Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

Богдан ЧЕРВАК
УРОКИ НАЦІОНАЛІЗМУ

Київ, Видавництво ім. Олени Теліги, 2002

ВСТУП

Одні переконані, що націоналізм — найпрогресивніший ідейний і політичний рух, головний рушій історичного поступу.
Інші вважають націоналізм найбільшим лихом, винуватцем усіх суспільних непорозумінь і катаклізмів.
Зміст цього поняття випромінює дивовижну магічну силу. Одних вона лякає, інших приваблює і захоплює. Але ніхто не може залишитися байдужим при самій лише згадці слова — НАЦІОНАЛІЗМ.
Без перебільшення можна констатувати, що ХХ ст. — доба націоналізмів. Постання нових суверенних держав, прагнення націй до самовизначення, чисельні приклади самопожертви цілих народів в ім'я свого національного визволення вказують, що націоналізм — це впливовий і визначальний фактор новітньої історії.
Український націоналізм — не виняток. Він був і залишається найбільш продуктивною суспільною ідеєю.
Неупереджений аналіз подій останніх років підтверджує життєвість його головних засад. Сьогодні не лише політична еліта, а й широкий загал не ставлять під сумнів питання власної державності як першої і необхідної умови всебічного розвитку української нації.
Останні президентські і парламентські вибори показали, що економічна криза й соціальні негаразди відступають на задній план, коли йдеться про найсуттєвіше — незалежність держави.
Поволі приходить усвідомлення справжнього розуміння соборності як територіальної і духовної єдності українського народу.
Ідея єдності нації стала пріоритетною у програмних засадах різних політичних сил, включно з тими, які ще недавно виступали проти будь-яких проявів українського націоналізму.
У цьому контексті змінилося ставлення до історії ОУН і УПА, визнання яких стає необхідною передумовою консолідації суспільства, відновлення історичної справедливості.
Вже майже ніхто не сприймає націоналізм як “специфічно галицьке явище”, натомість в Україні з’явилося чимало фундаментальних досліджень з теорії і практики українського націоналізму, в яких всебічно і ґрунтовно досліджуються різні аспекти його державотворчої ролі.
Інтерес до українського націоналізму не згасає. Яскравий приклад — останні парламентські вибори. "Переконаний соціал-демократ" Віктор Медведчук несподівано почав шукати “націоналістів” у своїй родині. Про “поміркований націоналізм” говорить Володимир Литвин, а про “прагматичний” — Президент України Леонід Кучма. “Радикальною націоналісткою” стала Юлія Тимошенко.
Не послаблюється увага до історичного минулого, яке пов'язане з національно-визвольною боротьбою. Прем'єр-міністр України Анатолій Кінах виступає за якнайшвидше визнання Української Повстанської Армії. А рішення Івано-Франківської міської ради про прирівняння вояків дивізії “Галичина” до ветеранів Другої світової війни спричинило небувалу суспільну дискусію й державний протест з боку Росії.
Окрема проблема — стан і перспективи організованого націоналістичного руху, який у минулому столітті відзначив своє сімдесятиріччя й залишається невід’ємною складовою політичного і культурного життя держави.

ЗМІСТ

1. ВСТУП
2. ЩО ТАКЕ НАЦІОНАЛІЗМ
3. ВІД МИКОЛИ МІХНОВСЬКОГО ДО МИКОЛИ СЦІБОРСЬКОГО
4. ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД НАЦІЇ
- Організація Українськиї Націоналістів
- Українська Повстанська Армія
- Проблема визнання ОУН і УПА
- Чому необхідно визнавати ОУН і УПА
- Дивізія без держави
5. ПАРАДОКСИ І УРОКИ НАЦІОНАЛІЗМУ
- Хто обере націоналізм
- Програмі засади
- Криза “партійного” націоналізму
6. ВИКЛИКИ ЧАСУ І НАЦІОНАЛІЗМ
- Що таке “наші національні інтереси”
- Роль культури, мови, релігії
- Що таке “проукраїнська” зовнішня політика
- Проблема влади
7. ВИСНОВКИ
8. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
9. ПРИМІТКИ

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ