Олекса Pізниченко
Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші?

БУВАЛЬЩИНА ПРО ДВОХ ПОДОРОЖНІХ

ХVII. ЧЕСНЧЕК замість ЧЕСТНЫЙ ЧЕЛОВЕК МГАЗИН замість МАГАЗИН
Пропуски голосних і приголосних, редукція складів

Я уже понад тридцять років знаю сибірячку (точніше - ханти-мансійку), яка живе у нас, а ще й досі скорочує дієслова у такий спосіб: быват (бывает), панимат (понимает), стират (стирает).

Як відомо, пропуски (редукція) звуків, а то й цілях складів характерна для московської вимови уже давненько. Кожен з нас зустрічав, розмовляючи з заїжджими московитами (москвичами) такі слова СЛЫШЬ, МГАЗИН, ХОИТ [ходит], ВИИТ [видит], ШЫИСЯТ [шестьдесят], ВАПШЕ, с ПЕРЦМ, ЗА УГЛ, Т'К СКЗАТЬ, ЩАС [сейчас] тощо.
Тому артисти повинні працювати над своєю дикцією і домагатися. чистоти вимови. Процитую з книжки М. В. Панова "Русская фонетика" (М. Просвещение, 1967) кілька прикладів.

"С. М. Волконський, маючи на увазі сценічну мову, писав: "Всіма силами потрібно боротися проти намагань пропускати ненаголошені голосні: мгазин, бзобразие. однсторонний. консттуционний, апельционньїй. Не пропускайте! Не пропускайте голосних! Не кажіть яцперь замість я теперь. не кажіть я напъсала замість я написала (думаю, тут значення писати - О. Р.), опредъленно замість определенно, моя сстра замість моя сестра, не кажіть чеснчек замість честный человек". Але те, що незаконно для сценічної мови, існує в розмовному стилі повсякденного спілкування".(стор. 267).

А на стор. 273 наводяться приклади "написання не досить грамотних учнів, які не володіють літературною вимовою (у московських школах)", лошдь, лапть, на этм, плечки, лошди (поширене), празднвали, пступает, фвраля, зазленеет (а моя знайома сибірячка сказала б зазленет - О. Р.), плучил, вертено и пр..."

Тож нічого дивного нема, що уже в 1748 році В. К. Тредіаковський почав докоряти старим граматистам за те, що вони "спостерігають тільки букви, а не звони, спостерігають одну тінь, а до мовлення їм справи нема!"

Та й М. Ломоносов зауважує скрушно: "-у звичайних тихих розмовах слова человек, сударь вимовляється глухо і майже члек, сдарь...(М. В. Ломоносов, повне зібрання творів, т.УІІ, стр. 86)

Зате українські граматисти у своїй мові не стикалися зі зміною О в А, - ОГО в - АВА, дзвінких у глухі. Бо мова їхня була чистою, як вода у джерелі. Скаламучується ж вона далі, і чим далі від джерела, тим більше! А чистота мови - це є наше багатство.

Далі

До змісту