестямі, в стані повного відключення кори головного мозку. Ледь прийшовши до тями, ці люди або у відчаї накладали на себе руки, або назавжди втрачали розум.
П.К.БОЙЧУК, лікар, с. Романів Хутір, Вінничина.
69, 71, 73, 74, 75, 124, 130, 145, 147, 173, 191, 202, 221, 228, 242, 266, 273, 280, 290, 293, 299, 313, 317, 323, 325, 382, 410, 422, 429, 433, 434, 471, 478, 485, 490, 506, 530, 531, 542, 556
Див. також ДІТИ.

228: В нашому селі було чимало випадків людоїдства. Їли своїх, що померли раніше, їли і тих, яких відвозили на кладовище, бо їх майже не закопували в землю - нікому було копати ями.
І.А.ДРЕЄВ, с. Новобаранівка, Луганщина.

313: Був такий випадок. Привезли мертву жінку, скинули на кладовищі, прикрили соломою. Ішов чоловік, підпалив солому, щоб погрітись. Коли труп обпекло вогнем, пішов запах смаженого. Чоловік став гризти труп за стегно ноги. Побачили люди і заявили у сільраду... Всі пішли на кладовище й побачили: де димів димок, лежав чоловік і гриз людські ноги, які виглядали з-під попелу згорілої соломи. Коли ми підійшли, той чоловік подивився на нас байдуже і продовжував гризти.
М.Я.КОВТУН, с. Дениші, Житомирщина.

325: Коли ми, діти, поверталися із школи (це десь у березні й квітні) то бачили попід тинами задубілих людей... Якось ми, малеча, зі страхом обступили дядька, що помирав при дорозі. Він одкусив великого пальця на руці і жував його, обличчя й руки були заюшені кров'ю. Казали, що в нього було семеро дітей, що вся родина померла, а він збожеволів...
М.П.ЦОВБУН, с. Ненадиха, Київщина.

485: Навесні ми за материну хустку купили в однієї жінки чималий шматок м'яса. Не встигли ми його приготувати, як прийшли із сільради. М'ясо забрали - воно виявилося людське. Залишили нам маленький мішечок крупи. Та хіба ж він вистачив нам надовго?
Г.К.БУДАНЦЕВА, с. Котівка, Харківщина.

530: В 1933 році мене направили в Ріпкинську дікарню. Завідуючий лікарнею наказав усім, хто звертається з проханням видати справку про смерть родичів, видавати такі справки і писати в них, що смерть сталася від гострої серцевої недостатності. Кілька разів за такими довідками в лікарню зверталася багатодітна мати. А одного разу міліціонер привів до нас дівчину років 18-19 і приніс всі довідки, які ми видавали її матері. З'ясувалося, що ця дівчина та її мати вбили і з'їли всіх молодших дітей, а потім озвіріла від голоду дівчина вбила свою матір. Коли її варила, сусіди заявили в міліцію, що з хати чути запах вареного м'яса.
С.АВРАМОВИЧ, Чернігівщина.

556: Покладаючись на людські завіряння, можемо багато чого зрозуміти: як і чому на добрій і щедрій Україні людоїдство стало поширеним явищем, і то коли - в перший третині двадцятого століття! Моторошно стає, коли вчитуєшся в описи стану людей, доведених до голодного відчаю, до смертної межі. Поступове фізичне омертвіння, моральне спустошення, байдужість до всього, тільки - їсти, їсти, їсти... Отупіння, здичавіння, втрата людської подоби - людоїдство. Хоч це не всіх грішних у тяжкому смертному гріху рятувало. Людоїди, вчинивши зло над своїми жертвами, в стані невиліковного безуму вмирали. На сторінках Книги-Меморіалу ця потворна аномалія осмислюється, досліджується очевидцями голоду, які вижили, потім стали медиками, біологами, психологами, вчителями, думається, це хіба що початок, поглиблене студіювання ще попереду.
Володимир МАНЯК, укладач Народної Книги-Меморіалу.

ЛЮПИНУ НАСІННЯ

532: ...Пам'ятаю хліб з тертої картоплі, до якої домішумли все, що завгодно, - потовчені в ступі качани кукурудзи без зерна, полову, лободу. Десь батько дістав НАСІННЯ ЛЮПИНУ, але воно було дуже гірке. Його вимочували довго у воді і потроху їли.
В.Д.ЗУЙ, с. Орлівка, Чернігівщина.

553: Їли ворон, псів, лободу, липу, ЛЮПИН.
Г.А.ДЕРЕВ'ЯНКО, с. Олишівка, Чернігівщина.

559: Мама віддає їм останнє з того, що собі держить: деручи з полови та макухи, жарений ЛЮПИН гіркий, дрібна картопелька.
А.П.КУЗЬМЕНКО, с. Пилятин, Чернігівщина.

МАГАРА

217: В селах Ровенецького району, починаючи з січня 1933 року, колгоспники замість муки отримували МАГАРУ, з якої варили суп, кашу, випікали хліб. "Випечений із МАГАРИ і інших відходів хліб, - говорилось в одному із документів, - має чорний колір, на смак гіркий; лікарі заявляють, що від такого хліба багато колгоспників страждають захворюванням шлунку".
Коментар історика Миколи ТРОЯНА, к.і.н.

219: В Самсонівській сільраді з колгоспу вийшли 47 сімей, які прямо заявили: "Без хліба працювати не будемо". Однак відповідальні працівники подібні настрої в розрахунок не брали. Твердження селян, що "обробити трудоднем сім'ю неможливо, що всі голодні, обірвані, їдять макуху, магару...", вони розглядали як результат куркульської агітації.
Той же.

МАКОРЖЕНИКИ

429: 3 осені і дітлахи, й дорослі шукали в полі склади мишей-полівок і забирали всі запаси звідти. Не минали й бур'янів, особливо мишію. Насіння його збирали, товкли й пекли коржі. В той час з'явилась гірка частівка:
Батько в СОЗі, мати в СОЗі,
Діти плачуть на дорозі,
Мишій мелють і товчуть,
Макорженики печуть.
О.М.ЛУК'ЯНЕНКО, с. Омельник, Кіровоградщина.

МАКУХА

64, 242, 255, 362, 375, 400, 403, 417, 425, 428, 431, 432, 459, 461, 468, 520, 531, 532, 535, 539

Мої спогади:
У голод 1946-47 рр. ми жили в Єнакієвому, Донбас. Макуха була делікатесом: її шматочок покладеш до рота і смокчеш. Мама варила у казанку її, вода довго кипіла, бучькаючи, густа. Потім її ложкою ми їли як кашу.

242: До школи в ті дні приходити не всі. Половина жителів мого села батьки і діти, лежали пухлими. Ті, що відвідували навчання, ласували на перервах макухою. Той смак залишився на все життя. Мені здається, що я нічого ніколи смачнішого не їв.
П.П.СИЧЕНКО, с. Ясногородка, Київщина.

362: Макуха була делікатесом.
А.С.ДРИГОФА, с. Кадимка, Київщина.

375: Мені поталанило в тому розумінні, що не довелося дійти до грані голодної смерті, бо батько був відомим лікарем-хірургом, головним лікарем Новоукраїнської міжрайонної лікарні. Але й нам шматок макухи здавався ласощами.
О.М.КОНОНЕНКО з Кіровоградщини, д.біол.н.

400: Працюючим колгоспникам на початку року видавали потроху кукурудзи, потім МАКУХИ, а на весну залишилось тільки "спільне харчування". На колгоспній кухні варили обід, являв він собою мисочку каламутної рідини, де було два, завбільшки як голубине яйце, галушки з висівок... "Меню" урізноманітнювали, варили інколи МАКУХУ тої ж консистенції або кукурудзу, де на той же об'єм родини випадаю 10-15 зернят.
Л.Ю.ВЕРНИДУБ, с. Станковата, Кіровоградщина.

403: Хтось подав уже не нову думку піти до олійниці. Через прочинені двері ми спостерігали, як робітник наповнюєж ступу давильні розжареною сім'яною масою. Хтось не витримав і першим кинувся до ЇСТИВА за ним - інші. Смажене СІМ'Я обпікало руки, роти, але голодні жували його, набивали кишені. Нарешті робітник отямився і почав бити несподіваних нападників.
Г.М.СИДЕНКО, с. Володимирка, Миколаївщина.

417: З інформації комісії працівників медичних установ м. Зінов'євська міськпарткомові від 22 травня 1932 року:
Село САСІВКА. З Сасівської сільради з 1931 році було 518 житлових дворів, в день обстеження - 325, мешканців - 1243 (було 2272). Громадське харчування - МАКУХА з водою.

419: Із інформації уповноваженого Одеського обкому партії 31 грудня 1932 року:
23 грудня до Зінов'євського району з 0деси прибув на хлібозаготівлю член партії тов. Мошинський. Його було розподілено до с. Сасівка уповноваженим міськкому партії. В Сасівці Мошинський застосував ряд надзвичайних заходів, у результаті яких виселено 30 чоловік куркульського елементу. Сьогодні ми одержали повідомлення, що тов. Мошичський здійснив над собою самогубство. Перед цим він висловив думку щодо нереальності хлібозаготівельного плану, а також проте, що він стаж жертвою подібних методів хлібозаготівлі і рано чи пізно вони винесуть свій вирок...".

425: див. ЖОМ

428: Подивишся на перерві, що їдять діти, то й страх обіймає: хліба майже ніхто не брав, а їли гарбуз печений чи картоплину, дехто гризе шматочок СОНЯШНИКОВОЇ МАКУХИ. Бувало, що хтось із дітей підійде й дасть мені шматочок макухи. Діти ж бачили, щой ми, учителі, живемо надголодь.
Г.З.ГУБЕНКО, с. Макариха, Кіровоградщина.

459: див. ВИСІВКИ.

461: У матері сестра жила під Тулою, в Алексині. То ще з громадянської війни бербеницька красуня сподобалася командиру взводу червоних кіннотників. Мати до неї двічі за зиму їздила, привозила гороху, дерті, МАКУХИ. Аже на залізниці ставало все строгіше й строгіше, обшукували, відбирали, зсаджували з поїздів. Але, однак, мусила збиратися ще... Зібрала мати крайки, рушники, свої вишиті сорочки, батькові, скатертину ткану - поїхала. Хоч який малий був, а пам'ятаю ж, що в нас скільки того було вишиваного та тканого, та після голодовки майже нічого не лишилося, пішло все за маляс та МАКУХУ, дерть та висівки, інший хоч який там харч. А верстати ж потрощили разом з іконами, щоб колгоспники на приватній роботі часу не марнували...
М.Є.ПЕТРЕНКО, м. Лохвиця, Полтавщина.

463: А у СОЗі при дорозі
роздають МАКУХУ -
хочеш жити - йди до СОЗу,
Бо впадеш без духу.
Гей,гей! - бо впадеш без духу.
З "Думи про голод" Єгора Мовчана.

521: Але хліба майже ніхто не давав, хіба що макуху. Була в селі стара баба, а в неї дочка та онука. То ці двоє хоч ходять, щось роблять, хоч і голодні, а баба сліпа, сидить на печі та все руку простягає у простір - наче думає, що хтось щось їй дає. Я дам їй грудочку МАКУХИ, вона її смокче, обома руками держить, щоб ніхто незабрав. А я дивлюсь та плачу.
Ірина Г.Васишенко, с. Кукшин, Чернігівщина.

531: В кінці 1932 року мені пішов дев'ятий рік. Що я запам'ятав? У хату прийшли 5 чоловіків і залізними палками штрикали долівку, шукаючи хліб. Торбинку з зерном мати заховала на піч і посадила мене на неї. Один з них, Глушаниця Іван, прогнав мене і забрав торбинку. Мати почала плакати і просила, щоб віддав. Але у відповідь: "Не подохнуть твої діти, хай їдять полову". Пам'ятаю, що батько вносив полову і ми її переточували, відбираючи послід. Товкли жолуді, мішали МАКУХУ і пекли "хліб".
Мих. Ів. ДУЗЬ, с. Кобижча, Чернігівщина.

535: Ми відправлялися до навоселівських свиноферм і намагалися вихопити з корита кусочок МАКУХИ чи картоплину, свинарки ганяли дітей.
П.П.РОТАЧ, хут. Каленівщина, Чернігівщина.

МАЛАЙ ЖМИХОВИЙ

137: А ще як ненька (коли-не-коли) жмихового МАЛАЯ спече.
Г.Р.СМІЩУК, с. Крикливець, Вінничина.

МАЛЯС або МЕЛЯС
69, 91, 298, 324, 341, 363, 364, 459, 461, 468, 520, 531, 532, 535, 539

69: Або дивляться люди: везуть МЕЛЯС з Калинівки. Десь трошки схлюпне, то схиляються -- геть вичерпають. Або хто хустку має тернову - дає її за півлітру МЕЛЯСУ.
Олена Т. МИХАЛЬЧУК, с. Заливанщина, Вінничина.

91: Голод, біда, а в мене народилася дівчинка Ганя. Нещасні жінки, в яких того тридцять третього року народилися дітки. Вони просили Господа, щоб був милосердним до того дитяти, що з'явилося на світ. Завод був близько, то ми крали МЕЛЯСУ, жом, бурякове насіння, буряки. МЕЛЯСОЮ і дитину вигодувала. .
Катерина С. КИРПАЧ, с. Городок, Вінничина.

298: Був у нас ще МАЛЯС. Колись батько з Майданецької цукраварні привезли. Почали ми його напікати на сковороді - так собі цукерки робили. Яке ж воно гидке і на запах, і на смак! Люди пухли від МАЛЯСУ цього, але їли.
Ярина МИЦИК, с. Вишнопіль, Черкащина.

324: Спочатку взимку мама ще діставали мелясу й макуху. МЕЛЯСУ змішували з просяною половою і таке їли...
М.Б.ЦОВБУН, с. Ненадиха, Київщина.

341: Потім довгоносиків застажляли збирати. Ми й тут собі знаходили поживу: де були для метеликів дечка з МЕЛЯСОМ розставлені по цукрових буряках, ми їх геть пальцями вимастювали. Я вже тоді була в сільському патронаті.
П.Я.Дяченко, с. Чапаєвка, Черкащина.

363: Горохв'яне борошно, пшоно, олія та меляс стали для нашої сім'ї рятунком від голодної смерті.
Л.П.КУЛІШ, с. Пустоварівка, Київщина.

364: див. ТЕРТЕНИКИ, 364

364: В нашій сім'ї померло шестеро дітей. Це сталося тому, що батька в тридцять другому році розкуркулили, хоч він і не був куркулем, а тільки відмовився йти в колгосп. Коли батько сказав комісії, що не піде... забрали силою все те, що батько надбав своєю працею, ще й сказали, що заберуть і сіно в колгосп. Та за сіно, мабуть, забули, то батько виміняв за нього меляси. А ми вже були пухлі, а як поїли тієї МЕЛЯСИ, то за тиждень померли 4 братики і 2 сестрички.
М.С.НОРЕЦЬ, с. Гусачівка, Київщина.

МАНТУЛИ

495: Батько почав молоти у млині пусті кукурудзяні качани, виходила крупа, схожа на дробини. Мати розмочувала ті дробини, домішувала туди буряка і пекла МАНТУЛИ.
П.К.МОСТОВИЙ, с. Вел. Кобелячок, Полтавщина.

МАРТОПЛЯЦИ

72: Треба на світ цілий кричати про ті людські кагати, що не менш страшні від фашистських, концтабірних... Треба пригадати страшне "меню" тих років, показувати ту "їжу" дітям. Як колотили мама якусь фрамугу, якийсь "кулешик" з бозна-яких бур'янів... Як ми й чорним "МАРТОПЛЯЦАМ" раділи: це такі деруни з горішини, щавію, листя липового.
І.Т.ДІДУСЕНКО, с. Пеньківка, Вінничина.

МАРЦИПАНИ

381: Селяни самі почали виготовляти ступи, в яких товкли зерно на крупу, камінні жорна, якими вручну мололи зерно, залізні млинки із букші від колеса. Із цієї крупи варили куліш та пекли "МАРЦИПАНИ".
М.В.ГРИГОРУК, с. Полянецьке, Одещина.

392: Тато зібрав на горищі кукурудзяні качани. Стеребив на зерно. Змолов. Мама стала пекти, як вона, зітхаючи, казала, "МАРЦИПАНИ". Тепер я випрошував у мами хоч четвертинку того МАРЦИПАНА. Вона діставала із скрині, цілий корж на нас чотирьох, зітхала. Довго дивилася на нас, схудлих, принишклих. Котилися в мами сльози.
М.Т.РАВЛЮК, с. Грушка, Кіровоградщина.

МАТОРЖАНИКИ

Дома брат побув усього тиждень. Поїв чорно-зелених МАТОРЖАНИКІВ і поїхав назад у Колпіно.
М.М.ОЛЯНЕЦЬКА, с. Леухи, Вінничина.

280: Одна бригада була головна, називалась "летюча", а командував нею Кучер Федот, який і тепер живе в Черепиці. Я пам'ятаю, мама моя спекла (не знаю з чого) два МАТОРЖАНИКИ, як їх тоді називали. Того дня налетіла бригада до нашої хати; і я, і моя сестра сховали під пахву ці нещасні МАТОРЖАНИКИ і сіли на лежанці. Кучер потяг мене за руку -- і вона, ця хлібина, випала. Забрали і в мене, і в сестри. Мати просять, щоб віддали: "Ви ж бачите, вся сім'я вже вимерла, нехай хоч ці остануться". Не помогло. Кажуть "летючі": "І нам тра, у нас теж сім'ї" -- забрали МАТОРЖАНИКИ -- батька мого забрали, тримали в комірці при штабі, води не давали цілу добу. Тоді випустили, разом з батьком прийшли до двору, такі в них штилі були залізні, все перештилювали, не знайшли нічого, то позабирали одежу, котру ми ще не проміняли на дерть. Забрали за несплату податку.
Л.А.СЕНЧЕНКО, с. Черепин, Київщина.

420: Я взявся добувати на березі Інгульця корені з лепехи, у лісі зривав сережки з лощини, все це мама проварювала і ліпила МАТОРЖАНИКИ,які ну ніяк не трималися купи. Від такого харчу мама остаточно підупала і вмерла напровесні 1933 року.
П.З.ЗАПАРЕНКО, с. Веселий Кут, Кіровоградщина.

434: БРАГА 434.

435: Почався страшний голод. З нашої сім'ї померло восьмеро, в тому числі мати й батько. Як найменша, я була трохи в заміжньої сестри. Але коли та поїхала міняти барахла на хліб. Її чоловік мене вигнав. Майже цілу зиму жила в конашні, куди прийняв мене сторож-конюх. Він був людиною милосердною, доброю. Ділився чим мав, інколи приносив картопляники з мерзлої картоплі, які називали МАТОРЖАНИКИ.
М.С.КРАВЧЕНКО, с. Стецівка, Черкащина.

486: Щоранку мати пекла якісь МАТОРЖАНИКИ із суміші лободи, полови, потертої на муку кори дерева. Були вони гіркі, кислі.
Д.І.БУРЛЮК, с. Рябушки, Сумщина.

509: див. ЛОПУЦЬКИ.

535: див ЛИП'ЯНИКИ.

МЕНЖИКИ

431: На "Заготзерні, де робить машина, там половка така, як мука, МЕНЖИКИ печеш. Іще й ие допечеш, а діти вже: "Дай, мамо, гами... Дай, мамо, гами...". Дітей було четверо. Горе! Хліба скільки було, а скільки мир горя терпів. За що?
Віра Живаго, с. Івано-Благодатне, Кіровоградщина.

434: Мишій їли, калачики, менжики пекли, рогозу рвали з коренем і їли. Але такого дня, щоб наїлися, не було. В нас чого сiм'я не пухла? Бо в нас брат, Микола, в армії якраз був, і нам давали допомогу. Зерно давали батькові. Мало, а патовчеш у ступі, і МЕНЖИКИ спечеш, і вже якось добудеш день.
Феодосія БАЛАНУЦА, с. Івано-Благодатне, Кіровоградщина.
(Слово, мабуть, місцеве, бо у Гріченка нема, і ніде більше нема).

МИША

337: Їли полову, листя з береста, цвіт з акації, їли горобців, МИШЕЙ, собак. Пусті кукурудзяні качани сушили, били в ступі і потім мололи на жорнах. Була тоді примовка: "Жорнують та товчуть, аж у Москві чуть".
І.К.ЗАЛЕВСЬКИЙ, с. Ямпіль, Черкащина.

434: див. МЕНЖИКИ.

485: Голод в селі лютував. Люди їли кішок та собак, ловили щурів та МИШЕЙ, їх теж їли.
Галина Буданцева, с. Котівка, Харківщина.

МИШІЙ

429: див. МАКОРЖЕНИКИ
(Батько в СОЗі, мати в СОЗі,
Діти плачуть на дорозі.
Мишій мелють і товчуть,
Макорженики печуть).

9. 43: Ходили ми з молодшим братом полями, вишукували мишачі нори, в яких були зернята МИШІЮ, жита, пшениці -- розривали нори.
Г.С.КОСТЕНКО, с. Мартоіванівка, Кіровоградщина.

МЛИНЦІ

324: див. Акації цвіт.

339: див. ЛЕВУРДА.

393: Незабаром на нашому городі достигло жито. Власне, зерно тільки молоком налилось. Тато вжав два снопи. Підсушив. Втеребив липкого м"якого зерна. Мати спекла з того місива МЛИНЦІ. Давала нам по одному, просила: "Діти, же спішіть, кусайте по трошку. А то буде біда". Не одне голодне дитя у нашому селі, наковтавшись з голоду житніх млинців, корчилося в муках, гинуло страшною смертю.
М.Т.РАВЛЮК, с. Грушка, Кіровоградщина.

412: див. БРАГА.

495: Та ось настала весна. І ми всі кинулися "пастися". Мати пекла з листя й трави зелені МЛИНЦІ, подібні до кізяків.
П.К.Мостовий, с. Великий Кобелячок, Полтавщина.

531: І в 1933 році їсти було майже нічого: товкли пусті кукурудзяні качани і випікаяи МЛИНЦІ з цієї "муки".
О.М.ОКОЛОТ, с. Кобижча, Чернігівщина.

МОКРЕЦЬ

313: Їли котів, собак. Весною копали всяке коріння: лопухів, диких бурячків. Їли кропиву, МОКРЕЦЬ, листя кінського щавлю, лободу; ловили кротів, у річці визбирували черепашок, яких було дуже багато...
М.Я.КОВТУН, с. Денищі, Житомирщина.

МОЛЛЮСК

403: див. ЖАБУРНИЦІ.

МОЛОКО

478: Працівникам контори, де працювала мама, продавали по літру сироватки (двічі на тиждень) з місцевої молочарні. Виписували ту сироватку, а інколи і віяне МОЛОКО, входило в обов'язки мами, як працівника контори. Це була така підмога!
Л.В.Васильченко, с. Білики, Полтавщина.

255: Разом з колгоспною чередою батько пас і людські корови, за це щодня виносили люди по півлттра МОЛОКА. Трохи випивав, а решту залишав нам, дітям. За цим МОЛОКОМ ми по черзі ходили до тата в поле. Одного разу, певертаючись звідти, семирічна сестричка Варя, поспішаючи, на березі впала в глибоку копанку. Насилу вибравшись, вона прийшла додому, тремтячи від холоду і страху, вся синя, мокра і... з пляшечкою молока. Напевно, голодна смерть страшніша за іншу. Пізніше ми бігали дивитись на те місце, і нашому здивуванню не було меж, ми не могли збагнути, як вона могла викарабкатися з копанки та ще й з холодною джерельною водою...
Нам допомогло вижити ще й те, що у нас була вівця. Мати її доїла рано й ввечері. Розділить МОЛОКО ложкою, розбавить окропом, посолить, і ми смакували цією сіро-білуватою водичкою.
К.М.Мірошніченко, с. Стецівка, Черкащина.

МОЛОЧАЙ

226: У травні з'явились козельки, МОЛОЧАЙ, щавель, лобода і ховрашки.
Микита Чернявський, с. Смолянинове, Луганщина.

228: З настанням весни людям трохи полегшала - їли цвіт верби та береста, з'явилися козельці, шпичаки (молоді пагони очерету), МОЛОЧАЙ, в полі, на нерозораних ланах, з стерні полізли гриби. Все це пішло в їжу.
І.А.ДРЕЄВ, с. Нижньобараниківка, Луганщина.

330: див. КАКИШ.

421: Часто перепадали дощі. Наш гарод заріс буйною лободою та МОЛОЧАЄМ. Тим МОЛОЧАЄМ і доводилося жити. Від такого харчу я остаточна охляв і втратив будь-яку надію, що виживу. І свідомо очікував смерті в свої чотирнадцять років. І вже не відчував ніякого страху. Впаду на купку МОЛОЧАЮ і нерухомо лежу до вечора.

МОРІЖОК

545: На деревах, як дістати рукою, листя не було, його об'їдали люди. Зривали з клеверу квіти, листя. А МОРІЖОК сушили, товкли і замішували зварений бур'ян, пекли якісь коржі. Іноді замішували половою і тирсою. Одного разу зайшла до нас "бригада" з головою сільради на чолі, пабачили ці "коржі", скинути на підлогу і потаптали ногами, сказали, що "не можна труїти організм такою гидотою". Як ми тільки плакали за цими коржами!
М.В.БУРДУК, с. Голубичі, Чернігівщина.

МОРКВ"ЯНИК

446: ...тоді давали МОРИВ"ЯНИК копать, там були маленькі корінчики, поїли.
М.Я.НЕЧИПОРЕНКО, Білопільський район, Сумщина.

МОХ НА ДЕРЕВІ

332: (на початку 1930 року в Полянецькому налічувалось 820 селянських господарств). Весною 1933 рожу почався страшний голод. Люди їли бур'ян, листя з дерев, жаливу, квітки з білої акації, збирали і їли МОХ на деревах у лісі. Найбільше померло з голоду в квітні і травні. Так, з 1 по 10 травня в Полянецькеиу померло 406 осіб з голоду, а всього померло з голоду 864 особи. Мені уже вдалося записати в список 733 особи. Цю роботу я продовжую. Може вдасться зібрати дані про всіх.
М.В.ГРИГОРУК, с. Палянецьке, Одещина.

333: Ідемо з поля, коли вже сонце зайде. Треба ж було вишарувати 14 соток, то додатково дадуть черпак густої баланди чи каші. Прийду додому вже затемна. На подвір'ї скоро нажну лебідки, наварю її (солі не було), видушу в долонях і на дечка в піч. А моя сусідка порадила мені добавляти моху, що росте на деревах в лісі (а ліс у нас близько). Так, не миючи його, сухеньким потереблю в долонях і добавлю до вареної лободи, перемішаю і в піч. Тоді ці плецики стають пухкіші неначе на соді. Рано залишу цих плециків дітям і беру їх на поле. А там поділимося між собою то плециками, тo молоком (в кого була корова). Отак моя сім'я вижила.
М.З.ГЕРАСИМЕНКО, Полянецьке, Одещина.

МУКА З ВОДОЮ

99: див. ЇДЛО.
559: Спочатку наші сільчани провідали, що голод панує не скрізь. Зібравши всі святкові речі: теплі кожухи, смушкові шапки, хромові чоботи, квітчасті українські хустки, вишивані рушники й сорочки, - батько з трьома сусідами подався, як тоді говорили, "в Росію", щоб поміняти речі на муку й картоплю. Куди вони саме їздили, не запам'ятала, але добре пам'ятаю, як сусідка Величко Софія Семенівна почала місити тісто з привезеної чоловіком "муки", а те тісто чомусь було дивно біле... Крейда!
Н.І.БАБЕНКО, с. Пилиповичі, Київщина.

МУСОР

394: Мы голодаем, находимся не на централизованном пайковом снабжении, рабкооп продуктами нас не снабжает, на частный рынок рабочему надо истратить 10 рублей в день, на харчи зарабатываем 5 руб. в день. Условия наши тяжелые, мы валимся с ног, для того, чтобы виполнить задание правительства и партии. Но на нас никто не обращает внимания, толоко от нас требуют "дай и дай", но нам, кроме черного куска хлеба пополам с МУСОРОМ, ничего нет, потому у нас опустились руки й повисли головы на плечах. Мы, рабочие Херсонщины, на своих плечах вынесли гражданскую войну и даем машины падая с ног, и создаем ударные бригады, а прочитайте вырезку из газеты, какой мы получаем пайок и какая насмешка для нас. Просим, Григорий Иванович, зачислить час на централизованный пайок.
3.VП.31 г.Рабочие завода им. Петровского, г. Херсон.

"МУЧКА"

90: У голодовку в Слободищы був патронат, на Цегельні. У хаті Софії Габій. Сиріток туди збирали. Дітям давали "МУЧКУ" -- таке жовте, як хина. Гришу Сою теж сюди прийняли, бо його тато й мама поздихали. Він вижив, потім головою сільради нашої був.
ССЯ Марія К., с. Слободище, Вінничина.

ДІД ГОРПИНА (новела)]
[Словник голодомору - 1] [Словник голодомору - 2] [Словник голодомору - 3]
[Словник голодомору - 4] [Словник голодомору - 5] [Словник голодомору - 6]
["НЕ МОЖУ БЛИЖНЬОГО СВОГО..."]