Мирослав МАМЧАК
ТАРАС ШЕВЧЕНКО, МОРЕ, ФЛОТ

III. ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЯК ХУДОЖНИК-МАРИНІСТ

Поетичний геній і художній хист митця – це дві музи Тараса Шевченка, якими він проспівав величну славу і любов до України. Та спершу Шевченко ввійшов у мистецький світ як художник, завдяки своєму художньому таланту він вирвався з кріпацького ярма. Сьогодні мало концентрується уваги, що художник – це професія великого Кобзаря. Шевченкознавці стверджують, що «здійснення мрії реалізувати художній хист вивільнило в його душі могутній поетичний геній» і убачають, що «поетична сила Шевченка, його національний авторитет певною мірою заслонювали художній доробок митця» а «поетична розрядка обікрала художника у Шевченкові…». Недарма ж земляк і перший наставник Тараса Шевченка у Петербурзі художник Іван Сошенко вже в період його поетичної слави обстоював думку, «що якби він покинув свої вірші, то був би ще більшим живописцем, як поетом».

Сьогодні у світі Шевченка визнають не лише як літературного генія, майстра «модерного поетичного вислову», а й як основоположника новітнього гравірувального мистецтва у Східній Європі, з імені якого починається історія сучасної російської гравюри, першого в Російській імперії академіка з гравірування, як художника, що «стояв біля витоків українського жанру і який впритул підійшов до імпресійного живопису, випередивши французів на десять років», вважають одним із визначніших майстрів XIX ст. Казахський поет А.Тажибаєв в 1939 році назвав Шевченка «основоположником національного живописного казахського мистецтва».
Шевченко заявив про себе як високопрофесійний художник спершу в історичному живописі, який допоміг йому згодом перейти до жанрового пейзажу. Новим явищем у розвитку портретного жанру в Україні стали Шевченкові портретні рисунки, його камерні акварельні і олівцеві зображення, перші з яких вже визначали композиційну основу його портретів. Та, «надто короткий був… час малярської творчості Шевченка для того, щоб його малярство започаткувало нову еру в розвитку світового малярства, писав дослідник українського мистецтва і перший морський міністр УНР Дмитро Антонович, – ця роль дісталась французам Жеріко, Делакруа, Мане».
Хоча умови і обставини життя не дозволили розкритися таланту Шевченка як художника на повну силу, його мистецькі твори часто порівнюють з роботами Рембрандта, Дюрера та інших виданих майстрів Європи. Він, за загальним визнанням, ще у молоді літа відійшов від академізму у мистецтві і виступив новатором у багатьох художніх галузях, вміло поєднував елементи реалізму, романтизму і класицизму. Дослідники його творчості єдині у висновках стосовно його вправності як пейзажиста і портретиста у контрастному композиційному і колірному вирішенні образу, відзначають його як досвідченого колориста.
Арешт і заслання Тараса Шевченка у 1847 році в закаспійську пустелю з суворою царською забороною писати і малювати переслідували мету знищити його як Поета і Митця. Ради досягнення цього його відправили у місцевість, де про фарби можна було лише мріяти а для здійснення контролю за знищенням у Шевченкові художника, до нього був приставлений спеціальний солдат – «дядько», який щоденно обшукував його на наявність паперу і олівця. «Найбільше мені мук завдає, що малювати мені не дозволяють», занотував сам Шевченко, і час його солдатської служби перетворився на суцільну боротьбу за право на творчість. «Сам сатана… не спромігся би на такий холодний, нелюдський присуд» як заборону малювати, Шевченко найбільше мучився відсутністю можливостей для творчості. Пристрасне прагнення творити попри заборону, його козацький характер таки перебороли оточуючу його солдатську черствість і грубість, безмовність пустині і навіть в умовах царської рекрутської військової служби він зумів започаткувати нову течію національного художнього мистецтва, яка сьогодні є окремою і іменується як «мариністика», тобто напрямок художнього зображення морських пейзажів, моряків і моря.
Тема моря для Шевченка була не нова. Першим відомим його мистецьким твором на морську тематику є картина «Гамалія», автоілюстрація до його однойменної поеми, намальована олійними фарбами в Петербурзі до заслання. Тут Шевченко як художник вперше і першим в Україні звернувся до теми історичного морського минулого нашого народу, поєднавши морську звитягу запорожців, героїзм морського походу в штормовому морі з високою технікою художнього зображення моря і людських характерів.
Та продовжити морську тематику у своїй творчості Тарасу Шевченку прийшлося далеко від Академії мистецтв та України, на засланні біля берегів Аральського моря. «Там, де козам роги прав’ять, - розповідав після повернення з заслання Тарас Григорович своєму приятелю по Петербургу Данилові Мордовцю, - там ні до офортів, ні до других рисунків моя солдатська рука і доторкнутися не сміла – там цього ні-ні! ...лишень коли я з адміралом Бутаковим по Амудар’ї і по Аралу плавав, мені дозволено було малювати в альбом Бутакова».
Флотська служба на Аралі, участь в описовій морській експедиції надали можливість Тарасу Шевченку повернутися до художньої творчості, до того суворо йому забороненої, і відновити «вправи з малювання». Для роботи в експедиції Бутакову були спеціально доставлені акварельні фарби, які використовував в роботі Шевченко.

Слід зазначити, що Тарас Шевченко був включений до експедиції не для малювання художніх картин. Його завданням було робити наукові, у першу чергу технічні малюнки для експедиції, малювати краєвиди досліджуваної місцевості, рельєф узбережжя, флору, фауну і у першу чергу геологічну будову Аральського узбережжя. Малюнки мали мати технічний і допоміжний характер наукового звіту експедиції. Ось оцими завданнями і пояснюється особливість його мистецької спадщини створеної в ході експедиції.
Тривале заслання позбавило Тараса Шевченка можливостей використовувати олійні фарби але на той час, пише Тетяна Андрущенко, «його акварелі вже міцно тримали той колористичний трепет життя і звабу живого сонця». Перебуваючи в морській експедиції, Шевченко розвинув свій талант пейзажиста, де, крім акварелей, створив багато сепій і олівцевих малюнків. Море і південне сонце, на думку багатьох, надали йому можливість сказати нове, власне, слово як художнику, перейти до жанрового пейзажу та вдосконалити талант живописця.
Умови для творчої роботи були вкрай важкими, і насправді похідними, в каюті, в якій жив Шевченко не мали змоги сидіти четверо чоловік – а їх там розміщувалося семеро! Та знаходячись на хиткій палубі невеликого за розмірами судна Шевченко знову почав відчувати себе художником, майстром пензля. Звичайно, у першу чергу приходилося виконувати художні роботи в інтересах експедиції а затим, у вільний час з дозволу командира капітан-лейтенанта О.Бутакова малювати акварелі у його альбом. Це важило надзвичайно багато бо значило повернення спраглої за пензлем душі художника до творчості.
Шевченко працював досить плідно. Протягом всієї Аральської експедиції і своєї флотської служби Тарас Шевченко, крім картографічних робіт, виконав біля 200 різних малюнків. Його пензлю належать перші акварельні зображення берегів Арала і гирла Сирдар’ї.
Перебуваючи серед людей різного фаху, Шевченко отримав додаткові знання з географії, геології, картографії, гідрографії і геодезії, що дозволили йому реалістично відображувати дійсність та скласти точний і повний художній літопис експедиції, який значно підвищив її науковий рівень. По його мистецьких творах можна вивчати геологію, метеорологію, ботаніку і зоологію Приаралля, з абсолютною точністю змалював «кухню» навколишньої природи.
В експедиції він був обмежений не лише умовами роботи а й технічними засобами малювання. Із-за відсутності олійних фарб малював сепією* а після закінчення акварельних фарб – олівцем і тушшю. Та це не завадило йому добиватися значного ефекту в психологічних характеристиках зображуємих ним об’єктів. Навіть у суто технічних малюнках, у більшості мальованих олівцем, зображуючи гористі береги Аральського моря, Шевченко не обмежується суто контурним рисунком з легкою штриховкою а застосовує і прийом м’якої ростушовки.

За час всього заслання і солдатської служби, флотська служба Тараса Шевченка стала для нього як художника в творчому відношенні достатньо продуктивною. Протягом майже двох літ експедиції по Аральському морю Тарас Шевченко створив серію прекрасних акварелей з зображеннями морських пейзажів. По суті, Тарас Шевченко став першим українським художником-мариністом, великим майстром і класиком у жанрі мариністики, відкрив цей напрямок національного художнього мистецтва.
Що собою представляє морська тематика у мистецькій спадщині Кобзаря? Перефразовуючи мистецтвознавця К.Широцького, відзначимо, що морську природу Шевченко малював з романтичним нахилом, відшукуючи в них спорідненість з рідними краєвидами (пригадаймо Шевченкового «Матроса»: «Я глаз не мог отвести от этого импровизированного освещения. Мне казалось, что я вижу на бесконечном горизонте и Звенигородку, и Тальное, и даже самую Умань…»), через що від них «віє якоюсь зворушливою меланхолією, якою віє від наших народних пісень». Його морські пейзажі дуже тонкі твори мистецтва, де кожна зображена ним деталь занурює в розуміння морської стихії, в поезію морської краси.
Як і належить Майстру, Шевченко започаткував українську національну мариністику шедеврами акварелі, витонченими олівцевими рисунками, вишуканими сепіями і офортами, які, як зазначає Т.Андрущенко. «попри академічну манеру виконання, міцно тримають у собі чар українського світовідчуття, романтизм національного світобачення». Шевченко вважав, що велич природи можливо впізнати лише за умови «розумного розуміння природи», і лише тоді можливо досягти розуміння «краси, безкінечності, симетрії і гармонії в природі». Для Шевченка природа стала дзеркалом як його особистих так і загальнолюдських переживань, в мистецьких творах він передає характер народного уявлення про красу. Моделюючи світлом, шевченкові вдалося найтоншими нюансами одного кольору передати «багатство живописного відчуття і глибоку насиченість тону». Тональна розробка художнього твору створює «враження вишуканості багатства і барвистості колориту», тому його невеликі за розмірами альбомні роботи сприймаються як станкові полотна.
Навіть в період свідомих заборон і обмежень засобів, без найпростіших умов для творчої роботи Тарас Шевченко своєю майстерністю довів, що він не поступається кращим художникам свого часу. І якщо за життя Шевченка поцінували найбільше як гравера, присудивши йому звання академіка, то «можливо, що тепер ми найбільш цінили б Шевченка рисувальника: високо стоять його рисунки олівцем, тушшю, сепією, аквареллю…» - писав Дмитро Антонович. Шевченкові морські пейзажі – досить глибокі і тонкі твори мистецтва, «де кожна деталь занурюється в поезію пластичної краси», вони не перевершені і сьогодні. Ключ до розуміння своєї морської творчої спадщини дав сам Шевченко, воно досягається лише «глибоким розумінням краси, безкінечності, симетрії і гармонії в природі».
Перебуваючи в Аральській експедиції він розв’язав ряд художніх завдань, які не ставив перед собою жодний сучасний йому живописець. Шевченко обрав шлях творчого реалізму і оспівав мужність морської служби, дав характеристику побуту солдата і матроса та зобразив безправ’я існуючого ладу і порядки у царському війську, чого до нього не робив ніхто. Умови перебування, характер місцевості диктували йому композиції його творів. Наприклад, на картині «О.Бутаков і фельдшер О.Істомін під час зимівлі на Кос-Аралі», Тарас Шевченко відобразив побутові умови, в яких приходилося перебувати і самому художнику.
На невеликій шхуні під час тривалих походів та виснажливої морської хитавиці він зумів створити, окрім графічних карт, картини – шедеври художнього мистецтва. Художні твори, створені Шевченком в експедиції, є дуже своєрідними. Вони відзначаються великою точністю зображуємих об’єктів і великою мірою ліричності. В пейзажних акварелях Шевченко ефектно відображує природне освітлення, тонко передає відтінки моря і узбережжя, поєднує ліричне, романтичне і героїчне сприйняття навколишньої суворої природи. Особливо чудесним і своєрідним колоритом вирізняється акварельний краєвид «Місячна ніч на Кос-Арал», де Шевченко блискуче поєднав композиційні і виконавчі прийоми. «Ніколи Тарас Шевченко не був таким різноманітним у виборі сюжетів, таким тонким у рисунку та безмежно багатим у кольоровій розробці, як у пейзажах Аральського моря і його узбережжя. Тут об’єдналися в одній особі – художник і вчений. Аральська експедиція була своєрідним творчим і блискучим продовженням Археологічної комісії». «Вражає уміння художника, відзначає Тетяна Андрущенко, передати стрімкий високий берег моря і скрупульозно відтворити одночасно його геологічну будову. «Гористий берег острова Миколая», «Крутий берег Аральського моря», «Мис Бай-Губек». Далечінь і спокій моря, величний простір неба – все напоєне золотавим промінням сонця. Відсутність об’єктів на передньому плані не заважає художникові передати глибину і неосяжний простір краєвиду… Чарує неповторною красою й елегійним настроєм «Місячна ніч на Кос-Арал». В Шевченкових панорамних пейзажах Аралу виразно проступає особливість осягнення українцем довкілля від обрію, а не переднього плану, як у мешканців пустелі чи Причорномор’я. Це зумовлює побудову композиції, де важливе місце відводиться небу, яке ніби «вбирає в себе всю гаму візуальних вражень землі». Коли закінчилися фарби, Шевченко звернувся до сепії, «ставши в цій техніці майстром монохромного живопису».
І сьогодні митці і дослідники творчого мистецтва поражаються майстерності Шевченка на невеличкому малюнку передати мінімальними засобами неосяжність панорами морського обрію, що збігається з небом, широчінь моря, його відтінків, прозорість повітря і поєднати їх з рельєфом узбережжя, особливостями природи, з різноманіттям її барв. Приаральська природа, «вічно одне й те саме, очам нудно», прибрало на акварелях Шевченка яскравий колорит і на малюнках заграли небо, хмари і море, а берегові, здавалося б мертві, скали прийняли чудові сонячні життєві обриси.
Аральська експедиція не лише збагатила Шевченка як митця, вдосконалила його як майстра живопису, допомогла йому вирішити завдання світлотіні. В його акварелях – «цілий філософський роман про природу Кос-Аралу», «кухня природи». І справді, в його пейзажах світ зображено у його єдності, небо не відірване від моря і землі, за ними можна визначати погоду, ними через художні образи Шевченко «аперцептує закони природи».
Після доносу і арешту Кобзаря після експедиції, акварельний альбом Т.Шевченка пейзажів Аральського моря і його узбережжя не був допущений до звіту разом з другими описними роботами експедиції. Із-за тієї ж царської заборони Шевченкові малювати. Надісланий цареві звіт Бутакова з малюнками Шевченка розгнівав царя так, що він, не заглянувши до нього, повернув його назад Бутакову.

Після заслання Тарас Шевченко чи подарував, чи розплатився цим альбомом з Карлом Герном, який дав йому притулок в Оренбурзі. Як склалася доля цих творів – достеменно не відомо. Данило Мордовець згадував, що вже після смерті Кобзаря, йому вдалося в Петербурзі побачити дорогі акварелі Шевченка в альбомі, який О.Бутаков в 1864 році привозив Андрію Краєвському. Частина з його картин морських пейзажів зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві, але більшість зі створеного ним під час флотської служби у двох акварельних альбомах, напевно, втрачено.
Отже, як не важко було Шевченкові у неволі, та море, морські походи в експедиції надали Тарасу Григоровичу Шевченкові творчої наснаги і він по праву став першим національним художником-мариністом. Та все ж таки мусимо визнати, що морська тематика творчості Шевченка і досі не розкрита для суспільства, для флоту і губиться в масштабах поетичного таланту великого Кобзаря.
Хто володіє рисунком, наголошував великий майстер пензля Мікеланджело, тому підвладно все. Ці слова у повній мірі відносяться і до Тараса Шевченка, який своєю творчістю довів, що він є великим неперевершеним Художником і на сьогоднішній день.
Пензель і олівець Художника Шевченка, дух і літера Слова Кобзаря взаємно себе доповнюють і стали інвективами українського народу. Як і в часи Шевченка, вони сьогодні є потужними джерелами національної енергетики, формують наш суто український духовний стрижень, без усвідомлення якого не можуть існувати наше військо і флот, в конечному рахунку не може існувати держава.

Далі

До змісту Мирослав МАМЧАК ТАРАС ШЕВЧЕНКО, МОРЕ, ФЛОТ