Справжньою подією року стала для нас перемога на організованому Союзом українок Міжнародному конкурсі «Мій рідний край». Почесні 1, 2 та 3 місця із 194 посіли всього 33 учасники. Нам випала честь не тільки представляти на конкурсі Севастополь, а й здобути І премію в номінації «Україна на новому шляху». Автором роботи стала студентка нашого Севастопольського індустріально-педагогічного коледжу Герасимова Євгенія.

Тему дослідження вибрали не відразу. Вирішили порадитися з головою Союзу українок Севастополя п. Богданою Михайлівною Процак, яка підказала нам розповісти про історію створення сайту «Українське життя в Севастополі» (http://ukrlife.org). Про існування такого сайту ми, відверто кажучи, на свій превеликий сором, навіть не підозрювали. Тому на початку своєї роботи навіть не могли собі уявити, наскільки захоплюючий, новий і великий світ чекає на нас.

Розпочали роботу, звичайно ж, із знайомства з самим засновником сайту – Миколою Владзімірським. Перша наша зустріч відбулася у нього вдома і тривала понад три години. Спочатку він розповів нам про історію створення сайту, про людей, які стояли біля витоків цього починання, про труднощі та успіхи на складному шляху розвою. Микола Іванович показав нам кілька сотень його газетних публікацій, в яких чітко прослідковується калейдоскоп подій, пов'язаних з українським життям в Севастополі, з етапами утвердження українського соціуму в межах міста.

А потім почалося справжнє священнодійство: автор запросив нас на той унікальний острів Інтернетівської мережі, який ми самі раніше ніколи не відвідували. Відкриття, одкровення, потрясіння, схвильованість, радість... Усе це ми пережили, гортаючи сторінку за сторінкою, рубрику за рубрикою. Відкривали для себе нові імена, нові факти з минулого і сьогодення України та Севастополя, знаходили рідкісні газетні та журнальні публікації, літературні твори, яких у жодній з бібліотек Севастополя нема, щиро сміялися з анекдотів, підспівували пісні з музичних файлів, розглядали фотографії. На прощання Микола Іванович дав нам для ближчого знайомства електронний диск з матеріалами сайту. Була у нас з Миколою Івановичем ще й друга зустріч, не менш цікава.

Тепер можна було починати роботу. Зупинилися на назві «Цілюще джерело», бо, на наш погляд, саме вона найточніше передає ідейний зміст самого сайту: «Українське життя в Севастополі» є джерелом, хай і і віртуальним, але осередком української національної культури, історії, літератури, освіти – українського національного начала в Севастополі. Це джерело надихає, інформує, вчить – формує національну ідею у свідомості тих, хто вже сьогодні відчуває себе українцем на Севастопольській землі, і тих, хто ще тільки хоче прилучитися до українських духовних скарбів.

Спочатку Женя написала чорновий варіант творчої роботи. Дещо допрацьовували, змінювали, і ось, нарешті, робота готова і відіслана на конкурс. І ось ми отримали звістку про перемогу нашого твору.

Знаковим стало те, що з нагоди нагородження конкурсантів-переможців на Київську землю ми ступили саме в день святкування 10-ої річниці Конституції Незалежної України. Свято нагородження відбулося в Будинку Вчителя на одній із центральних і найгарніших вулиць столиці нашої Батьківщини – Володимирській. Церемонія нагородження була урочистою і проникнутою патріотичним пафосом. Щирі схвильовані слова організаторів конкурсу і самих конкурсантів, щасливі посмішки, українські пісні, світлий піднесений настрій, фотографія напам'ять. А потім – захоплююча екскурсія по Києву з казковою і величною неповторністю його вулиць, церков, пам'ятників, з Дніпром і його мостами, з сердечними людьми.

Разом з нами перемогли земляки – Ганна Хабібуліна з Севастопольського національного технічного університету за роботу «Яким я хочу бачити свій край, його майбутнє (через призму помаранчевої революції)» – І премія у номінації «Україна на новому шляху», Ольга Федорченко з СНТУ – ІІ премія за роботу «Дух нації, життєві шляхи, долі зв’язки поколінь» у номінації «Проблеми національного виховання та тендерної рівності», Катерина Копотун – з Севастопольського медичного коледжу – ІІ премія за твір «Вірний присязі» про начальника ТРК ВМС ЗС України «Бриз» Мирослава Мамчака у номінації «Видатні постаті – гордість України» та Аліна Шевченко з гімназії №8, яка отримала диплом ІІІ ступеню у номінації «Історія мого краю».
Ми отримали дипломи з підписами голови Союзу українок народного депутата п. Лілі Григорович та голови конкурсної комісії п. Ростислави Федак зі Львова.
Подяки за участь отримали Дмитро Доценко та Марина Степчук з СНТУ, Олександра Севрюк з школи №49, Валерія Богатирьова за роботу "Уклін тобі печерне місто" з політехнічного ліцею та Поліна Ковальова з школи №3.

Подякою «за виховання еліти нації» відзначене управління освіти та науки СМДА та керівництво згаданих навчальних закладів.

Твори переможців за сприяння міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту видані в окремій книзі «Мій рідний край –2005-2006», що стало великою приємністю для учасників.

День став для нас незабутнім. На перон рідного Севастополя вийшли в піднесеному настрої і з твердим наміром: неодмінно взяти участь у наступному, 10-ому ювілейному конкурсі «Мій рідний край – 2007», спробувати юні творчі сили, якими так багата Україна і наш Севастополь.

Дика Лариса Степанівна,
викладач української літератури Севастопольського індустріально-педагогічного коледжу

***

Катя Копотун:
Приємно було під час поїздки до Києва познайомитись із своїми ровесниками з рідного Севастополя. Вони, як і я, мріють про щасливе майбутнє моєї країни, вивчають історію, досліджують минуле і прагнуть до вдосконалення сьогодення. Я вдячна долі за цей подарунок!

Ольга Федорченко:
Від поїздки до столиці нашої Батьківщини залишилось враження, що єднання Заходу та Сходу Української Держави відбувалось саме там, на сцені Будинку вчителя. І єднання не за наказом, не на папері, а справжній резонанс щирих сердець, об’єднаних почуттям любові до України. Досі в душі зворушення до сліз, обмін адресами, взаємні запрошення в гості і упевненість в тому, що тільки патріотична молодь здатна створити щасливе майбутнє України.

Ганна Хабібулліна:
Я вважаю, що такі заходи сприяють зросту відчуття національної єдності та соборності у нашої молоді, і просто рада через це. Дякувати Господові, що в моєму житті відбулася така подія: завдяки саме їй в мене залишилося стільки спогадів.