Юрій Хорунжий
Шляхетні українки
Есеї-парсуни

© Видавництво імені Олени Теліги, 01010, Київ-10, вул. Івана Мазепи, 6
2004

Хорунжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. - К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2004. - 208 с.; іл.
Документально-есеїстична книжка письменника Юрія Хорунжого присвячена драматичним, в більшості випадків трагічним, долям Олени Пчілки, Людмили Старицької-Черняхівської, Марії Старицької, Оксани Стешенко, Вероніки Черняхівської, Ірини Стешенко, Катерини Грушевської, Валерії О'Коннор-Вілінської, Надії Суровцової - щирих патріоток України, творців її культури, шляхетних не лише за походженням, а й за своїм чином.
Видання ілюстроване унікальними світлинами, зокрема з фотоархіву автора і музейних фондів.

Дякуємо Крайовій Управі Організації України Канади ім. О.Басараб
за сприяння у виданні цієї книжки.

Уведення до книжки

Чому ці жінки, ці яскраві постаті нашої історії, про яких піде мова, зібралися під одною палітуркою, точніше, чому я зібрав їх?
Ні, вони таки самі згуртувалися, їх зібрала сама Доля, українська земля, на якій вони народилися, і Час, ота мить в його безкінечності, коли треба було гуртувати Народ і збирати Державу.
Усі вони були дворянками за званням і людьми великого, чистого Сумління, незважаючи на відносні матеріальні статки, які, здавалося б, мали забезпечити їм безжурне існування. Але за їхніми вікнами вирувало Життя в усій багатоликості, стукало у стіни їхніх домівок і в їхні серця, і вони відхилили фіранки зашторених вікон, вийшли у Світ.
Героїні моїх есеїв були добре знайомі між собою (і це ще одна причина мого зацікавлення), жили поряд, колегувалися, дружили, зустрічалися на вечірках і урочих зібраннях, вдома одна в одної. Київ для них був затісний... Так само і Відень, Прага. Котрась із них навіть здибає свою давню колежанку в далекому засланні, куди їх закинула сваволя тирана... Але головне - це українська корисна праця. То була ідейна мета їхнього життя - як в Україні, так і на еміграції, як на волі, так і в ув'язненні.
Їх згуртувала Українська Народна Республіка: працею в її інституціях - зрілих жінок, і навчанням, вихованням, всотуванням досвіду старших - молодими дівчатами, які понесуть згодом набуте через усе життя, через тюрми, поневіряння, смерть... УНР - короткий період нашої державності, її неоціненний прецедент, завдяки якому врешті відбулася держава Україна, - то був іспит для моїх героїнь, який вони витримали з честю. УНР постала для них і в них самих.
Усі вони мали шляхетне походження. Маю на увазі не тільки офіційне дворянське звання, а їхні давні козацькі корені, тобто це була виплекана Часом справжня українська аристократія, не у владному, а в духовному вимірі цієї понятійної категорії. Дійсно, дворянський рід Олени Пчілки закорінився у далекому тлумачеві (драгоманові) у козацькому війську Богдана Хмельницького. Пращури дворян Старицьких були і серед козацької старшини, і серед українського духівництва. Предок Грушевських був чигиринським сотником за гетьманування Хмельницького та Виговського і звався просто - Груша... Валерія О'Коннор-Вілінська доводилася родичкою Старицьким і Лисенкам, отож мала спільні з ними козацькі корені. Прадід Надії Суровцової носив козацьке прізвище Сирівець, хоча уже мав дворянське звання.
Врешті голос крові і звитяги предків озвався в моїх героїнях, як озвався він в онуки запорожця Андрія Нещадими з п'єси Людмили Старицької-Черняхівської "Останній сніп"...
... Коли читач перегорне останню сторінку книжки, познайомившись із життям цих славних жінок, ще мало відомих загалові (це також спонукало мене до написання), їхніми діями, їхньою творчою культурною і громадською працею, то зрозуміє, що вони були справді шляхетні - не лише за своїм походженням, а й за своїм чином.

Зміст

Уведення до книжки.
Олена Пчілка: Горда жіноча душа.
Людмила Старицька-Черняхівська: Лицарка честі і праці.
Марія Старицька: Господиня у школі Лисенка.
Оксана Стешенко: Валькірія з чорною косою.
Вероніка Черняхівська: Зрубана гілка древа Старицьких.
Ірина Стешенко: Берегиня роду.
Катерина Грушевська: Скрізь дала блискучі докази свого таланту.
Валерія О'Коннор-Вілінська: У тузі за Батьківщиною і коханим.
Надія Суровцова: Зв'язкова поколінь.