Василь ШУКАЙЛО
ТИ МОЯ НЕПОГАСНАЯ ЗОРЕ...

МІНІМІЗМИ

ПОШИВСЯ В ЛІДЕРИ

Погналися вовки за псом Дружком –
ледь-ледь утік!..
Тепер усім розказує:
– Траплялося й таке, що ватажком
у вовчій зграї був одного разу я!

Спадкоємці

У Генія на голові
було на зміну Шапки дві.
Помер – запеклий спір ведуть:
кому з них Головою буть?

Ура-патріотові

«Люблю її, – каже, – свою Україну!
Любитиму, – каже, – її до загину!»
І так її в лаписьках стис, сатана,
що й справді ось-ось уже ґиґне вона…

ПРО РАХУНКОВУ ПАЛАТУ

Держава в нас така багата!
В ній Рахункова є палата –
для того, аби кожен знав,
коли, хто й скільки в неї вкрав.

МАСОНСТВУЮЩИМ ШУЛЕРАМ

Кримінальної моралі
в нас взірець сьогодні є:
носять ордени й медалі
українські шевальє.
Не було такої швалі,
а тепер от, бачте, є.

ВІДПОВІДЬ АФОРИСТОВІ-МЕМУАРИСТОВІ

Істинно – що маємо, те маємо,
бо ж проноз,
перевертнів, іуд
не в тюрязі, як і слід, тримаємо,
а тримаєм
за порядний люд.

ІСТИНА
Істина завжди торжествує.
Цицерон

Світ відколи й існує,
в нім та сама фігня:
істина – торжествує,
а панує – брехня...

РОЗДУМИ  біля УРА-ПАРАДНОГО ПІД’ЇЗДУ

Обгородили Верховну Раду,
обгородили спереду й ззаду,
справа і зліва обгородили,
щоб чесні люди там не ходили...

ОБЕРЕЖНО – ПРИХИЛЬНИК!

Не бійся того, хто забреше на тебе
з-під тину,
не бійся того, хто тебе
проти шерсті погладить,
а бійся того,
хто, святенницьку скорчивши міну,
кричить, що тебе він ніколи,
ніколи не зрадить.

КОЛИ КОРАБЕЛЬ ПОТОПАЄ

Зі щурами все ясно: хвоста догори –
і на берег мерщій, і вогнем все гори,
і на дно йде нехай або котиться к чорту…
За щурами на судні ніхто не рида:
та біда – не біда… А от справжня біда –
коли пан капітан першим драпає з борту.

[ Як стояли ми на Майдані... ] [ А життя – ніби вітер... ] [ Мінімізми ] [ Братам по перу – й пелюшки поперу! ]
[ Заповідь довгожителя (З минулих видань) ] [ Шляхи-дороги ] [ Миттєвості ]
[ «Не розмахуйте руками на пасіці!..» («Перець» і перчани)  ] [ Всячинки. Сказонізми ]