Роман Коваль
Отаман Зелений

Додаток №10

ДУМА ПРО ОТАМАНА ЗЕЛЕНОГО

Музика Віктора Лісовола
Слова народні (записані Борисом Антоненком-Давидовичем
на Київщині, доопрацьовані Віктором Лісоволом)

Та вже гай листям вкриє, щоб став зелененький,
Та вже гай листям вкриє густіше, чим лози.
– Ой час, батьку, розплатиться за вкраїнські сльози!
Ой час, батьку, ой час, батьку, гей, ой час ще й година!
Стогне, стогне від ворога ненька-Україна...
Ходім, батьку, до Києва, Київ визволяти,
Ворогів, катів проклятих, в землю заганяти.

– Пішов би, дак несила без Симона тим Києвом нам оволодіти.

А у неділю вранці-рано вдарили гармати –
То Зелений Україну почав визволяти.
Ой гримнуло у Трипіллі – в Каневі лунає;
Отаману Зеленому й Дніпро помагає.
Пливуть Дніпром комуністи – і спілі, й неспілі...
Не хоче їх риба їсти, бо осточортіли...
Вимітає, вичищає, гей! Визволя Вкраїну, гей!
Його слава, поки й віку, не вмре, не загине.
Та гей! Гей!

 

Додаток №11

ПІСНЯ ПРО ОТАМАНА ЗЕЛЕНОГО

Музика Тараса Силенка
Слова Миколи Щербака

Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять.
Біла Церква гримить – москалів блискавицями стріла.
Наш отаман як грім: у Черкасах сідлає коня,
Над Дніпром пролетить, у Таращі розпростує крила.

Як вогонь він випалює й нищить бур'ян-блекоту,
Мов двосічним мечем розбиває червоних бандитів!
У Трипіллі Зелений подивиться в мряку густу,
Де в огні клекотить і вирує розтерзаний Київ.

Заскрегоче зубами, гляне з болем на рідне село,
Стисне в боки коня і як вихор шугне в надвечір'я:
Вільна Січ ожила, і козацтво як мак розцвіло, –
Це Зелений у вічність веде українське безмір'я!

 

Додаток №12

ПОПІЛ

Ой де твоя сила, Терпило Данило?
Ой де твоя слава, орел сизокрилий?
Ой де твоє тіло навіки спочило?
Ворожа навала зрівняла й могилу.

Зрівняла могилу, посіяла трави.
Скосили й спалили ту славу лукаві,
За вітром розвіяли попіл по світу, –
Не буде щеміти, не буде кортіти.

Чого ж Україну тривожить той попіл?
За ким вона тужить, навіщо той клопіт?
Протерла свої запорошені очі
І бачить: зоря серед темної ночі.

– А де ж ти була? – запитала світила.
– Мене закопали з Данилом в могилу.
Сховали від тебе за хмари осінні
І слави, і волі яскраве проміння.

А я зігрівала козацькую силу,
А я Воскресіння у Бога просила
Любови і ласки. Я знала, що мати
Покличе Данила весною до хати.

Зведися ж, Терпило Даниле, земляче,
Та стань на майдані, щоб ясно побачить:
Твоя Україна і вільна, й велика, –
За що ти боровся, до чого ти кликав.

Бо тут твоя сила, Терпило Даниле,
Бо тут твоя слава, орел сизокрилий.
Та слава крилата про вірного сина
Літатиме вічно, не вмре, не загине.

Сергій ОЛЕКСІЄНКО
м. Київ, 1997 р.

[ Початок ] [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ Джерела ] [ Населенні пункти України, про які йдеться у книзі ] [ Неповний список козаків і старшин отамана Зеленого ] [ Віктор Лісовол. Дума про отамана Зеленого ] [ Про автора ]