НАРОДНІ ПОВІР'Я

"ПРИРОДО, МАТИ НЕВМИРУЩА"

Упродовж усього історичного розвитку людина прагнула охопити своєю свідомістю якнайширшу картину світу, пояснити, пізнати природу задля того, щоб застосувати її для своїх потреб. Цікаві з цього погляду народні уявлення про будову світу, окремі явища природи. Зокрема, наші предки вважали, що на небі існує стільки зірок, скільки людей живе на землі; що в кожної людини є своя зірка: коли людина народжується, тоді на небі засвічується нова зоря, а коли помирає - зірка гасне, "падає". Люди навчилися визначати сторони світу й орієнтуватися в часі уночі за зміною розташування зірок, прогнозувати погоду за певними прикметами. Згадаймо хоч би чумаків, їхній нелегкий побут під палючим степовим сонцем та нічним зоряним небом...
В усіх землеробських народів можна віднайти сліди культу матері-землі. Українці віддавна шанували землю, називали її: мати, свята земля, мать сира земля, годувальниця наша; землею клялися - і це були найвірніша клятва, настрашніший проклін.
Землю уявляли живою істотою, яка відчуває біль; її не можна бити, обпльовувати... Казкові богатирі втрачають силу, якщо відриваються від землі і, навпаки, варто богатиреві полежати на землі, як до нього повертається незвичайна, фантастична сила. Цей мотив звучить глибоко символічно, закликає всіх людей бережливо ставитися до землі, шанувати її, повертатися на землю своїх батьків-матерів, бо там, у ріднім краї, людина буває найщасливішою.
В українського народу збереглося багато повір'їв про воду, вогонь, місяць, блискавку, сніг тощо. За первісними уявленнями, вогонь та вода, як і земля, також мали чудодійну силу: "Вода як візьме - другому дасть, а вогонь - то пропало". Люди шанували ці дві стихії, але й боялися їх, а тому застерігали: "З вогнем не жартуй, воді не вір", "Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати".
Збереглося в нашого народу унікальне міфологічне повір'я про існування незвичайного краю загального блаженства - вирію (ірію), де постійно тепло і куди вилітають птахи на зиму, а також селяться померлі.
Своєрідні погляди народу на такі явища, як вітер, вихор, дощ, веселка, хмара, роса тощо. Тут переплелися, мов у вінку, сонцепоклонницькі вірування з тонкими спостереженнями, міфи і дійсність. Давні-прадавні уявлення, фольклорні скарби - живий усний музей історії. То ж увійдімо до цього незвичайного музею слова, образу й думки, зазирнімо в його потаємні закутки, збагатімося знаннями про минуле - родовідне коріння наше.

3 е м л я

Народ глибоко шанує землю і називає її: мати, свята земля, мать сира земля, годувальниця наша.
Землею клянуться, як чимось святим. Клятва землею - найвірніша і найстрашніша. Кажуть: "Розступися, сира земле!", "Щоб ти зчорнів, як земля!", "Бодай ти в землю ввійшов!", "Бодай тебе земля не прийняла!". Як проклинають, то стають навколішки, б'ють поклони й цілують землю. Як божаться, цілують землю і їдять грудочку землі.
Земля тримається на воді завдяки великій рибі: кожні сім років риба то опускається, то підіймається, тому бувають роки мокрі і сухі.
Землетрус буває тоді, коли риба, що тримає землю, перекидається на інший бік.
Земля тримається на двох китах: коли тримає землю самець, то літо буває сухе, бо він підіймає землю вище, а коли - самка, то знижується, і від того ріки і озера виходять із берегів, а літо буває мокрим.
Земля сходиться з небом на кінці світу; там баби, перучи, кладуть прачі на небо.
Землі не можна нічим бити, бо вона - мати, а матері не б'ють.
Землю не можна буком бити, і пастушкам батьки заказують, щоби не били, бо землю болить.
Не можна лускати зернят на землю, бо тоді земля зіпльована, і вона плаче; нічого їй не таке тяжке, як те, що плюють.
У надрах землі знаходиться пекло, де чорти мучать душі грішників.

Г о р и

Гори, провалля і кургани виникли від потопу.
Гори, долини, ліси і кургани Бог зробив для звірюки, щоб було їй де ховатися.
Гори насипали живі люди - страшні велетні, що жили в давнину. Кургани - могили цих велетнів. Провалля (безодні) - лихі місця, що запалися для того, щоб добра людина не ступала в них.

Н е б о

Небо - величезне покривало... Небо служить житлом для чистих духів.
За видимим небом є іще шість: віддаль між кожним із них у дванадцять разів більша від тієї, яка між нами і видимим небом. Іноді небеса відкриваються... Через отвори буває помітна фігура мужчини з мечем або яким-небудь глеком: фігура з мечем провіщає війну, а з глеком - багатий врожай.

С о н ц е

Сонце - "цар неба", який вдень освітлює і зігріває землю, а вночі ховається за землею, "обходить" її і на ранок з'являється на сході. Сонце уособлюється у вигляді живої істоти. Сім'ю сонця складають місяць і зірки.
Сонце - це велике коло або колесо. Коли воно йде по небу, то в нас у цей час буває день; коли ж воно опускається донизу, то його можна дістати навіть рукою; нарешті, воно ховається за гору, і тоді в нас настає ніч, а в інших людей, що живуть під землею, - день. Пройшовши попід землю, сонце знову приходить до нас, але вийти звідти самотужки воно не може, його викочують чорти, яких воно своїм жаром, за кожним виходом, спалює велику кількість.
Сонце живе в морях і звідти виходить. При його сході величезна кількість чортів піднімають його палями, оскільки вночі в морях і ріках не можуть жити, бо там знаходиться сонце. Вірять, що сонце виходить з-під землі і біжить по поверхні невидимого неба, заходить у землю і впродовж цілої ночі робить свій шлях під землею.
Затемнення сонця відбувається від того, що його хтять крилатії вовкулаки з'їсти.
Не можна спати, коли затемнення сонця, бо можна не встати.
Хворіючи, не спи, коли заходить сонце, бо приспиш хворобу (хворітимеш довго).
По заході або до схід сонця не годиться волами орать, бо воли собі шиї попарять.
Як умиватися, то не можна тріпати мокрими руками, щоби не бризкали крайки з рук, тому що з тих крайок поробляться чорти, котрі будуть котити сонце догори. А як другий раз ще тріпнути, тоді знов будуть чорти, і вони можуть завести між собою сварку, бо одні і другі захочуть котити сонце. І з цього може виникнути межи ними бійка, а про сонце всі забудуть, то воно може упасти і завалити світ, а тому тріпати руками, як умиватися, не можна.
Не можна плювати на сонце, бо язик одпаде.
Не показуй пальцем на сонце, бо усохне палець.
Не дивись на сонце, бо станеш косий.
Після заходу сонця не можна виливати купелю, бо нападатимуться люди.

М і с я ц ь

Місяць - молодший брат сонця, в загадці він називається "золотою діжею".
Повний місяць, за уявленнями народу, має цілющі властивості.
При появі молодого місяця народ йому кланяється... Після двох тижнів місяць вважають "підповнем", а на третьому тижні - "гнилушею": тоді нічого не роблять по господарству і не рубають лісу на будівництво, бо "шашелиця поточить".
Не можна молодика перший раз бачить із лівого боку, бо хворіть цілий місяць будеш.
Щоби зуби не боліли, то треба побачити молодий місяць.
Не можна спати так, щоб місяць освітлював голову, бо станеш сновидою.
Не можна пальцем указувати на місяць, бо палець усохне. А якщо і вказувати, то після цього палець треба тричі покусати.

3 о р і

Зорі - це душі тих померлих людей, котрі відзначалися добрим, непорочним життям на землі.
Зорі - це душі людей: скільки на небі зірок, стільки на землі людей.
Зорі - "діти сонця". Із народженням дитяти з'являється і нова зірка і впродовж усього життя впливає на його долю. Кажуть: "Така моя планида".
Падаючі зірки - нехрещені діти. Поняття про падаючі зірки різноманітні. Одні кажуть, що це ангели проганяють із неба злих духів, інші: що зорі падають під час звільнення жінками від вагітності, і треті: що коли хто вмирає, то і зірка його падає, оскільки кожна людина має свою зорю, яка з її смертю гасне.
Падає зірка і щезає, не досягши землі, - це відьма підхопила її і сховала в глечик.

В о г о н ь

Вогонь святий і лаяти вогньові не можна.
На вогонь не можна плювати, бо поприщить губу, вогники будуть і буде довго гнити.
Не можна кидати у вогонь брудного.
Вогонь вважають святим, що уособлює образ мстивої людини. Кожна господиня повинна обходитися з вогнем обережно і з повагою: має замітати його чистим віником, хрестити, ставити біля нього горня з водою і поліно - для того, щоб він мав що їсти і пити. Про вогонь здебільшого кажуть так: "Ми шануємо вогонь, як Бога; він наш дорогий гість. Він як розсердиться і візьме, то іншому вже того не дасть".
Був звичай хрестити вогонь кожен раз, як запалювати.
Вогнем клянуть: "Щоб тебе вогонь спалив!"; "А спопелів би ти!" і т. под.
На вогонь не можна плювати: хто буде плювати, той буде на тому світі лизати розпечену сковороду.
Вогники на могилах покійників означають: над праведною душею світять ангели.
Вогники на цвинтарях, болотах і могилах здаля вказують місця, де заховані скарби, що з'являються на поверхню землі для просушки. Бачити цей вогник може тільки щасливець; при цьому, якщо він кмітливий, то може легко заволодіти цим скарбом, кинувши в нього чим-небудь із одягу чи взуття. Якщо він це зробить, то скарб входить у землю лише на таку глибину, на якій віддалі від землі знаходилась кинута людиною річ: наприклад, якщо шапка, то і скарб ввійде в землю тільки у зріст людини. Потім варто копати, і гроші знайдуться неодмінно. Але нині таких щасливців немає.
Як хто підпалить хату, то треба подивитися крізь шлюбну обручку, то буде видно того, хто запалив.
Як хто на пожежі вкраде, то помста буде - пожежа. Не бери нічого з пожежі, бо і твій дім згорить.

В о д а

Вода свята. Вода береться із землі. До води народ ставиться з повагою і вважає за гріх плювати в неї і говорити лайливі слова. Вода - символ здоров'я, використовується в замовляннях і заклинаннях.
Вода "з трьох криниць", "з семи криниць", "з дев*яти криниць", "з дванадцяти криниць" помішна до корови і для всяких чарів.
Святять воду, щоб душу очистить від гріхів. І водою святять (кроплять) усе в дворі і сараї, щоб повиганяти нечистого з двору. Освячена вода вживається взагалі як ліки при всіх хворобах.
Не можна давать чужим із кухля сімейного воду пить, бо мішатимуться в сім'ю посторонні.
Не пий води, коли їси, бо на жнивах часто бігатимеш від снопа до води.
Не пий води, коли їси на Великдень, бо теля буде дуже ласе до молока.
Не можна увечері води виливати, тому що як виллєш і вступиш у цю воду, то будеш хворий.

Г р і м, б л и с к а в к а, г р о з а

Грім походить від руху по небу колісниці святого Іллі, а блискавка - іскри з-під копит коней, що везуть колісницю.
Грім буває здебільшого в той час, коли небо вкрите хмарами; це тому, що в цей час чорти особливо люблять дражнити Бога: гасають дорогами, кружляють у вихорі пилюки, ламають у лісах дерева, зривають дахи і т. п.
Під словом "блискавка" розуміють розрив хмар, який відбувається задля того, щоб архангел Гавриїл бачив, де ховається чорт і стежив за напрямом пущеної стріли. Зигзаги і змійки походять від того, що пущена стріла летить за чортом, який тікає врізнобіч.
Пожежу від блискавки можна погасити лише сиро- ваткою, квасом або ж козячим молоком.
Громові стріли - з каменю, у вигляді конусоподібної кулі. Після удару вони входять у землю на сім сажнів, а через сім літ виходять на поверхню.
Як що-небудь грім запалить: клуню, хліва, хату - тільки одну будівлю, то не треба боятися за решту будівель, - вони не займуться і не згорять.
Під час грози не варто їсти чи взагалі відкривати рот, щоб не дати туди проникнути чортові, за яким постійно літає блискавка чи стріла.
Під каменем чортові сховатися найзручніше: від каменя громові стріли відскакують.
Чорти зносять хмари докупи; як знесуть багацько, то качають у вали, від того дуже гуде по небі; для спокою Бог посилає святого Іллю з огненною палкою: як святий Ілля замахне палкою, то блисне, а як ударить по чорту, - то гримне.
Під час грози не можна стояти під дубом чи вербою, бо там ховається чорт від громового удару. Коли грім ударить у дерево і запалить його, то це означає, що чорта вбито і перетворено в смолу, яку, траплялось, - і знаходили під деревом.
Грім і блискавку народ називає Перуном; якщо трапиться, що блискавка запалить яку-небудь будівлю, то здебільшого кажуть: "Перуном спалило".
Блискавка - це справжнє небо, яке під час гніву Бог показує народові. Якби на землю впала хоч маленька частка цього неба, то спалила б усю землю. Стверджують, що це небо відкриється перед страшним судом.
Як уперше грім почуєш навесні, то треба:
- спиною обпертися об стіну або об тин, щоб спина не боліла;
- качатися, щоб крижі не боліли;
- об щось зіпертися, то не буде боліти спина;
- бити головою до каменя, щоби не боліла голова.
При цьому говорять: "Камінь - голова", "Камінь - голова".
Не годиться співати, як грім гримить, бо як хто співає, то він чорта веселить, то грім за те вбиває і чоловіка; людина співає, а чорт коло неї, то грім хоче чорта убить, а чорт під людину ховається, от грім і вбиває її.
Коли гроза, то люди хрестяться, щоб нечистий не під- лазив, бо то святий Ілля ганяє за ним і стріляє по йому. Куди він заховається, туди і попадає Ілля громом.
У липні бувають сильні грози, грізні ночі липня і серпня називають г о р о б и н и м и, бо грім і блискавка не дають заснути навіть горобцям. Не показуй на блискавку пальцем, бо хата згорить. Вогняна куля, що летить у повітрі, - це змій відвідує дівчат.
Не стій біля вікна під час грози, бо уб'є грім.
Не можна їсти під грозу, бо влуче стрілою.
Не грай у карти під грозу, бо стріла улучить.
Не можна бігти під час грози, бо може вбити.

В і т е р

Вітер - чоловік із великими вусами.
Причину появи вітрів приписують дії якихось таємних істот, що дують із чотирьох боків землі за розпорядженням головного "вітровія".
Вітер пояснюють так: із чотирьох протилежних сторін світу стоять чотири великі людини з величезними вусами і губами і постійно дують один до одного. Якщо котрийсь із цих чотирьох велетнів дує сильніше від інших, то з того боку й буває вітер.
Вітер прикований величезними ланцюгами за руки й ноги до кам'яної скелі. Поривчастий вітер - сильне дихання внаслідок спроби зірватися з ланцюга і позбутися пут. Він - чорт, а тому люди, боячись образити його, відгукуються про нього з повагою.
Вітер - це така людина: бігає собі білим світом і моргає одним вусом; цим він утворює сильне повівання. Якби він моргнув двома вусами, то здійнялась би така буря, що вмить перекинула всесвіт догори дном.
Якщо надворі зірветься сильний вітер або велика хуртовина, то кажуть, що народилася або померла дуже лиха людина.

В и x о р

Вихор утворює сатана під час свого весілля. Побачивши вихор, народ хреститься, примовляючи: "Щезни, сатана!", при цьому вихор затихає.
Вихори з'являються перед грозою, тому що вихор - це той же диявол, який сім літ буває звичайною змією, інші сім літ робиться полозом - тобто величезною змією, а треті сім років перетворюється на крилатого змія і живе в скелях. Коли в нього повністю відростуть крила, тоді він починає літати і вибирає час прогулянки перед грозою. Шумом своїх крил він утворює страшний вітер, що ламає дерева, розвалює будівлі.
Вихор - це чорт.
Коли чорти позриваються з ланцюгів і підуть гуляти, то, зіткнувшись, борються і стараються один одного перемогти, а тому іноді підіймаються вихори високо над землею.
Вихор - це чортів танець: на віддалі від вихору спостерігач дражнить його словами: "Куций, сала! Куций, сала!"; від цих слів вихор начебто лютує і сильнішає, бо є і таке повір'я, що чорт не любить свинячого сала, про яке йому нагадують.
Вихор, за повір'ям, буває ще й тоді, коли помре самогубець.
Як круте вихор, кинь усередину ножа: на йому кров буде.

Д о щ

Про походження дощу розповідають: "Якась людина постійно роз'їжджає верхи на коневі і коли їде через воду, то каже, що це "будяки", якщо кінь сьорбне трохи води і пирсне, то піде невеликий дощ, а якщо більше захопить води і почне фиркати, то дощ буде більший".
Дощу іноді немає від того, що відьми знімають зорю і ховають у погребі - в горшок. У такому випадку варто чистити криниці - і дощ буде.
Якщо нема довго дощу, то треба, щоби дівка посипала у три криниці свяченим маком, який святять на Великдень, то буде іти дощ.
Коли дощ іде, не можна бігти, бо сильніший буде йти.

В е с е л к а

Веселка - це зігнута труба, яка своїми кінцями усмоктує воду з морів, рік, озер і виливає у хмари. Вона всмоктує з водою все, що потрапляє: каміння, жаб, черв'яків і т.п., а тому часто із хмар падає або каміння, або жаби, або черв'яки, або щось інше. Колір веселки буває синювато-червоний або яскраво-червоний. Перший буває тоді, коли веселка бере воду, а другий - коли вона стоїть без діла. Повір'я про набирания веселкою води до того загальне, що навіть хлопчаки, побачивши веселку, скажуть вам: "Утікайте, а то втягне вас дуга".
Назва "веселка" від того, що під час її появи від со- нячних променів прояснюється (робиться веселим) край- небо, закрите перед тим хмарами.

Х м а р и

Хмари - "бісова свайба". Кажуть: "Бачиш, які чорні хмари? Видно, біс жениться".
Чорти збирають хмари по маленькому клаптику і зносять до одного місця - так і утворюється величезна хмара.
Бувають хмари, особливо градові, які насилають відьми. Для того, щоб відхилити нашестя таких хмар, жінки викидають із хат на двір коцюбу, лопату і помело, думаючи догодити розгніваній відьмі. Коцюба, лопата і помело визнаються предметами, на яких роз'їжджають відьми...

Л і д, к р и г а

Якщо крига весною не спливає, і не йде за водою, а тоне під водою, то багато буде тої весни і літа мерців.

М о р о з

Морозові, що буває в квітні і травні, а також ранньою осінню, приписують діяння відьмі, зимові морози - діяння природи.
Як хочеш, щоб пересівся мороз, то треба налічити дванадцять лисих, так: "№ лисий - пересядься, мороз". І так після кожного.

С н і г

На небі запас снігу досить великий, а на землю його лопатами скидають ангели. На думку інших, сніг падає від того, що ангели прочищають на небі дорогу.
Сніг, на думку народу, збирають чорти. Він виходить із землі і води, у вигляді пари в хмарах наростає. Зібравши багато снігу, сатана святкує своє весілля і розсипає сніг, від чого бувають великі хуртовини.

Г р а д

Коли йде град і щоб його спинити, треба, аби одинак (один у батьків) або первак перекусив градинку начетверо й виплюнув.
Град вважається карою Божою за гріхи. Для його відвернення і припинення викидають на двір коцюби і лопати, кладуть їх навхрест, а декотрі перекушують градинки.
Під час граду дехто намагається першу побачену градинку розкусити зубами, вважаючи, що градова хмара - справа відьми, то цим й чари припиняться, а хмари, не накоївши лиха, розійдуться. Град випускають "відьмаки" із криниць.

[У що вірили наші предки?]
["Природо, мати невмируща"]["Час рікою пливе"] [Вогнистий папороті цвіт]
[Якщо чорний кіт перейде дорогу]["Не стріляй у птаха на світанні"]
["...Бо ти на землі - людина..."][Примітки]

До розділу "Бібліотека"