Мохаммед Ходавенд КАДЕРІ
КНИГА ПАПУГИ

В ім'я Аллаха всемилостивого й всемилосердного!1

Віддавши шану й хвалу творцеві неба і землі, пояснимо, чому виникла ця книжка. А виникла вона тому, що оповідки, перекази та легенди вельмишановного Нехшебі (хай Аллах змилується над його душею), які він записав у своїй «Книзі папуги», були викладені дуже важкими для розуміння, пишномовними маловживаними словами та виразами. І ось Мохаммед Ходавенд Кадері (хай Аллах сприяє всім його ділам) надумав зробити ці оповідки доступними для розуміння всіх людей; для цього він переписав їх зрозумілими, ясними словами, такими самими, які тепер вживають у листуванні та повсякденній мові освічені добропорядні люди. Ось одна з цих історій.

Колись давно жив можновладець по імені Ахмед-султан. Грошей, золота і всякого добра у нього було без ліку. Він мав тисячі слуг і силу-силенну вояків. Сто тисяч коней, тисяча п'ятсот слонів та дев'ятсот навантажених коштовностями верблюдів постійно стояло біля дверей його дому. А от сина-нащадка в нього не було. Ахмед-султан обійшов усіх святих пустельників у своєму царстві, день і ніч молив бога, щоб той дав йому сина. І зрештою творець неба і землі таки подарував йому чудового сонцеликого, місяцечолого синка. На радощах Ахмед-султан розцвів, як троянда, і роздав біднякам, дервішам та факірам кілька тисяч рупій та гунів2 і цілих три місяці запрошував і пригощав вельмож, візирів та вчених людей з усього свого царства, даруючи їм дорогий одяг...
Коли ж царевичеві сповнилося сім років, цар віддав сина знаючому і тямущому наставникові. За короткий час царевич прочитав «Омадан-наме»3, «Інша» Геркерена4, «Голестан» та «Бустан»5, «Джамі ель-каванін»6, «Інша» Абу-ль-Фазля7 та Юсуфі8, «Рука'ат-е» Джамі9, а також вивчив різні книги з арабських та перських наук10, які змальовують церемоніал на падишахських прийомах, а також навчають можновладних володарів, як слід бесідувати та поводитися. Коли навчання царевича було закінчене, володар та придворні похвалили його11, а цар дав синові ім'я Меймун, що означає «Щасливий», одружив його з однією місяцетілою дівчиною, що мала обличчя, мов сонце, і називалася Ходжесте, тобто «Щаслива».
Між Меймуном і Ходжесте виникло таке велике кохання й приязнь, що вони кожен день проводили разом у веселощах та радощах, не розлучаючись ні на мить — разом їли і разом спали.
Одного дня Меймун, сівши в паланкін, подався на ринок. Там стояв чоловік, тримаючи клітку з папугою.
— Скажи, чоловіче,— запитав його Меймун,— скільки ти хочеш за свого папугу?
— Ціна папуги,— відповів чоловік,— тисяча гунів.
— Той, хто за жменьку пір'я та один сніданок для кота дасть стільки золота, буде хіба божевільним або дурнем! — вигукнув царевич.
Ще не встиг відповісти йому продавець папуги, як птах подумав собі: «Якщо цей ясновельможний царевич мене не купить, то ганьба мені буде і я жалітиму про це до кінця віку, бо товаришування і дружба з вельможними й мудрими людьми додає нам розуму і навчає кмітливості».
Подумавши так, птах і собі подав голос:
— Гей, вродливий юначе, о можновладцю і пане витонченості! Хоч я й здаюся тобі жменькою пір'я, але розумом і тямучістю я злітаю вище небес. Слухаючи мої красномовні розповіді, люди дивуються, переконуючись, що в мені, нікчемному, закладений талант знати минулі та майбутні події. Завтрашні події і справи я знаю вже сьогодні, між іншим і те, що з дня на день сюди має прибути караван купців з Кабула, щоб купити у цьому місті індійської лаванди. Ось ти скупи зараз усю лаванду, що є в місті, а коли прийде той караван, зможеш вигідно її продати.
Меймун зрозумів, що зможе заробити купу грошей, похвалив папугу за пораду, дав тому чоловікові тисячу гунів і приніс птаха додому. Потім царевич звелів привезти до нього в палац усю лаванду, яка була в місті, і запитав купців, скільки вони за неї хочуть. Купці відповіли, що вартість тієї лаванди десять тисяч гунів. Не минуло й години, як Меймун узяв із своєї скарбниці десять тисяч, розплатився з купцями і звелів скласти куплену лаванду на терасі.
На третій день, як і говорив папуга, приїхали з караваном кабульські купці і попросили місцевих купців продати їм лаванди. Та ба! Всю її скупив Меймун. Довелося приїжджим купцям звернутися до царевича... Купивши в нього індійську лаванду за п'ятдесят тисяч гунів, вони подалися назад у Кабул. Меймун дуже радів і тішився, що послухав поради папуги, і на радощах купив йому папугу-самицю, яка називалася Шарік, вважаючи, що вона усуватиме з його серця тугу самотності, як про це говорять мудреці:
Кожен із рівним собі справу має. Сокіл тільки з соколом літає12.
Даючи папузі в подруги Шарік, Меймун хотів, щоб птахи були щасливі й веселі. Одного разу Меймун сказав Ходжесте:
— Я хочу об'їхати все царство, мандруючи морями і суходолом. Під час моєї відсутності нічого не роби, не порадившися з папугою та з Шарік, не спитавши їхнього дозволу!
Сказавши ці слова, царевич вирушив у мандри, залишивши молоду дружину дома. Спочатку Ходжесте дуже потерпала від розлуки з коханим, уночі не спала, вдень не їла. Але ось одного разу, коли минуло шість місяців після від'їзду царевича, Ходжесте вмилася, причепурилася і вийшла на дах будинку, щоб подивитись крізь решітку на вулицю. А на той час до міста примандрував княжич. І він саме їхав тією вулицею. Побачивши сонцесяйну молоду жінку, княжич мало не знепритомнів від кохання, та й Ходжесте, глянувши на вродливого княжича, зніяковіла й збентежилася. Опам'ятавшись, княжич відразу таємно послав до Ходжесте одну спритну й хитру жіночку з такою вісткою: «Якщо твоя ласка, прийди до мене хоча б на півночі, за це я подарую тобі перстень, що коштує сотні тисяч гунів».
Спочатку Ходжесте не погодилася, але жіночка так її умовляла, так спокушала, що зрештою вона не встояла і погодилась, пославши таку відповідь:
«День розриває завісу таємниць, а ніч міцно склепляє її. Після півночі я прийду до княжича».
Коли настав вечір, вона одягнула гарні й дорогі одежі, прийшла до Шарік і, сівши перед нею в крісло, довго роздумувала над болем свого серця.
«Я жінка, і Шарік жінка,— міркувала Ходжесте,— а тому, звичайно, вона вислухає мої слова, зрозуміє мене і дозволить мені піти до княжича».
Отак зміркувавши, молода жінка розповіла все Шарік, але та почала сварити і лаяти Ходжесте:
— Не смій такого робити! Серед людей такі вчинки вважаються ганебними і вкривають жінку неславою!
Та потяг до княжича забив Ходжесте усі памороки. Почувши слова Шарік, вона страшенно розлютилася, витягнула бідолашну папугу через віконечко в клітці і, схопивши за ноги, так ударила нею об землю, що з неї вилетіла душа, і вона здохла. Потім, усе ще палаючи гнівом, Ходжесте підійшла до папуги і розповіла йому про своє бажання піти до княжича. Папуга був розумний і кмітливий, тож він подумав собі: «Якщо я так само, як Шарік, буду забороняти їй чи перешкоджати, то я теж загину, тут треба вдатися до хитрощів».
Поміркувавши хвилину, він сказав Ходжесте:
— Бачиш, Шарік була жінка, а більшість жінок істоти нетямущі, і розумним людям слід знати, що жінкам не звіряють ніяких таємниць. Але не думай про те, що сталося, і не муч себе сумнівами. Доки моя душа лишається в моєму тілі, я докладатиму всіх зусиль, щоб здійснити твої бажання і з'єднати тебе з предметом твоїх мрій! Якщо б, не дай боже, твоя таємниця стала відомою людям і її довідався твій чоловік, то я подібно до папуги Мірзи Фаррох-бека помирю тебе з твоїм чоловіком...
Ходжесте зацікавилась і сказала:
— Я буду тобі дуже вдячна, якщо ти розповіси докладно й зо всіма подробицями, що то за історія була з тим Фаррох-беком!

1 Мусульманська формула, яку повинен сказати по-арабськи кожен мусульманин, починаючи якусь справу. До наших днів усі книги, написані мусульманами, починаються цією фразою.

2 Рупії та гуни — срібні та золоті індійські монети.

3 Посібник невідомого автора парадигм перських дієслів з перекладом на урду.

4 Письмовник, написаний в 1630 р. Геркереном для початківців.

5 Збірники оповідок розважально-дидактичного характеру, написані перським поетом Сааді,— «Бустан» («Плодовий сад»), написаний 1257 р. віршами, та «Голестан» («Трояндовий сад», написаний прозою з віршованими фрагментами в 1238 р.

6 Дослівно «Збірник правил».

7 Письмовник, складений першим візиром імператора Акбара Абу-ль-Фазлем Аллямі (1551 — 1002).

8 Письмовник, складений секретарем імператора Насред-діна Гумаюна, медиком і філологом Юсуфом ібн Мохаммедом Гераві (помер 1543 р.). Містить у собі зразки листів трьох категорій: до високопоставлених осіб, до рівних собі і нижчих по службовій чи соціальній ієрархії.

9 Зразки приватних ділових та офіційних листів, складених персько-таджицьким поетом Абдурахманом Джамі (1414—1492).

10 Літератор X ст. ан-Недім вважає істинно арабськими науками граматику, поетику та генеалогію, згодом до цих наук причислили мусульманське богослов'я та юриспруденцію. Інші науки вважалися грецькими, індійськими або перськими.

11 Описана «наука» показує той мінімальний комплекс знань, який повинна була мати освічена людина, яка хотіла зробити кар'єру при дворі. Дуже часто гарний почерк, вміння правильно говорити по-перськи і по-арабськи заміняли реальні знання.

12 Цей двовірш персомовного азербайджанського поета Ільяса ібн Юсуфа Нізамі (1141 —1209) з Гянджі (тепер м. Кіровабад в Азербайджанській РСР) зробився перською приказкою.

ОПОВІДКА ПРО ПАПУГУ МІРЗИ ФАРРОХ-БЕКА,
ЯКУ МЕЙМУНІВ ПАПУГА РОЗПОВІДАЄ ХОДЖЕСТЕ-БАНУ ПЕРШОЇ НОЧІ
ОПОВІДКА ДРУГОЇ НОЧІ, ЯКУ МЕЙМУНІВ ПАПУГА РОЗПОВІДАЄ ХОДЖЕСТЕ
ОПОВІДКА ТРЕТЬОЇ НОЧІ
ОПОВІДКА ЧЕТВЕРТОЇ НОЧІ
ОПОВІДКА П'ЯТОЇ НОЧІ

ОПОВІДКА ШОСТОЇ НОЧІ
ОПОВІДКА СЬОМОЇ НОЧІ
ОПОВІДКА ВОСЬМОЇ НОЧІ
ПРО ТЕ, ЯК ЖІНКА КУПЦЯ ПІДСТУПОМ ТА ХИТРІСТЮ ПРИСОРОМИЛА СВОГО ЧОЛОВІКА,
А САМА ВРЯТУВАЛАСЯ ВІД КАРИ ТА НЕСЛАВИ
ОПОВІДКА ДЕВ'ЯТОЇ НОЧІ ПРО ТЕ, ЯК ОДНА СІЛЬСЬКА МОЛОДИЦЯ,
ЩО ЗАКОХАЛАСЯ В ЮНАКА, ПРИСОРОМИЛА СВОГО СВЕКРА
ОПОВІДКА ДЕСЯТОЇ НОЧІ ПРО ДОЧКУ КУПЦЯ ТА ПРО ШАКАЛА

ОПОВІДКА ОДИНАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО ТИГРА ТА БРАХМАНА, ЩО ЗАГИНУВ ЧЕРЕЗ СВОЮ ЖАДІБНІСТЬ
ОПОВІДКА ДВАНАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО СТАРОГО ТИГРА ТА КОТА, ЩО ПОВБИВАВ МИШЕЙ
ОПОВІДКА ТРИНАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО ШАПУРА, ВОЛОДАРЯ ЖАБ, ТА ГАДЮКУ
ОПОВІДКА ЧОТИРНАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО ТИГРА, ЯКОМУ РИСЬ ВІДІБРАЛА ЛІГВО
ОПОВІДКА П'ЯТНАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО ТКАЧА ЗАРІРА ТА ПРО ТЕ, ЯК ДОЛЯ БУЛА ДО НЬОГО НЕПРИХИЛЬНА

ОПОВІДКА ШІСТНАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО ЧОТИРЬОХ БАГАЧІВ ТА ПРО ТЕ, ЯК ВОНИ ЗУБОЖІЛИ
ОПОВІДКА СІМНАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО ТЕ, ЯК ШАКАЛ ЗРОБИВСЯ ПАДИШАХОМ І ЯК ЙОГО ВБИЛИ
ОПОВІДКА ВІСІМНАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО БЕШІРА, ЩО ЛЮБИВ ЖІНКУ НА ІМ'Я ЧУНДЕР
ОПОВІДКА ДЕВ'ЯТНАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО КУПЦЯ ТА ПРО ТЕ, ЯК ЙОГО КІНЬ УБИВ КОБИЛУ ОДНОГО ЧОЛОВІКА
ОПОВІДКА ДВАДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО ЖІНКУ, ЯКА ХИТРІСТЮ ВРЯТУВАЛАСЯ ВІД ПАЗУРІВ ТИГРА

ОПОВІДКА ДВАДЦЯТЬ ПЕРШОЇ НОЧІ
ПРО ЦАРЯ, ЙОГО СИНА, ЖАБУ І ГАДЮКУ
ОПОВІДКА ДВАДЦЯТЬ ДРУГОЇ НОЧІ
ПРО КУПЦЯ, ЙОГО ДОЧКУ ТА ПРО ТЕ, ЯК ВОНА ЗАГУБИЛАСЯ
ОПОВІДКА ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЬОЇ НОЧІ —
ІСТОРІЯ БРАХМАНА, ЩО ЗАКОХАВСЯ В ДОЧКУ ЦАРЯ ВАВІЛОНУ
ОПОВІДКА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТОЇ НОЧІ
ПРО СИНА ВОЛОДАРЯ ВАВІЛОНУ І ПРО ТЕ, ЯК ВІН ЗАКОХАВСЯ В ОДНУ ДІВЧИНУ
ОПОВІДКА ДВАДЦЯТЬ П'ЯТОЇ НОЧІ
ПРО ЖІНКУ, ЯКА ПІШЛА КУПИТИ ЦУКРУ І РОЗДІЛИЛА ЛОЖЕ З КРАМАРЕМ

ОПОВІДКА
ДВАДЦЯТЬ ШОСТОЇ НОЧІ ПРО ДОЧКУ ОДНОГО КУПЦЯ І ПРО ТЕ, ЯК ЦАРЯ ВІДМОВИЛИ ВІД ОДРУЖЕННЯ З НЕЮ
ОПОВІДКА ДВАДЦЯТЬ СЬОМОЇ НОЧІ
ПРО ТЕ, ЯК ОДИН ГОНЧАР СЛУЖИВ ЦАРЕВІ І ЯК ЦАР ЗРОБИВ ЙОГО ПОЛКОВОДЦЕМ СВОГО ВІЙСЬКА
ОПОВІДКА ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМОЇ НОЧІ
ПРО ТИГРА, ТИГРЕНЯТ ТА ШАКАЛЕНЯ, ЩО ВИХОВУВАЛОСЯ З НИМИ
ОПОВІДКА
ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТОЇ НОЧІ ПРО ЕМІРА ТА ПРО ЗМІЮ, ЩО ХОВАЛАСЯ В ЙОГО РУКАВІ
ОПОВІДКА ТРИДЦЯТОЇ НОЧІ
ПРО ВОЇНА ТА ЗОЛОТАРЯ, ЩО ЗАГИНУВ ЧЕРЕЗ СВОЮ ЗАХЛАННІСТЬ

ОПОВІДКА
ТРИДЦЯТЬ ПЕРШОЇ НОЧІ ПРО КУПЦЯ ТА ПРО ЦИРУЛЬНИКА, ЩО БИВ БРАХМАНІВ
ОПОВІДКА ТРИДЦЯТЬ ДРУГОЇ НОЧІ
ПРО ЖАБУ, ШЕРШНЯ І ПТАШКУ, ЯКІ ДОВЕЛИ СЛОНА ДО ЗАГИБЕЛІ
ОПОВІДКА ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЬОЇ НОЧІ
ПРО ТЕ, ЯК БОГДИХАН КИТАЮ ЗАКОХАВСЯ УВІ СНІ В ЦАРИЦЮ ВІЗАНТІЇ
ОПОВІДКА ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТОЇ НОЧІ
ПРО ОЛЕНЯ, ОСЛА ТА ПРО ТЕ, ЯК ЇХ СПІЙМАЛИ
ОПОВІДКА ТРИДЦЯТЬ П'ЯТОЇ НОЧІ
ПРО ТЕ, ЯК ОДИН ПАДИШАХ ЗАКОХАВСЯ І ПРО ТЕ, ЯК МЕЙМУН УБИВ ХОДЖЕСТЕ

Ярема ПОЛОТНЮК «Книга папуги» Мохаммеда Ходавенда Кадері

«Всесвіт» 1987