НАРОДНІ ПОВІР'Я

ЧАС РІКОЮ ПЛИВЕ

У наших давніх предків плин часу асоціювався з водою, що тече безперервно ("Відтоді багато води спливло", "Час рікою пливе"). Вони вірили в добрий і лихий час ("У добрий час сказати, а в лихий промовчати"), у важкі і легкі дні.
Основу розділу складає народний землеробський календар, сформований у процесі трудової діяльності селян. Традиції українського хліборобства недарма вважаються одними з найбагатших у світі, - як і обрядова творчість, звичаєвість, загалом духовна культура народу, який віками бився, як лев, за свою свободу (О. Довженко).
Календар українського народу-хлібороба - це енциклопедія селянського побуту з його трудовими буднями, святами, обрядами, звичаями, нев'янучими уснопоетичними творами, це знання й шанування природи.
Поєднання в народному землеробському календарі практичного досвіду селян, дохристиянських знань і дат християнського календаря, імен святих не є ознакою "ви- кривленої" релігійності народу, "християнизації" його творчості, ознакою "двовір'я". Внаслідок упровадження в Київській Русі християнства, сонцепоклонництво хоч і було відтиснуте на другий план, все ж не зійшло з історичної арени, з розуму й серця трудящих. Селяни зуміли пристосувати спостереження над природою, землеробський досвід, знання, архаїчні звичаї, культи дохристиянського вчення, церковних свят, виробивши, таким чином, своєрідну побутову "релігію" - духовність, основними заповідями якої і стали турбота про врожай, благополуччя сім'ї, продовження роду. Церковний календар, як вважають, став зручним, оскільки конкретизував відлік часу через вшанування святих, відзначення свят. Певні цикли сільськогосподарських робіт хоч і пов'язувалися з церковним календарем, усе ж не втратили багатьох первісних обрядів та звичаїв, окремі з яких збереглися й досі.
Своєрідні повір'я про дні тижня.
Віддавна важким днем вважався понеділок. Прадавня назва понеділка як "дня місяця" збереглася в західноєвропейських народов. Понеділок вважався нещасливим днем, святом відьом і русалок. У цей день не рекомендувалося починати якусь нову велику роботу, а також білити хату, прясти, виїжджати в далеку дорогу (цікаво, що подібне повір'я існує в англійців: якщо в понеділок вийде пароплав (корабель) у море, то неодмінно потоне); мити голову, одягати чисту сорочку, взагалі перевбиратися тощо.
На Україні існував звичай "понеділкування". Його коріння сягає глибокої давними - можливо, ще доби матріархату. Він полягає ось у чому. Перед тим, як дати згоду на заручини, дівчина, до якої парубок засилав сватів, запитувала, чи дозволяє їй понеділкувати. Якщо звучала відмова, то дівчина мала повне право відмовити сватам, тобто "дати гарбуза". Це, так би мовити, похідна теза від самобутнього традиційного звичаю молодих заміжніх жінок понеділкувати - раз на тиждень, у понеділок, збиратися в чиїйсь оселі й готувати смачні страви, колективно прясти, шити, вишивати тощо. Як вважає Василь Скуратівський, цей обряд був для молодого жіноцтва конче необхідний. Різкий перехід од дівування до суворого родинного життя відповідно впливав і на психічний стан, адже дівчата в давнину виходили заміж досить рано - в 14-16 років, у них ще були живі спогади про дівування - вечорниці та досвітки, танці, різноманітні забави, багатьом кортіло ще погуляти, але, за традицією, заміжнім уже заборонялося відвідувати молодіжні гулі. Недарма ж мовиться: "Заміж вийшла - світ собі зав'язала". Для того, щоб пом'якшити цей крутий життєвий злам, звичаєва правова форма й виробила вельми цікавий і практичний обряд "понеділкування", котрий давав змогу поступово увійти в статус жіноцтва. Зібравшись у своє товариство, молодиці ділилися родинними клопотами, першими подружніми неуладками; передавали одна одній господарські навички, кулінарний досвід, а також торкалися сфери інтимного життя, передчуттів майбутнього материнства...
Отак у довірливих розмовах спливав-минав день катарсису - своєрідного розвантаження психо-емоційної сфери, розрядки і якісно нових намірів щодо наступного способу життя в сім'ї в стосунках із чоловіком, чужою і своєю родиною. Цей день був найкращою віддушиною перших шлюбних місяців молодих жінок. Народний звичай забороняв одвідувати "понеділкування" чоловікам і свекрухам. Коли ж молодиці дорікали, вона нагадувала дану чоловіком обітницю - дозвіл на "понеділкування". Якщо ж чоловік не дотримував свого слова, дружина залишала за собою право розірвати шлюб. Цей обряд, що тривав протягом м'ясниць і великого посту, підтверджує високий суспільний статус жінки на Україні.
Перший понеділок великого посту також має цілий ряд обрядодійств. Зокрема, на Вінниччині його називали жилавим, чистим понеділком, оскільки цього дня "посуда відпочивала". Гарячих страв, як говорила моя бабуся, не готували, а лише пекли пісні коржі із житнього борошна - жиляники. Про цей день зібрано чимало етнографічних даних - зокрема, про обрядове народне печиво, яке на Поділлі називали ще й "кострубеником".
У давнину селяни збиралися в корчмі й полоскали зуби горілкою від "скоромного" - залишків масних страв у порожнині рота. Звідти жилавий понеділок називали ще полоскозубним.
Загалом же ці обрядодійства нині призабуто, а над понеділком, мов Дамоклів меч, висить означення-повір'я "тяжкий день". Віру у "важкість" понеділка на Україні можна пояснити й конкретними історичними обставинами. Зокрема, після впровадження на Русі християнства наприкінці IX століття великий князь київський Володимир наказав усім новохрещеним з'являтися в неділю до храму на молитву, а тих, хто уникав храму, жорстоко карали саме в понеділок... Ще навіть у XVIII столітті селян, які були відсутні під час недільної відправи, в понеділок прив'язували біля церкви як грішників. Вислів "понеділок - важкий день" дехто вважає забобонним, хоча вчені-фізіологи, психологи знаходять грунтовні докази того, що понеділок - справді важкий день, день після відпочинку, коли відбувається адаптація (пристосування) організму, психіки до виконання певного виду роботи, здійснення тих чи інших функцій, пов'язаних із фізичними чи психо-емоційними навантаженнями, стресовими ситуаціями тощо.
Цікаві спостереження та повір'я про інші дні тижня. Це, як правило, короткі вислови - дозволи і табу.
Людське життя швидкоплинне, але є в ньому певні віхи, коли час мовби зупиняється, "фіксується" свідомістю. І тоді людина глибше відчуває свою причетність до діянь предків, стає відповідальнішою за майбутнє.

Ч А С

Все добре у свій час.
Всякому овочеві свій час.
Згаяного часу і конем не доженеш.
Бережи час, його за гроші не купиш.
Час - найкращий лікар.
Час не кінь: не підженеш, але й не зупиниш.

ДЕНЬ - НІЧ

Зміна дня і ночі пояснюється так. Західне сонце опускається в море, що оточує землю, як яєчний білок оточує жовток. Під землею ж знаходиться інший світ, який сонце осяває і робитъ там день, а в нас ніч. Коли ж сонце підходить до сходу, то його підіймають тисяча чортів, при цьому сонце обсмалює їх - так, що вони опісля купаються в річці і пропадають; а з тієї тисячі крапель, що їх стріпують чорти з себе, знову народжується тисяча чортів, які так само підіймають сонце, знову обсмалюються, купаються, народжуються і т.д.. А тому нерозумно чинять ті люди, котрі, вмиваючись, стріпують руками, бо скільки впало крапель - стільки народиться чортів.
І день буває роком.
Взимі днина лиш година.
Літній день довший за зимовий тиждень.
В ніч найтемнішу про сонце пам'ятай.
За солодкі ночі гіркі дні настають.
Куди ніч, туди й сон.
Ніч - мати: не спи, то й будеш мати.
Птахи ніч розкльовують.

РАНОК - ВЕЧІР

Нема ранку без вечора.
Ранок - панок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш.
Ранок вечора мудріший.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.
Якщо іде дощ зранку, то довгим не буде, а якщо з обіду, то йтиме аж до вечора.

ПОРИ РОКУ.

В е с н а

Сорок святих (9 березня) мають кинути сорок лопат снігу.
Із сорока святих сорок морозів буде.
На сорок святих сорока сорок паличок у гніздо покладе.
На теплого Олекси (30 березня) риба хвостом лід розбиває.
На Благовіщення (7 квітня) вилазять із землі всі гади.
На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
На Благовіщення птиця гнізда не в'є.
У цей день не можна чіпати насіння.
Нанесені на Благовіщення яйця не можна підсипати, бо всі курчата будуть каліки.
На Великдень перший раз зозуля закує.
Як на Великдень удень спить господар, то виляже пшениця, а як спить господиня, то виляже льон.
Як на Великдень печуть паски і якщо підпукнеться паска - особливо та, котра призначається до посвячення, то хто-небудь умре в хаті.
А як перевернеться в печі паска - будуть гості.
На Великдень опівночі тварини говорять людською мовою.
На паску свяченого яйця ввечері не можна їсти, бо будуть сліпоти.
До весняного Миколи (22 травня) не можна купатися, бо з чоловіка верба виросте.

Л і т о

Літо і зима уявляються живими істотами: літо - у вигляді молодої дівчини, а зима - у вигляді бабусі, з великими зубами і кістлявими пальцями. Дівчина-літо дуже щедра і багата, а бабуся-зима надзвичайно скупа і бідна.
Іде літо проти зими і несе квіточку таку гарну-прегарну; а зима несе казанок льоду. Літо як тілько показало свою квіточку, так лід отой в одну хвилину і розтав. А на зиму - уже іде зима проти літа у кожусі і червоних чоботях, у капелюсі і в рукавицях; як показала свій лід, так тая квіточка в одну мить і обсипалась.
Не їдять до Купайла ягід, бо коли хто буде їсти, то його померлі кревні на тім світі не будуть їсти ягід через те, що їхню пайку на цім світі з'їли живі. Через це ж не можна їсти яблук і грушок до Спаса.
Купальську вербу ламають і кидають по грядках, по огірках, - щоб рясно родили.
Не треба у перший день петрівки полоти, бо нариватиме пальці.
Коли починає ячмінь висипати, то зозуля перестає співати, бо то вона вдавиться ячменем; коли зозуля перестане співати задовго до Петра (12 липня), то буде осінь холодна, а як після Петра, то - тепла.
Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться.
Як іде на Петра дощ, то буде гнити картопля.
До Іллі (2 серпня) мужик купається, а після Іллі з рікою прощається.
До Іллі сіно і під кущем сушать, а після Іллі на кущі не сохне.
12 серпня - день Сили. Вважали, що жито, посіяне на Силу, родиться сильно.
Прийшов Спас (19 серпня) - пішло літо від нас.
Як прийде Спас, комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (28 серпня) - забере їх нечиста.

О с і н ь

До Покрови (14 жовтня) давали молоко корови, а по Покрові пішло молоко в роги корові.
Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем.
До Дмитра (8 листопада) дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку та й питає: "Дядьку, чи ви не із сватами?".
14 листопада - Кузьми і Дем'яна. Кузьма і Дем'ян були ковалі. От вони кували і ні в кого грошей не брали. До цього дня наймають у строк. У цей день закладають цибулю на гради сушити - на насіння (на Явдокії, 1 березня, знімають), то не буде стріляти; обкопують фруктове дерево.
Скує Кузьма-Дем'ян - до весни не розкувати.
Від Михайла (21 листопада) зима морози кує. Михайло-чудотворець Люцифера струтив із небес на ліс. До цього дня наймають у строк і позичають гроші на процент.

З и м а

На Катерини (7 грудня) молодь робить вечорниці. Зав'язують дівки сім'я в пазуху (а колись - у підтичку) і сіють аж на Андрія (13 грудня). Раніше викликали Долю. Виходить дівчина на край лісу і гукає: "Доле, обізвися!". Коли хтось відгукнеться далеко, то Доля далеко, а коли відгукнеться близько, то Доля близько.
На Катерини садять у черепок чи в кварточку літоросток (відросток, пагінець) вишні і до самого Різдва поливають писком (ротом). То та вишня до Різдва викине цвіт. Дівчина ту квітку зриває, заквітчується й іде до церкви. Кого вона здибає першого, то той і буде її.
На Андрія святкують і ввечері справляє молодь вечорниці (з вечерею), дівчата ворожать - у розвідниці, вдови. Вносять дров оберемок, складають по парі ті дрова; як буде до парі, то хутко буде мати пару.
Ідуть до свиней (вночі у хлів) та й кажуть: "Свиня - рох! Чи буде в мене цих м'ясниць гук?". То як свиня рохне, то - буде, а як ні, то не буде.
Висмикують із стріхи солому. І як попадеться стебло із колоском, а в колоску зерно, то буде багата за чоловіком.
Кладуть на стіл позакривані хліб, сіль, чарку, печину й віск. Вгадують по черзі. Як вгадає хліб, то буде добре жити; сіль, печина - горе; чарка - п'яниця; віск - смерть.
Проти Андрія беруть пояс і вираховують тороки, примовляючи: "Понеділок з вівторком, вівторок із середою, середа з четвергом, четвер із п'ятницею, п'ятниця із суботою, а неділя - їдиниця: який мені молодик судиться, нехай такий і присниться". Кладуть цей пояс під голову - і він, суджений, присниться.
Йдуть дівчата до річки й набирають води повний рот, несуть ротом до хати і беруть стільки муки, як тої води, і стільки солі. Тою водою розводять і місять маленький коржик, їдять на ніч. І який присниться, що подає води, то той і буде її.
Проти Андрія, як замикають криницю, то кажуть: "Замикаю криницю, кладу ключ під головицю. Як хто прийде води брати чи коня напувати, то хай прийде до мене ключа позичати", то, кажуть, що прийде той хлопець, який має сватати.
Ходять вулицею і першого, кого здибають, питають: "Як ти (Ви) звешся (зветесь)?". Як той зветься, то так буде зватись і її чоловік.
Йдуть дівчата і у воротах кидають чобітьми з ноги - навгори. Куди (в який бік) чобіт носком упаде, туди й віддасться. А як догори, то не віддасться, а як сторч у землю, то вмре.
Печуть балабушки і вводять собаку. Балабушки наставляють на стільчику чи на землі, застеляють рушничком. І чию балабушку собака вхопить першою, то та дівчина віддасться скоріше, котру після, то та пізніше, а якої не візьме, то та не віддасться.
Як на Новий рік вперше виходити в хлів до худоби - коняки, вівці, то треба їx, як і людей, поздоровити з Новим роком, обсіяти вівсом-пшеницею, щоби велися і були здорові і на цей рік. Приказують: "З Новим роком будь здорова! Сійся, родися...".
Як буває на Новий рік, то так буде і цілий рік.
У ніч перед Новим роком треба спати без подушок, бо болітиме голова цілий рік.
Не можна на Новий рік плакати, бо увесь рік плакатимеш.
На Новий рік не можна стукати, бо град вибиватиме.
Як посіє посівальник, то це зерно, що він кине на землю, треба брати і давати худобі, то не буде ніколи хворіти.
На Новий рік не можна бачити веретена, бо будеш бачити гадюку.
Якщо колядувати перші прийдуть дівчата, то у вівці народиться ягничка, а якщо перші зайдуть хлопці, то народиться баранчик.
Дівчина перед Новим роком кладе собі під голову подушку, а під подушку гребінець, нову сорочку, яку вона завтра має одягти, і цілушку хліба. І хто їй присниться, то той буде чоловіком.
На Різдво, на святий вечір (6 січня) взяти ложку куті, вийти на поріг і слухати: звідки загавкає собака, то з тієї сторони буде чоловік для цієї дівчини.
Коли вечеряють на перший святий вечір (їдять кутю), і з кого нема тіні, то ця людина вже другої куті не дочекається, до року помре.
Кутю і узвар ставлять на покутті в сіно. Це щоб не вибивав град хліба і щоб родило в садку усе.
3 куті беруть верх і дають курям, щоб поїли, а скотині сіно з-під куті, щоб з'їла: щоб кури неслися добре, а скотина щоб не боліла.
Не можна шити два тижні після Різдва, бо не буде вестися худоба.
На другий святий вечір (18 січня) води не можна пити, бо дуже буде хотіти води в жнива.

ДНІ ТИЖНЯ

П о н е д і л о к

Понеділок - чоловік. Цей день шанується і уявляється в образі дідуся, який зустрічає і проводить душі померлих на шляху до загробного життя.
Понеділок вважається важким днем, а тому в понеділок не починають ніякого великого діла.
Не варто в цей день виїжджати в дорогу - трапиться нещастя.
Як у понеділок мастити хату, то будуть вестися таргани в хаті чи в обійсті.
У понеділок не можна прясти, снувати, зачинати жати, бо це тяжкий день на роботу.
Коли в понеділок щось не вдасться, то буде невдача цілий тиждень.
У понеділок не можна брати шмаття (переодягатися. - М.Д.), бо буде всяка напасть. А щоб цього не було, то треба при тому через пазуху кинути щось залізне і в зубах тоді щось тримати - бодай соломку.
Не можна дівчині мити голову (коси) в понеділок, бо як сім понеділків змиє, то не буде мати долі чи талану, буде безталанна її доля.
Не можна мити голову в понеділок, бо коси вилізуть.
У понеділок не можна вибирати попелу з печі і виносити на двір, бо шуляк буде нападати на курей.
Як у понеділок або п'ятницю обрізувати нігті, то зуби не болітимуть.
Той, хто народився у ніч під понеділок, буде віщуном, знахарем...

В і в т о р о к

Вівторок - чоловік. Вважається днем легким, сприятливим для початку роботи. Вівторок - щасливий день.

С е р е д а

Середа уособлюється у вигляді жінки. У середу дівчатам не слід мити голову, заплітати коси, бо волосся перестане рости, і коса буде погана.

Ч е т в е р

Четвер - чоловік. День робочий, заборони стосуються лише деяких видів робіт.
Не можна в четвер садити нічого, бо черви з'їдять.
У четвер не можна золити - коров'яче масло буде невдале.
У четвер до сходу сонця добре примовляти чи замовляти - гарно поможе.

П ' я т н и ц я

П'ятниця - жінка (вар.: дівчина). Її образ у народній уяві сплутується з образом Долі. Проти п'ятниці (по заході сонця) не можна мити ложок та мисок, бо тоді так будуть вороги тарабанити язиками про тебе, як тими ложками.
У п'ятницю зачинати роботу - найлегший день.
У п'ятницю йти свататись - буде вдача: засватається навіть свинячий пастух.
Проти п'ятниці сон неодмінно справдиться.

С у б о т а

Субота - найтяжчий день на роботу. Субота - не робота: помий, помаж та й спати ляж.
У суботу можна зажинати: легші жнива будуть. У суботу найкраще купатись, переодягатися.
Як сходяться (одружуються) ті, що народилися в суботу, то будуть безплідні, не будуть мати дітей.

Н е д і л я

Неділя - "не діля". У неділю нічого не можна робити, особливо - рубати сокирою. Кажуть, що відрубане в неділю поліно навіть через сім років, якщо його зберігати, неодмінно саме спалахне і згорить.
Не можна в неділю шити, бо нарве палець.
"А колись щось таке розказували, що Неділя по лісі ходила...
Ну, люди збирали ягоди в лісі, дівчата чи хто... Ти й бачать, що хтось дуже плаче, іде по лісі і плаче. Ти й думали, що це хтось заблудив. Як вони виходять, то бачать, що йде дівка, така висока дуже, і в білому вбрана, в білій довгій сорочці. І кажуть, що всенька в кровлі... Кажуть: "Ти й за що таке, хто ти така, чо' ти плачеш, і хто тебе так порізав?". То в'на каже, що я Неділя, то, кае, бачте, це мене так люди порізали. "Ти й, каже, чо' тебе порізали?". "Ну, бо в Неділю все роблять - рубають і ріжуть - і це мене...". І так сказала, і зара' поділась. То це в неділю ни можна нічо' робити - ні різати, ні рубати. Баби спитайся, хай скаже" (Українські міфи, демонологія, легенди. - К.: Муз. Україна, 1992. - С. 25).

[У що вірили наші предки?]
["Природо, мати невмируща"]["Час рікою пливе"] [Вогнистий папороті цвіт]
[Якщо чорний кіт перейде дорогу]["Не стріляй у птаха на світанні"]
["...Бо ти на землі - людина..."][Примітки]

До розділу "Бібліотека"