Олекса Pізниченко
Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші?

БУВАЛЬЩИНА ПРО ДВОХ ПОДОРОЖНІХ

XIII. ЯК НА МЕНЕ ЩИРО ГЛЯНЕ
Два наголоси у особових займенниках МЕНЕ,ТЕБЕ,СЕБЕ

Нещодавно мене вразила одна неймовірна річ. Розгортаю Етимологічний словник української мови, отой, що із семи запланованих томів вийшло лише три: 1982, 1985 і 1989 року. Розгортаю, аби знайти слово МЕНЕ, третій том, стор.436, читаю:

МЕНЕ (род. і знах. відмінки займенника 1-ої особи однини Я), МЕНІ (давальний і місцевий відмінки), МНОЮ (орудний відм.)

І оце все. Я своїм очам не повірив. Ще і ще риз дивлюся - ні, нема отого наголосу, який дістають ці займенники у позиції після прийменників: НА МЕНІ, ДО ТЕБЕ, ЗА СЕБЕ, ДО МЕНЕ тощо.

Дехто з читачів може спитати-та яке там значення має наголос? Добре, мовляв, що саме слово е,що автори його не загубили, як загубили автори "Нового тлумачного словника української мови" Василь Яременко та Оксана Сліпушко (Київ. "Аконіт", 1999р.) слова МЕНЕ, ТЕБЕ, СЕБЕ та й навіть Я.

Але досить порівняти ці слова з паралельними московськими, щоб переконатися-два наголоси у нашій мові є багатством. Московські МЕНЯ, ТЕБЯ, СЕБЯ в усіх положеннях мають один-єдиний наголос:
ГЛЯНЬ НА СЕБЯ!, ТЬІ НЕ ЛЮБИШЬ МЕНЯ, ПРОШУ ТЕБЯ, МЕНЯ УДИВЛЯЕТ... і т.д.

У нас же рухливість наголосу збагачує ритміку, мелодику мови. Та й ще одне - це спадок давньоукраїнської мови, загублений, втрачений сусідньою мовою. Ось О.Шахматов зазначав: "Відносно наголосу займенникових форм відзначу, що m'еn'а, t'еb'а, s'еb'а принаймні в позиції за прийменниками мали наголос на першому складі; порівняй українське НА ТЕБЕ, ЗА МЕНЕ, ПРО СЕБЕ." ("Историческая морфология русского язика", М.1957, стор. 140).

Бачите, академік Шахматов, доводячи, що в давнину ці форми мали ще й другий наголос, посилається на нашу мову. Тому ми самі повинні знати це своє багатство і oбов'язково усім чужинцям його демонструвати. А автори Етимологічного словника, академічного, наукового! - навіть не подали слів з" другим наголосом! То може за такі і подібні недогляди Бог і покарав авторів словника (та й нас разом з ними), що четвертого тома так і нема уже дванадцять років..
Наведу кілька прикладів використання народом цього багатства.

Мене мати полюбила,
Три городи наділила.
Гуляю я....

Ти признайся мені, звідки в тебе ті чари
(В.Івасюк)

Чом ти в мене не буваєш?
Бо не маю охотоньки
Та до тебе, сиротоньки.

Полюбила молодого, в садочок ходила,
Поки себе, свою долю та й занапастила.
(Т.Шевченко)

Ці приклади можна наводити без кінця, читач сам це може робити. А я хочу звернути вашу увагу на інший аспект: споконвічність українських форм і молодість московських МЕНЯ, ТЕБЯ, СЕБЯ.

Ось що кажуть науковці:
"Форма родового відмінка однини в українській мові збереглася від давньоруської мови: МЕНЕ. ТЕБЕ. СЕБЕ... Що ж до московських форм МЕНЯ, ТЕБЯ, СЕБЯ, які зафіксовані пам'ятками з XIV ст" у лінгвістичній літературі висловлені різні гіпотези". (М.Я.Брицин та інші, "Порівняльна граматика української і російської мов", К. Вища школа, 1987, стор. 133).
"Знахідний відмінок однини в українській мові МЕНЕ, ТЕБЕ, СЕБЕ є продовженням давньоруських форм МЕНЕ, ТЕБЕ, СЕБЕ".

Ф.П. Філін появу московських форм МЕНЯ, ТЕБЯ, СЕБЯ, пересуває на пізніший час, на ціле століття:
"З середини XV ст. нові форми МЕНЯ, ТЕБЯ, СЕБЯ стали мати перевагу над старими, а в кінці ХV ст.старі форми стають архаїзмами." (стор. 425 "Происхождения...)

Отже, картина уже нам відома: наша мова зберігає або продовжує старі форми, московська у ХV-ХVІ ст. одержала нові, мутовані форми: кінцівка -Я у цих займенниках з'явилася, певне, під впливом московського акання або від схрещення української з субстратними угро-фінськими.
І ще потрібно знати, що у сербохорватській, словенській, болгарській у родовому наголошується перший склад МЕНЕ, МЕNЕ, і у давальному відм. теж перший склад: серб-хор. МЕНИ, словен. МЕNІ, інші мови скоротили: моск. МНЕ, чеська МNЕ, польська МNIЕ, болг. МЕН.
Таким чином, наші два наголоси займенників є багатством і супроти західно-слов'янських мов. Тому треба, щоб вони охоронялися нами, як релікти, як пам'ятки старовини!

Далі

До змісту