КРИМСЬКИЙ НЕЗАЛЕЖНИЙ ЦЕНТР ПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДНИКІВ І ЖУРНАЛІСТІВ

Микола СЕМЕНА
МУСТАФА ДЖЕМІЛЄВ: ЛЮДИНА, ЯКА ПЕРЕМОГЛА СТАЛІНІЗМ

Частина 3. Сталінізм і сепаратизм. Про сепаратизм у Криму - правда і міфи

Когда свобода исчезла, остается еще страна,
но отечества уже нет...
Франсуа Шатобриан

Государство всегда именуют отечеством,
когда готовятся к убийству людей.
Фридрих Дюрренмант

Не спрашивай, что твоя родина может сделать для тебя,
спроси - что ты можешь сделать для своей Родины.
Джон Кеннеди

3.1. Кримські татари і Європа

Мустафа Джемілєв, свободу якого за часів сталінізму обстоював увесь світ, тепер став людиною всієї планети. Для всього світу він асоціюється з Кримом, але масштаби його діяльності сьогодні вийшли далеко за межі Криму, України, Росії, Європи чи Азії, його діяльність торкається і Америки, і Африки. Причому, в світі нерідко сприймають Мустафу Джемілєва як головну дійову особу в політиці Криму. І хай у вимірі конкретного часу це ще не так, але у вимірі загальноісторичного процесу - це саме так, бо сьогодні жодна кримська суспільно-політична чи суспільно-економічна ідея не може бути успішно реалізована без участі і врахування позиції кримських татар, а відтак - немає проблеми і в світовій політиці, яка принципово не торкалась би проблеми, історії та досвіду кримських татар, а значить – постаті Мустафи Джемілєва.  
У березні нинішнього року Європейський парламент запросив Мустафу Джемілєва викласти своє бачення кримських, українських і світових проблем. Ініціатором слухань були депутати Європарламенту з блоку Альянсу Лібералів і Демократів Європи Леонідас Донськис у співпраці з Організацією Непрезентованих Народів і Націй. Виступ лідера кримських татар перед європарламентарями мав великий резонанс у світі.
Мустафа Джемілєв здійснив політичну поїздку в деякі країни. Європейська поїздка стала продовженням системної роботи Меджлісу, спрямованої на концентрацію зусиль і можливостей міжнародних організацій, перш за все, інститутів Організації Об'єднаних Націй, Європейського Союзу, Ради Європи та Організації з безпеки і співпраці в Європі для вирішення проблем повернення, облаштування та відновлення прав кримськотатарського народу, налагодження міжнаціонального миру і порозуміння в Україні. При цьому 2009 рік у цьому плані був позначений низкою подій: по-перше, Всесвітній конгрес кримських татар, що зібрав у Криму представників кримськотатарських громадських організацій зі всього світу; по-друге, візити до Криму Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кнута Воллебека і Президента Комітету регіонів Європейського Союзу пан Люка Ван ден Бранда; по-третє, засідання Президії Організації Непредставлених Народів у Сімферополі.
17 березня 2010 року в Брюсселі, в Європейському парламенті Мустафа Джемілєв виступає з доповіддю «Проблеми і перспективи стабільності в Криму».
Під час підготовки до слухань у Меджлісі кримськотатарського народу були детально проаналізовані аспекти відносин між Україною та ЄС в рамках Асоціації «УКРАЇНА-ЄС», а також ініціативи країн-членів ЄС щодо реалізації в Криму проектів у рамках «Східного партнерства», що дозволило голові Меджлісу тісно пов’язати процес відновлення прав кримськотатарського народу з реалізацією євроінтеграційних устремлінь України. Під час слухань її учасники відзначили унікальність кримськотатарського національного руху, що добивається відновлення прав народу виключно ненасильницькими формами боротьби. Так, депутат Європарламенту Леонідас Донськис, звертаючись до голови Меджлісу, заявив: «Ви, кримські татари, показуєте світові альтернативу крові, ненависті і демагогії. Ми, європейці, повинні відкрити для себе цю сторінку європейської історії».
Численні запитання депутатів Європарламенту, експертів і журналістів свідчили про своєчасність і ефективність слухань. Проведені потім Мустафою Джемілєвим окремі зустрічі з провідними депутатами Європарламенту, під час яких обговорювалися конкретні дії, спрямовані на підтримку ініціатив кримськотатарського народу і перспективи вступу України до ЄС, дозволяють сподіватися на розширення розуміння серед депутатів Європарламенту важливості справедливого вирішення кримськотатарської проблеми. Після слухань Мустафу Джемілєва і членів делегації України прийняли в Постійному Представництві Турецької Республіки при Європейському Союзі. 18 березня 2010 року відбулася його зустріч з Представником України при Європейському Союзі, послом Андрієм Веселовським. Вони обговорили можливості подальшої активізації підтримки європейськими структурами ініціатив із соціально-економічного та культурного розвитку Криму. Андрій Веселовський висловив готовність Представництва України при Європейському Союзі сприяти реалізації програм ЄС у Криму. Того ж дня Мустафа Джемілєв зустрівся з Гуннаром Вігандом – Директором зовнішніх відносин Європейської Комісії. Були обговорені спільні ініціативи соціально-економічного характеру між Європейським Союзом і Україною в рамках Асоціації «УКРАЇНА-ЄС». Гуннар Віганд повідомив, що одним із ключових регіонів України, де планується реалізація подібних програм, є Крим. Мустафа Джемілєв висловив надію, що інтереси кримськотатарського народу, зокрема його зусилля у відродженні освіти та культури рідною мовою, реставрації пам'ятників історії та культури, економічній інтеграції, включаючи можливості створення робочих місць для репатріантів, в обов'язковому порядку будуть враховані країнами-членами ЄС у проектах, що реалізовуються ними в Криму.
Того ж дня делегація Меджлісу кримськотатарського народу прибула в м. Кельн, де відбулася зустріч Мустафи Джемілєва з кримськотатарською і турецькою громадськістю, в якій також взяв участь Генеральний консул Турецької Республіки Мустафа Кемаль Баса. Мустафа Джемілєв розповів про становище кримськотатарського народу та останні події в Криму. Присутніх особливо цікавили перспективи національного відродження кримських татар на своїй Батьківщині, зокрема про розвиток освіти рідною мовою.
19 березня 2010 рокуна запрошення Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кнута Воллебека делегація Меджлісу кримськотатарського народу прибула до Гааги (Нідерланди). Під час зустрічі в офісі Верховного комісара Мустафа Джемілєв і Верховний комісар ОБСЄ Кнут Воллебек обговорили суспільно-політичну ситуацію в Україні і, зокрема в Криму після виборів Президента України, а потім детально обговорили питання, пов'язані з перспективою ухвалення Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». Сторони також обговорили питання відновлення історичної топоніміки Криму. Мустафа Джемілєв акцентував увагу на неприйнятності призначення на вищі посади в державі осіб, відомих своїми ксенофобськими і шовіністичними поглядами стосовно поліетнічного та багатоконфесійного народу України. Кримськотатарська делегація була прийнята в штаб-квартирі Організації Непредставлених Народів і Націй, де з нею провів робочу зустріч Генеральний Секретар ОННН Маріно Бусдахін. Мустафа Джемілєв висловив вдячність ОННН за сприяння в проведенні його візиту та організації слухань в Європарламенті.
— У зв'язку з цим, які програми реалізовуватиме Євросоюз в Україні?
— Поки ми говорили про те, - розповідає Мустафа Джемілєв, - що мова йде про фінансування програм загальною сумою в 12-14 мільйонів євро. Але ми просили, щоб європейські країни реалізовували в Криму програми з національної освіти. Зокрема, сьогодні вже тут у мене була зустріч із Надзвичайним і Повноважним Послом Німеччини Гансом Юргеном Гаймзьоті, і він сказав, що Німеччина розглядає можливість своєї участі у фінансуванні проектів, спрямованих на розвиток кримськотатарської національної освіти. Я сказав йому, що особливої уваги з боку міжнародних програм потребує Кримський інженерно-педагогічний університет, який за довгі роки свого існування елементарно не має можливості забезпечити своїх студентів спорткомплексом, гуртожитком, різними лабораторіями та їдальнею. Думаю, що Європа реально допомагатиме Україні, бо всі країни зацікавлені в тому, щоб наша країна не скотилася в тоталітаризм. Контакти депутатів Європарламенту з Меджлісом кримських татар триватимуть і далі, і ми інформуватимемо світову громадськість про розвиток ситуації в країні.
Зупинимось детальніше на суспільно-політичних поглядах Мустафи Джемілєва, на його оцінках нинішньої ситуації в Криму, в Україні, в Європі. Промова Мустафи Джемілєва перед європарламентарями була присвячена аналізу проблем і перспективі стабільності в Україні з огляду на те, наскільки подолані в нас залишки сталінізму як ідеології і практики державного управління колишнього Радянського Союзу. 

3.2. Кримські татари і Україна

– Крим становить близько 4% площі і 5% населення всієї України, але події, що відбуваються на цьому півострові, займають в інформаційному просторі України і, особливо, найближчого сусіда України - Росії значно більше місця, ніж багато інших регіонів України разом узяті. Це пояснюється тим, що цей півострів має низку особливостей, а разом з ними і проблем, невчасне вирішення яких може призвести до прямих конфліктів як усередині українського суспільства, так і у взаєминах України й Росії, - говорить Мустафа Джемілєв.
Ситуація в Криму стала значно тривожнішою після російсько-грузинської війни в серпні 2008 року, коли російські війська зайняли значну частину суверенної Грузії, створили там свої військові бази і в односторонньому порядку оголосили про визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії, чим грубо зневажили територіальну цілісність Грузії.
Тривога ще більше посилилася після ухвалення Росією на початку цього року нової військової доктрини, згідно з якою ця країна вважає, що має право застосовувати військову силу за межами своєї території, якщо визнає, що росіяни, які проживають в інших країнах, зазнають якоїсь загрози. При цьому слід пам’ятати, що одним із головних доводів Росії на виправдання вторгнення на територію Грузії були посилання на порушення прав абхазів і осетин, яким до цього роздали російські паспорти. У Криму ж російські паспорти мають щонайменше кілька десятків тисяч осіб.
Небезпека для Криму та України в цілому російсько-грузинської війни полягала ще й у тому, що кораблі Чорноморського флоту Росії, які базуються в Севастополі, брали участь у цій війні та обстрілювали міста Грузії. А за правилами війни Грузія, за наявності можливостей і бажання, як відомо, мала повне право відкрити у відповідь вогонь не тільки по цих кораблях, але й по їхніх базах, тобто по території Криму. Тому подальше перебування російського Чорноморського флоту на території України, особливо в світлі нової військової доктрини Росії, продовжуватиме служити перешкодою для встановлення нормальних відносин між Росією та Україною, служити загрозою територіальній цілісності України, а також однією з причин міжнаціональної напруженості в Криму, оскільки сепаратистські проросійські сили в Криму розглядають цей флот як власну опору, що є не лише нонсенсом з точки зору необхідності збереження стабільності в Україні, але й фактом втручання у внутрішні справи України з боку іншої країни…
Проблеми, що існують у Криму, вважає Мустафа Джемілєв, мають своє історичне коріння, і багато з них є спадщиною сталінізму - тієї нелюдської політики, яку проводила в Криму стосовно, в першу чергу, його корінного народу - кримських татар влада монархічної Росії, а потім і більшовицького режиму. Апогеєм цієї злочинної політики були, як відомо, тотальна депортація і геноцид корінного народу Криму 18 травня 1944 року, а пізніше - болгар, греків і вірмен. Ще в серпні 1941 року, тобто на початку війни з Німеччиною, з Криму були виселені всі етнічні німці, які проживали на півострові.
Сьогодні Меджліс кримських татар аргументовано вважає, що політика Росії стосовно кримських тартар, а особливо акт депортації 18 травня 1944 року, здійснений сталінським режимом, має всі риси геноциду. Вигнання кримських татар з їхньої рідної землі було поголовно завершене в травні 1944 року. Лише в перші роки заслання, в умовах голоду, холоду і беззаконня, що панували в місцях спецпоселень, в яких людське життя цілком залежало від примхи військових комендантів, що керувалися спеціальними підзаконними актами, було знищено понад 40% корінного народу Криму – кримських татар, більшість з яких склали діти, люди похилого віку і жінки, оскільки основне чоловіче населення перебувало на фронтах війни. Ці лиходійства, безумовно, підпадають під кваліфікацію геноциду, бо їхньою кінцевою метою було повне знищення кримськотатарського народу як самобутнього етносу. Катастрофічні наслідки геноциду не подолані ще й сьогодні.
– На головній пропагандистській ідеї сталінізму про те, що кримські татари зрадники і посібники фашистів, - говорить Мустафа Джемілєв, - виросли кілька поколінь людей і, природно, ворожі настрої стосовно кримських татар значною мірою зберігаються й до сьогодні. Близько 90% нинішнього російськомовного населення півострова складають післявоєнні переселенці та їхні нащадки.
Згідно із соціологічними обстеженнями, що проводяться певними проросійськими організаціями майже щороку в Криму перед роковинами депортації кримських татар, приблизно 70% російськомовних жителів Криму цілком виправдовують цей злочин, причому досить значний відсоток цих же людей вважає, що кримських татар слід було б виселити з Криму повторно. Згідно з тими ж соціологічними дослідженнями, приблизно такий же відсоток російськомовних хотіли б бачити Крим у складі Російської Федерації. А оскільки кримські татари в основній своїй масі категорично проти подібної перспективи, то вони розглядаються прихильниками Росії як свої супротивники.
У Криму існує і релігійна лінія напруження. Переважна більшість віруючих на території Криму вважають себе православними і відносять себе до православної церкви Московського патріархату, а кримські татари є мусульманами суннітського толку.
Відродження релігійного життя кримських татар, незважаючи на ліберальність українського законодавства, ускладнене високим рівнем ксенофобії та ісламофобії в середовищі місцевого чиновництва. При цьому нерідко державні службовці відкрито лобіюють інтереси віруючих однієї, найбільш численної конфесії та перешкоджають правам віруючих інших конфесій, зокрема мусульман. Доводить це той факт, що в Сімферополі вже понад шість років так і не виділена земля для будівництва Соборної мечеті, хоча в цей же час для православної церкви було виділено більше 5-ти земельних ділянок під будівництво храмів. І лише завдяки поміркованості людей вдається уникати серйозних зіткнень на релігійному ґрунті, хоча, на жаль, спроби до їх розв'язування здійснюються регулярно.
У Криму є сили, вважає Мустафа Джемілєв, які час від часу досить професійно створюють ситуації, що можуть порушити крихку стабільність на півострові. Значний внесок до розпалювання міжнаціональної і міжконфесійної ворожнечі роблять засоби інформації, підконтрольні місцевим політичним та олігархічним силам. Багато російськомовних газет і особливо інтернет-сайти заповнені публікаціями, що сіють зневагу і ненависть не тільки до кримських татар, але й до українців. Дуже часто подібні публікації з'являються спочатку в засобах інформації Росії, а потім передруковуються російськомовними виданнями в Україні. Звертатися до судів з приводу притягнення до відповідальності цих засобів інформації або авторів публікацій, як показала практика, абсолютно марно.
– Повернення кримських татар до Криму стало можливим лише останніми роками радянської «перебудови» і завдяки проголошенню акта незалежності України, - говорить Мустафа Джемілєв. – За цей час на півострові створилося близько 300 селищ компактного поселення репатріантів. У цих селищах проживають від 500 до 6 тисяч осіб. Забезпечення інженерними і соціальними комунікаціями селищ у переважній більшості випадків не відповідає мінімальним потребам: не облаштовані дороги, в багатьох селищах відсутні системи газо- і водопостачання, медичні пункти, школи, дитячі садки. При цьому, якщо враховувати і ту обставину, що багато сімей кримських татар у цих селищах все ще не в змозі завершити будівництво свого житла, то стає зрозумілим, що вони практично ведуть щоденну боротьбу за виживання.
Згідно з даними Українського центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова, рівень безробіття серед кримських татар приблизно удвічі вищий, ніж в середньому в Криму.
Незважаючи на те, що кримські татари складають зараз приблизно 13% населення автономії, рівень їх представництва в структурах виконавчої влади і правоохоронних органах не перевищує 3-4%, а в правоохоронних і судових органах представництво майже нульове.
У місцях вигнання, переважно в Узбекистані, залишається ще за різними даними від 50 до 100 тисяч кримських татар. Переважна більшість з них прагне повернутися на свою Батьківщину, проте не в змозі самостійно здійснити переїзд через економічні перешкоди, а також ускладнення, пов'язані з різницею міграційних законодавств, відсутністю в країнах СНД уніфікованого законодавства стосовно народів, які повертаються з депортації.
– Протягом багатьох років досить гостро стоїть у Криму проблема відновлення справедливості в земельному питанні, - говорить Мустафа Джемілєв. - Якби влада безперешкодно виділяла землю репатріантам, які повертаються на батьківщину, то багато хто зміг би побудувати собі житло. Але влада навпаки на початку 90-х років взяла курс на швидку роздачу землі під дачі та городи російськомовному населенню, одночасно відмовляючи у виділенні землі під будівництво житла кримським татарам. Мета полягала в тому, щоб зупинити або, щонайменше, максимально ускладнити та уповільнити процес їх повернення.
В Указі тодішнього Президента України Леоніда Кучми щодо розпаювання колгоспних земель встановлено несправедливий, дискримінаційний стосовно репатріантів принцип приватизації землі, коли потреби кримських татар, більшість з яких до виселення з Криму в 1944 році були членами колгоспів, взагалі не взяли до уваги. Ухвалений ще в 2001 році Земельний кодекс України встановлює, що державні землі і землі комунальних сільськогосподарських підприємств, тобто колишніх колгоспів і радгоспів, передаються у власність лише працівникам цих підприємств. Формально ж переважна більшість репатріантів, які повернулися до Криму з місць виселення кримських татар та інших депортованих, через відомі обставини не могли бути членами колгоспів і радгоспів на території України і не змогли стати учасниками приватизації.
Отже, якщо взяти до уваги, що близько 75 відсотків кримських татар, які повернулися на свою батьківщину, поселилися в сільській місцевості, то обділеними землею і, відповідно, джерелами заробітку виявилася переважна більшість репатріантів. Тобто репатріантам не тільки не повернули землі, будинки і майно, незаконно відібране під час депортації, але їх також позбавили й рівних прав при приватизації землі. Власниками ж величезних територій як у сільській місцевості, так і в містах стали переважно чиновники місцевих адміністрацій, високопоставлені чини з Києва та Росії, а також різні комерційні підприємства, які, як правило, платять хабарі чиновникам, відповідальним за розподіл землі.
У цих обставинах кримські татари змушені були вдаватися до самовільного захоплення порожніх державних або комунальних земель для будівництва житла, що є підставою для звинувачення їх у порушенні закону, призводить до зіткнень із властями. Найбільш серйозні та масштабні зіткнення відбувалися наприкінці 2007 року в Сімферополі та на плато Ай-Петрі. У першому випадку в зіткненнях брали участь сотні людей: з одного боку - кримські татари, які зайняли землі, що всупереч закону за великі хабарі міськими властями були відведені комерційному підприємству, а з іншого боку - міліція з бронетехнікою і найняті цим комерційним підприємством молоді люди не кримськотатарської національності.
Найбільш жорстоким і кривавим був напад на кримських татар на плато Ай-Петрі в листопаді 2007 року, коли проти невеликої групи кримських татар було кинуто понад тисячу міліціонерів, кілька бронетранспортерів. Влада не приховувала, що це була акція залякування кримських татар. Операція була дуже жорстокою, по беззбройних людях було відкрито вогонь з вогнепальної зброї, кілька осіб були поранені.
В останні роки Київ на досить високому рівні організував декілька комісій з перевірки законності розподілу землі в Криму. Ці комісії приходили загалом до досить правильних висновків, розкривали тяжкі факти порушення законодавства в розподілі землі чиновниками Криму, але якихось суттєвих заходів з відновлення справедливості в земельному питанні так і не було вжито.
– Однією з найбільш гострих проблем, що стоять перед кримськотатарським народом, є проблема збереження рідної мови і національної культури, збереження своєї національної ідентичності, - говорить Мустафа Джемілєв. - Як відомо, після депортації кримськотатарського народу в Криму були знищені всі сліди матеріальної та духовної культури кримськотатарського народу, знищено навіть мусульманські кладовища, перейменовані майже всі населені пункти Криму.
У вигнанні кримські татари були позбавлені права навчати своїх дітей рідною мовою. Кілька поколінь кримських татар виросло в умовах заборони шкіл, відсутності радіо і телебачення рідною мовою. Упродовж понад 50 років не розроблялися і не видавалися підручники, не готувалися вчителі для викладання кримськотатарською мовою. Використання кримськотатарської мови повністю перемістилося із суспільної сфери в сім'ю. Все це призвело до того, що молоде покоління кримських татар дуже слабо володіє рідною мовою навіть на побутовому рівні.
У той же час відновлення системи шкільної і дошкільної освіти кримськотатарською мовою пов'язане з величезними труднощами, перш за все, відсутністю коштів для будівництва одночасно десятків шкіл в умовах кризи. На сьогоднішній день з величезними труднощами вдалося відкрити по всьому Криму лише 15 шкіл з кримськотатарською мовою навчання, де можуть навчатися та отримувати хоч якісь знання рідною мовою загалом близько 10% дітей кримських татар шкільного віку.
– Україна як держава, що прийняла кримських татар з депортації, стала новою сторінкою в їхній історії, - говорить Мустафа Джемілєв. - Українська держава відразу ж після проголошення незалежності визнала, правда, на рівні заяв, але не законів, злочинність депортації кримськотатарського народу і громадян кількох інших національностей. Україна здійснила посильні заходи для вирішення соціальних проблем людей, які повернулися з місць депортації. Були розроблені та здійснені кілька п'ятирічних Державних програм повернення та облаштування кримських татар. До державного бюджету щороку для цих цілей закладаються певні кошти. Проте можливості України досить далекі від справжніх потреб і не можуть компенсувати тих втрат, яких зазнали народи під час депортації. Наприклад, у 2009 році на вирішення проблем депортованих було виділено всього 53 мільйони гривень, що складає близько 7 мільйонів доларів, хоч будівництво однієї школи обходиться зараз у 40 мільйонів гривень.
Незважаючи на те, що повернення кримських татар на свої землі з різним ступенем інтенсивності триває вже більше 20 років, процес репатріації кримськотатарського народу здійснюється в умовах відсутності в законодавстві України спеціальних законів, покликаних у повній формі та на справедливій основі вирішувати питання, пов'язані з поверненням, облаштуванням і відновленням прав кримських татар.
Неодноразові спроби спонукати найвищі органи державної влади України до необхідності хоча б поетапного, але на основі законів, урегулювання кримськотатарської проблеми так і не мали успіху.
Так, ухвалений у червні 2004 року закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», за який проголосувало 384 народних депутатів України, не був підписаний тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою, а згодом парламент України внаслідок відкритого торпедування подібних законопроектів низкою політичних сил, так і не зміг повернутися до його повторного розгляду.
До питання про необхідність ухвалення спеціальних законів України, спрямованих на відновлення прав кримських татар тільки в 2009 році зверталися представники різних міжнародних організацій, зокрема Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин пан Кнут Воллєбек і Президент Комітету регіонів Європейського Союзу пан Люк Ван ден Бранд. На жаль, висловлені ними рекомендації так і залишилися не почутими керівництвом і політиками України.
І нинішні органи влади в Україні не розуміють, що проблема законодавчого забезпечення всього процесу, пов'язаного з поверненням, облаштуванням і відновленням прав кримськотатарського народу, є необхідною умовою та гарантією збереження і подальшого розвитку корінного народу Криму, і без її вирішення важко розраховувати на успішну інтеграцію кримськотатарського народу в український соціум.
– На жаль, ситуація після президентських виборів 2009 року не спростила, а значно ускладнила становище кримських татар і загалом долю демократії в Україні, - каже Мустафа Джемілєв. - Електоральні симпатії кримських татар, як правило, завжди відрізняються від симпатій більшості російськомовного електорату Криму, тому рівень міжнаціональної недовіри під час передвиборної кампанії завжди підвищується. Особливо це характерно під час виборів до місцевих органів влади. З'являється багато кандидатів у депутати, платформою яких є відвертий шовінізм, які прагнуть переконати виборців, що вони найефективніше захищатимуть «російські інтереси» в Криму, не допустять «татаризації Криму». Тобто і в побуті, і в пресі, по телебаченню відверто лунають образи не тільки в адресу всієї нації, але і їхньої релігії – ісламу.
Під час останніх президентських виборів всупереч позиції російськомовної більшості Криму національний з'їзд кримських татар закликав своїх співвітчизників проголосувати за кандидатів від національно-демократичних сил, а в другому турі переважна їх більшість голосувала за кандидатуру Юлії Тимошенко, яка відкрито сповідувала ідею європейської інтеграції України і вступу її в ЄС. І якщо в Криму в другому турі за Тимошенко проголосувало загалом близько 17% виборців Криму, то можна з упевненістю стверджувати, що щонайменше 10-12% - це голоси кримських татар…

3.3. Мустафа Джемілєв: «Відновлення історичної справедливості не може бути предметом торгу…»

Сьогодні кримським татарам і, в першу чергу, Меджлісу кримськотатарського народу ставлять у провину те, що вони, мовляв, не змогли зорієнтуватися і на президентських виборах «проголосували не за тих».
— Під час зустрічей з Віктором Януковичем і Миколою Азаровим перед виборами ми обговорювали ситуацію в Криму. Вони просили кримських татар підтримати їх на виборах, натомість обіцяли за кілька років остаточно вирішити проблему повернення та облаштування народу на Батьківщині, - розповідає Мустафа Джемілєв. - Проте ми не могли знайти згоду в цьому питанні. У кримських татар дещо інша ідеологія, ніж та, яку сповідує Партія регіонів, і питання про участь у виборах було вирішене не мною, а Курултаєм…
Що стосується роботи влади з облаштування народу, який повертається з депортації на свою історичну батьківщину, то ці питання повинна вирішувати будь-яка влада, незважаючи на те, як голосували кримські татари, оскільки благополуччя і політичне становище на батьківщині корінного народу — це питання політичної стабільності країни. Це не питання політичного торгу, бо мова йде не про надання преференцій народові, а про відновлення його прав, які були порушені сталінським режимом.
Ми перед виборами реальним кандидатам у президенти України направили свої запитання про їхнє ставлення до демократії і до проблеми кримських татар, про їхнє бачення майбутнього України в питаннях євроінтеграції та національної безпеки, питання про перебування Чорноморського флоту на нашій території та щодо інших проблем. Але від Партії регіонів ми навіть відповіді не отримали...
На жаль, зараз ми бачимо, що політичні сили, які прийшли до влади, поки нічого не зробили для вирішення кримськотатарської проблеми в Україні. Навпаки, людина, яка погрожувала взагалі позбавити кримських татар своєї батьківщини, яка застосувала до кримських татар тактику залякування, яка досі не розуміє, що залякати нас не вийшло у структур набагато могутніших, ніж він представляє, став міністром внутрішніх справ. Це ганьба для цивілізованої країни. Про що вони думали, і чи думали взагалі? Я не виключаю, що скоро вони переконаються в своїй помилці... Розуміючи ментальність цих людей, їхній кругозір і прагматичність, я думаю, що нас чекають серйозні дискусії.
– Був момент, коли нам сказали, що якщо наші депутати не будуть голосувати так, як слід, то ми втратимо всі місця у виконавчій владі, - розповідає Мустафа Джемілєв. – Тоді ми сказали, що при такому ставленні до народу ми зараз відкличемо всіх своїх представників з усіх органів влади, і ви побачите, що без кримських татар ви не зможете вирішити жодної проблеми політичного, соціально-економічного і гуманітарного розвитку Криму…
Чи можливе зняття ідеологічних питань у політиці для того, щоб вирішити, нарешті, проблему облаштування кримських татар? Адже за минулих 20 років проблема репатріації та облаштування депортованих могла бути вирішена?
— Могла б, - каже Мустафа Джемілєв, - але для цього потрібна політична воля влади, її бажання будувати демократичну країну і просто знання реальної, а не спотвореної історії. Я розумію, є певна обмеженість ресурсів, але ж також є багато проблем, які не вимагають ресурсів, і могли б бути вирішені розчерком пера — ухвалення справедливих законів, багато гуманітарних проблем, питання релігії, освіти. До речі, Україна вже чимало витратила коштів, і при правильному ставленні до проблеми вони могли б дати більший результат. Виходячи з принципу ненасильства, який ми сповідуємо протягом усієї історії національного руху, нам залишається тільки одне — привертати увагу світової громадськості до наших проблем і навчати владу бути дійсно демократичною…
Чи обговорював Мустафа Джемілєв з Віктором Януковичем роботу Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України? Які у неї перспективи тепер, за нової влади?
— Ми надіслали лист Президентові, розповідає Мустафа Джемілєв, - в якому розповіли про існування цього органу, про його можливості для вирішення проблем народу, для зміцнення стабільності. Після цього Адміністрація Президента виявила цікавість до Ради представників, нас запитали, чи не можна її розширити за рахунок інших представників, але ми пояснили, що Меджліс - це не клуб за інтересами, що це люди, обрані народом, які отримали його довіру. Я думаю, що перспективи Ради ми обговоримо під час нашої зустрічі з Президентом...
Відомо, що рівень відкритості попередньої влади і процес розсекречення архівів, зокрема архіву СБУ, зіграли хорошу службу для кримськотатарського народу — відкрилися багато таємниць політичних процесів тридцятих років, багато фактів історії народу. Але зараз є побоювання, що почнеться процес згортання минулої відкритості. Чи загрожує це демократії в Україні?
— Я думаю, - говорить Мустафа Джемілєв, - що якщо це відбуватиметься, то буде ясно, що люди в нашій владі виконують команди з-за кордону. Тому що не в інтересах України приховувати сліди злочинів того режиму, який так довго панував на наший території і над нашими народами, сліди злочинів сталінізму...
– Демократичні кола України широко підтримали Резолюцію Європарламенту від 23 жовтня 2008 року, де голодомор, організований сталінським режимом проти українського народу, визнаний європейською спільнотою злочином проти людства, - говорить Мустафа Джемілєв. - Подібна ж оцінка Європарламентом геноциду і депортації кримськотатарського народу зі своєї батьківщини з подальшим майже півстолітнім насильницьким утриманням його на чужині, поза сумнівом, була б значним внеском до відновлення справедливості стосовно кримських татар, сприяла б оздоровленню міжетнічного клімату на території України, і, зокрема в Криму.
В ухваленій Європарламентом Резолюції від 2 квітня 2009 року «Про європейську свідомість і тоталітаризм» особливо підкреслюється те, що «від самого початку європейська інтеграція була реакцією на страждання, заподіяні двома світовими війнами і нацистською тиранією, які призвели до голокосту та виникнення тоталітарних комуністичних і недемократичних режимів у країнах Центральної та Східної Європи, а також пошуком засобів для подолання глибоких розбіжностей і ворожості в Європі на основі співпраці та інтеграції, для припинення воєн і забезпечення демократії в Європі».
Усунення руйнівних наслідків депортації кримськотатарського народу і десятиліть його насильницького утримання в місцях вигнання вимагає особливого підходу як України, так і допомоги країн-членів ЄС і Європейського Союзу в цілому. Мустафа Джемілєв закликав ЄС до планування і здійснення спільно з Українською державою та за участі самих кримських татар спеціальних програм, які б сприяли відродженню і розвитку кримськотатарського народу в сім’ї європейських народів, що опинився в результаті злочинів тоталітарного комуністичного режиму перед загрозою втрати своєї мовної і культурної ідентичності. Такі програми, на його думку, могли б передбачати: ухвалення Україною законів, спрямованих на відновлення прав кримськотатарського народу; будівництво в Криму шкіл і дошкільних закладів у місцях компактного поселення кримських татар; сприяння в зміцненні матеріально-технічної і науково-дослідної бази національної вищої школи кримських татар; реставрацію унікальних історичних і архітектурних пам'ятників кримськотатарської культури середньовіччя; розвиток електронних і друкованих ЗМІ кримськотатарською мовою; сприяння в розвитку малого і середнього бізнесу серед репатріантів; сприяння в спрощенні механізмів репатріації більше 100 тисяч кримських татар, які все ще залишаються всупереч своєї волі в місцях вигнання…

Кримські татари вже звикли до проявів ідеологічної та психологічної війни проти народу. Стандартні звинувачення, які висувають кримським татарам проросійські організації на півострові, вочевидь, за вказівкою з Москви, ті ж самі, які в Росії висуваються проти мусульман як таких – у тероризмі та сепаратизмі. Так, використавши біду москвичів після березневого теракту в метро Москви, у Криму чомусь зажадали заборонити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, який, звісно, не має жодного відношення до російського тероризму. Для цього кримські республіканські організації партії «Російський блок» і «Таврійський союз», звернулись до Президента України Віктора Януковича з вимогою негайно заборонити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. В дусі гірших традицій сталінізму вони висунули Меджлісові звинувачення в екстремізмі, назвали його організованим злочинним угрупуванням. При цьому «Російський блок» і «Таврійський союз» заявляють, що діяльність Меджлісу кримськотатарського народу є одним із джерел тероризму в Криму і, звертаючись до вищого керівництва України, вимагають припинити його діяльність, щоб «не допустити трагедії, яка приголомшила Росію і весь світ 29 березня 2010 року».
Керівник відділу зовнішніх зв'язків Меджлісу Алі Хамзін опублікував заяву з цього приводу, в якій мовиться: «Звернення «Російського блоку» і «Таврійського союзу» є цілеспрямованою брехнею і крайньої форми провокацією, спрямованою на дестабілізацію ситуації в Криму з певною політичною метою. Вони фактично кинули виклик на адресу авторитетних міжнародних європейських інститутів, що зробили значний внесок у становлення незалежної України, у вирішення національної проблеми кримських татар…»
На думку Алі Хамзіна, весь перебіг політичного процесу в Європі та в Україні свідчить про те, що Меджліс кримськотатарського народу не є причетним ні до сепаратизму, ні до екстремізму, ні до тероризму. І це визнано як Європарламентом і ОБСЄ, так і органами влади України.
«Російський блок» і «Таврійський союз», роблячи такі гучні політично-провокаційні заяви, агресивно нав'язують українському суспільству свої погляди, - говорить Алі Хамзін, - найгрубішим чином втручаються у внутрішні справи держави і здійснюють протиправні дії, порушуючи законодавство України про громадські організації. Деструктивним характером подібних дій вони явно мають на меті зруйнувати стабільні взаємини України з ЄС і США, формуючи уявлення про нашу державу як про недемократичну країну. Їхнє погано приховане бажання – приєднати Крим до складу Росії, зрозуміло, абсолютно не відповідає інтересам переважної частини українського суспільства. Адже для розсудливих громадян України нинішня Росія, відома своїм напруженим громадянським протистоянням у суспільстві, необмеженим авторитарним режимом, і є нестабільною державою, не привабливою з погляду розвитку взаємовигідних і довгострокових відносин.
Подібне загострення агресивних настроїв у певних надто політизованих російських організацій у Криму пояснюється цілком об'єктивними причинами – повним провалом надій на те, що з приходом до влади Віктора Януковича Україна максимально піде на зближення з Росією у всіх сферах і стане її сателітом. Як відомо, новий Президент України відкрито відмовився від входження в Митний союз із Росією, російська мова не буде оголошена другою державною в Україні і під сумнівом їхня головна надія на базування Російського Чорноморського флоту після 2017 року в Севастополі, - говорить Алі Хамзін. - Це провокаційне звернення здатне викликати не тільки міжнаціональний конфлікт, але й у цілому створити небезпеку для територіальної цілісності України. У період формування структур нової влади на чолі з Президентом України Віктором Януковичем воно створює благодатний грунт для реваншистських устремлінь проросійських сепаратистських сил, готових піти на крайні екстремістські заходи. Ситуація навколо провокаційного звернення повинна звернути на себе пильну увагу дипломатичних місій міжнародних європейських організацій в Україні з подальшим виробленням кроків із захисту прав кримськотатарського народу, збереженню спокою і миру в Криму як важливому регіоні Східної Європи…
Звісно, терористичні акти в Москві змусили здригнутися весь світ. Кожна країна, у тому числі й Україна, задумалася, чи можуть подібні теракти бути вчинені на її території, загрожувати життю її громадян?
- Думаю, що серйозних причин для реалізації таких загроз ні в Криму, ні в Україні немає, - говорить Мустафа Джемілєв. - А що стосується сепаратистів, то вони дійсно є в Криму. Вони могутні. Їх підгодовують із закордону. Їх підгодовує наш найближчий сусід. Більше того, він цього абсолютно не приховує, і у відкритій пресі заявляє, що Крим - це частина Росії. Причому про це заявляють високопоставлені російські чиновники на зразок Лужкова і Затуліна. Вони прямо говорять, що все одно колись Крим повернеться «в лоно матінки Росії».
У зв’язку з цим виникає подальше питання: а чи можуть вони піти на терористичні кроки?
- Тут се залежатиме від того, яку команду вони отримають звідти, з-за кордону, - розповідає Мустафа Джемілєв. - Однак у щоденному побуті ми стикаємося з їхнім бажанням дестабілізувати ситуацію в Криму, а тому, швидше за все, потрібно побоюватися провокацій з їхнього боку. У першу чергу, вони можуть бути реалізовані у формі конфліктів між проросійськими силами і кримськими татарами. А далі цей конфлікт може стати некерованим, або ж навпаки, керованим у певних межах. У Криму не весь національний рух підконтрольний Меджлісу кримськотатарського народу, і це не виключає створення якихось непідконтрольних йому угруповань. Наприклад, уже створена така маленька організація, яка, здається, складається з одного, чи то з двох осіб. Вона називається «Кримські татари за союз із Росією». І вона вже закликала московське керівництво надати допомогу Криму і «захистити його від свавілля України».
- Ми взагалі-то теж не проти союзу з Росією, але справедливого і демократичного союзу, - продовжує Мустафа Джемілєв. - І в Україні теж ніхто не проти союзу з Росією. Але на рівних, а не як васал чи менший брат. Союз із Росією – це не значить анексія Криму Росією. Ця ж організація співає в унісон із сталіністськими силами, які заявляють, що Крим повинен бути переданий Росії.
Конфлікти в Криму, пов'язані з кровопролиттям, наголошує Мустафа Джемілєв, можуть бути тільки в тому випадку, якщо їх спровокують ззовні. В цілому, кримські татари вже протягом півстоліття суворо дотримуються принципу незастосування сили. Національний рух Криму зробить усе можливе для того, щоб сценарій із кровопролиттям не був втілений у життя…
Чи мають відношення до кримських татар течії вахабітів, фундаменталістів, організації «Хізб ут-Тахрір»? Хто ці люди? Їх багато?
– Якихось прямих відносин з організаціями, що проповідують нетрадиційні форми ісламу або свої уявлення про іслам, у нас практично немає. Ми їх розглядаємо як деструктивні угрупування, які завдають шкоди, перш за все, своєму народу і дискредитують іслам. Втім, вони не визнають національності, ділять людей тільки на правовірних (це вони самі) і невірних (це всі інші), у тому числі й народи мусульманських країн. Збираються будувати всесвітній халіфат, де правитиме халіф і офіційною мовою буде «мова Корану», тобто арабська. Самі ці хізбуттівці в більшості випадків не знають, зрозуміло, ні арабської, ні мови своїх батьків, а говорять тільки по-російськи. Ці організації з'явилися порівняно недавно. «Хізб ут-Тахрір аль Ісламія» (тобто Партія звільнення ісламу) - в 1953 році в Палестині, а друга - приблизно на 20 років пізніше в Єгипті. «Ат-такфір Валь-хіджра» вважається радикальнішою.
Якщо вірити інформації комітету в справах релігій, саме вахабітів та активістів світової організації «Хізб ут-Тахрір» є багато серед студентів з арабських країн і з Пакистану. Звісно, що вони, перш за все, намагаються завербувати й окремих кримських татар, вважаючи їх братами по вірі. Але слід пам’ятати, що саме члени організації «Хізб ут-Тахрір» є запеклими супротивниками Меджлісу кримськотатарського народу. Але кримські татари ніколи не дотримувалися такої ідеології. Вони закликають нас не брати участь у виборах, хоча ми пояснюємо, що якщо в них не братимемо участь, то не будемо ніде представлені, і, зрозуміло, не зможемо вирішувати наші проблеми. Але у них своя концепція. Хоча, якщо у них виникають проблеми, вони звертаються до нас, просять допомогти - мовляв, влада образила, житлові проблеми слід вирішити тощо. Ми їм говоримо: а як же нам вирішувати всі ці проблеми, якщо ви проти участі наших людей у державних структурах і органах влади, і чим ми вам можемо допомогти, якщо бути послідовними?..
– У питаннях наявності та характеру тероризму, - говорить Мустафа Джемілєв, - Україну ніяк не можна порівнювати з Російською Федерацією. Росія, за великим рахунком, розраховується за ті злочинні дії, які вона сама здійснювала протягом століть, у тому числі й на Кавказі. На території України такого немає. Ми, кримські татари, вдячні Україні за те, що вона в міру сил і коштів бере участь у вирішенні наших проблем. Тому в широкому масштабі про тероризм в Україні говорити не доводиться. Звичайно ж, нас теж багато що дратує в українській владі, але ми від самого початку йдемо шляхом ненасилля, і тероризм – це не метод кримськотатарського національного руху. Хоч нас багато разів у цьому безпідставно звинувачували. Так, кілька разів були заяви про те, що в горах і лісах Криму діють бази з підготовки ісламських бойовиків. Кілька разів на цю тему робив заяви Леонід Грач. Але це абсурд. СБУ провела перевірку і зробила заяву, що ніяких складів чи зброї немає.
Кримських татар часто звинувачують також у тому, що вони можуть відокремити Крим від України і приєднати його до… Туреччини.
– Колись я пожартував, - каже Мустафа Джемілєв, - що в цьому немає резону, оскільки колись частина України належала Кримському ханству, а зараз ми є частиною України. Ми так і обмінюємося час від часу. Але це жарт. Якщо ми відокремимося, то Україна як братній народ, який багато зробив для того, щоб ми повернулися та відновили свою територію і налагодили життя вдома, буде для нас втрачений. Якщо серйозно, то я думаю, що ніколи такого роду настроїв у кримських татар не буде, якщо кримські татари в Україні відчуватимуть себе, як вдома, і якщо будуть рівноправними громадянами.
А ось якщо наші права будуть ігноруватися, то ми ж уміли створювати проблеми і радянській владі, хоча і складали мізерний відсоток. Сьогодні все залежить від політики самої держави Україна. І про приєднання до Туреччини – це абсурд. По-перше, Туреччина, на відміну від політиків Росії, ніде не заявляє про те, що хотіла б бачити Крим у складі своєї держави. По-друге, таких намірів немає і в кримських татар. По-третє, це взагалі фантастика, яка може з’явитися лише в голові сценаристів інформаційної війни. А ось створення в Криму ситуації, подібної до Абхазії та Південної Осетії – цілком реальна загроза для України, – вважає Мустафа Джемілєв…
Тим більше, що сьогодні загроза сепаратизму з’явилася перед новою владою України зовсім з іншого боку. Як свідчить тижневик «Комментарии», «призначений Януковичем днями голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк виступив зі своєрідною ідеєю федеральної самодостатності. За словами чиновника, свою область Близнюк хоче бачити самокерованою частиною федерації як мінімум із законодавчою ініціативою і без представництва Президента. В адміністрації глави держави вважають, що ідея федеральної самодостатності, яка позбавляє Президента Януковича впливу на регіони, а центральний бюджет — левової частки фінансових відрахувань - «федерали» планують віддавати лише 30% державі на армію! - викликала у Віктора Федоровича напад гніву. Очікується, що вже найближчим часом губернаторам і, в першу чергу, Близнюку буде роз'яснено, куди дівати подібні ініціативи.
З поінформованих джерел стало відомо, що після ротації в СБУ готується закриття кримінальних справ щодо сепаратистів із «Донецької республіки». Легалізоване місцевою владою на початку 2006 року, це громадське об'єднання прославилося публічними епатажними антиукраїнськими випадами і різними шоу із закликами повалити «оранжево-бандеровскую нечисть» в ім'я «Святої Донецької Русі». Проголосивши себе спадкоємцями Донецько-криворізької республіки зразка 1918 року, в своїх брошурах місцеві сепаратисти пропонували проект адміністративно-територіальної реформи, згідно з якою обумовлювали існування всередині Федеративної Республіки Україна відразу шести суб'єктів. Особливе місце тут відводиться Донецькій Федеральній Республіці, що складається із Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської, Харківської та Херсонської областей. Цілком відкрито ці сепаратисти набирають «ратників» до так званої Донецької республіканської армії порятунку, яка покликана звільнити «Російську Землю від окупації полчищами хохлозоїдів». Після численних вимог патріотичних громадських організацій і партій 6 листопада 2007 року Донецький окружний адміністративний суд заборонив діяльність «Донецької республіки». 11 грудня минулого року місцева СБУ завершила розслідування і передала до прокуратури кримінальну справу по звинуваченню трьох колишніх лідерів «Донецької республіки» в сепаратизмі. Звинувачення були висунуті по таких рідкісних статтях, як 109, ч. 3 (дії, спрямовані на захоплення державної влади), 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) і 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності або ставлення до релігії) УК України. Але не мудруючи лукаво, феміда направила звинувачувальні документи на додаткове розслідування. Як тепер стверджує заступник голови донецької «Просвіти» Марія Олійник, з урахуванням результатів президентських виборів ця справа «буде спущена на гальмах». За її словами, за діяльністю донецьких сепаратистів стоять Кремль і впливові особи з Партії регіонів — ініціатори створення в 2004 році «Південно-східної Української автономної республіки», яку в народі назвали «ПІСУАРом». Сама «Донецька республіка» необхідна їм для подальшої дестабілізації політичної обстановки в регіоні та країні. На думку Олійник, у разі потреби радикальні сепаратисти тепер можуть знадобитися і в можливому протистоянні будь-яких політичних сил з Віктором Януковичем…
Отже, не таке це просте питання, хто в Україні сепаратист, а хто патріот. Але саме життя показує хто є хто…
Більшість громадсько-політичних сил Європи, України, Криму засуджують сталінізм у всіх його проявах і в міру своїх сил та засобів роблять усе можливе для подолання його наслідків. На жаль, роботи в цьому плані ще надто багато. І найболючіше відчувають це на власному житті кримські татари й українці, по яких сталінізм пройшовся тупою сохою найбільш безжально, переоравши і перевернувши догори ногами і свідомість людей, і економіку суспільства, і державний устрій, і освіту народу, і його мову, і його культуру, і ставлення людей одне до одного, і відносини між народами. Залишки сталінізму ще виглядають у нас на кожному кроці. І якщо в Запоріжжі комуністам вдасться встановити пам’ятник Сталіну, то, очевидно, лише для того, щоб народ пам’ятав, хто автор усіх його нещасть, і вже інколи не допустив нічого подібного. Можна було б сказати: «Сталін - поза законом!», але і це теж було б проявом сталінізму, адже зі сталінізмом слід боротися законними методами, бо сталінізм увів у нашій країні беззаконня через те, що найбільше він боїться нормальних людських законів. Сталінізм боїться людяності і людства. Тому світові не слід кидати сьогодні Україну один на один зі сталінізмом, який відроджується, бо рано чи пізно він спробує перейти кордон, як це було раніше, слід усім світом стати проти сталінізму і не допустити його повернення в наше життя і в життя наших дітей. І лише тоді ми можемо сказати, що вони, наші діти, найщасливіше покоління серед людей, бо вони не знали сталінізму…

Далі

До змісту Микола СЕМЕНА МУСТАФА ДЖЕМІЛЄВ: ЛЮДИНА, ЯКА ПЕРЕМОГЛА СТАЛІНІЗМ