Богдан ЧЕРВАК
УРОКИ НАЦІОНАЛІЗМУ

Київ, Видавництво ім. Олени Теліги, 2002

ВСТУП

Одні переконані, що націоналізм — найпрогресивніший ідейний і політичний рух, головний рушій історичного поступу.
Інші вважають націоналізм найбільшим лихом, винуватцем усіх суспільних непорозумінь і катаклізмів.
Зміст цього поняття випромінює дивовижну магічну силу. Одних вона лякає, інших приваблює і захоплює. Але ніхто не може залишитися байдужим при самій лише згадці слова — НАЦІОНАЛІЗМ.
Без перебільшення можна констатувати, що ХХ ст. — доба націоналізмів. Постання нових суверенних держав, прагнення націй до самовизначення, чисельні приклади самопожертви цілих народів в ім'я свого національного визволення вказують, що націоналізм — це впливовий і визначальний фактор новітньої історії.
Український націоналізм — не виняток. Він був і залишається найбільш продуктивною суспільною ідеєю.
Неупереджений аналіз подій останніх років підтверджує життєвість його головних засад. Сьогодні не лише політична еліта, а й широкий загал не ставлять під сумнів питання власної державності як першої і необхідної умови всебічного розвитку української нації.
Останні президентські і парламентські вибори показали, що економічна криза й соціальні негаразди відступають на задній план, коли йдеться про найсуттєвіше — незалежність держави.
Поволі приходить усвідомлення справжнього розуміння соборності як територіальної і духовної єдності українського народу.
Ідея єдності нації стала пріоритетною у програмних засадах різних політичних сил, включно з тими, які ще недавно виступали проти будь-яких проявів українського націоналізму.
У цьому контексті змінилося ставлення до історії ОУН і УПА, визнання яких стає необхідною передумовою консолідації суспільства, відновлення історичної справедливості.
Вже майже ніхто не сприймає націоналізм як “специфічно галицьке явище”, натомість в Україні з’явилося чимало фундаментальних досліджень з теорії і практики українського націоналізму, в яких всебічно і ґрунтовно досліджуються різні аспекти його державотворчої ролі.
Інтерес до українського націоналізму не згасає. Яскравий приклад — останні парламентські вибори. "Переконаний соціал-демократ" Віктор Медведчук несподівано почав шукати “націоналістів” у своїй родині. Про “поміркований націоналізм” говорить Володимир Литвин, а про “прагматичний” — Президент України Леонід Кучма. “Радикальною націоналісткою” стала Юлія Тимошенко.
Не послаблюється увага до історичного минулого, яке пов'язане з національно-визвольною боротьбою. Прем'єр-міністр України Анатолій Кінах виступає за якнайшвидше визнання Української Повстанської Армії. А рішення Івано-Франківської міської ради про прирівняння вояків дивізії “Галичина” до ветеранів Другої світової війни спричинило небувалу суспільну дискусію й державний протест з боку Росії.
Окрема проблема — стан і перспективи організованого націоналістичного руху, який у минулому столітті відзначив своє сімдесятиріччя й залишається невід’ємною складовою політичного і культурного життя держави.

ЗМІСТ

1. ВСТУП
2. ЩО ТАКЕ НАЦІОНАЛІЗМ
3. ВІД МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО ДО МИКОЛИ СЦІБОРСЬКОГО
4. ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД НАЦІЇ
- Організація Українськиї Націоналістів
- Українська Повстанська Армія
- Проблема визнання ОУН і УПА
- Чому необхідно визнавати ОУН і УПА
- Дивізія без держави
5. ПАРАДОКСИ І УРОКИ НАЦІОНАЛІЗМУ
- Хто обере націоналізм
- Програмі засади
- Криза “партійного” націоналізму
6. ВИКЛИКИ ЧАСУ І НАЦІОНАЛІЗМ
- Що таке “наші національні інтереси”
- Роль культури, мови, релігії
- Що таке “проукраїнська” зовнішня політика
- Проблема влади
7. ВИСНОВКИ
8. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
9. ПРИМІТКИ